хочу сюди!
 

ГАЛИНА

59 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 60-70 років

Тараскин

попередня
наступна

70 років боронителям неба України

Місцем народження бригади тактичної авіації, яка зараз дислокується на Івано-Франківщині, стало невеличке містечко Гривечки Ленінградської області. Тут за директивою наркома оборони СРСР був сформований 159 винищувальний авіаційний полк. Потім була війна. За роки Великої Вітчизняної льотчики-винищувачі 159-го полку здійснили 8682 бойових вильотів із загальним нальотом понад 8146 годин і знищили 387 ворожих літаків, 207 залізничних ешелонів, 69 осередків зенітної артилерії, 405 одиниць автотехніки, шість барж, два катери та біля трьох з половиною тисяч фашистів. Дев’ять льотчиків полку за бойову роботу у небі були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, а Верховний Головнокомандувач ЗС СРСР оголосив авіаторам чотири подяки за хоробрість під час визволення міст Нарва, Таллін, Парна та острова Єзель. Особливо відзначились винищувачі у боях за столицю Естонії, відтак 159-му полку було присвоєно найменування „Таллінський”. А Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 грудня 1944 року „За зразкове виконання завдань командування в боях з німецькими загарбниками, за визволення острова Єзель та проявлену при цьому доблесть і мужність” 159-ий винищувальний авіаційний Таллінський полк нагороджений орденом Червоного Прапора.

Вже у повоєнні роки номер полку був змінений на 114, а в 2003 році його реформували у 114 авіаційну винищувальну Таллінську ордена Червоного Прапору бригаду. В 2009 році до найменування бригади  додалася назва „Івано-Франківська”. Наказом Міністра оборони України бригаді присвоєно найменування за місцем дислокації. В січні цього року 114 Івано-Франківській, Талліннській, ордена Червоного Прапору бригаді тактичної авіації в урочистій обстановці вручили бойовий прапор.

В 2005 році чергова ланка винищувачів МіГ-29 почала заступати на бойове чергування в системі протиповітряної оборони країни. У зоні відповідальності льотчиків авіабригади – понад три десятки дуже важливих об’єктів держави. Це атомні електростанції, греблі, великі хімічні підприємства та багато іншого. Пілоти мають бути готові за лічені хвилини піднятись у небо, аби захистити їх.

Звичайно, професія льотчика – небезпечна і ризикована. Однак і служать у бригаді чоловіки не з лякливих. Усі – мужні і відважні. В небі вони не раз опинялись у скрутних ситуаціях, однак виходили з них з честю. Ось декілька прикладів.  Підполковник Сергій Васильєв виконував звичайний політ на літаку МіГ-29. На малій висоті (800 метрів), вночі під час виходу з пікірування він почув сильний хлопок та побачив спалах червоного кольору в районі правого двигуна. За всіма правила льотчик мав катапультуватись залишивши машину некерованою в повітрі. Про те він виключив двигун і посадив літак на свій аеродром.

Пригода в повітрі сталась і з капітаном Владиславом Самусем. Він разом з льотчиком-інструктором підполковником Олександром Нечипоруком виконував політ на учбовому літаку L-39. Висота - 3600 метрів, швидкість - 520 км/год. Спочатку політ проходив нормально, аж раптом почалось якесь скреготання і стукіт у двигуну. Пілоти подумали, що це помпаж і зменшили оберти, проте грюкіт не припинявся і ставав все сильніше. Потім двигун взагалі почав відмовляти. Згідно з інструкцією льотчики мали право катапультуватись. Але вони прийняли рішення дотягти до аеродрому і посадити машину. L-39 – літак чеського виробництва. В Україні таких не виробляють, тож пілоти вирішили спробувати зберегти машину. Розуміючи, що двигун може зупинитись у будь-який момент, пілоти набрали висоту, аби мати можливість спланерувати. Довгих 15 хвилин тривав шлях до аеродрому Бельбек. Посадку здійснили вдало. Вже на землі з’ясувалося, що у двигуні вилетів підшипник, який розтрощив лопатки турбіни, перебив маслопроводи (рівень масла був нульовий), вивів з ладу  інші важливі вузли та агрегати. У будь який момент двигун міг розвалитись, вибухнути, загорітись.

Підполковник Тарас Грень

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

2

Коментарі