Луцьк, ч. 1. Замково-центральна

Замок Любарта, він же Верхній, він же Луцький – без варіантів головна атракція міста. Він великий, класний і чудово збережений, а де незбережений – якісно відреставрований.

Дерево зліва від входу – Лесин ясен, під яким, за переказами, відома поетеса любила перепочити.

Для початку обійдемо замок навкруги, благо для цього є всі умови. Він має майже радіальну форму, в основі якої стоять три вежі.

Стирова вежа:

Панорама зі східної сторони:

Владича вежа:

Перемістимось у двір і поглянемо на них же зсередини. Багато чого у замку відновлено не так давно, наприклад, усі дерев’яні споруди, але є і старовина. Будинок з колонами був повітовою скарбницею, а зараз це музей книги.

По цьому фото і не скажеш, що надворі 8 січня:

У замку можна піднятись на мури і подивитись на двір з інших ракурсів.

У вежах розміщені невеликі музеї і інсталяції, є музей дзвонів, арсенал. А ось це тюрма:

На даху Любартової або В’їзної вежі є оглядовий майданчик, але потрапити туди можна лише якщо купити екскурсію (купити не шкода, а от вислухати не особо цікаву екскурсію по експозиції вежі забирає час). Нагору ведуть дуже круті сходи.

Ну й нарешті ми там. Звідси велика частина міста як на долоні, і замкове подвір’я також. Під куполом у центрі – фундамент кафедральної церкви 12 ст., усе що від неї залишилось.

На північ, правда, краєвид досить трешовий, там центральний ринок, який підступає ледь не під замкові стіни.

За ним проглядає вершечок Троїцького собору, що аж біля Театрального майдану.

На південь же відкривається панорама старого міста.

Ним ми також прогуляємось, а поки оглянемо згори. Костьол Петра і Павла з колишніми келіями у формі букви П:

Церква Покрови Пресвятої Богородиці:

Лютеранська кірха:

Синагога і вежа Чарторийських:

А ще у стінах замку була помічена цеглина із маркуванням… УРСР

Тепер прогуляємось рештою старого міста. Воно знаходиться у меандрі Стиру і являє собою район заплутаних вуличок переважно звичайного приватного сектору, у якому в хаотичному порядку вижила маса пам’яток архітектури, хоча стан деяких такий собі.

Від Хрестовоздвиженської церкви 1630-40-х років уціліла лише округла вівтарна частина з прямокутною радянською прибудовою.

Келії колишнього монастиря при церкві виглядають як звичайний старий будинок, а між тим мають такий же поважний вік під 400 років.

Є на районі і багацько цікавих просто житлових будинків (особливо раджу прогулятись вуличкою Галшки Гулевичівни).

Церква Покрови Пресвятої Богородиці – найстаріший збережений храм Луцька, 1637 року.

Дуже ефектна кірха 1906 р. у неоготичному стилі. Німців після 40-х років у місті не дуже спостерігається, тому зараз вона віддана баптистам.

Якщо спуститись від кірхи униз Лютеранською вулицею, знайдемо пам’ятку, якої поки що нема ні в яких реєстрах, бо вона тільки формується.

Це – дім скульптора Голованя, місцева варіація будинку з химерами. Зараз він уже прикрашений понад п’ятьма сотнями скульптур, і процес буде продовжуватись, поки живий майстер. Той випадок, коли історія твориться у нас на очах.

Просто за садибою скульптора починається Стир. Класне місце.

Потужна оборонна синагога 1629 року, зараз тут спортивна школа:

Колишній монастир домініканців 18 ст. є духовною семінарією.

А ще у Луцьку був Нижній замок, причому набагато більший за збережений Верхній. Проте його розтягнули на каміння, коли він втратив своє оборонне значення; залишилась тільки одна вежа Чарторийських із шматком стіни, до яких не так-то просто підступитись.

Із усіх ракурсів мені найбільше сподобався ось цей: тут і вежа, і колишні монастирські келії, а на передньому плані справжні фавели місцевих жителів.

Костьол Петра і Павла 1639 року із-за вражаючих розмірів важко помістити в об’єктив.

Через дорогу від костьолу поруч з його дзвіницею знаходиться, ймовірно, найстаріший будинок Луцька. Зверніть увагу на замуроване віконце в центрі внизу – насправді то колись були двері, але з віками їх з’їла дорога.

Ну а офіційно найстаріший будинок (із встановленими датами будівництва – 1545-46) стоїть безпосередньо під замковим муром.

Іще одну історичну будівлю на площі перед замком займає ресторан, завдяки чому вона перебуває у гарному стані.

Є у старому місті ще багато цікавого, його вуличками варто поблукати просто навмання.

Ось такі будинки, наприклад. Фахверк, хоч і сучасний найпевніше, виглядає чудесно:

Аптека-музей:

Приходив я сюди і ввечері, але дарма. Підсвітки на історичних будівлях немає, лише кірха і замок виділились, але недостатньо яскраво для мого апарата. Зате знайшов трошки кріпоти у підвальному віконці житлового будинку.

Покидаємо старе місто і переміщуємось на пішохідну вулицю, яка носить назву на честь Лесі Українки і тягнеться від площі Братський Міст до Театральної. Забудова її досить строката, повно тут звичайних радянських чи сучасних будинків, але є і історичні.

Деякі доводиться знімати від другого поверху, щоб у кадр не потрапила нав’язлива реклама й дебільні вивіски.

Трохи углиб, через сквер – П-подібні келії монастиря тринітаріїв. А от костьол розібрали у радянські часи.

Скульптури також присутні:

Зрештою вулиця упирається в Театральний майдан, чи не основну точку в центрі міста.

Кафедральний Троїцький собор біля майдану – храм іще одного колишнього монастиря, бернардинського. Келії також збережені.

На Різдво під собором крутились янголятка.

Під Новий Рік на майдані традиційно прикрашають три живі ялинки. На задньому плані видно універмаг «Луцьк» - чудовий приклад того, як совкове скляне жахіття можна перетворити у щось цілком симпатичне.

Під ялинками стояли ковані фігури символів нового і минулих років.

А ще там є сонячний годинник:

На схід від майдану уходить проспект Волі – одна з головних транспортних артерій міста. На ньому заслуговує уваги радянська архітектура здорової людини. Неокласичний корпус університету з симетрично поставленими навколо нього житловими будинками не менш ошатний за дореволюційні будівлі.

Ну і ще одне популярне місце – залізничний вокзал, своїм видом він схожий на якийсь казковий палац. Вражаюче, що це результат зовсім недавньої реконструкції 2011-12 років, а до того була досить типова коробка. Можуть же і в наш час творити дійсно красиву архітектуру, тільки чому ж так нечасто…

На виході з вокзалу пасажирів зустрічає і проводжає ось такий гномик. Але ми ще не прощаємось із Луцьком – попереду друга частина.