Всі за поросятами! :)

Клінічний огляд тварини може провести самі (тілки НЕ так) . Вона має бути спокійною, не пригніченою, шкіра - чистою, без плям і пошкоджень, температура тіла - в межах 38-40 градусів. Якщо ж температура вища, потрібно ізолювати кабанчика і запросити ветеринарного лікаря для встановлення діагнозу. Для проведення забою краще запросити досвідченого забійника (щоб не було такого) . Свиню потрібно оглушити, а потім ударом ножа біля основи шиї перерізати сонні артерії, знекровити у вертикальному підвішеному положенні (ємність для збору крові підставляють відразу ж), бо чим менше крові залишиться в туші, тим довше зберігатиметься свинина і буде кращою її смак. 
Найбільш розповсюджений спосіб забою - лежаче положення тварини. Її валять на бік, дотримуючись техніки безпеки, і завдають удару ножем у серце. Після цього ніж виймають, а отвір закривають чистою тка ниною. Збирають кров перед обробленням туші.
Шкіру із забитого кабанця частіше за все не знімають, а ретельно опалюють паяльною лампою або спеціальним газовим пальником (використовують балонний газ). Обгорілу щетину і верхній шар шкіри акуратно зіскоблюйте ножем, але стежте за тим, щоби шкіра не підгоріла і на ній не з'явилося тріщин. Потім тушу обливають теплою водою, щоб вона стала м'якшою, і скоблять ножем, поки вона не стане чистою.
Сало при такій обробці буде м'яким. Іноді осмолену тушу додатково опалюють соломою, ще раз поливають теплою водою і скоблять до чистоти. Така обробка робить сало не тільки м'яким, але і запашним. Тепер можна починати «розбирати» тушу.
Основні хвороби, які можна виявити при забої свиней, - фінноз, ехінококоз, трихінельоз. Ці захворювання небезпечні для людей, тому після забою тварини проведіть огляд м'яса і внутрішніх органів. Оглядаючи голову, зверніть увагу на слизову оболонку: вона повинна бути світло-рожевою. Перевірте язик на відсутність фінноза (фіна має вигляд бульбашки розміром з горошину).
Далі оглядаємо внутрішні органи. У місцях ущільнення тканин легенів роблять розрізи (щоб уникнути аспірації кормових мас, пневмонії, паразитів, ехінококків). У серця розрізають м'яз лівого шлуночка і досліджують на фінноз, при огляді печінки звертають увагу на зміну розміру, кольору (перевіряють наявність ехінококків) і консистенції.
Втім, при домашньму забої не завжди можна бути впевненим у якості м'яса, бо зміни в туші не помітить людина, яка не має досвіду в цій справі. А от наслідки можуть бути негативними. Тому для впевненості раджу звертатися до ветеринарного лікаря чи в лабораторію ветсанекспертизи.
Хоча ви - господарі тварини, тож звикли самостійно приймати рішення про забій кабанчика і споживання його м'яса.
Будьте пильні, щоб не зіпсувати здоров’я. Бажаю вам смачних, веселих і щасливих свят!
Якщо ж виникнуть запитання, пішить до редакції. Завжди спробую допомогти.

73-річний Богдан Чукор із села Спас Коломийського району, що на Івано-Франківщині, відродив давні рецепти гуцульської ковбаси, яка може зберігатися більше року.
Смак до цієї роботи, каже знаний ковбасник, йому покійна бабуся привила. Навчила всіх тонкощів роботи. Вона роками робила найкращі на кілька сіл ковбаси.
У кухні спаського ґазди стоїть міцний запах перцю, свіжого м'яса, карпатських трав та часнику. На великому столі десяток невеличких дощечок. На кожній з них – сіль, перець, сало і все, що потрібно для ковбаси. Увесь посуд глиняний. Лише миска для часнику дерев'яна.
"М'ясо та сало із свиней, вирощених у власному господарстві. Годую їх так, як батьки та діди віками годували. Ніяких добавок, аби швидше росли. Буряк, висівки, лобода, картопля, яблука. На базарі для виготовлення гуцульської ковбаси не купую нічого. Не довіряю", – розповідає господар.
Каже, для гуцульської ковбаси потрібні лише дві рівні частини сала та м'яса й нехитрі приправи.
"Беремо сире сало. М'якеньке-м'якеньке. Його треба порізати на маленькі шматочки, а шкірку відкинути. До сала додаю дрібно нарізане м'ясо. Бо фарш, то вже смак не той. Що, скажіть намилість, колись м'ясорубки у селі були? Усе це присмачую сумішшю чорного та червоного гострого перцю. Зробити суміш краще у дерев'яній ступці, – продовжує ділитися секретами чоловік. Згодом ґазда додає кілька зубців розтовченого у дерев'яній ступці часнику. Краще зимового сорту. "Чавити в алюмінієвій часникодавці не варто, бо тоді часник втрачає смак і свої властивості".
Перемішавши сало, м'ясо із перцем і часником, однорідну масу товче макогоном і настоює дві години. Потім наповнює добре промиті і прополоскані кишки. Опісля зав'язує міцно нитками. Готові ковбаси вивішує на довгу палицю й несе в домашню коптильню. Каже, найкраще коптити на вишневих або черешневих дровах, можна й на грушці.
Коптиться ковбаса три-чотири години. Спаський ґазда каже, що виріб може стояти у коморі більше року. Колись цією ситною ковбасою та холодним узваром частували косарів. Після такого гощення вони ситі працювали цілий день. Нині Богдан Чукор робить ковбасу для себе та на замовлення. Часом їх стільки, що ледь встигає. На весілля замовлення бере за місяць-два наперед.
За кілограм готової гуцульської ковбаси править 45 грн.

http://gazeta.ua/articles/ls-kulinariya/439078