Профіль

Дивні жарти

Дивні жарти

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Втрата

  • 12.11.10, 15:42
Знову прийшов лист. Вона пише, що в них все добре, живуть повноцінним життям. Ходять до дитсадка вчаться рахувати і вимовляти правильно букви «р», «ж», і «л», з цими літерами у малого проблеми…. Він не боїться чужих людей і дуже любить з усіма знайомитись. Декілька фото. Кінець листа. Я не бачив її з тих пір, як покинув вагітну. Я був не готовий до дитини. Мені здавалося що легше розгрузити п’ять тонн металу самому, чим займатися...

Читати далі...

А по іншому ніяк )))

  • 12.11.10, 12:12
Ти дивишся на мене з посмішкою дикого звіра. Ти чекаєш…Ти чекаєш, що Я помилюсь, Я зроблю хибний рух, видам себе. Але ні цього не буде. Я вже давно знаю, як спілкуватися з тобою. Безсонні ночі, постійні переживання, створили навколо мене стіну. Стіну, яку ти вже не зможеш зрушити з місця. Я буду триматися до останньої краплини моєї крові. Я не дам тобі мене зруйнувати…знову. Лягати спати під звуки музики о десятій годині вечора, тільки, щоб не думати про тебе. Не думати про...

Читати далі...

Атака

  • 11.11.10, 17:12
Атака цих створінь почалась нещодавно. Ми живемо ніколи не помічаючи їх. А ж тут раптом, в один час їх стає так багато наче,до них з’їжджаються всі близькі і не дуже родичі. І вони всі гульбенять у нас вдома, при цьому роблячи вигляд, що нас же, не помічають. Але це ж наший дім! Ми тут живемо! І ми кажемо їм, що будемо його відстоювати. Але все не так просто…. Я їх боюсь….А Вони наче відчувають, що з усіх людей в домі, Я боюся їх найдужче….і …...

Читати далі...

Все буде добре

  • 09.11.10, 12:38
Сьогодні Він знов прийшов піздно….Вона вже довго чекала на нього. Спочатку плакала, потім кричала, телефонувала мамі і подругам, а зараз просто сидить. Сидить тихенько наче мишиня. Але коли чує оберт ключа в замку, схоплюється на ноги і біжить до дверей. Зараз знову почнуть лаятись……Кудиб мені заховатись?....може під ліжко? Зьявилася Я в них після року їх одруження, якраз на річницю. Зараз Я з ними вже три роки… Я - це те що їх поєднує. Він зайшов до кухні, Вона біжить за ним і щось...

Читати далі...

Те, чого не можна втрачати

  • 07.11.10, 21:15
Коли мене створювали то явно щось не налаштували, щось згібсували, чи поставили браковану деталь. Я дуже хвороблива на вигляд і насправді. В мене впалі очі, бліде обличчя, Я дуже худа. Сьогодні Я втратила ще одну свою деталь – ліву руку. Добре, що не праву, зможу ще писати. Після того, як я втратила обидві ноги і око, Я почала називати це все деталями, так легше. Писати Я люблю, та невелика кількість друзів, яка в мене залишилась каже, що розповіді в мене дуже цікаві і...

Читати далі...

План

  • 07.11.10, 18:16
Це створіння більш схоже, на збитий згусток котячої шерсті, щоправда трохи оскаженілої та зубатої. Воно ричить і крутиться дзиґою у кутку ганяючись за своїм хвостом. Його переживання з приводу, того що він не може наздогнати свого хвоста змушує розслабитися і віддатися дикому реготу. Його проблема здається такою мілкою і дивною, що серйозно до неї поставитися просто неможливо. Знайти її рішення йому ніхто не допоможе. ...

Читати далі...

Щоденник

  • 05.11.10, 21:55
Він сказав, що скоро помре….. Але Я помру раніше. Тільки Він від хвороби, а Я від того, що Він не хоче бути зі мною. Він каже:- Мені мало лишилось, Я хочу щоб в тебе було нормальне життя…… А с тих пір, Як він з’явився, нормального життя вже бути не може. Я постійно зацьковую себе питаннями: де Він? Що з Ним? Коли зателефонує? Чи може взагалі не зателефонує? Може Він грає? Якщо Він грає, то Він загрався, як ...

Читати далі...

Рішучість

  • 03.11.10, 22:51
Вже була осінь. Знаєте, як воно буває, на сонці здається ще тепло а зайдеш в тінь, чи потрапиш на вітер, так щелепи до купи звести боїшся. Здається, якщо стулиш їх разом, то всі зуби разом і випадуть від сили їх цокотіння, нижньої об верхню. По вулиці біжить юнак з рюкзаком. В вухах у нього щось стирчить, здається через це він нічого не чує і не помічає. Щелепи він заздалегідь звів разом, коли виходив з офісу. В...

Читати далі...

Как все?

  • 28.10.10, 18:17
Этим утром мы не проснулись. Да..да.. Мы не проснулись. Как обычно в восемь часов утра с нашей комнаты никто не вышел. Петя не побежал, как всегда занимать очередь в душ, который,  кстати, был один на два этажа, уже последние три недели, а обещали, что починят через три дня. Игорь не полетел делать кофе, после очередного ночного клуба. Женя собирать тетради и книги, а  ему как всегда было на первую пару.  Он остался только один из нас, кто еще не усвоил, что студенты четвертого курса на первую...

Читати далі...

Сторінки:
1
3
4
5
попередня
наступна