Нет им прощения!
- 21.02.14, 18:13
Нашла в одноклассниках, копирую Репост 20.02.2014 13:42
Срочно информацию на Майдан
Может пишу не в тему, но особой возможности имеется, пишу с смартфона и почти под наблюдением. Я офицер внутренних войск, особо о себе по понятным причинам не напишу. Вчера прибыли спецы с Альфы, снайперская группа. Судя по разговору и акцента россияне, хотя и разговаривали полушепотом.
Разместил номера гостиницы Украина. В разговорах неоднократно
проскакивала фамилия Парубий и какие-то ярош сотни или что-то типа того.
Видно оговаривалы цель (и). Потом при закрытых дверях в них была встреча с каким-то царем или царьков, Царевым … Мы стоим в оцеплениы, и производим доставку продуктов и разных предметов в запечатанных армейских ящиках расквартированными в гостинице Украина офицерам спецслужб. Один этаж полностью закрыт, доступ только ограниченным лицам. Видно эти спецы там и расположились … А может штаб-квартира … Вид на Майдан с гостиницы великолепный. Снайперские точки есть на крыше гостиницы и Украинском
доме. Переедаете информацию людям на Майдан
На жаль, запізно це побачила!
Президент Украины Виктор Янукович может согласиться на проведение досрочных президентских и парламентских выборов и принятия новой редакции Конституции.
Об этом сообщает польское информационное агентство РАР со ссылкой на собственный источник.
"Вырисовывается шанс на компромисс в деле сокращения полномочий президента и парламента, выработки новой конституции в течение нескольких месяцев и создания нового правительства за несколько дней", - сказал источник.
Ранее собеседник РАР сказал, что Янукович прервал свой разговор с министрами иностранных дел Польши, Германии и Франции для того, чтобы поговорить с президентом России Владимиром Путиным.
А не під суд??? Сука!
ЗА БЛОКУВАННЯ РОБОТИ МЕТРОПОЛІТЕНУ
ПЕРЕДБАЧЕНА КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Як сьогодні повідомлялося, причиною зупинки роботи метрополітену, стала загроза терористичного акту. Пізніше, головаКиївської міськдержадміністрації Володимир Макеєнко повідомив про неможливість поновлення руху поїздів метрополітену до того поменту «доки не буде впевненості у безпеці кожної людини, яка знаходиться у підземці".
http://www.pravda.com.ua/news/2014/02/18/7014531/
При цьому, з боку повноважних органів не наводиться жодного доказу та, водночас, жодної підстави для блокування роботи метрополітену у місті Києві.
Маємо нагадати, що відповідно до ст. 279 КК України , блокування транспортних комунікацій у спосіб, який порушує нормальну роботу транспорту або створює небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків, - карається позбавленням волі на строк до двох років. Якщо такими діями буде спричинено тяжкі наслідки для громадян, - передбачена санкція у вигляді позбавлення волі від 5 до 12 років.
Крім того, ст. 280 КК України передбачає, що примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків теж карається позбавленням волі.
Відповідно до пунктів 7.4.1. – 7.4.5. Статуту КП "Київський метрополітен" (затвердженого Розпорядженням № 204 від 15.02.1999 р. «Про вирішення окремих питань Київського метрополітену»), саме начальник цього комунального підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, несе повну відповідальність за його діяльність, керує роботою на основі єдиноначальності.
Визначальним предметом діяльності КП "Київський метрополітен" є надання послуг з перевезення пасажирів (п.3.2. Статуту).
Це означає, що підприємство не може за надуманих підстав та без наявності конкретних документальних обґрунтувань відмовитися від надання послуг з перевезення.
Також, голова Київської міськдержадміністрації Володимир Макеєнко не може втручатися у діяльність КП "Київський метрополітен" та віддавати вказівки щодо зупинення руху транспорту у місті Києві на невизначений термін.
Вся відповідальність за дії, які мали місце 19.02.2014 р. в рівній мірі лежить і на начальнику КП "Київський метрополітен"Федоренко В.І., який безпосередньо міг прийняти рішення про зупинку роботи метрополітену.
Про це повідомив нардеп Геннадій Москаль, інформує його прес-служба.
«У відповідь на мій запит міністр МВС В.Захарченко стверджує, що ні його заступники, ні керівники департаменту прикомандирований «Беркут» не інструктували і в очі його не бачили», – стверджує Москаль.
Водночас він зазначає, що у телеграмі заступника міністра МВС В. Ратушняка від 22.11.2013р. начальникам УМВС в областях наказано «особовому складу підрозділів «Беркут» прибути о 8.00 24.11.2013 року в міський сад Центрального парку культури й відпочинку м. Києва».
Вони знущаються? Криваві ублюдки
Кутаисский городской суд в понедельник вынес обвинительный приговор экс-премьеру Вано Мерабишвили, которого обвиняют в превышении служебных полномочий, подкупе избирателей и нецелесообразной трате государственных средств.
Мерабишвили приговорен к пяти годам тюремного заключения.
Экс-премьер не согласен с обвинениями, утверждая, что является жертвой политического преследования со стороны новых властей Грузии.
В свою очередь адвокаты Мерабишвили объявили о намерении опротестовать приговор.
"Мы обязательно обжалуем этот приговор. Кутаисский суд не выдержал давления со стороны властей и вынес незаконное решение", - заявил журналистам адвокат Георгий Чивиашвили.
По его словам, будет обжаловано и решение Кутаисского городского суда и в отношении также проходящего по этому делу бывшего губернатора региона Кахетия Зураба Чиаберашвили, который должен выплатить государству 52 тысячи лари за халатное отношение к служебным обязанностям.
Как заявил в понедельник после вынесенного приговора в Кутаисском суде Чиаберашвили, он считает себя невиновным.
"Я считаю, что и в отношении Вано Мерабишвили вынесен незаконный приговор. Со стороны властей было очень сильное давление на суд, поэтому с самого начала было известно о таком решении. Мы обязательно продолжим борьбу за справедливость", - сказал Чиаберашвили.
American Thinker Открытие Олимпиады, которое должно было навести лоск на имидж России, покрыло его еще большим позором, пишет Ким Зигфелд в American Thinker. Главная задача организации Олимпиады состояла для Путина в том, чтобы показать, что Россия способна избежать таких «советских» провалов, как ржавая вода в кранах и бездомные собаки на улицах. Тем не менее теперь очевидно, что в России ничего не меняется.
«Пока Россия пребывает в состоянии застоя, когда ею по-прежнему, несмотря на распад СССР, руководит бывший шпион, гордец из КГБ, Коммунистическая партия все еще имеет вес в парламенте – Америка из захолустья, где чернокожее население жило в рабстве, превратилась в единственную мировую сверхдержаву во главе с чернокожим президентом», - пишет Ким Зегфелд.
Для того чтобы объяснить, почему Россия не способна меняться, автор использует труд испанско-американского философа начала XX века Джорджа Сантаяна «Жизнь разума», автора знаменитого афоризма «Те, кто не помнит прошлого, обречены переживать его вновь». Этой фразой Сантаян описывает одно из трех состояний человека – называемое им детством или варварством, – когда переменчивость абсолютна, а опыт не сохраняется, и инстинкты не развиваются. Детству подобна и старость, когда способность воспринимать опыт пресыщается и память опустошается. Единственным состоянием, ведущим к прогрессу, философ считает состояние постоянной гибкости и адаптации к событиям, привычкам и внешним сигналам.
Приравнивая российское государство к человеческому разуму, Зегфелд пишет, что Россия, видимо, находится как раз в состоянии детства, варварства или «окаменелой» старости. Форма правления не менялась в России веками – и каждый раз приводила к национальному коллапсу.
За последний век в России пал царский режим, за ним последовало квазидемократическое правительство Керенского. Советское правительство тоже не выстояло, а якобы стремящемуся к демократии Ельцину не помог даже обстрел здания парламента. Путина ждет та же участь, подводит итог автор American Thinker.
Лучшее доказательство тому, что Россия ничему не научилась со времен монархии, – это то, что соотношение числа самых богатых россиян и общего населения еще более чудовищно диспропорционально, чем в остальном мире. Специалисты Credit Suisse подсчитали, что всего 110 человек – 0,00007 процента населения – владеют 35 процентами богатства страны, пишет издание.
При этом в бедствующих регионах сохраняется традиция «потемкинских деревень», когда лачуги завешиваются полотнами, изображающими здания в исправном состоянии, для успокоения глаза лидера, когда он «проезжает мимо на своем лимузине», пишет Зигфелд. Российская дикость проявляется везде: страна занимает первые строчки в рейтингах стран, где больше всего людей погибают от пожаров, дорожных происшествий, курения, алкоголизма и убийств среди супругов.
Продолжительность жизни в России, как недавно сообщили российские СМИ, также перестала расти, так что апологеты Путина вскоре потеряют возможность приписывать ему успех в приостановке демографического кризиса. Сам факт наличия демографического кризиса не может никого удивить, отмечает American Thinker, ведь Россия – это «страна, где мало у кого есть основания производить на свет новую жизнь или самим желать долголетия».
Считать, что Россия со временем «повзрослеет» – слишком оптимистичный сценарий, полагает American Thinker. «Варварской» России потребуется не просто рост, а эволюция, что уже сложнее, так как текущий режим не располагает временем на эволюцию – его ждет крах. Так как Россия – гораздо более древнее государство, чем США, можно было бы предположить, что Россия находится в фазе старения – но главный факт состоит в том, что Россия никогда на протяжении своей истории не была зрелым, прогрессивным государством.
Автор допускает, что отдельные периоды российской истории были менее провальными, чем другие, но развитие никогда не приобретало позитивную динамику. «Ни разу во всей истории России – ни разу! – государственная власть не передавалась между политическими соперниками выборным путем. Российские правители просто цепляются за власть, пока их у нее не отнимут из рук в какой-либо разрушительной форме», - утверждает автор.
Усвоив для себя, что Россия обречена на собственный порочный круг ада, Ким Зигфелд призывает США не бездействовать в стороне от происходящего, как Америка сделала при распаде СССР. «В отличие от Японии и Германии, которые были окончательно побеждены, Россия воспользовалась первой же возможностью восстановить свою америконенавистническую империю. Япония и Германия – процветающие, верные союзники, тогда как Россия – это нищенствующее и отсталое болото, преисполненное желанием нас уничтожить в опьянении фанатической жажды ненависти», – пишет автор.
Единственным выходом для США является, по мнению American Thinker, политика в духе Рейгана, которая сломит «режим зла Владимира Путина» и покажет России, как показали Японии и Германии, что Америка может быть другом и соратником на пути к «предначертанному величию». И, в конце концов, заставить Путина понять, что у него нет будущего, если он продолжит, «будто Брежнев», цепляться за власть.
Достичь этого можно путем ненасилия, «по Ганди», вдохновляя тех россиян, которые готовы бороться за прогресс. Ведь сами жители России, подчеркивает автор, гораздо менее других народов склонны к борьбе за свою свободу.
От себя добавлю: на российском сайте, где опубликована эта статья, интереснее всего комменты. Брызжут слюной и исходят желчью, обидевшись на "оскорбление величия". Россия - воистину страна рабов. И виной этому прежде всего сами рабы - ведь терпят же да еще визжат от восторга перед своим "ампаратором". Тьфу!
елеканал «Еспресо-tv» вчинив правильно, показавши зборище в Харкові, організоване Партією регіонів і тамтешньою владою. Усе, що відбувалося під прапором конференції первинних організацій ПР, дуже нагадувало події в цьому самому місті в 1917-1918 роках, коли місцевий сепаратистський центр став ширмою для російського більшовицького вторгнення до України. Стилістика практично повторювала форум у Сєверодонецьку в період помаранчевої революції. Лунали ті самі заклики до федералізації, до «єдності» з відомою іноземною державою, плач за Радянським Союзом, випліскувалася ненависть до Заходу, публіку нацьковували на решту України, закликаючи формувати загони для «визволення країни від окупантів», під якими розуміли українців, яким не подобається нинішня влада і які не сприймають комуно-імперських ідеалів. Очолювали видовище харківські ватажки Добкін і Кернес, асистували нардепи Царьов і Александровська. Із новацій можна назвати лише «антифашистську» істерію.
І тут варто згадати попередження Вінстона Черчилля про те, що фашисти майбутнього обов'язково стануть називати себе «антифашистами». Цілком у дусі того, що відбувалося, була й символіка: п'ятикутні радянські зірки, російсько-імперські Георгіївські стрічки й ніяких синьо-жовтих кольорів і тризубів. Цікаво, що якщо в республіках балтії антинаціональні Інтерфронти виникли ще наприкінці 80-х - початку 90 х років минулого століття, то в Харкові цим розродилися на 23-му році незалежності України, оголосивши про створення організації «Український фронт». Слово «український» тут явно має провокаційно-пропагандистський сенс, як слово «молдовський» у назві сепаратистського анклаву в Придністров'ї - «Придністровська Молдовська (?) Республіка». Закінчилося дійство закликом вирушити на київський Майдан і розібратися з тими, хто там стоїть. Не забули публічно запевнити В.Януковича в повазі й любові. Важко було позбавитися враження, що керівні фігуранти отримали якийсь серйозний сигнал. От тільки звідки: з Києва чи іншої столиці?
КОЛОНІЯ ЄВРОПИ
Не хочеться аналізувати весь пропагандистський «посил», що лився з трибуни на масовку. Але все-таки не можна не відреагувати на страшилки нардепа Царьова, мовляв, у разі підписання Угоди з Європейським Союзом Україна «стане колонією Європи». Отже, Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія тощо - колонії Європи? Чому ж з цих нещасних, експлуатованих європейськими колонізаторами країн ніхто не тікає до вільної й процвітаючої Білорусі або до дуже комфортної для життя демократичної, правової Росії? Зате зворотний процес очевидний: у Лондоні за останні роки сконцентрувалося до півмільйона росіян, які жартома називають британську столицю Лондонградом, збільшуються російські общини в Празі, Варшаві, Берліні, Парижі, Брюсселі й т.ін.
Ну а поки «справжні патріоти України» (як вони себе рекомендували) Царьов, Добкін, Александровська й Кернес звільнятимуть країну від «окупантів» українців...
ТРИВОГИ МАЙДАНУ
На каналі ТВі у програмі «Сьогодні про головне» обговорювали питання, поставлене перед опозицією лідерами «Правого сектору» й «афганців». До речі, в Харкові предводитель добкінсько-кернесівських ветеранів Афганістану заявив, що ті «афганці», які стоять на Майдані, - неправильні. А питання ось яке: чи треба розширити коло парламентерів від Майдану за рахунок включення до їхнього складу представників «Правого сектору» й «афганців»? Олександр Турчинов одразу виступив проти. Зрозуміло, навіщо йому суспільний контроль? Але річ у тім, що народ не довіряє не лише владі, а й опозиції, яка постійно все програє, що стає дедалі підозрілішим. Майдан побоюється, що парламентські опозиціонери його здадуть на переговорах, тому й хоче контролювати цю публіку. Парламентські діячі не керують Майданом, а лише виступають посередниками між народом і владою. Для того, щоб керувати, в них дуже невражаюча «кредитна історія». Багато що в їхніх діях громадськості як мінімум не зрозуміло. Наприклад, скасування під приводом лютих морозів громадське віче в неділю 2 лютого. Нардеп Олег Ляшко, підтримавши ідею розширення кола парламентерів, порівняв нинішню ситуацію в Україні з Латинською Америкою 60-х, 80-х років XX століття, з її диктаторами, «ескадронами смерті» й системним насильством. Ляшко виступив з цілою низкою серйозних звинувачень на адресу глави держави, міністра МВС Захарченка, сказавши, що методи кримінального Донбасу 1990-х років переносяться нині на всю Україну. Народний депутат дав нинішній владі таке визначення: «це військово-кримінальна диктатура, що поставила себе поза законом вбивствами й викраданнями людей». На його думку, Україна вже перебуває в стані громадянської війни, а закони, нещодавно ухвалені Верховною Радою, - це лише імітація згоди. Як переконаний нардеп, нормалізувати ситуацію в країні можна лише повернувшись до Конституції в редакції 2004 року, сформувавши нову парламентську більшість, звільнивши шефа МВС, провівши дострокові вибори президента й парламенту та сформувавши уряд народної довіри.
АВТОРИТАРНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ
Російські телеканали із захватом обговорювали українські справи. На каналі RTVI такий собі Андрій Фефелов, редактор інтернет-панелі «День», виголошував звичайнісіньку імперську маячню про Україну, повчав, що і як слід українцям робити. Зокрема, пропонував державною мовою у нас оголосити «суржик», оскільки, мовляв, чимало людей ним розмовляють. У РФ багато від сантехніка до академіка висловлюється за допомогою ненормативної лексики, але поки не доводилося чути про її державну легалізацію. У кожній країні крім літературної мови існує ще й просторіччя: кокні, арго, сленг, піджин-інглиш і т.ін., яке не може вводитися в офіційне використання. Крім того, Фефелов заявив, що за його даними (це звідки, цікаво?), В.Ф. Янукович за 15 млрд доларів пообіцяв нібито Путіну передати Крим Росії. Дивлячись на таких суб'єктів, як пан Фефелов, важко мати добрі почуття до його країни.
Не залишилися осторонь Перший російський і РТР. Ведучий РТР Володимир Соловйов дав слово відомим нам діячам, нардепові від регіоналів Царьову й Бузині. Останній, зокрема, дуже переживав з приводу слабкості російського флоту в Криму й вимагав посилення. Повідомляв росіян, що молиться про крах Майдану, на що Соловйов суворо зауважив: «Бога взивай, а сам рук докладай!» Вірнопідданий малорос миттєво відрапортував: «Так і робимо! Може, ще й Москву врятуємо!» Словом, суцільна вакханалія «братської дружби».
А скільки дали настійливих порад Україні! Люди, які з 1994 року не можуть захистити власну країну від перманентної етнічної й регіональної війни, з неабиякою легкістю розв'язували проблеми України, часто демонструючи повну необізнаність щодо українських реалій. Але скільки карикатурної пихи, порочної багатозначності й імперської величі в спілкуванні з «нижчою расою»...
Дехто з російських фігурантів, звично тавруючи Захід, навіть опустився до образливих обговорень зовнішності пані Кетрін Ештон. І ось це все багато років демагогічно називали «дружбою». Друзів у цій країні в нас дуже мало. Звісно, приємно, що в Москві купка людей з організації «Народна воля» виходить на вулицю з транспарантом, на якому написано українською «Воля народам! Воля людині» (між іншим - гасло ОУН-УПА), коли в тій же Москві створюється громадський комітет солідарності з Майданом. Але як висловлювався вождь пролетаріату: «Вузьке коло цих революціонерів, страшно далекі вони від народу», як і народ від них.
Авжеж, навряд чи можна судити про країну й націю через авторитарне телебачення, утім, це те, чим духовно живлять населення, виховуючи в ньому цілком певні якості.
У цьому ж стилі авторитарного телебачення працює й канал «Інтер» в Україні. У програмі «Подробиці» він розповів про «масовий рух» киян за ліквідацію Майдану й показав жалюгідну купку людей (не більш як 20 осіб), що стояли на київській Бессарабці. Їхній предводитель, такий собі Іван Проценко, як і учасники зборів Добкіна - Царьова - Кернеса - Александровської в Харкові, прикрасив себе російсько-імперською Георгіївською стрічкою. Що ж, дякуємо за відвертість, щоб одразу було видно, звідки ноги ростуть у цієї «громадськості»...
Розповідаючи про європейську конференцію в Мюнхені, «Інтер» солідаризувався з виступами російського міністра закордонних справ Лаврова. Добре вже те, що «Інтер» не грає в об'єктивність, а однозначно діє як рупор офіційної пропаганди. Отже, тут ілюзій бути не може.
У цьому контексті з «Інтером» може посперечатися лише Перший національний, де в усяких «Політтеатрах» примітивно зубоскалять з лідерів опозиції. Утім нічого нового в цьому немає, телеканали просто підтверджують свою давно сформовану репутацію. Їм жодна диктатура не страшна, оскільки навряд чи щось змінить у їхній редакційній політиці. Утім з тією аудиторією, що збиралася в Харкові, неможлива інша позиція. А «Інтер» і Перший національний на сьогодні визначилися зі своєю публікою.