Лісько і Вільшаниця

Палац Бєса був збудований у 1905 році. Має несиметричну форму з бічною башточкою, завдяки чому з кожної сторони виглядає по-своєму.

Оточений ставком у формі букви С. Все культурно й благородно, зараз це готельно-ресторанний комплекс.

Шляхетне панство знало, що найкращі види будуть від води (у нашому випадку від льоду).

Вільшаниця – від початку лемківське село. Муровану церкву збудовано у 1923 році на місці старої дерев’яної. Простоявши пусткою після Другої Світової, з 1967 року вона стала костьолом.

Типовий для цих країв будиночок:

Із Вільшаниці переміщуємось у Лісько (Lesko), до якого їхати хвилин 15. Це уже повноцінне містечко на 6 тисяч чоловік, центр повіту (приблизно аналог нашого райцентру).

У Лісько досить гарна ратуша на площі Ринок, яку ми якось пропустили. Зате нагулялись по сусідній площі Конституції 3 Травня, яка теж досить цікава.

Місто для життя, а не щоб їздили тут всякі роздивлялись.

Та ми все ж позаглядаємо Площа по периметру суцільно забудована кам’яницями кінця 19 – початку 20 ст.

Але найцікавішою спорудою містечка є синагога, яка трохи осторонь, барокова, 1626-54 років. Її сміливо можна називати однією із найгарніших в Європі.

По війні тут розмістилась художня галерея, а з 1995 року – музей євреїв Галичини. Втім, воно все було закрите.

Костьол Явлення Пречистої Діви Марії 1539 аж року зведений у пізньо-готичному стилі. З тилу його закриває барокова дзвіниця першої половини 18 ст.

Костьол сам по собі:

Вид на найближчі гори з храмового пагорбу:

А ще у Лісько є замок. По дорозі до нього трапився ще один цікавий будиночок.

Замок родини Кмітів закладений у 1538 році. Остання капітальна відбудова сталась у 1956.

Відновлювали замок, понищений у Другу Світову, під будинок відпочинку гірників, досить своєрідно.

Ось такі панорамні вікна навряд витримали б облогу, зате який вид

Зараз всередині готель.

Із замкового пагорбу крізь голі дерева проглядає долина річки Сян, із якою ми ще не раз зіштовхнемось, подорожуючи цими краями.