Наше майбутнє залежить від нас!

Це цитата з книги:

"...Мы очень развитая цивилизация. Мы научились очень многим ловким вещам. Расщеплять атом, строить луноходы, и нанороботы, которые ползают по кровеносным сосудам. Мы, взрослые, даже научились быть одинокими и не умирать от этого! Но при этом, кажется, потеряли одно, но основополагающее для выживания вида умение - выращивать своих детей...
...Если дети все таки у нас случаются, мы умеем неплохо обеспечить их. Не только самым необходимым, но и массой всякого лишнего. Барахлом, развлечениями, информацией, впечатлениями... и прочими суррогатами нашей любви. Но мы разучились воспитывать их в семье, причем так, что бы им хотелось и они имели надежду, выросши, быть не такими одинокими, как мы сами..."

Мария Семенова, Екатерина Мурашова "Уйти вместе с ветром"

http://blog.i.ua/community/1520/775594/

 Сейчас всё чаще мы хотим «иметь».

«Хочу ребёнка» — вместо «хочу быть матерью», «хочу иметь мужа» — вместо «хочу быть женой» и т. п.

За этими тонкостями языка стоит отношение человека к жизни, его девиз: или — я для кого-то, или — кто-то для меня... В своём желании иметь мы ломаем жизни, разбиваем сердца — и страдаем от одиночества...
«Человеку обладающему» всегда будет мало того, что есть. Мало денег, мало власти, мало одной жены, мало друзей, мало веселья, мало самого себя. Потребитель, не имея собственной сути, состоит из того, чем он обладает.

ЗАПОВІДІ РОДИННОГО ВИХОВАННЯ

Приймайте дитину такою, якою вона є. Природа створює дитину досить складно, перемішуючи у спадкових генах якості не тільки прямих батьків, а й сотні її предків. Через це в одній сім'ї народжуються різні за здоров'ям, розумом, красою діти. І тільки діяльна батьківська любов допоможе одним розвинути свою красу, розум, здоров'я, а іншим - а в сім'ї українців повинно бути багато дітей - скоректувати свої природні недоліки та перетворити їх на гідність.

Не приймайте рішення поодинці. Приймати рішення треба при спільній домовленості обох батьків. Коли діти пішли у школу, треба і їх включати в обговорення сімейних справ: спочатку на правах дорадчого голосу, а далі й вирішального.

Власна поведінка батьків - головний фактор у вихованні дітей. Особистий приклад батьків - найкращий спосіб пояснення. Дуже важко заборонити хлопчику курити, коли батько сам курить. Найкраще виховання дітей - це самовиховання батьків.

Не бійтеся з ласкою ставитись до дитини. Потреба у спілкуванні тісно пов'язана з потребою в ласці. Якщо дитина не відчуває належної ласки, вона нервує, грубить, не знаходить собі місця. Ласка сприяє контакту та продуктивному спілкуванню. Дитина очікує добрих слів від батьків, радісних поглядів. Будьте щедрі на ласку.

Не допускайте надмірності в подарунках дітям. Це привчає їх до утриманських настроїв і стосовно суспільства. А суспільство не робить подарунків - їх треба заробити. Небажання навчатись приходить до тих, хто в дитинстві одержав максимум споживчого щастя.

Ніколи не карайте із примхи. Безперервно втручатись у життя дитини небезпечно, бо це призведе до того, що вона не відрізнятиме дріб'язкового від серйозного. Дитина сама мусить відчути гіркоту помилки та чуття провини за вчинок при довірливій розмові з батьками.

Не можна тривалий час залишати дитину у стані образи. Запам'ятайте золоте правило: за конфліктом повинна йти радість.

Не бійтесь конфліктувати з дітьми. Не може бути виховання без конфліктів. Конфлікт - це співставлення поглядів, смаків, бажань, уявлень. Конфлікт - це завжди перегляд чогось, необхідність оновлення, у спілкуванні народжується істина.

Тримайте двері вашого дому відкритими. У першу чергу для друзів дитини. Допоможіть дитині самій вибрати собі друзів, і вона не буде нічого приховувати від батьків.

Діти спроможні радіти й одержувати задоволення від виконаної ними роботи. Використайте цю здібність, підготуйте їм радість, а краще, коли доручення по дому будуть постійними, з деякою корекцією.

Дотримуйтесь основного закону сім'ї: усі турбуються про кожного члена сім'ї й кожний турбується про всю сім'ю. Дитина повинна бути членом сім'ї, а не її центром, бо виросте егоїст із завищеною самооцінкою, котрий не турбуватиметься про своїх батьків.

http://smileykids.if.ua/content/307.html

Як вберегти підлітка від алкоголю та наркотиків

Autumn Aurora - Posted on 23 Квітень 2010

Тютюн, алкоголь, наркотики. Навряд чи знайдуться батьки, які захочуть, щоб їхня дитина вживала ці речовини і була залежною від них. Але як уберегти сина чи доньку від такої залежності? Універсального рецепту, на жаль, не існує. Але деякі поради дати можна.
Почніть з себе

Відомо, що ні алкоголізм, ні наркоманія у спадок не передаються. Передається лише схильність. Тим не менш, цей факт необхідно враховувати. Так, у дітей з тих сімей, у яких батьки п'ють, у 7 разів більша ймовірність формування алкоголізму, ніж у вихідців із сімей, де практично не п'ють.

Але навіть наявність схильності зовсім не означає, що захворювання обов'язково розвинеться: все залежить від впливу сім'ї та навколишнього соціального середовища дитини. Величезне значення має поведінка майбутньої матері під час вагітності. Вживання будь-яких психоактивних речовин у будь-яких дозах негативно впливає на дитину. Це доведений і незаперечний факт. Питання лише в тому, чи будуть це вроджені каліцтва, вроджене захворювання або зміни біохімії головного мозку, які змінять психіку майбутньої дитини. У героїнових наркоманок діти народжуються з сформованою наркотичною залежністю, причому вже через 4 години після пологів у немовляти може початися справжня «ломка». Але і начебто «звичайне» куріння під час вагітності впливає на майбутню поведінку дітей та їхнє здоров'я. Ризик стати наркоманом для дівчини-підлітка в 5 разів більший, якщо її мати курила більше 10 сигарет на день протягом вагітності. Серед юнаків, матері яких палили під час вагітності, напади неадекватної поведінки в 4 рази вище, ніж у юнаків, чиї матері не курили.

Підвищують ризик формування залежної поведінки у дитини наявність у мами психічних травм, надмірних стресів під час вагітності і навіть небажана вагітність.

Таким чином, профілактика алкоголізму і наркоманії у дитини починається задовго до її народження і навіть зачаття.
Будьте прикладом

Психологи давно помітили: у якому психічному стані перебуває мати, в такому стані перебуває і дитина, особливо у віці до 2 років. Це дуже важливо, адже дитина копіює з батьків і спектр психічних реакцій, і їх інтенсивність.

Припустимо, мати працює вихователем у дитячому садку та звикла до підвищеного, іноді командного, тону, надмірних жестів. У дитини такої матері, якщо та не буде робити «поправку на дім», з великою долею ймовірності практично не будуть формуватися тонкі відтінки емоцій, а поріг психічних реакцій виявиться штучно завищеним. І в підлітковому віці ці порушення дитина цілком може почати компенсувати цигарками, алкоголем чи наркотиками.

Якщо мати ставиться до своєї дитини відчужено, система «мати-дитина» може взагалі не сформуватися. І тоді психічні реакції дитини будуть розвиватися з відставанням. Їй буде важко в майбутньому будувати міжособистісні стосунки, вона замикатиметься в собі. І впоратися з цими проблемами дитина спробує за допомогою психоактивних речовин.

Разом з тим, важливо пам'ятати про баланс заохочень і покарань при вихованні. Таким чином, дитина тренується переживати неприємності, хай і незначні. Виростаючи в атмосфері надмірної «любові», людина згодом не зможе «тримати удар» і буде шукати сурогат тієї самої атмосфери, в тому числі і серед наркотиків.
Підбирайте ключик

Дитячий садок і школа, де відбуваються процеси соціальної адаптації дитини, — це теж зона ризику. Особливо складний у цьому сенсі перший клас. Для дітей, які звикли сприймати світ через тілесні відчуття (помацати, побігати, підкинути, повертіти в руках, пограти), нерухоме сидіння за партою протягом 30-45 хвилин — справжня мука. Їх фактично позбавляють основного каналу надходження інформації. Звідси складності в засвоєнні матеріалу, конфлікти з вчителем та однокласниками. Але ж таких дітей у першому класі до 30 відсотків. В іншої групи дітей ступінь засвоєння матеріалу залежить від того враження, яке справляє вчитель, від тих інтонацій і емоцій, які він "видав" під час уроку. Таким учням складно сприймати чітко систематизовану інформацію (наприклад, математику), вони вважають її сухою і нудною. І в них теж виникає «емоційне голодування», але вже з іншої причини.
Що ж робити батькам?

Не перешкоджайте, коли діти починають пробувати безліч гуртків і секцій, не затримуючись надовго в жодному з них. Це нормально. Таким чином вони приміряють на себе різні види діяльності, набираються досвіду отримання задоволення, задоволення від творчості або самореалізації. Чим більше подібного досвіду отримає дитина, тим менше ризик, що вона буде шукати сурогатне задоволення у психоактивних речовинах.

У школі, приблизно з 9-10 років, формується групова поведінка дитини. Вона формуються за різними принципами — двір, інтереси, музика, спорт і т.п. Рано чи пізно в групу може випадково потрапити психоактивна речовина. І якщо підліток прагне «бути як всі», якщо статус в групі для нього вище усього іншого, він обов'язково його спробує. На щастя, групи рідко відразу ж починають пробувати героїн, частіше за все мова йде про психостимулятор або марихуану.

Не тримайте дитину в інформаційному вакуумі — вона заповнить його з інших джерел. І не факт, що вони будуть достовірними й адекватними.
Інформуйте

Дитина повинна дізнатися про наркотики від Вас. Хоча на підлітка набагато більше враження може справити розмова з більш близьким за віком родичем — старшим рідним чи двоюрідним братом, Вашими сестрами чи братами.

Поясніть, що «легких» наркотиків не існує, вони лише «аеродром зльоту» для переходу на більш «важкі». Що психічна залежність, яка розвивається при курінні марихуани, «не відпускає» так само, як і фізична залежність від алкоголю. І що часом лише одного уколу героїну достатньо для формування довічної та стійкої наркоманії.

Покажіть підлітку веб-сайти антинаркотичної спрямованості, нехай він почитає реальні історії наркоманів, подивиться на фотографії можливих наслідків. Велике враження на підлітків зазвичай справляє художній фільм Даррена Аранофскі «Реквієм за мрією», та й документальних фільмів на цю тему достатньо.

Важливо усвідомити
Не намагайтеся зробити з дитини свою копію, вона буде собою, навіть якщо Ви цьому будете активно протидіяти.
Не вимагайте від дитини подяки тільки за те, що Ви дали йому життя. Свого часу він дасть життя Вашим онукам і вже цим поверне свій борг сповна.
Не зганяйте на дитині свою злість і образи за невдачі в роботі чи особистому житті. Все зло, яке Ви вилили на дитину, повернеться до Вас, нерідко в гіпертрофованому вигляді.
Ставтеся серйозно до проблем дитини, навіть якщо Вам вони здаються смішними. У неї менше життєвого досвіду, допоможіть їй, поділіться своїми знаннями.
іколи не принижуйте дитину. Пам'ятайте, що вона така ж особистість, як і всі інші, у неї теж є почуття власної гідності.
Любіть дитину просто так, а не за те, що вона талановита, красива або розумна.
Ніколи не робіть чужій дитині того, чого не зробили б своїй.

http://sxe.km.ua/?q=node/139

Не лякайтеся і не спішіть перегортати сторінку. Я назву це “Плачем”. Плач Мадонни над колискою. Правда, в мене донечка. І плач мій почався задовго до її народження. У ту мить, коли мій батько (мабуть, з важкої голови, адже сім днів доньку приливали), узявши на руки горласту червону грудочку свого майбуття, замість “Выйдет серенький волчок” заспівав “Реве та стогне Дніпр широкий”.

Спочатку це було анекдотом нашої сім’ї, а тепер, коли готується до виходу моя перша книга, майже легенда.

Та повернемося до геноциду. До підступного, тонко спланованого задуму, за яким я своїми руками маю убити у своїй дитині україночку.

Уперше під його страшні лопаті я потрапила вагітною. Молода жінка з ледь випуклим сонечком (там, де був ще недавно живіт), попросила у книгарні книжечку українських народних колискових. Здогадуєтеся, що мені відповіли? Я не зробила подвигу, обходячи всі книгарні міста: зайшла лише в найближчі. Не більше десяти, та по книжкових палатках на базарі, та десь у чотири бібліотеки... Уже і моє сонечко вийшло на Світ Божий...

Врятувала мене покійна бабуся, яку за життя називали “посмітюшкою” за дивне хоббі збирати старі газети, листівки, пляшечки, клаптики. Палячи увесь цей мотлох, я (о диво!) знайшла з десяток колискових: де ходить до колиски Бог у яблуневий сад, де Сонко має червоний кожушок та носить спання в рукавиці, де хатина тепленька і дитина здоровенька. Пробач, бабусю, за прізвисько. Дурні ми були, малі...

Співаючи ці колискові, створюючи свої, я проникалася якоюсь дивною мудрістю. На них, мов на ниточку, почали нанизуватися події й факти, і це намисто засвітилося новим баченням. Давайте порахуємо: Золота орда, Польща, Австрія, Росія, Радянський Союз - колонізація розтягується мало не на тисячу років. А скільки часу знадобилося варварам, щоб знищити Римську імперію?

Україна схожа на море, що, приймаючи брудний потік, залишається чистим. А першопричиною цього я б назвала колискову - як основу всенародного поетичного виховання.

Що ми пісенна нація нікого переконувати не треба. Та яке це може мати значення для збереження національної свідомості? Чуючи пісню від дня свого народження, дитина проникається мелодикою, ритмом, настроєм. І вислів “Чумацька пісня довга як дорога до Криму” містить у собі підмічений науковцями зміст: мелодика твору часто залежить від місцевості, де її створено.

Тож, прислухаючись до маминого голосу, дитина підсвідомо отримує перші відомості-відчуття про навколишній світ, де їй жити. Про роздолля степу чи безмежність океану, про таємничу тишу лісу чи застиглу стрімкість гір. Закохуючись у материнське тепло, у голос, дитя водночас закохується у свій край. Отже, любов до Батьківщини закладається з самого початку.

А далі слово, перші, по-дитячому прості образи, що виховують поетичне сприйняття світу. А далі ще простіше: підготовлений мозок через пісню, як земля водою, проникається народною філософією.

І ось малеча хапає ломаку і мчить знімати голови бусурманам. Вони, ця босонога і чумаза ватага, ще й слова такого не знають - українці, та вони вже ними є.

http://aratta-ukraine.com/text_ua.php/doc/gallery/phorum/gallery/www.svarga.kiev.ua/text_ua.php?id=834

Мережа сорому не має

Четвер, 24 листопада 2011, 09:00 Світлана Лелик


Ви дружите з донькою чи сином в якійсь віртуальній соцмережі? Спробуйте – дізнаєтеся багато цікавого.
«Малишка, ти – сексі!»

Моя десятирічна племінниця Діана вирішила продемонструвати ще молодій, але вже дорослій тьоті свої нові фото, які вона нещодавно виставила на одному соціальному сайті. Побачене – шокувало. Тихенько попросила малу, аби та негайно повидаляла всі ті «світлини», й хоча б до повноліття такі фотосесії не влаштовувала. «А що тут поганого? – щиро здивувалася дівчинка. – Інші ж виставляють, дивляться, коментують».

А й справді, може, то дорослі раптом аж так відстали від життя? Робимо невеличке дослідження. Через сторінку Діани, звісно, з її дозволу, розглядаємо усіх друзів, фото, заходимо в різні групи, читаємо повідомлення та коментарі. Все однаковісіньке – якесь суцільне мавпування одне одного, хто кого переплюне найвідвертішою фотографією та найпровокативнішим (матюкливим) повідомленням. Бо це, як каже дівчинка, – круто…

Лякали фото дівчаток в їхніх альбомах. Ще добре нічого не повиростало, але вже бачимо чи не плейбоївські фотосесії. У тонкій білизні, звабливі пози, губки бантиком, волосся – мокрий ефект. Вік – 12-13 років. Справді «круто», аж занадто.

«Я також зареєстрована у контактах, то в друзі просяться мої учениці, – розповідає вчителька англійської мови Богдана Дутчин. – Таке враження, що діти зараз нікого й нічого не бояться, не соромляться. Цікаво, знають, що я тут є, що можу зайти та подивитися ті фото і – жодної реакції. А в мене після перегляду їхніх фотосесій волосся стає дибки. Вульгарщина. Я вже рік у декреті, та інколи стає страшно повертатися до школи».

Спілкування – взагалі окрема тема. Самі «неологізми». От коментар під фото Оксанки (7 клас). «Малишка, ти сексі», – пише дівчинці її однокласниця. «Спсб», – відписує Оксанка (напевно, це «спасибі») або оригінальне «дякі, крошка».

Півкласу дівчат Діанки повступали у групи «Ти ох…нна» та «Непристойний гороскоп». Хлопці – до «Клубу брутальних мужчин». Нагадуємо, цим «брутальним мачо» – по 10 років. Смішно, але сміх той не дуже веселий.
За межею трьох годин

Діти є діти. Вони ще не вміють фільтрувати та аналізувати інформацію, вони просто вбирають її, як губка. І, звісно, як будь-яке нове покоління, надають перевагу речам неформальним, епатажним, провокативним, намагаючись таким чином довести собі та оточенню власну значимість.

Фахівці вже давно визначили цілком реальні проблеми, які ховають у собі соціальні мережі. Наприклад, у дитини може розвинутися залежність. Мало того, що розробники соцмереж кілька років тому додали до них онлайн-ігри, за умовами яких гравець час від часу просто змушений туди заходити. Діти доволі швидко призвичаюються і без того. Їм кортить зайти на свою сторінку, подивитись, чи написав там хтось коментар чи побажання, чи сподобалися друзям фото і т.д. А відсутність спілкування, «ігнор» вони сприймають як трагедію – аж до стресу, порушення сну, серйозної депресії.

Цікаві дані оприлюднила Американська асоціація суспільного здоров’я. Вони стверджують, що діти, які більше трьох годин спілкуються в соцмережах, значно більше схильні до поганих звичок. Такі підлітки на 62% частіше курять і на 79% більше захоплюються алкоголем, на 69% схильні до раннього сексу, на 84% – до наркотиків і на 94% – до агресії.

Як не очолити, то долучитися

Напевно, варто сказати одразу – заборона нічого не дасть. Дитина втратить авторитет у друзів, відтак намагатиметься його відновити. Будь-якими засобами…

Ось який вихід із цієї проблеми знайшла молода вчителька однієї з франківських шкіл. Вона свідомо зареєструвалася разом з усім класом. Тепер і школярі, і класний керівник, і навіть деякі батьки спілкуються в мережі, радяться, допомагають одне одному. Вчителька контролює, в які групи вступають діти та яку отримують інформацію. Звичайно, одної ідеї тут замало: діти такого педагога мають поважати й любити – і в соцмережі, і в школі, і поза нею.

Ще одна вчителька, з Калущини, після того, як випадково зайшла на сторінку свого сина у контактах та побачила своїх же учнів у геть інших амплуа, на батьківських зборах запропонувала, аби кожен із батьків по можливості також зареєструвався та додався до своєї дитини у друзі. Можливо, з цього теж буде позитивний результат.

Іншим виходом може бути пошук альтернативи – корисних сайтів. Наприклад, безкоштовний всеукраїнський проект «Щоденник.ua». Тут уже зареєстровано понад 5 тисяч шкіл і півмільйона користувачів. На цьому сайті діти мають можливість без проблем спілкуватися зі своїми друзями, грати з ними в ігри, брати участь у різних конкурсах, тестах, олімпіадах. Цей проект постійно перевіряється адміністрацією, тому шкідливої інформації тут не знайдеш.

Отже, вибір є. Для тих, хто справді хоче, кому не байдуже, хто любить свою дитину та переживає за неї.

http://www.report.if.ua/top-tema/top-tema/merezha-soromu-ne-mae