Невигадані історії про котів 1.

В той час опалення в нас було пічне, простенька грубка, дрова, вугілля...Зранку прохолодно, вдень, по приходу зі школи, дубар, ввечері, як добре натопиться - "ташькент". В вихідні дні до дубаря не доводили і батько мене звільняв від "кочегарки". Одного дня... (все цікаве відбувається "одного дня", чи не так? ) Ну, пішов стандартний процес перезавантаження грубки: вигрібаєш шлак, виносиш його надвір, попутно набираєш в сараї вугілля, дрова і лиш потім починаеш процесс розтоплювання пічки. Був вихідний, то ж цим завідував тато. Дверку, на час перезагрузки, зазвичай, закривали, проте, оскільки це не було критично, часто недопровертали засувку і, як наслідок, часто вона відчинялась. Так і того разу. Батько завантажив дрова, впхнув всередину шмат газети, підпалив всю цю красу, зачинив дверцята, та й приєднався до нас дивитись якесь кіно... Грубка топилась з кухні, кухня напряму сполучалась із залою, така собі дещо перекроєна однокімнатка з трьохкімнатної (часи такі тоді були). Раптом чуємо приглушений нявк. А Мурчик перед цим довго і старанно всім надоїдав: путавсь під ногами, шкрябав м'які меблі і ноги, вистрибував на руки і терсь об обличчя... Отже: нявк. Жили ми на першому поверсі, то ж кіт знадвору вискакував на вікно і там нявкав, щоб впустили. А, оскільки, кіт це кіт, то інколи його величність доводилось по кілька разів на годину випускати-впускати. Зваживши, що, мабуть, Мурчик вискочив разом з батьком надвір, молодшого брата, як самого крайнього, відправили з почесним завдянням "впусти цю скотину з морозу...".За мить брат повернувсь: "нема!". І знов нявк, на цей раз протяжніший і настирливий. Брат знов йде надвір а в квартирі розгортається триллер. Роздається жахливе виття, щось кілька разів бухає в грубці і ми чуємо скрип дверки грубки а потім торохтіння. Батьки позхвачувались, я теж. З кухні, виючи, вискакує наш кіт, шерсть на ньому палає вогнем. Мати, в кращих традиціях жіночої статі, починає ойкати і танцювати ірландську джигу з високими підкиданнями ніг вгору. Батько ж в цей час не розгубивсь і, як завзятий форвард, підскочив до кота, та влучним рухом зафутболює цей вогняний клубок до дверей (а батько, маю сказати, дещо кульгавий, через дитячу травму мае одну ногу коротшою). Двері відчиняються, брат: "Ма, його не...ЙО!..ТВО!..МА!.."робить переподачу і кіт вилітає до загального коридору. Двері ж надворішні тоді заклинило льодом і вони не зачинялися аж ніяк, то ж кіт далі зумів-таки знайти вихід і , з розгону, заривсь у сніговий намет перед будинком.Я вскочив на кухню і залив водою дровиняки, які ще горіли , розкидані по всій підлозі. Матір напоїли валер'янкою, батько вніс сухих дров і заново затопив грубку і всі ми стали гадати, що ж сталося. А виходило на те, що Мурчик вліз-таки до плити, доки тато заносив паливо, і, на його, чи й наше щастя, дрова розгорались погано, а засувку дверок батько трохи перекрутив, що, після пари ударів бронебійним лобом, дозволило їм відчинитися і кіт врятувавсь. Так кіт отримав підпільну кличку "Пальоний"

Буде ще...