Виїзна редакція газети «Народна Армія» побувала у Івано-Франківській області

Теплим, сонячним, осіннім днем зустріло Прикарпаття чергову виїзну редакцію центрального друкованого органу Міністерства оборони України газети «Народна Армія».   Майже 70-тикілометровий переїзд до Делятина видався швидким. За вікном автівки мальовничі краєвиди передкарпатських полів замінили собою прекрасні гірські пейзажі. Гори, немов велетенські стіни, обступали дорогу, яка бігла між ними сірою рікою. Ледь не проїжджаємо повз поворот з основної траси до гарнізону. Нічим не примітна селищна дорога петляє між карпатськими будиночками, прикрашеними чеканкою та традиційними візерунками.  КПП з «з блок-постівськими» бетонними блоками виникає якось несподівано. Перевірка документів, звірка прізвищ, виписка перепусток. І хоча над цим, колись надтаємним об’єктом Збройних Сил СРСР вже немає такого ореолу таємниці, процедура потрапляння сюди залишилась незмінною. І водії маршруток, і постачальники продуктів у комерційні магазини гарнізону -­ всі мають перевірені і видані контролюючими органами перепустки. Адже саме тут, у горах, стоїть чи не найважливіший у західному регіоні арсенал, що має забезпечувати війська снарядами та боєприпасами.  Однак за своїм початковим призначенням це одна з 13-ти центральних баз зберігання ядерних боєприпасів колишнього Радянського союзу, так званий «об’єкт «С» (саме за такою номенклатурою рахувались подібні установи в надтаємних документах того часу). Знаходиться вона в ущелині поблизу карпатського селища Делятин.  За часів СРСР тут обслуговували ядерні боєголовки стратегічних, тактичних та міжконтинентальних ракет, що несли чергування від Молдавії і Закарпаття до Чорного моря. З розпадом союзу частина залишилась, та профіль її роботи змінився докорінно.

 Дорога від КПП до жилого містечка – це ще шість кілометрів гірської траси. Зрідка по узбіччю можна побачити старі яблуневі сади, за формою яких можна вгадати, де стояли селянські хати. Свого часу тут було велике село Луг, яке за рішенням Сталіна було повністю переселене, а хати знищені.  Одна з найпоширеніших напівбайок про утворення бази розповідає про те, що ніби Лаврентій Берія навмання тикнув пальцем в карту Карпатських гір і наказав створити там найпотужнішу базу. Віриться в це важко. Адже насправді надто добре вибране місце для розташування бази – в середині довгої карпатської ущелини, яку надійно прикривають гори. Однак частка правди в розповіді про створення бази є, бо довгокілометрові тунелі у тверді гір пробиті працею багатьох тисяч в’язнів тодішнього СРСР.  Місцевих жителів до робіт не залучали, і вони навіть не здогадувались, що там робиться за колючим дротом, яким було обнесено всі гори навколо. Відповідно до створеної радянськими контррозвідниками легенди всі, хто служив тут за часів союзу, мав не що інше, як московську(!) прописку. Діти вчились у московській середній школі № 131, молодші ходили у московський дитячий садочок. Місцеві магазини теж були на забезпеченні столиці. Тому тут навіть у найважчі часи можна було придбати й ікру, і дорогий одяг, і побутову техніку.  Були у містечку і свій пологовий будинок, і своя лікарня. Однак потрапити сюди, зрештою, як і виїхати, можна було лише у спецвагоні з закритими вікнами, що зовні нагадував звичайнісінький плацкартний вагон. Для маскування основного завдання частини її було класифіковано як авіаційну винищувальну. На самому видному місці (яке добре можна продивитись як з літака, так і з космосу) було встановлено постамент з корпусом винищувача МІГ-15, всі військовослужбовці носили тільки льотну форму. Уся символіка на клубі та інших будівлях містечка свідчила виключно про авіаційне спрямування служби. А на додачу, щоб було більш переконливо, якщо на якійсь із туристичних баз в Карпатах зненацька з’явиться іноземний нишпорка, кілька разів на тиждень над військовим містечком пролітали справжні літаки, які опускались чи не до дахів і стрімко злітали над горами. У тих, хто відпочивав в Яремчі чи Ворохті, і справді складалось враження, що літаки злітають з якогось невидимого гірського аеродрому.

Щодо оборони цього надтаємного об’єкту, то теж було продумано все до дрібниць. У скелях створили низку підземних ходів, що поєднували систему бункерів, ДОТів та ДЗОТів. Гори навколо обтягнули мережею колючого дроту з цілою системою надсучасної сигналізації. Тому, хто наважився б штурмувати цей об’єкт, довелось би докласти великих зусиль, адже самі гори виступають тут надійним природним захистом, слугуючи стінами цього своєрідного гірського форту. До речі, саме в цьому місці було вщент розбито одне з найпотужніших радянських партизанських об’єднань – загін Сидора Ковпака. За різними розсекреченими даними, на момент розпаду союзу Україна володіла  другим (після Росії) арсеналом стратегічних і тактичних боєприпасів – 2345 одиниць. Майже всі вони час від часу проходили обслуговування саме тут у Карпатах. Про те, скільки людей перейшло через службу у цьому містечку, достеменно невідомо, адже більшість документів, що стосуються життя і роботи «Московського району» України, і досі залишається таємницею.

   Сьогоднішнє містечко можна умовно поділити на три великі зони – безпосередньо шахти зберігання, військову частину та жиле містечко. За словами командира частини полковника Юрія Грицика, про надійність цих складів годі і говорити. Кожного року держава виділяє чималі кошти на підтримання живучості цього арсеналу. Кілька років тому у сховищах було встановлено сучасну систему запобігання пожежі та контролю за вологістю і температурою. Територія як самої бази, так і технічних об’єктів знаходиться під суворою охороною, більшість якої складають автоматизовані системи стеження. Тому проникнути сюди непоміченим просто неможливо. І навіть всюдисущі хлопчаки – діти військовослужбовців знають, що їхнє поле ігор та розваг обмежується лише межами цивільного містечка. Та якщо порівняно з радянськими мірками рівень нетаємності та відкритості значно покращився, доступ до технічних територій осі суворо регламентується. Потрапити усередину сховищ може лише обмежена кількість людей.

   Само собою зрозуміло, що саме життя арсеналу і диктує весь ритм існування всього містечка. Сьогодні воно складається з 115 житлових будинків. В основному це так звані індивідуальні будинки – невеликі котеджі з автономним опалюванням та невеликим палісадником. Є ще 17 чотири- і двоповерхових будинків, які військові між собою називають «досами» (від радянського – дім офіцерського складу). Зрештою, для нормального існування людей тут є все необхідне. Кілька магазинів, що повністю забезпечують продуктами. Ціни мало різняться від міських. Є аптека і навіть невеличкий ринок. Також тут є і своє поштове відділення і ощадкаса.

Ветерани Прикарпаття зустрілись з представниками обласної влади і обговорили наболілі проблеми

З цим рано чи пізно стикаються всі офіцери, що виходять у запас. Ще вчора ти був при посаді і погонах. Була певна влада і вплив. А сьогодні…  Одним словом, «почесне» звання «військовий ветеран». Саме тоді, коли мундир частіше  опиняється в шафі, ніж на плечах, колишні командири починають відчувати більшість звичайних людських проблем,  на вирішення яких вже бракує і сил, і років. Проблеми з забезпеченням усіх рівнів. Часто незрозумілі реформи та відсутність найелементарніших соціальних послуг (які обіцяли кожному при вступі на військову службу), та й загальне душевне відчуття власної непотрібності створюють просто вибухову суміш у душах багатьох «запасних» охоронців Батьківщини.  Часто все це просто доходить до такої критичної «точки кипіння», що готове просто вибухнути. Щоб не допустити заворушень у Івано-Франківському гарнізоні та роз’яснити людям, які процеси і як відбуваються сьогодні в державі, керівництво гарнізону, на прохання ветеранів області, яких, до речі, нараховується близько 35 тисяч, вирішило організувати зустріч між активістами ветеранського руху і представниками влади.

  До актового залу Івано-Франківського обласного збірного пункту прийшли майже 200 ветеранів. Більшість з них були налаштовані якщо не скептично, то відверто агресивно до всього, що мало відбутись. Час від часу лунали досить відверті образи в бік влади й ситуації в державі. Та разом з тим зустріч почалась.

-         Шановні ветерани, ця зустріч відбувається за вашої ініціативи, - наголосив Івано-Франківський обласний військовий комісар полковник Ігор Боловицьких. – Сюди прийшли посадові особи, які вповноважені відпости вам на всі ваші проблемні питання. Тож дуже прошу ставити питання лише такі, які є в їх компетенції. Тобто ті, які вони вирішити в змозі. Якщо вас турбують більш глобальні проблеми, то ми можемо відпрацювати загальне звернення до Кабінету Міністрів або адміністрації Президента, чи Міністра оборони України, і за підписами голів ваших ветеранських організацій скерувати до відповідних осіб.

Слово взяв заступник начальника головного управління – начальник управління внутрішньої політики Івано-Франківської ОДА Ростислав Стасько, який розповів про суть взаємодії обласної влади з громадськими та ветеранськими організаціями, перелічив всі заходи та державні свята, до організації та проведення яких залучається саме ОДА. І пообіцяв, що всі питання, озвучені на зустрічі, будуть  зафіксовані. Начальник юридичного відділу головного управління правової роботи та внутрішньої політики ОДА Ярослав Щепанський коротко поінформував про зміст свої роботи і швидко зайняв своє місце в президії. Та не так все гладко відбулось під час доповіді заступника начальника головного управління охорони здоров’я ОДА Романа Мельника. Чиновник пояснив, що на 2012 рік збільшено фінансування на забезпечення ветеранів ліками до 67 мільйонів гривень, і порівняв, що в цьому році  ця сума була всього приблизно п’ять мільйонів. Розповів, що  в області є 535 ліжок, розгорнутих для ветеранів війни. З них 313 – у районних лікарнях, решта в обласних установах.

-         Першочергове забезпечення ліками здійснюється для інвалідів війни, учасників війни, учасників бойових дій, а також осіб, прирівняних до них, - пояснив, Роман Михайлович. -  Коли до нас поступає ветеран війни, то медична установа пише спеціальну «рапортичку» на забезпеченням ліками. По можливості, з бюджету лікарні стараються забезпечити максимально. Але, на жаль, фінансування недостатнє.

Однак присутніх це не вдовольнило.

-         Коли ліквідували наш військовий шпиталь у Івано-Франківську, то нас запевнили, щоб військові не переймалися, оскільки пропонували лікувати в цивільних лікувальних закладах, - звернувся полковник у відставці Михайло Круглов . – Нам обіцяли палати. Але коли я був нещодавно в своїй цивільній поліклініці, то мені відмовили в госпіталізації і сказали, що я маю їхати лікуватись у військовий госпіталь або у Львів, або в Чернівці. Ви розумієте, що для більшості з нас це просто неможливо.

-         Я не вірю в обіцянки, які часто лунають з різних високих трибун про створення на Прикарпатті якось реабілітаційного центру чи ще чогось подібного, - додав голова Івано-Франківської міської спілки ветеранів Афганістану Віктор Омелько. – І в мене, як і у всіх присутніх, є свої на це підстави. Справа в тому, що обіцяли нам багато. Навіть створити найкращий  в Україні військовий госпіталь взамін того, що був на території палацу Потоцьких.  Щодо ліків скажу так: нам дуже красно обіцяють і забезпечення, і все інше, та коли ветеран звертається, починається хаос: « в нас немає коштів, давай плати з кишені»… Давайте повернемо безкоштовні рецепти для ветеранів. Адже по іншому кошти, що виділяються на лікарню, просто розтікаються невідомо де.

На ці виступи ветеранів начальник головного управління охорони здоров’я ОДА Роман Мельник відповів, що більшість питань – поза його компетенцією, але він завжди підтримає ветеранів у їх зверненнях до керівництва держави.

-         Я обидвома руками за те, щоб наша область мала госпіталь для ветеранів, – наголосив він, -  І дуже цього хочу. Обіцяю вам, що ви будете мати нашу підтримку.

Тему відсутності військового госпіталю продовжив голова Спілки ветеранів 38 армії (корпусу) полковник запасу Володимир Мойсеєнко. Він наголосив, що Івано-Франківська область – єдина в Україні, де немає подібної установи. І це питання вирішується десятиріччя.

-         На останній нараді з представниками ветеранських організацій в управлінні охорони здоров’я ОДА це питання порушувалось, - пригадав Володимир Павлович. -  Але теж поговорили, час пройшов і все забули. Ми готові розробити документ. Готові поставити підписи. Але потрібна підтримка області. А її немає. Ми розуміємо, що потрібно звертатись до Кабміну та Президента, але ж немає підтримки на місцях. Просто ці палати, які є, не задовольняють ані ветеранів, ані тих, хто там знаходиться.

Наразі єдиним військово-лікарським закладом у регіоні є військова поліклініка, яку очолює Володимир Коротич. Він розповів, що перед військовими медиками зараз стоїть незвичне для них питання - вони мають самі заробляти гроші на лікування(!) А через падіння  платоспроможності населення різко впали і доходи поліклініки. І навіть з тих грошей, що заробляють військові лікарі, п’ять відсотків ідуть на департамент, потім ще вираховують за комунальні послуги і так далі.

-         Проблема в тому, що в нас немає окремої бухгалтерії. І наш рахунок –це рахунок обласного військкомату, - розповів Володимир Коротич. -  І як тільки там трапляються негаразди з фінансуванням, то наші гроші відразу блокуються разом з коштами цієї установи. І скільки ми не звертались до різних інстанцій! Ніхто не допомагає нам у створенні власної бухгалтерії та відкритті рахунку.

   Та й інших проблем у поліклініки вистачає. Скажімо, згоріла трубка флюорографічного апарату. Вона коштує близько 20-ти тисяч гривень! І виготовляється лише у Санкт-Петербурзі. Але  медики знайшли можливість її купити без допомоги з міністерства. Тут точно знають, що вартість одного електрода на електрографі – три тисячі гривень, адже нещодавно поміняли їх, причому власними силами. А крім того, в поліклініку треба закупити ще і дезінфекцію, і навіть просто пральний порошок.

-         Куди не кинься – всюди кошти… - з біллю в голосі продовжив начальник поліклініки. - За останні роки нам жодної копійки централізовано не дали. До відома присутніх, при скороченні госпіталю навіть не стояло питання про створення поліклініки. Але правдами і неправдами ми її створили. Відновили приміщення. А тепер працюємо на ентузіазмі.

Начальник поліклініки навів приклад, коли потрібно було госпіталізувати одного з  ветеранів. Тоді довелось телефонувати і у Львів і Чернівці. Відповідь – іногородніх не приймаємо. Так тривало то того часу, доки військові медики не вийшли на високопосадовців ОДА. Лише так дали команду покласти ветерана в обласну лікарню. Крім того, існують великі питання з лікуванням солдатів. І знову приклад навів Володимир Коротич: захворів рядовий, двостороннє запалення легенів. Зробили знімки, поклали в центральну міську лікарню. За словами начальника поліклініки, за кілька годин перебування там солдата, йому не дали не те що таблеток, а й склянки води! Хоча лікування було розписано.

-         Наш працівник пішла до головного лікаря, – продовжив розповідь начальник поліклініки. -  Почула у відповідь, що немає медикаментів… Як так? Наша лікар сама купила в аптеці медикаменти і зробила уколи рядовому. Потім знайшли пальне і відправили його на Львів. До речі, щодо транспорту скажу так:  за останніх півроку нам не було виділено жодного літру пального. А одна поїздка у Львів – це 60 літрів бензину. Ось така ситуація. Так що проблем багато і їх треба вирішувати гуртом.

  Цікавим був виступ і заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області Романа Берчака. Він розповів, що з першого жовтня набрав чинності закон про реформування пенсійної системи. І військовослужбовці, які зараз служать, опиняються в гірших умовах, ніж теперішні пенсіонери. Адже збільшено вислугу для виходу на пенсію військовослужбовців з 20-ти до 25-ти років, а розмір пенсії замість 90 відсотків лише 80 відсотків від грошового забезпечення. За словами посадовця, зараз іде формування державного бюджету на наступний рік, і в ньому закладено підвищення розміру пенсій для інвалідів Великої Вітчизняної війни і осіб прирівняної до цієї категорії. Та разом з тим у бюджеті не закладено коштів на масове підняття пенсій для військовослужбовців. Адже таке підвищення може бути лише разом з підвищенням реального грошового утримання  діючих військових.

-         Якщо таке підвищення відбудеться, то ми відразу перерахуємо всім вам пенсійне забезпечення, - запевнив присутніх Роман Максимович.

   Також він пояснив механізм проведення індексації, яка нараховується до пенсій. Для цього пенсіонер має принести до Пенсійного фонду довідку про те, що пенсіонер не працює. Також запевнив, що всі підвищення пенсії пов’язані з підняттям прожиткового мінімуму і перераховуються автоматично. Також заступник начальника головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розвіяв міф про нібито поділ Пенсійним фондом військових пенсіонерів на категорії і відповів на чимало гострих питань, пов’язаних з нарахуванням та виплатами пенсій, призначених по судових рішеннях.

Дещо розрядити атмосферу зустрічі вдалося начальнику управління соціального захисту Головного управління соціального захисту населення в Івано-Франківської області Наталії Голубецькій.  Вона наголосила, що пільги на отримання житла, квартплату, проїзд у міському транспорті, телефонний зв'язок, тверде паливо та скраплений газ є і діють. Крім того, вона розповіла, що інвалідів війни і прирівняних до них осіб, незважаючи на загальнодержавну скруту, все ж таки забезпечують спеціальним автотранспортом. І до кінця року 47 інвалідів війни, що мешкають на Прикарпатті, отримають автомобілі.

-         Облік у нас є, і він дуже жорсткий, - зазначила Наталія Михайлівна. – Тобто забезпечуються ті, хто стоїть першим на черзі. Зараз планується забезпечити 24 інваліди Великої Вітчизняної війни, 37 воїнів-інтернаціоналістів, а також 9 інвалідів загального захворювання та з дитинства. Крім того, ми подали список воїнів-інтернаціоналістів на забезпечення житлом. І четверо з них вже ближчим часом отримають власне помешкання. Отже, маленькі зрушення є. Але я хочу попросити у вас пробачення за неналежне забезпечення і запевнити, що всі наші працівники виконують свої обов’язки стосовно вас  якнайкраще, наскільки  нам дозволяють можливості.

Виступ Налії Голубецької ветерани зустріли бурхливими оплесками і проханням завжди уважно ставитись до проблем інвалідів. Потрібно зазначити, що відразу після закінчення зібрання начальник управління соціального захисту Головного управління соціального захисту населення Івано-Франківської області оперативно відреагувала на прохання керівника однієї з ветеранських організації міста про допомогу. Двом ветеранам, які втратили змогу пересуватись, були доставлені інвалідні візки. Крім того, Наталія Михайлівна наголосила, що є проблеми, з якими можна впоратись, головне, щоб ветерани не боялись і не соромились звертатись з ними до відповідних структур і служб.

Про санаторно-курортне забезпечення доповів начальник відділу соціального забезпечення Івано-Франківського обласного військового комісаріату майор Владислав Вань. За його словами, всього було отримано 64 безкоштовних путівки. З них видано інвалідам війни – 39, учасникам бойових дій – 16, учасникам війни  – 2 та інвалідам армії – 4.

«Сьогодні на обліку в нашій області є 337 інвалідів війни, - пояснив офіцер. – І ми намагаємось ставитись з розумінням та участю до всіх категорій ветеранів та військових пенсіонерів». Також він пояснив, що талони на пільгове перевезення пенсіонерів будуть у військкоматі на початку року, і якщо у ветеранів виникатимуть проблеми, то закликав усіх звертатись напряму у військкомат.

Завершилась зустріч загальною домовленістю про те, що найближчим часом до Кабінету Міністрів України та Президента України буде скеровано відповідного листа з вимогами ветеранів Прикарпаття. А ті питання, які можна вирішити на обласному чи місцевому рівні, отримають вирішення упродовж одного-двох місяців.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України. 

Наприкінці минулого тижня на Прикарпатті в чергове працювала виїзна редакція центрального друкованого органу Міністерства оборони України газети «Народна Армія».  В обласній державній адміністрації з першим заступником головного редактора газети полковником Романом Драпаком зустрівся перший заступник голови ОДА Василь Плавюк.  Зазначалося: на території Івано-Франківської області свого часу було розташовано чимало військових частин та об’єднань, які в процесі реформування Збройних Сил України були розформовані. Залишились дві військові частини: 114-та бригада тактичної авіації та 136-ий центр забезпечення ракетами і боєприпасами.  «В нашій області є чимало проблемних питань, які ми напряму ставили Міністру оборони України, - зазначив Василь Плавюк. – Одні з них почали вирішуватись, інші отримали наразі незрозумілу оцінку та позицію Міноборони. Зокрема, щодо долі мешканців військової частині поблизу Делятина».  За словами першого заступника голови ОДА, люди, які там живуть і служать, через статус «закритого» містечка залишились «відокремленими від багатьох аспектів нормального життя, починаючи з реєстрації та соціального захисту».  Інша «серйозна проблема», на переконання Василя Плавюка, це Ценжів. Влітку минулого року звідси було вивезено весь запас ракетного окислювача меланж. Однак там залишились проживати сім’ї колишніх військовослужбовців, які проходили службу на вже майже розформованій базі зберігання ракетного пального. Сьогодні вони не відносяться ні до села, ні до міста. Тут також є чимало комунальних і соціальних проблем.  «Є рішення Івано-Франківської обласної ради і обласної адміністрації про готовність взяти в управління всю територію колишнього військового містечка Ценжів з усіма проблемами - рекультивацією землі, побутовими питаннями мешканців, - зазначив перший заступник голови ОДА. - Єдина умова: ця передача землі має бути безкоштовною, адже ми мусимо використати 3-4 мільйони гривень на рекультивацію земель та 10-11 мільйонів на закупівлю квартир для відселення мешканців».  За словами Василя Плавюка, на територію колишньої бази зберігання ракетного пального вже є інвестиційний проект щодо створення там сучасного індустріального технопарку. Мовляв, як тільки дозвіл про передачу майна буде підписано у Кабінеті Міністрів України, всі питання область вирішуватиме з Міноборони за столом перемовин.  Водночас зазначалося: на території області є декілька колишніх військових містечок, майно яких вже передано в оперативне користування, однак область не може повноцінно їх використовувати «через не врегульоване земельне питання». Це, зокрема, території колишніх військових частин в Корничі на Коломийщині, Межигір’ї, Ценжеві-2 (колишній бункер управління Збройними Силами країн Варшавського договору). В квітні 2004 року постановою Кабінету Міністрів України було створено урядову комісію з питань передачі земель, які знаходяться у використанні силових та інших державних структур, у комунальну власність. Однак ця комісія не працює.  Перший заступник голови ОДА навів чимало прикладів шефської допомоги, яку Івано-Франківська область традиційно надає частинам та з’єднанням Міноборони. Зокрема, про виділення 20 тисяч гривень на закупівлю лісу для частин Чорноморського флоту, шиферу та інших будівельних матеріалів для ремонту казарм. Крім цього, за кошти обласного бюджету неодноразово закуповувались столи, стільці та інші меблі.  За словами Василя Плавюка, в поточному році Івано-Франківська область допомогла Збройним Силам України на загальну суму 450 тисяч гривень.  Перший заступник голови ОДА підтримав пропозицію редакції газети «Народна Армія» щодо передплати її у загальноосвітніх навчальних закладах області, на допомогу учням у вивченні шкільного предмету «Основи захисту Вітчизни».  Підполковник Тарас Грень.

Напевно, це було чи не вперше, коли навіть ті військовослужбовці, що знаходились в наряді чи чергуванні, прагнули потрапити на ранішнє шикування.  Адже льотчик першого класу, командир 114-ї бригади тактичної авіації полковник Сергій Биховець складав свої повноваження і прощався з прапором частини.

   Сергій Георгійович, прослуживши у лавах Збройних Сил України 30 років, звільнився на пенсію. За весь час служби він провів у повітрі тисячу сто годин. Виконував польоти у надскладних умовах, багато часу провів у повітрі як інструктор, передаючи свій досвід більш молодим охоронцям неба. Івано-Франківською бригадою Сергій Биховець керує з 2008 року. Під його орудою військові авіатори на високому організаційному рівні провели заходи з ліквідації повені у 2008 році, неодноразово брали участь у міжнародних навчаннях, де завжди отримували лише високі оцінки як керівництва Збройних Сил України, так і наших партнерів з інших держав. Заступали на бойове чергування з охорони всього повітряного простору України. Також за цей час 114-та бригада тактичної авіації отримала свій Український Бойовий прапор і почесне найменування «Івано-Франківська».

  Замінив полковника Сергія Биховця на посаді командира не менш досвідчений пілот - полковник Сергій Миколайович Голубцов, який до цього обіймав посаду заступника командира частини.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України. 

Сьогодні з Івано-Франківського обласного пункту до лав Збройних Сил відправляється чергова і остання в цьому році партія призовників. Заключний акорд складається з 120 юнаків, які служитимуть у механізованих з’єднаннях та Військово-повітряних силах Збройних Сил України.  

-         Загалом під час призовної кампанії «Осінь-2011» до війська було скеровано 780 юних прикарпатців, - наголосив заступник Івано-Франківського обласного військового комісара з виховної роботи майор Любомир Демчук. – А за весь рік (за дві призовні кампанії) військові однострої вдягнули 1560 призовників з нашого регіону. Таким чином наша область повністю і якісно виконала план призову на строкову службу.

  За словами офіцера, цьогорічна призовна кампанія вирізнялась від попередніх порівняно високою явкою призовників. Також переконлива більшість призовників, виявили тверду позитивну мотивацію на службу. Відповідно до рішення обласної призовної комісії, яку очолює заступник голови-керівник апарату облдержадміністрації Роман Струтинський, серед районів, що найкраще організували призов – Галицький і Рожнятівський райони.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа центр Міністерства оборони України. 

В Івано-Франківському військовому гарнізоні тривають заходи, скеровані на запобігання випадків вимагання хабарів посадовими особами та вчинення ними корупційних дій.

-         Керівництво гарнізону вважає роботу цього напряму пріоритетною, - наголосив заступник начальника Івано-Франківського військового гарнізону з виховної роботи майор Любомир Демчук. – Ми постійно аналізуємо випадки хабарництва в інших частинах та підрозділах для того, щоб попередити передумови їх виникнення у нас. Організували тісне співробітництво з органами прокуратури, СБУ та військовою службою правопорядку. Також розробили і впроваджуємо в життя низку як методичних, так і цілком практичних заходів із запобігання корупційним діям.

  Наприклад, у всіх установах встановлені засоби відео- та аудіоконтролю як за відвідувачами, так і за працівниками. Для прийому громадян організовані окремі кімнати відвідувачів, з прозорими скляними дверима. За словами посадовців, це дозволило чітко організувати роботу структур і знищити «ходіння по кабінетах». На вході до кожної частини висять великі плакати з витягами з Кримінального Кодексу України, які розповідають про покарання за вчинення корупційних дій. У всіх частинах гарнізону проведено заходи з роз’яснення відповідальності при вимаганні хабаря посадовцями.

А в Івано-Франківському міському військовому комісаріаті відбувся круглий стіл, на якому були присутні старший помічник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону підполковник юстиції Володимир Кутинський, начальник Івано-Франківського відділення Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку майор Остап Пушкар, начальник відділу з питань діяльності правоохоронних органів оборонної та мобілізаційної роботи виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Богдан Маланюк. Під час обговорення проблем, пов’язаних з профілактикою правопорушень корисливої спрямованості, хабарництвом, учасники круглого столу дійшли згоди, що передумови того чи іншого правопорушення криються в слабкому самоконтролі кожної посадової особи. Адже офіцер має бути взірцем у виконанні своїх обов’язків.

-         Кожен з нас має усвідомити, що він в очах людей, які приходять до нас, є представником держави і, зокрема, Збройних Сил, - зазначив міський військовий комісар підполковник Ігор Сорокопуд. – Вимагаючи від людей щось за виконану вами роботу, ви не лише принижуєте себе, але й всю державу. Тому кожен, хто наважитися стати на такий шлях, має пам’ятати, що до нього не буде виявлено жодної поблажки.

На жаль, як зазначив заступник Івано-Франківського військового прокурора майор юстиції Андрій Величко, за минулий рік було зафіксовано чотири випадки діянь, пов’язаних з хабарництвом, корупцією та «відмиванням» грошей. Усіх посадових осіб, не залежно від їх високого військового рангу, було затримано і ув’язнено. Їхній подальшій долі можна лише поспівчувати, адже на волю вони вийдуть не так скоро і маючи в життєвому багажі замість заслуженої військової пенсії та пільг кримінальну судимість. Майор юстиції Андрій Величко пообіцяв, що робота прокуратури буде лише посилюватись. Отже, перед тим, як дати чи взяти хабаря або вчинити корупційні дії, потрібно добре подумати, чи варто воно того.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України. 

На Прикарпатті  триває призовна кампанія «Осінь 2011». Нагадаємо, що почалась вона в жовтні цього року і триватиме до кінця листопада. Вже 530 юних Прикарпатців поповнили лави Захисників Батьківщини, загалом  до війська буде скеровано 780 призовників. Незважаючи на таку досить велику цифру стати військовим є шанс далеко не в кожного, хто отримав повістку.

-         Ми проводимо ретельний відбір всіх призовників, розповів заступник обласного військового комісара з виховної роботи майор Любомир Демчук. – Кожен юнак, якого викликають до військкомату проходить ретельний медичний і психологічний відбір. І якщо в наших спеціалістів виникають найменші сумніви, то хлопця зараховують у резерв.

Власне через таке сумлінне ставлення до виконання своїх обов’язків Івано-Франківський обласний військовий комісаріат є в числі кращих. За кілька попередніх років не було жодного факту повернення юнаків з війська.

-         Можу сказати, що у військово-морських силах хлопці з прикарпаття  користуються, так би мовити, чималим попитом, - розповів заступник командира роти морської піхоти з виховної роботи старший лейтенант Сергій Карасевич. – Адже вони вирізняються серед інших позитивною мотивацією до служби. Серед них є багато віруючих людей, і це добре, адже той хто вірить в бога ніколи не хильне чарки, не спробує наркотиків і буде ретельно виконувати поставлені перед ним завдання. От наприклад в моєму підрозділі вже два роки служить за контрактом матрос Станіслав Хмельовський. Він родом з Івано-Франківська. Якщо можна так сказати, то всі ці роки він є правофланговим підрозділу. Сумлінний, завжди підтягнутий та врівноважений, на нього можна покластись, він ніколи не підведе, а це серед морських піхотинців цінується найвище. Також хочу відзначити підготовку особових справ саме у Івано-Франківському військкоматі. Відчувається, що до організації призову та відбору кандидатів до служби тут ставляться зі всією відповідальністю.

До завершення призову залишились не так вже і багато часу. І хоча вже майже всі команди укомплектовані працівники військомату нагадують всім чоловікам призовного віку, що навіть якщо в них на руках немає повістки то відповідно до Українського законодавства вони повинні звернутись до найближчого військкомату і заявити про себе. Адже у іншому випадку їх дії будуть розцінені прокуратурою як ухиляння від служби, що тягне за собою кримінальну відповідальність. Пам'ятайте, що служіння Батьківщині - ваш конституційний обов'язок.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

Відповідно до наказу першого заступника Міністра оборони України №221 від 14 жовтня 20011 року на посаду начальника Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району призначено майора Садікова Анатолія Віталійовича.

  Анатолій Віталійович народився у 1970 році в місті Малин Житомирської області. У 1991 році закінчив Камишинське Вище Військове будівельно-командне училище. До 1997 року проходив службу в підрозділах Головного управління спеціального будівництва. З 1997 по2005 роки виконував свій військовий обов’язок у підрозділах 128-ї механізованої бригади, яка дислокується на Закарпатті. З 2005 року призначений на посаду начальника відділення експлуатації фондів КЕВ міста Мукачево.  Одружений, виховує двох синів.

   Своїм головним завданням на новій посаді Анатолій Віталійович вважає забезпечення всіх військовослужбовців  та осіб, які проживають у будинках підпорядкованої йому організації, теплом. Адже більша частина фондів, які знаходяться на балансі Івано-Франківської КЕЧ району розташовані в складній гірській місцевості і збудовані ще у 50-х роках  минулого століття. Значна частина комунікацій вже давно потребує капітального ремонту. Проте, за словами майора Анатолія Садікова, завдяки організованій роботі всього колективу КЕЧ більша частина нагальних проблем буде подолана.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України. 

   Військовослужбовці першого Феодосійського батальйону морської піхоти отримали  карпатський ліс, який піде на ремонт дахів казарм.

-         До нас звернулись представники цієї частини з проханням надати посильну шефську допомогу в ремонті приміщень, - розповів косовської районної державної адміністрації  Ярослав Шинкарук. – Ми розглянули їх прохання і вирішили, що потрібно допомогти. Адже там служать наші діти, юнаки зараз не на словах оберігають Україну.

   Таким чином до Криму було відправлено дерев’яні бруси та дошки. Загалом вартість допомоги сягнула близько 28 тисяч гривень. Нагадаємо, що відповідно до рішення обласного голови про шефство над військовими частинами чотири військово-морських частини мають шефів з Прикарпаття.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України. 

   Ранок суботнього дня розпочався досить незвично для військового аеродрому 114-ї Івано-Франківської бригади тактичної авіації. Крізь навстіж розкриті ворота прямо до злітної смуги, де стояли грізні винищувачі МІГ-29, могли зайти всі бажаючі. Зазвичай сувора і прискіплива охорона зустрічала цього разу всіх гостей широкими усмішками та військовим вітанням, адже прикарпатські лицарі неба відзначали своє професійне свято – День Повітряних Сил Збройних Сил України.

   Свято розпочалось з урочистого шикування. В одному строю разом із своїми бойовими машинами військовослужбовці частини вітали свій бойовий прапор.

-         Нашій частині є чим пишатись, - наголосив у святковому зверненні командир 114-ї бригади тактичної авіації полковник Сергій Биховець. – За рік, що минув, військовослужбовці нашого об’єднання взяли участь у багатьох міжнародних навчаннях, неодноразово забезпечували недоторканість повітряних кордонів, заступаючи на бойове чергування. І в цей святковий день я хочу подякувати всьому особовому складу за те, що всі поставлені перед нами завдання були виконані вчасно і з високою якістю.

  Після цього було зачитано святковий наказ, в якому багатьом солдатам та офіцерам  проголошено заохочення, а кільком найкращим солдатам частини було вручені відзнаки міського голови Івано-Франківськ. Завершився святковий мітинг урочистим проходженням всього особового складу частини. Під оплески дітей та усмішки жінок і рідних, що прийшли в цей день у гості до частини,  військовослужбовці карбували крок по бетонних плитах аеродрому. А відтак кожен бажаючий міг потрапити то кабіни справжнього бойового винищувача і хоч на кілька хвилин уявити себе військовим льотчиком.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України. 

ий