Я як риба хапаю повітря не в змозі змінитись,Як лелека кружляю не в змозі піти. Тільки вітер, мій вітер п'янкий не дає зупинитисьІ жбурляє не скелі, якими є ти.Наче ніч колихаю, співаю, плекаю далекі, холоднії зорі,Їх яскравий, блискучий танок,Щоб як сонце сховатись у велике казковеє мореІ не знати який з того толк.

Телом из под воды мокрым,Злым как закон Орды, долгим.Дань за двенадцать лет, пляшем,Больше я не возьму даже.Длинный такой заплыв, время,Воздуха проглотив бремя.Флангами развернув флагиЯ эту жизнь держу, пламя.

Колекція чистих листів про кохання,То все, що я знаю про щастя мое.То все, що я знаю, закляття, зізнання,То все, що я маю, то все, що я є.Як тайною зв'язана солодко ниє, Ту тайну плеснути на білі листи,І випростать крилами щирість у вирій.Але твій цілунок - печатка, прости.І білі, як сила, як деннеє небо,Всебачаче око, всезнаючий глас.Я тільки мовчати навчилась про тебе,Тим більше коли це стосується нас.І серця я ритм відчуваю безслівним,Бо щастя тремтливе і горде моє,І маю, що є, і кохаю...

Читати далі...

А на Хрещатику в Трубі літають голубиВесна бузковая, тризуб наколотий,Червоно-чорний травень мій закоханий,Зла і весела я, мій борг не золото.Заборгувала помоскальщині віддячити.В Трубі прокуреній співають спадщину.Вимірюючи кроком спільність голосу,Всім Бог віддячує, я тільки хрест несу.Каштани небо розривають квітами,Живем надіями, Надія житиме.

Прощать как снайпер и навылетВ другую долю отправлять,И это мой единый вывод:Не слепо верить, точно знать.Когда вдруг вспомнишь ты с любовью,Что было время обожать,Ты уточни, что малой кровьюМинулось мне тебя не знать.Все эти чувства и припадкиПрекрасный повод не звонить.Прощаю трепетно и сладко,С одной лишь памяткой - забыть.

Где то песня горячим осколком забилась и плачет,Где то осень опавшей листвой сквозь прорехи зимы.Я сростаюсь живою водой окропленная, значитВозрождаюсь по нити любви над краями войны.Эти мысли не новые сводами, плинфой,Куполами сложились, ладошками, дайРазбежаться и взмыть над разбитым снарядами мифомЧтобы сшить высотой мой в боях отвоеваный рай.

[Приєднана картинка]Щемящей теплой глубиной Прониклись небеса и воды,Всему дарует смысл и кодыУлыбка осенью природы.Через страдания и больВсе продолжает изменяться.Но невозможно не поддаться, -Во всем есть смысл один - любовь.И тонкой веточкой дрожащей,И рябью шелково струящей, Над вероломством, над войной - Есть красота и будет вновь.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]І, кожен з нас колись зустріне долю,Так, наче до того не зустрічав,Метеликом, цілунком, серця, скроніТоркнеться ледве й все, з початку все почав.І вперше бачиш, чуєш інше, знаєш,І миришся з чим палко войував.Чи доля тебе, чи то ти її гортаєш,Ось кажуть, що в руках, бодай би знав.То ж варто просто їх не опускати, - Так смішно чути іноді чомусь.Як легко змісту іншого надати,Тому так легко завжди я сміюсь.[Приєднана картинка]

В ілюмінаторі вже труби заводські і терикони — головою в хмари. Аеродром! Спалахують пожари далеких домен. Вже крила вечора відлопотіли. Замріли зорі. День гойднувсь і згас. А ти гориш, ти твориш, вічно поривний, о залізнобетонний мій Донбас! Йдем на посадку... Спраглими грудьми розкрилений літак на землю падає. Я скучив за тобою, рідний мій, моя важка, моя вагома радосте. Стус, 1965 рік

[Приєднана картинка]Десять дней до молитвы,Семь шагов до рассвета,Скоро кончится лето,Все на этом забыто.По разбитым дорогам,По разбитым надеждам,Хлебом, пылью и Богом,Незабвенным и нежным.Космос, звезды и хаос,Параллельные жизни,Никогда не боялась,Проходящие смыслы.Я пройду без билета,По дождю и по праву,Когда кончится лето,Все начнется сначала.[Приєднана картинка]