Ще деякий час на тому березі Бугу видніються вінницькі хатки і будівлі
Сабарівського кар’єру.
Але дуже скоро вони закінчуються, і річка постає у своїй первозданній
красі.
Берегом поважно розгулює лелека, утримуючись на безпечній відстані.
Пасовисько.
Власне тут ледь не через кожні 10 метрів можна зупинятись і милуватись
природою.
Ліс на протилежному березі час від часу уступає місце невисоким схилам.
Однак, скоро ліс обступає дорогу з обох боків, відділяючи від річки. Це
означає, що ми уже майже в Прибузькому. На в’їзді в село – пам’ятний знак
воїнам, які загинули тут у 1941 році.
Дорога виводить у центр села, де знаходиться дерев’яна Свято-Успенська
церква.
Церква у нинішньому вигляді була збудована у 1855 році, в основі вона має
форму хреста. Мені в цьому році якось стабільно щастило потрапляти до церков
під якісь заходи. Цього разу – на хрестини.
У дворику храму традиційно присутні старовинні могили тутешніх
священнослужителів.
На деякий час покидаю Прибузьке і їду в Тютьки. Тут теж є дерев’яна церква,
тільки дуже вже примітивного вигляду.
І поховання зі старовинними хрестами, а як же.
Сучасний храм у центрі села більш симпатичний.
Ставок у Тютьках.
Церква чудово проглядається і з протилежного берегу.
Завертаю назад до Прибузького, адже тут є іще одна цікава пам’ятка.
Стародавня садиба з палацом, перебудованим із будинку культури, який був
перебудований із палацу. Відреставрована, в чудовому стані… Розкатали губу?
Хрін вам.
Палац знаходиться у приватній власності і оточений ось таким високим
парканом.
Перекинувся парою слів з охоронцем, який виявився на диво адекватним.
Дозволив фоткати, де що видно із-за паркану. Про те, хто тут є і що буде,
відповідей уникав, мовляв, зовсім недавно працює.
Флігель палацу.
Всередині садиби. Там ще городи всякі, домашня птиця. Несхоже, щоб з цього
місця хтось думав робити музей чи щось у такому дусі.
Місцями у якості природного кордону виступає струмок чи маленька річка, яка
протікає тут.
В глибині подвір'я видно ротонду.
Майже за палацом ми знову бачимо Буг, тут же є і пішохідний місток, яким
можна повернутись у Вінницю.
Прощальний на сьогодні погляд на річку.
За містком починається приватний сектор, куди доходить навіть міська
маршрутка. Траса веде через якесь містичне село Поляна (вказівники на дорозі є,
а от на картах його нема) і виходить на Академічне – окраїнний новітній район.
Район ще будується, але вже багато обжитих будинків.
А шо я вам скажу, наші академіки таки непогано живуть
Ось і все. Ця подорож добігла свого кінця.
Коментарі
El@n_
18.09.16, 20:56
Чудові краєвиди на фото та розповідь
Ми Ла
28.09.16, 21:20
Дякую за чудову подорож!
alex169
38.09.16, 22:00
Гість: Triumfator65+
48.09.16, 22:13
molodka
58.09.16, 22:16
красота! а мы едем завтра на фонтан музыкальный в Винницу любоваться))
visnyk
68.09.16, 23:17Відповідь на 5 від molodka
Якщо буде час, покатайтесь ще на теплоході)
vestnik13
78.09.16, 23:40
molodka
89.09.16, 00:34Відповідь на 6 від visnyk
та думаю время будет))) целый день суббота и воскресенье до 6 вечера)))
ablets
99.09.16, 08:47
ЯКриворожанка
109.09.16, 14:29
Чорногузи, латаття жовте... Червона книга.