Едемський сад

  • 13.10.21, 06:00
— Я часто згадував оповідку про райський сад, — сказав Форд.
— Гм?
— Едемський сад, дерева, яблука. Ти пригадуєш?
— Звичайно, пригадую.
— Ваш Бог посадив яблуню посередині саду і каже: «Робіть, що хочете, хлопці… ага, тільки не чіпайте яблук». Вони, на тобі маєш, з’їдають яблуко, а він вискакує з-за кущів і кричить: «Ось я вас і впіймав!» Але не було б великої різниці, якби вони і не стали чіпати того яблука.
— Чому б не було?
— Тому що, коли маєш справу з кимсь, у кого розумових здібностей вистачає лишень на те, щоб залишити на тротуарі капелюха з цеглиною всередині, то будь певен, що рано чи пізно вони своє візьмуть і на чомусь таки підловлять тебе.

"Путівник по галактиці" Дуглас Адамс


Бій УПА під Уневом. Спогади

Це був один з найбільших боїв УПА, який відбувся у лісах під Уневом на Львівщині в останні дні вересня. Тоді повстанський курінь «Верховинці» командира «Яструба» («Лютого»), колишнього старшого лейтенанта радянської армії Дмитра Карпенка, потрапив в оточення двох батальйонів НКВС за підтримки важкої артилерії та авіації.

Напередодні курінь у складі п’яти сотень (зокрема «Сіроманці», «Бурлаки», «Полтавці») перейшов у ліси поблизу Унева і затаборував недалеко від монастиря отців Василіян. Дізнавшись про місце розташування повстанців до Унева було направлено 18 бригаду внутрішніх військ НКВС.

Протягом доби, 29 вересня, з 9 до 23 год повстанці зуміли відбити 23 більшовицькі атаки та здійснити успішний прорив з оточення. Крім того, було підбито два радянських танки, один з яких особисто підбив «Яструб».

Безпосереднім свідком Унівського бою була Лукія Лесіцька (1932-2015). «Той бій був тридцятого вересня сорок четвертого року, тут кружляла сотня Карпенка, то було велике бандерівське об’єднання, але фронт вже був в Бродах. І вони (партизани, – авт.) колосили тут, шоб пробратись заграницю в Чехословакію туда, але їм то не вдавалося. Бо москалі вже взяли німця в кліщі. 

[…] Я ше до дверей не дійшла, а коло корчми вже кулемет стоїть, стоять в шкіряних куртках три чи чотири начальники, я потом їх пізнала, там потім один з них робив в міліції, другий робив в банку, я вже була на роботі і я ше мусіла з ними стикатись. […] А там вже бандерівці окопалися на горі, де той хрест там стоїть зараз, якраз там стояло два кулемети. Ті люди, вони просто пожертвували своїм життям, щоб привернути вогонь на себе, а ті шоб відступали. А ті рішили їх просто обкружити зі всіх сторін, і почали там гамселити зі села, одного кулеметника вбили раніше, той шо справа був, а той один лишився. А він був високий блондин, мав кучеряве волосся, бо вони тут ходили, ми їх знали. 

[…] Дивлюсь через вікно, а там їх маса йде, несуть тії макогони, а то до гармат такі набої, одні несуть платформу з гарматкою на плечах, гранатами обвішені і тіїво фінки – автомати такі з дисками, і вони лізуть і лізуть під гору як жуки. А я стояла в вікні і дивилася, і мені то всьо було видно... І вже як вони долізли туда під гору вже кулемет заглох, видно шо його поранили, а ті вже рачки перестали лізти, зірвалися на ноги і там де був той кулмет вони почали шось товкти. Чи вони добивали того кулеметинка… Вони там скакали кругом як чорти. А тамті (партизани, – авт.) вже пішли в ліс далі, а ті за ними, почали стріляти, підтягнули свою техніку. Вони стріляли так навмання по лісу, бо ліс був як стерня посічений снарядами. Ті старі дерева були, столітні дуби, буки […] 

Партизани попали в обкруження, то протягнулося до ночі, і вони якось вирвалися з того окруження. А на другий день рано, ми пасли худобу там на тій горі і відразу летимо на те місце, а того небожчика (кулеметника, – авт.) вже хтось спрєтав вночі. А на тім місці я вперше в житті зобачила таку велику калюжу людської крові…».

Аудіо можна послухати тут https://soundcloud.com/lokalna_istoriya/hepqlhzkq0zn

Матеріал з ФБ Локальна історія 


***

  • 09.10.21, 06:15
Возникает вопрос: "Кто же тогда должен считаться подходящей и должной человеческой жертвой, и как следует принимать решение в отношении такого человека?" Ответ очень прост. Любой, кто поступил с вами неправильно, — тот, кто "сошел со своего пути", чтобы причинить вам вред, кто намеренно вызвал неприятности и трудности для вас и тех, кто вам дорог и близок. Короче говоря, человек, напрашивающийся на проклятие своими действиями.

Когда человек своим предосудительным поведением практически кричит о том, чтобы его уничтожили, то, без сомнения, ваш моральный долг состоит в том, чтобы исполнить его желание. Человек, не упускающий возможности «зацепить» других, часто ошибочно называется «садистом». Но, на самом деле, этот человек — заплутавший мазохист, напрашивающийся на свое уничтожение. Причина, по которой такие люди злобно нападают на вас, состоит в том, что они боятся либо вас, либо того, чего вы представляете, либо же обижены вашим счастьем. Они слабы, подвержены опасности и ходят по зыбкой почве, поэтому, когда вы напускаете на них свое проклятие, становятся идеальными человеческими жертвами.

Иногда очень легко просмотреть зло, чинимое жертвой вашего проклятия, если пытаться рассматривать насколько она несчастна на самом деле. Не так легко, однако, восстановить все разрушительные следы вашего антагониста и исправить все испорченные ими ситуации.
"Идеальная жертва" может быть эмоционально подвержена опасности, но, тем не менее, может путем махинаций собственной небезопасности вызвать серьезные нарушения вашего спокойствия, либо запятнать вашу репутацию. "Нервный срыв", "неумение приспособиться к окружающей обстановке", "невроз беспокойства", "ребячье соперничество" и т. д, и т. п., до бесконечности. Все эти синдромы слишком долго были подходящими извинениями для злобных и безответственных поступков. Любой, говорящий, что "мы должны попытаться понять" тех, кто превращает жизнь в страдание для тех, кто не заслужил его, плодит и подстрекает рак общества! Апологеты этих бешеных псов заслуживают любого избиения, получаемого ими от рук тех, кому они попечительствуют!"

Антон ЛаВей 


(с) 

***

  • 03.10.21, 06:17
Для того, чтобы стать Сатанистом, вовсе необязательно продавать Дьяволу душу или заключать договор с Сатаной. Эта страшная сказка была придумана христианством для того, чтобы люди не отбивались от паствы. Указующими перстами и дрожащими голосами попы поучали своих прихожан, что если те поддадутся искушениям Сатаны и проживут свои жизни в соответствии со своими естественными наклонностями, то должны будут заплатить за свои грешные удовольствия передачей душ Сатане и вечными муками в Аду. Людей заставляли верить, что незапятнанная душа — пропуск в вечную жизнь.

Ханжеские пророки научили людей бояться Сатану. Но как же тогда быть с такими терминами, как «богобоязнь»? Если Бог столь милостив, зачем тогда людям бояться его? Неужели можно поверить, что от страха просто некуда деться? Если надо бояться Bora, то почему бы тогда не прекратить быть «Сатанобоязненным» и, по крайней мере, тешиться хотя бы отрицанием своей богобоязни? Вез этого всеобъемлющего страха у набожников нечем было бы поддерживать свое влияние на паству

Антон ЛаВей



(с) 

***

  • 01.10.21, 07:46
Бог, которому ты поклоняешься, может быть тобой

Все религии духовного характера придуманы человеком. Ничем иным, как своим плотским мозгом, он сотворил целую систему богов. У человека есть эго, его скрытое «я» и, лишь потому, что не в силах смириться с ним, он вынужден обособлять его вне себя в некоем великом спиритуальном создании, именуемым "Богом". Богу дозволено делать то, что запрещено человеку, как, например, — убивать людей, творить чудеса ради удовлетворения своих собственных потребностей, управлять целым миром, не неся за это никакой видимой ответственности и т. д. и т. п. Если человеку нужен такой Бог и он признает его, значит, он поклоняется творению рук человеческих. То есть, ОН ПОКЛОНЯЕТСЯ ЧЕЛОВЕКУ. СОЗДАВШЕМУ БОГА. Не является ли более осмысленным поклонение тому Богу, которого он сам создал в соответствии с собственными эмоциональными потребностями — тому, кто наилучшим образом представляет его целиком и полностью плотское существо, имеющее навязчивую идею первым делом изобрести себе Бога?


Неестественно не иметь желания получать для себя выгоду. Сатанизм представляет собой разновидность управляемого эгоизма. Это не значит, что вы никогда не делаете ничего ни для кого. Если вы делаете что-то для кого-нибудь, заботиться о ком доставляет вам счастье, его счастье доставит вам чувство удовлетворения. Сатанизм придерживается измененной формы Золотого Правила. Наша интерпретация его такова: "Воздай другим то, что воздали тебе они", потому что если "Воздаешь ты каждому, как воздали бы тебе они" а они, в ответ, относятся к вам плохо, самой человеческой природе противно продолжать относиться к ним с уважением. Вы могли бы воздать другим, как если бы воздали они вам, но если ваша обходительность не была возвращена, к ним следует относиться с заслуженной ими яростью.

Антон ЛаВей


Мартин Лютер

Пеніцилін

28-го вересня 1928 року шотландський вчений Александер Флемінг (Alexander Fleming) провів експеримент, який привів до винайдення пеніциліну 

Вперше повідомлення про те, що грибки року Пеніциллум (лат. Penicillium) мають антибактеріальну дію почали з'являтися ще у кінці XIX століття, але тогочасним науковцям не було зрозуміло як саме це відбувається. 3-го вересня 1928 року Флемінг помітив, як цей грибок вбиває мікробіологічну культуру золотистого стафілококу (лат. Staphylococcus aureus). 

28-го вересня науковець відтворив свої спостереження під час експерименту. Наступного року було оприлюднене його дослідження, у якому антибактеріальну субстанцію було названо пеніцилін.

ФБ Всесвіт


"Дюна" очима художника Марка Сімонетті

"Месія Дюни"

Чані в пустелі. "Месія Дюни"

Муаддіб на Арракіні.  "Месія Дюни" 

Імператор та навігатор.  "Месія Дюни"

Храм Алії.  "Месія Дюни"

Останки в пустелі.  "Месія Дюни"

До Пола Атріда,  Імператора Світу.  "Месія Дюни"

"Єретики Дюни"

"Діти Дюни"

"Месія Дюни"

"Дюна"

"Бог-Імператор Дюни"

https://art.marcsimonetti.com/dune-by-frank-herbert