106 хвилин умиротворення

Зі Львова до Крехова кілька раз на день ходять приміські автобуси, при чому доїжджають вони саме до монастиря, який ще на 2,5 км далі, біля крихітного сільця зі смішною назвою Козулька.

Він виник у 1612 році як печерний, але уже у 1660-х рр. був перенесений на нинішнє місце і перебудований на фортецю.

Не раз за цими мурами навколишні мешканці могли врятуватись від нападів татар чи турок. Тому не дивно, що твердиня оточена ровом…

…а потужні стіни й вежі дивляться на зовнішній світ вузькими бійницями.

Дзвіниця + оборонна вежа одночасно.

Побувавши у радянські часи складом, піонерським табором та школою для розумово відсталих, монастир повернувся під опіку отців-василіан у 1990 році. Зараз тут усе відреставроване й доглянуте.

Миколаївська церква 1721-37 років – головний храм монастиря.

Барельєф із зображенням святого над її порталом.

Дерев’яна церква відновлена у 2001-04 роках, і на вигляд дуже якісно.

Ця вежа – також новобуд.

Всередині дворику усе гарно й фотогенічно з будь-якого ракурсу.

Вихід на господарську територію, куди простим смертним не можна.

Церков багато, але за межами муру ліплять ще одну.

Від монастиря прокладена доріжка до печер мимо цілющого джерела. Зайшовши з тилу, можна оцінити наскільки він великий і яка незначна частина відкрита для відвідувачів.

По карті до печер зовсім близько, але насправді дорога виявиться довшою за рахунок рельєфу. До речі, це не просто якийсь там звичайний ліс, а Яворівський національний природний парк.

Зацініть перепади висоти. Внизу джерельце і купіль.

Небезпечний красунчик.

Зрештою виходимо до скелі, з якої і починався монастир.

Інформація:

У верхню печеру можна піднятися:

А далі переходимо в село Фійна, до якого від скелі метрів 500 буквально. А там прямо перед трасою дорога неочікувано заходить в річку Добре, десь там поруч таки місток є.

Навколо невисокі гори, і туман, і мінливе осіннє небо.

Із Фійни переходжу у сам Крехів, який на тлі монастиря майже невідомий. Між тим, і на нього варто витратити трохи часу.

Спочатку ми побачимо костьол, який так і не відбувся – почали його будувати в 1930 році, але до війни не встигли. Пристосований під господарське приміщення, він є ним і досі.

А могла б бути дуже цікава міжвоєнна пам’ятка.

Друга цікавинка – тридільна дерев’яна церква св. Параскеви. Невідомо коли збудована, ймовірно у 1720 або 1724 році перенесена сюди з монастиря.

Додивлявся я її уже буквально на бігу, аби встигнути на нечастий у цих краях автобус.