Перлина українського Полісся Новоград – Волинський

Гарнізон

Перлина українського Полісся Новоград – Волинський

 Якщо вірити офіційній статистиці, то мальовниче місто українського Полісся Новоград – Волинський налічує близько 60-ти тисяч мешканців. Однак жоден з його громадян ніколи не назве своє улюблене місто – маленьким, або применшено «містечком». Та  хіба може бути маленьким місто яке має таку славетну і бурхливу історію. Офіційний літопис свідчить про Новоград – Волинський  ще з 1257 року, як про місто Звягель, один з потужних форпостів Галицько-Волинського князівства. Однак сучасні розкопки свідчать що мешкали тут люди ще задовго до початку всіх літописів і історій. В центрі міста і досі залились рештки потужної фортеці, яка грізно дивиться у далечінь з різких круч над вигнутою, мов спина вужа, річкою Случ. Посеред фортеці височіє велетенський чавунний дзвін - символ міста. Власне через дзвони Новоград – Волинський і отримав свою першу назву - Звягель. За переказами це місто ніколи не було німим. Бо в сиву давнину мешканці фортеці кидали через фарватер Случа міцні підводні канати і будь-який корабель, що пропливав тут так чи інакше зачіпаючи за них смикав численні дзвони, що були у фортеці. І лунав над лісами гарний передзвін. Та ця музика не була безкоштовною. Кожен корабел будь то капітан чи матрос знав – якщо не заплатить належної данини то замість гарної мелодії почує свист звягельських стріл. А про майстерність стрільців цього міста годі і казати, люди що виросли у лісах були природженими мисливцями, які за казанями могли влучити стрілою у голову білки більш ніж за 50-ть кроків. Сучасну назву місто отримало у 1795 році після приєднання до Російської імперії.

  Кожному подорожуючому Новоград-Волинський відкривається по своєму. Адже тут є місце і митцям, і поетам, і воїнам, і працівникам, і простим мандрівникам, що шукають нових гарних вражень.  Мальовничі краєвиди міста не можуть не надихати. Саме тут народилась і отримала своє творче натхнення видатна національна письменниця Леся Українка. Тепер у її батьківській хаті є музей присвячений цій великій жінці. Всіх відвідувачів тут зустрічає і радо проводить екскурсії завідувач музею і його багаторічна хранителька Віра Римська. Загалом любов Новоградців до Лесі відчутна у всьому. В центрі міста стоїть гарний пам’ятник Лесі Українці. А останні 20 років місто стало центром відродження національних традицій поліського краю, місцем збору аматорських фольклорних колективів, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, шанувальників творчості видатної Лесі Українки на Міжнародному святі літератури і мистецтва „Лесині джерела ”. Іменем письменниці названа найбільша площа міста, а також найкрасивіша та одна з найдовших вулиць.  Однак і зараз тут живуть талановиті городяни. В одному дворику я натрапив на цілий дитячий майданчик де «плавали» вирізані зі старих автомобільних коліс лебеді. А між височенними пальмами гуляли жирафи. Фасади під’їздів прикрасили малюнки з зображеннями героїв з відомих мультиків.  Згодом мені розповіли, що все це створили місцеві мешканці щоб просто потішити своїх дітлахів та себе.

   Насправді всі історико-політичні хитросплетіння можна побачити поблукавши вуличками цього затишного міста читаючи  їх назви. Адже де ще вулиця імені Шевченка впиратиметься в Радянську, яка в свою чергу символічно переходить у Вокзальну. А вулиця імені Щорса є паралельна вулиці Соборності… Пройшовши крізь вулицю Чкалова потрапляєш на Космічну, яка є паралельна 1-шо Травневій. Загалом за всю історію існування поштових адрес у Новоград-Волинському, вулиці перейменовували кілька десятків разів.  Тому не потрібно дивуватись коли на питання «як пройти… ?» ви отримаєте принаймні дві назви однієї і тієї ж вулиці.

  Предметом особливої гордості Новоградців є їх центральний парк. Місце не лише розваг і відпочинку, але й різноманітних народних гулянь, конкурсів тощо. Вхід до парку з одного боку охороняє гармата часів СРСР, а з іншого дошка пошани на якій висять світлини кращих городян. Та  потрапити до зеленого затишку під густини кронами дерев можна пройшовши під дзвонами, що висять на гарному мурованому порталі. У спілкуванні з людьми вражає спокій і доброзичливість до приїжджих. Не дивуйтесь якщо продавець на базарі замість того, щоб продати вам квіти після нетривалої розмови просто подарує їх, а городянин що показуватиме вам дорогу пройде пів міста у протилежному для себе курсі, лише щоб допомогти. Так само вражає і те, як прибираються вулиці та сквери міста. Особисто я був свідком як буря, що прокотилась вночі наломила чимало гілляк та дерев. Та на початок робочого ранку вже все (!) було прибрано. Не може не вражати і відношення як простих городян так і влади до військових. Тут їх поважають! І поважають не на словах та у звітах. А по справжньому. От наприклад на офіційному Інтернет сайті міста є окремий розділ – «Військовий гарнізон». Там не тільки розповідається про військові частини їх керівництво, але й про всі досягнення військовослужбовців що служать на теренах Новоград-Волинського. А голова районної державної адміністрації Сергій Лавренюк свого часу був заступником командира розташованої у Новоград-Волинському дивізії.

Серце міста його військовий гарнізон

Новоград-Волинським військовим гарнізоном керує гвардії полковник Олександр Нестеренко. Клопоту та обов’язків в нього чимало. Адже в гарнізоні є 5-ть повнокровних військових частин. Звичайно найпотужніша та найбільша це 30-та гвардійська окрема механізована бригада, якою власне і командує Олександр Володимирович. Сама по собі підпорядкована йому бригада є водночас складною і цікавою. Адже на її базі проводяться основні експерименти з організації реформування військ. Власне тут проходять так би мовити «обкатку» ті реформи армії, які потім втілюються у цілому в Збройних Силах України. Наприклад ця бригада першою перейшла на повну комплектацію військовослужбовцями-контрактниками. Тут втілюються в життя нові розробки в організації управління військами. А про польові заняття це взагалі окрема тема. Про воїнів цієї бригади навіть жартують що вони з 365 днів кожного року, 366 проводять у полях. Та таке напружене військове життя не заважає Олександру Володимировичу вирішувати ще безліч гарнізонних завдань.

  Військовий гарнізон приймає активну і безпосередню участь в житті як міста так цілого району. Дуже часто на території військових частин відбуваються установчі наради керівників міста та району. Спільно з військовими вони вирішують плани розвитку Новоград-Волинського. Доречно зауважити, що військові частини є одними з найбільших роботодавців в регіоні. І служба в армії означає не лише шану і повагу, а і стабільну зарплатню та соціальне забезпечення. Також чи не кожен другий мешканець міста тим чи іншим чином пов'язаний з армією. Або сам служив, або зараз служить чи працює в одній з частин, або хтось з рідних. Без армійців не обходиться жодне державне свято.  Вони є учасниками всіх заходів що відбуваються тут. От наприклад на День Перемоги вони для ветеранів організували цілий парад в одностроях другої світової війни. Та прокатали ветеранів на сучасній бойовій техніці. А з нагоди міжнародного дня сім’ї  воїни 54 окремого розвідувального батальйону взяли участь у загальноміському заході - «Пробіг заради життя - 2013». Після цього учасникам та гостям свята, було продемонстровано показовий виступ воїнів - розвідників. Під час свого виступу військовослужбовці частини пропагуючи здоровий спосіб життя продемонстрували свою силу, спритність та витривалість, а також, традиційно – прийоми рукопашного бою як із застосуванням зброї, так і без неї.

  До речі багато уваги приділяють в гарнізоні військово-патріотичному вихованню молоді.  Дуже часто офіцери і солдати стають гостями відкритих уроків у навчальних закладах міста. і так само часто запрошують юнаків до себе. Хлопцям показують реальну військову техніку, як проводяться навчання, дозволяють їздити в БМП, БТР та танках стріляти з різних видів стрілецької зброї. А живе спілкування з військовослужбовцями, які повернулись з миротворчих місій діє краще ніж будь-яка реклама контрактної служби у Збройних Силах України.

Дуже тісно співпрацюють військові і духовенство регіону. Адже на переконання начальника гарнізону солдат з вірою у душі ніколи не скоїть злочину. Завжди буде сумлінно виконувати поставлені перед ним завдання. По домовленості з духовенством за кожною військовою частиною гарнізону закріплено свого священика. Своєрідного капелана, який приходить до солдат і офіцерів не тільки на релігійні свята чи присягу, алей під час проведення навчань і стрільб. Допомагає солдатам, що вчаться воювати, загартовувати не лише тіло але й душу. На території військових частин, за підтримки церков, військові побудували та освятили каплиці.

Служити і жити в самому серці Українського Полісся і почесно, і цікаво. Можливо для пересічного мешканця міст «мільйонників»  не вистачатиме гуркоту трамваїв, чи штовханини у метро. Проте все це компенсує надзвичайно красива природа та звичайна щирість простих людей, яка так притаманна Українцям.

Підполковник Тарас Грень.
Західний регіональний медіа-центр

Міністерства оборони України

ДОВІДКОВО:

Новоград-Волинський – місто обласного підпорядкування, районний центр Житомирської області, знаходиться за 217 кілометрів на захід від Києва та 312 кілометрів на схід від Львова. Воно розкинулось на берегах річки Случ, що належить до басейну Дніпра. Знаходиться в центральній частині Українського Полісся в межах Поліської низовини. Рельєф території – слабохвиляста рівнина з виходами кристалічних порід на горбах. Абсолютні висоти 150-250 метрів. Клімат континентальний, помірно-вологий, з середньою тривалістю безморозного періоду 164 дні, середньорічною кількістю опадів 581 мм.

Площа території – 2667 гектарів.

Завдяки вигідному географічному розташуванню, розвиненій мережі автомобільних шляхів та залізниць область має зручне транспортне сполучення не лише з містами України, а також з країнами Європи.

Через місто пролягає Критський транспортний коридор №3 Краковець – Львів – Рівне – Новоград-Волинський – Житомир – Київ, дорога загальнонаціонального користування Київ – Чоп.

Чисельність населення на 01.01.2009р. становила 55994 особи.
Населення працездатного віку – до 60%.

Історичні та історико-архітектурні пам'ятки:
7 пам'яток архітектури, 95 – пам'яток історії і культури, з них: 22 братські могили, 27 окремих могил основного періоду ВВВ, 19 пам'ятних знаків, 21 пам'ятна споруда.
Найвизначніші – літературно-меморіальний музей Лесі Українки, будинок-музей родини Косачів, поштова станція, в якій зупинявся Т.Г. Шевченко, пам'ятник Лесі Українки, пам'ятник Т.Г.Шевченку.

Видатні земляки: поетеса, громадський діяч Леся Українка, письменник і вчений Михайло Косач (Обачний), Ольга Косач-Кривинюк, німецький письменник Ернст Кончак, єврейський письменник М.З. Феєрберг, герої Радянського Союзу – А.Т. Бурковський, П.І. Сірагов, Ю.М. Горбко.