Курляндські руїни під Києвом

Якщо найбільша палацова спадщина України залишилась від поляків, то тут маємо справу з курляндським родом Остен-Сакенів. Курляндія – історична територія сучасної Латвії, яка довгий час була васалом Російської імперії, і деякі її сім’ї добряче розкидало на безмежних імперських просторах. Навіть під Київ.

Конкретно графський рід Остен-Сакен засвітився ще й у Польщі, Швеції та Данії. Маєтність, що включає нинішнє селище, була подарована родині у 1805 році, де згодом вони звели одноповерховий палац. Втім, володіли ним не довго, продавши у 1873 році. До 1917 тут було ще кілька хазяїв.

В радянські часи палац виконував роль клубу при біохімічному заводі. У 2000 році сталась пожежа, яка знищила всі інтер’єри та меблі. З тих пір пам’ятка тільки продовжує руйнуватись, а йобані селюки ще й розтягують її на цеглу.

Колись перед входом були колони.

Фактично збереглись лише фасад, одна з бічних стін та вежа. Усе інше – фрагментами:

Так зараз виглядає «інтер’єр». Ні даху, ні перекриттів.

Вежа зсередини:

Загалом ця сторона селища залишає вкрай убоге враження. Навколо якась промзона, заброшки, біля яких терлись купки алкашів.

Звиклим жити у лайні палаци непотрібні.

Ніколи б не подумав, що у нинішньому стані палац може бути комусь цікавим. Але коли я вже уходив в парк, до нього підкотила повна легковушка туристів з картами, фотоапаратами і іншою серйозною хурмою.

Навколо традиційно був закладений парк-сад. Дощового осіннього дня він виглядав вкрай готично, навіюючи у мене асоціації чомусь із Шотландією.

Озерце-болото:

З півночі парк закінчується ставками на річці Топірець.

Ближче до центру розташовується велика територія агротехнічного коледжу. Серед його корпусів є пару цікавих.

Пам’ятник плугу:

Загалом благоустроєм займались якісь наркомани.

Коледж – ціле містечко у містечку. У них на території навіть власний танк є і капличка.

Південна сторона Немішаєвого забудована переважно багатоповерхівками, які надають йому міського вигляду і нагадують про близькість столиці.