Згадаємо...

Провалили їхнє АТО (а це називалось саме - антитерористична операція). Відбивались від "беркутні" абсолютно усім, що було під руками, але найбільше нас рятували вогонь і дим. І благословенні "коктейлі Молотова". Відбивали ними кожну атаку. Були іноді зближення з ворогом не далі 7-8 метрів (біля пам"ятника засновникам Києва). Біс їх знає, що їх штовхало підходити так близько - чи відсутність мізків, чи обіцяні гроші. Але коли закидали "коктейлями" кілька груп - вони відкотились з пораненими і більше "в лоб" не штурмували.

Натомість, зайняли всю площу поза стелою Незалежності силами ВВ-шників. І почали готувати плацдарм для наступу, накопичуючи людей. Кілька офіцерів не ховаючись стріляли у наш бік з пістолетів. З тих лав прилетіло кілька десятків світлошумових, газових та бойових гранат. Кидали відкрито. Тому, коли я чую, що ВВ-шники "бідні діти, срочники, вони ж нічого не розуміли, сили не застосовували, самі боялись" - то я повідомляю, що це така ж наволоч була як і "беркут", і зброю та силу застосовували по повній.

Ближче до 4-ї ранку прозвучали постріли з автоматів, вдарили кілька разів короткими чергами десь згори від готелю "Україна". Вбили наповал якогось хлопця, що був позаду нас, майже на Хрещатику. По характеру поранень - 5,45. Прямо в корпус, чотири чи п"ять куль. Це те, що бачив. Потім ще загинули хлопці з Львівської сотні, які примчали на виручку. Прямо з дороги, "з коліс". Це вже знаю з чужих слів. Сам пішов звідти раніше, близько п"ятої, коли трохи стихло. Наковтався перцевого газу та диму від палених шин так, що почало жахливо нудити. Але на той момент справа була зроблена.

Завжди буду дякувати священникам, що зі сцени молились за нас всю ніч і були фактично з нами, та простим киянам, що організувались і забезпечили безперебійне постачання "передової" камінням та різними паливними матеріалами )) Ніколи не пробачу і не зрозумію відсутність Правого Сектору та Самооброни Майдану в тому ключовому бою. Особисте пояснення Парубія, що вранці та вдень 18-го Самооборона понесла важкі втрати біля Ради, в Маріїнці та на Інститутській - не сприймаю. Сам бачив як вони втікали кількома сотнями увечері по Михайлівській, організовано.

Але то інше питання, головне, що тоді нам все вдалося. З чим вас і вітаю. І пам"ятаймо завжди про загиблих. І про те, заради чого вони віддали життя. Амінь.