Лист до батька

Проведу, як ти мене водив, дитину, Бо зникла стежка та давно. По якій ходив косить в долину, Вже там зосталось голе дно

Нагадаю, як ти не міг дати раду, Коли з Васею ми бігли за село. І пробирались  на тракторну бригаду, Бо нам цікаво там було

Зараз навкруги цікавого багато, Тільки сам, я батьку посивів,  І моя  Вітчизна, хоть і мати Онуків більше любить, ніж синів

Ти побачиш великі зміни У селі, в душі людей І як тяжко їм ладнати нині З непростим життям своїх дітей

Знаю батьку, мене ти запитаєш, Як же сину ти живеш? Чи ти рід нас поважаєш ?, Чи про діда пам”ять бережеш?

- Живу..., і твоя калина розцвітає І хліб у буйний ріст іде. Тебе і діда пам”ятає Покоління наше молоде

Ні, насіння  твоє не вмерло, У нащадках живе твій рід. Лиш Васі вже нема, його  горе зжерло, Але його сини продовжать родовід

Я дивлюсь на небо і гадаю, На Місяць полетіти, чи на Марс, Може там тебе я відшукаю, Хоч ти давно покинув нас

І одним себе я тішу, Ти десь там в небесній млі Дивишся на небі, найсвятіший І зичиш мені щастя на Землі

Хочу розстатися з журбою, Води напитись з твоїх рук, Хочу навіки буть з тобою, Бо ж не буває зустріч без розлук

Але в житті так не буває, Є втрати у кожній із родин І з   нас кожен твердо знає, Що звідти не вернувся ні один

Все минає і сліду не має, Життя не повернуть назад, Лиш рідня їх пам”ятає І світлин в альбоми ряд…