ВІТЕР

Чудовий той травневий вечір Зірками небо рясно засівав. Хилив вітер берізоньку за плечі У бліді щічки ніжно цілував

Залицявсь, косички гладив, До грудей могутніх пригортав її, А про кохання і його принади Заливались лунко солов”ї

І всі пташки подібно солов”ю, Ще гучніш акордами вторили А вітер шепотів про любов свою Та птахи той шепіт заглушили

І ось вже вітер над тихеньким ставом Кохається з плакучою вербою Колише пишним її ставом Обнімає   листя над водою

Ніжно, як берізоньку цілує, Колише і гілками її грає, Радіє, що ніхто його не чує, Тож  вже ніхто не помішає Не дуй вітре, не дуй щоднини, Будь не злим, тихеньким. Бува так в хлопця і в дівчини Поки вони юні, молоденькі