«Народна армія» на передовій і з народом

«Народна армія» на передовій і з народом

Війна за незалежність України не припиняється. Проте, якщо на лінії фізичного зіткнення українських захисників з російськими окупантами вона перейшла у фазу окопного протистояння, то у інформаційному просторі відчутно розпочалась ескалація російської агресії. Як і далі, не на всій лінії розмежування, та на тимчасово окупованих територіях можна в ефірі почути українське слово, чи побачити якусь передачу. Та й власне вітчизняні канали, що вдало маскуються нібито національними назвами та псевдо патріотичним мовленням час від часу видають в ефір відверто проросійську пропаганду. Власне в таких умовах, одним з так би мовити інформаційних щитів України є центральний друкований орган Міністерства оборони України газета «Народна армія».

Це одне з небагатьох видань, яке впродовж усього збройного конфлікту на сході нашої держави регулярно та системно впроваджує загально державницьку національну політику. Чесно і відверто розповідає про всі події на фронті, та людей, що захищають нас з вами від окупації російськими військами. Газета приходить туди, де не досягають сигнали українських радіо та теле станцій. І її життя на передовій довше ніж тиждень до нового номеру. Цікаві матеріали завжди перечитують і зберігають.

-      Я завжди дуже уважно читаю офіційну позицію вищого керівництва держави та Міністерства оборони України, - каже військовослужбовець Скіф. – Адже слово сказане в газеті є документом. Важливим підтвердженням, яке буде дійсне навіть в суді. Крім цього, завжди цікаво подивитись чим живе твоє міністерство.

-      А мені цікаво побачити, як воюють і тримають оборону наші сусіди та брати по зброї з інших військових частин, - поділився матрос Євген. – Також цікавою є інформація про нові розробки вітчизняного оборонпрому. Ми мало знаємо про власну силу, і тому потрібно розповідати про це як найбільше.

Крім інформативності для багатьох бійців газета стає відпочинком від ратної праці. Бо за металевим горнятком військової кави можна і кросворд розв'язати, і почитати різні дотепи.

-      Я завждидивлюсь екскурси в історію, - каже військовослужбовець Назар. – в нас неподалік є село, там живуть місцеві громадяни. Вони не бачать нічого крім російських та інформаційних каналів так званого ОРДЛО. Коли я пробую їм розповісти правду на словах то одне. А зовсім інше коли я приходжу до них з газетою в руках.

До речі, у цивільного населення Донбасу теж виявилась велика цікавість до військової газети.

-      Я пропрацювала все життя на металургійному комбінаті міста Маріуполь, - поділилась пенсіонерка Клавдія Степанівна. – Зараз нам важко розібратись де правда а де ні. Але газеті Міністерства оборони України я вірю. Бо думаю, що в цьому виданні працюють справжні журналісти, які не продаються за гроші.

-      Ми мало знаємо про нашу сучасну армію, та про тих хто стоїть зараз в окопах, - поділився пенсіонер Сергій Станіславович. – Нам потрібна інформація, і якомога більше! До того моменту, як я взяв в руки видання вашої газети, не думав, що зможу читати українською. Але виявилось, що це простіше ніж нам кажуть деякі політики. І я навіть думаю передплатити собі видання, аби отримувати постійно свіжі і правдиві новини.

Само собою не буває роботи і без проблем. Часто – густо бійці дорікають, що газета не доходить на передові позиції вчасно. Де не де можна побачити недбалість відповідних осіб, що на місцях відповідають за пропаганду та поінформованість особового складу. Звичайно хотілось би щоб газета була у вільному доступі для місцевого населення. Та сподіваємось з часом все налагодиться. Бо перемога як на інформаційному, так і  реальному фронті буде за нами!

Тарас Грень. (фото бійців що читають реальні. Жодного постановочного кадру)