00:30

Бажання вбити, ще не злочин,
Але  підозрювати  всіх...
Буває такі ніжні очі...
Якась дрібниця страшний гріх.

І знов метеликом здіймаюсь,
І знову вирвалась на світ,
Радію знову і не каюсь.
Уяви то солодкий плід.

Дратую? Зайве вибачатись,
Не культивую параной.
То так приємно посміхатись,
Так відгороджуюсь стіной,

Щоб випромінювать безпечність,
І не підозрювати всіх.
Нехай святая з нами вічність,
Не вірю в першородний гріх.

І повсякчас ганьби чекати,
І ніж у спину, камінь в лоб,
Не хочу я такого знати,
Не хочу вірити в те, щоб

Не відзначали перемогу
Гіркії погляди і сум,
Я вірю в світлую дорогу,
В те щастя, що з собой несу.

Хай кожен може, кожен знає,
Але...то кожного але.
Ми люди, вже давно не звірі,
І наша віра не мале...