Економічна криза в Україні не завадила Віктору Януковичу
провести вихідні на широку ногу за гроші платників податків.
У неділю о 8 годині ранку Віктор Янукович, супроводжуючі його особи та
журналісти вирушили на Балканський півострів.
Формально це називалося "робочий візит до Греції".
Однак "Українській правді" вдалося отримати докази, що протягом двох днів Янукович провів лише однуофіційну зустріч - з президентом Греції Каролосом Папульясом.
У розпорядження редакції потрапила програма візиту, підготовлена управлінням державного протоколу і церемоніалу адміністрації президента.
Отже,у туристичній подорожі до Греції Януковича супроводжували 40 осіб.
Серед них глава адміністрації Льовочкін, керівник протоколу Ладний, заступник глави адміністрації Васильєв, міністр закордонних справ Грищенко, глава СБУ Хорошковський, троє співробітників протоколу, сім (!) працівників прес-служби, особистий лікар Януковича, троє співробітників ДУС.
Особливо вражає уяву кількість сторожів спокою vip-персон: десятеро (!!!) охоронців Януковича на борту плюс ще двоє охоронців у передовій групі, а також охоронці глави адміністрації президента і міністра закордонних справ.
Переговори президентів України та Греції тривали аж тридцять хвилин. Інші високопосадовці знадобилися взагалі лише на п'ять хвилин після зустрічі,щоб Янукович їх представив президенту Греції.
Вже о 12:05 в неділю Янукович був вільний від роботи. Офіційна частина його візиту в Грецію, що складалася рівно з однією зустрічі, закінчилася. І почався туризм за рахунок платників податків.
Отже, після побачення з грецьким президентом Янукович відправився прямо до аеропорту Афін, звідки він полетів у Салонік для відвідин гори Афон.
На Афоні Янукович провів майже добу. Всі члени державної делегації - понад сорок осіб! - коштом державного бюджету ночували в Греції.
Жодної задачі державного значення Янукович на Афоні не вирішував, а займався своїм приватним життям.
Янукович має знати Афон, як свої п'ять пальців, бо бував тут напередодні виборів-2004 та під час останньої передвиборчої кампанії. В жовтні 2009-го старці з Афонського монастиря подарували тоді ще кандидатові в президенти чорний браслет-оберіг, який він обіцяв не знімати все життя. Поїздка до Греції завершилася ввечері 7 червня, тобто через півтора дні після прильоту. О 18:30 понеділка Янукович відбув на саміт до Туреччини.
Президент без повноважень
Зустріч з президентом Греції була організована як прикриття для візиту Януковича на Афон.
Справа в тому, що Греція - це парламентська республіка. І вся повнота влади належить прем'єр-міністру, якому зараз не до гостей - Греція вражена економічною кризою не менше, ніж Україна.
Згідно із Конституцією Греції, тамтешній президент є лише регулятором державного устрою і має вкрай обмежені повноваження.
Жоден акт президента недійсний без контрасигнації, тобто підпису профільного міністра, крім актів про призначення прем'єра, повернення на повторний розгляд законопроектів та розпуску парламенту. Але і тут президент лише формалізує ухвалені без нього рішення.
При цьому, як стало відомо "Українській правді", під час підготовки візиту Януковича українська сторона навіть не намагалася домовитись про зустріч із людиною, яка реально керує державою - прем'єром Георгіосом Папандреу.
Уявлення про вагу президента Греції дає така красномовна деталь - коли "Українська правда" спробувала дізнатися про подробиці візиту Януковича,то з'ясувалося, що ні сайт грецького президента, ні електронна пошта в офісі глави грецької держави не функціонували. Ресурси запрацювали лише в середу.
А в апараті прем'єр-міністра Греції, куди також зверталася "Українська правда", навіть не могли надати е-mail прес-служби президента.
Туризм за державні гроші
Зв'язавшись телефоном з прес-службою грецького президента, "Українська правда" дізналася, що ініціатором побачення з
ним виступив Янукович.
"Ми можемо підтвердити, що прохання про зустріч було саме з боку українського керівника... Це була просто
зустріч з президентом", - сказав співробітник прес-служби президента Греції.
А в грецькому посольстві в Україні взагалі заявили, що поїздка Януковича навіть не була робочим візитом. "Це просто був візит ввічливості. Ми ж дві дружні країни", - зазначив грецький дипломат.
Щоб прояснити ситуацію, "Українська правда" звернулася по коментар до речника глави держави Ганни Герман, Однак вперше за весь час президентства Януковича вона вирішила уникнути відповіді на питання.
"Я там не була. Я завжди пояснюю те, що знаю, а цього я не знаю. Я коментую тільки ті речі, про які мені відомо. Є протокол, до них і звертайтеся, або до членів делегації", - зазначила вона.
Керівник прес-служби президента Денис Іванеско також відмовився давати відповідь про доцільність дводенного візиту до Греції заради однієї зустрічі з грецьким президентом.
"Вся інформація є на сайті президента", - коротко відповів він.
Але остаточного абсурду ситуація набула тоді, коли Міністерство закордонних справ України оголосило єдину домовленість за підсумками зустрічі двох президентів. Вона полягає в тому, що Янукович... незабаром ще раз відвідає Грецію. З офіційним візитом.
Цікаво, скільки би залишилося цілих вікон у державних резиденціях, якби греки дізналися, що їхній лідер з півсотнею чиновниківна додачу присвячує закордонне відрядження приватному життю. За кошти державного бюджету. www.pravda.com.ua/articles/2010/06/9/5124891/
Прес-конференція Віктора Януковича замислювалася як ще один пункт в числі урочистостей, організованих на державному рівні з нагоди ста днів його президентства.Ці заходи в рамках першого ювілею нової влади мали слугувати меті подальшої сакралізації Януковича.
Однак, на відміну від зборів у палаці "Україна", де чиновники, екс-президенти і олігархи обливалися потом, але змушені були півторигодини слухати зачитане з аркуша "послання до народу", прес-конференціяпішла за іншим сценарієм.
Загалом це був другий вихід Януковича на широкоформатне спілкування з пресою - вперше воно відбулося після укладення харківських угод щодо Севастополя.
Тоді владі вдалося нав'язати журналістам свій формат: київські журналісти, які з боєм
пробилися на захід, не удостоїлися честі поставити запитання. "Теплу ванну" для Януковича мали забезпечити регіональні кореспонденти, що переважно представляли друковані органи місцевої влади.
На кошти самих репортерівбули виготовлені футболки з логотипом ініціативи, що мало сигналізувати
незгоду в зв'язку з подіями, які починають розгортатися в Україні.
Невідомояким чином, але сам Янукович був готовий не лише до дрес-коду журналістів, але навіть до того, хто ставитиме запитання від руху "Стоп цензурі!" Це була кореспондент програми "Вікна" каналу СТБ Наталія Соколенко. Звертаючись до неї, Янукович жонглював епітетами.
-
...Тепер можна починати самі реформи, тобто будувати сам дім, в якому будуть вікна. А вікна - це свобода слова й інформації. Тому я бажаю, щоб ці вікна завжди були чистими...
Оскільки задум ініціаторів руху "Стоп цензурі!"тримався у секреті та був відомий кільком особам, то поінформованість Банкової змусила учасників руху замислитися про прослуховування телефонних розмов.
Запитання ж до Януковича стосувалося того, що він як гарант Конституції ігнорує ситуацію зі згортанням свободи слова вУкраїні.
- Те, що ви стоїте зараз у цій футболці, те, що ви запрошуєте мене бути разом з вами - це вже говорить про те, що ми з вамиоднодумці, - відповів Янукович на закид.
Президент показував, що старанно виконав домашнє завдання.
- На вас ніхто не тисне і не будуть тиснути. Я хотів би з вами співпрацювати і разом шукати шляхи
викорінення утисків, - заявив він. - Якщо є такі конкретні приклади, я готовий разом з вами бути поруч і підтримувати цей рух.
Наприкінці прес-конференції Янукович передав заяву главі СБУ Валерію Хорошковському. Оскільки протягом заходу в нього не було вільного часу, це означало, що Янукович переадресував лист до
керівника спецслужби, навіть не прочитавши його.
Янукович
передає звернення Хорошковському. Фото прес-служби президента
Можливо,якби президент ознайомився з документом, то вчинив інакше - бо знав би,що в зверненні до СБУ також висловлюються претензії.
При чому самже Хорошковськийще тиждень тому назвав рух проти цензури явищем, "яке реалізується противниками стабілізаційних процесів в Україні".
У ході прес-конференції Янукович так і не зміг пояснити іншу новацію, що з'явилася після його приходу на посаду - масштабне перекриття вулиць і значне підсилення охорони в місцях його появи порівняно з тим, як це відбувалося за часів Ющенка.
- Я вам скажу: я особистонічого не боюсь і я завжди йшов до людей, завжди був відкритий. Але
органи державної охорони повідомляють про загрози, які сьогодні існують,і вони зобов'язані на них реагувати. Я їх відмінити не можу, хоча мені вони неприємні, - заявив Янукович.
Насправді заходи безпеки регулюються службовими інструкціями Управління державної охорони, яке
повністю підзвітне президенту. Тому для Януковича поміняти ці вимоги - справа п'ятихвилинної розмови з керівником УДО.
На уточнення, чи єреальна загроза його життю, Янукович відповів коротко і ясно:
- Я вже все сказав.
Янукович на
прес-конференції. Фото прес-служби президента
Відповідьна інше запитання викрила, що Янукович непоінформованийпро кадрову політику в своєму оточенні. Зокрема, що російський політтехнолог Ігор Шувалов вже не просто виступає куратором каналу "Інтер" від адміністрації президента, але і узгоджує політику державного УТ-1.
- Якщо така інформація є, я не буду її заперечувати. Я не знаю, що тут поганого, що тут хорошого. Ви хочете сказати, що тут щось погане? - спитав Янукович.
- Так, - відповів зал.
Янукович розсміявся. Мабуть, він просто не знав, що у 2004 році громадянин Росії Шувалов був автором темників, що стали інструментом прямої тотальної цензури на телебаченні.
- Я з Шуваловим незнайомий, чесно скажу, -відповів Янукович. - Якщо він цікавий, я б задоволенням з ним познайомився. Пошукайте його, запросіть до мене...
Найгучніше підтримав оплесками цю відповідь глава адміністрації президента Сергій Льовочкін, радником якого був Шувалов під час виборів-2010, і за дорученням якого Шувалов зараз курує канал "Інтер".
- Міліція реагує тільки на протиправні дії. Я упевнений, що вона не реагує на кольори політичної сили, - заявив Янукович.
Особливо цинічно це виглядало, враховуючи, що у цей
час "Український дім" був оточений прихильниками Партії регіонів, тоді
як 20 опозиціонерів були заблоковані
200 беркутівцями біля стадіону "Динамо".
- Ви бачите хоч когось окрім прихильників Партії регіонів? - запитав журналіст.
Але Янукович продовжив на своїй хвилі.
- ...Міліція повинна завжди забезпечувати громадський порядок. Це (акції протесту) те, що
заважає більшості людей спокійно жити в тому чи іншому регіоні.
Ще трохи, і могло здатися, що слухаєш пояснення споуксмена з партії "Єдина Росія".
- Ми знаємо, що є сили, які хочуть будувати на цьому свою політику - на популізмі, зображати із себе героїв або скривджених... - продовжив розповідати Янукович.
- Це їх право, у нас це ніяк не регламентується! - не витримав журналіст.
- Хіба я захищаю міліцію? Я не захищаю міліцію! Я говорю за загальні принципи. Громадян, які порушують громадський порядок, міліція завчасно уберігає від неприємностей, - своєрідно пояснив Янукович. - Чому? Бо є протистояння політичних сил. І міліція стає між ними.
- Міліція стає не між ними, а допомагає Партії регіонів! - ще раз спробував пояснити журналіст
відмінність між словами Януковича і тим, що відбувається насправді.
-
Я їх не захищаю. З'ясовувати політичні суперечки радикальним шляхом ми не повинні. А звинувачувати міліціонерів - вони теж страждають, - завершив Янукович так, наче не чув аргументів.
Останні події в Україні засвідчили, що влада застосовує нову тактику блокування акцій опозиції. Сценарій складається з трьох частин.
Перше - в місці, де збирається з'явитися Янукович і на пікетування якого подається
заявка, тут же організовується нечисельний мітинг його прихильників.
Друга- до місця проведення акції стягується "Беркут" і "Титан" з метою, як стверджується, "охорони громадського порядку". Незалежно від чисельності акцій та транспарантів бійці прибувають повному бойовому спорядженні.
Свої появу вони пояснюють тим, що прагнуть не допустити зіткнень з прихильниками Партії регіонів.
Третє - ще на шляху до місця пікетування ці спецпідрозділи блокують опозицію, беручи її в кільце. Так двадцять-тридцять протестувальників виявляються оточеними 200-300
"беркутятами". Якщо ж колона спробує продовжити рух, це вважатиметься протидією міліції.
Ключова умова - пікет блокують якнайдалі від місця появи Януковича, тоді як
аналогічний мітинг його прихильників дозволяють провести прямо в нього під носом.
Аналогічно робиться і в Росії. Заявлене місце мітингу або займає лунапарк, або там раптом оголошують збори донорів, або акцію путінського руху "Наші".
Від російського сценарію, де учасників "Маршу незгодних" омон забирає у відділок, тут спецназ бере опозицію в кільце та ізолює прямо на місці. Тобто відділок немов сам приходить до вас.
Ця тактика була застосована під час візиту Януковича до Львова, під час спроб мітингу біля палацу "Україна", де Янукович виголошував своє щорічне звернення, та під час прес-конференції Януковича в Українському домі, яку намагалася пікетувати нечисельна група молоді, що так і залишилася
стояти біля стадіону "Динамо".
В кожному з цих трьох випадків до місця акції протесту звозилися мітинги Партії регіонів. І поява спецназу завжди виправдовувалася тим, що може відбутися зіткнення.
Власне, застосування "беркуту" як живого кільця зводить нанівець саму ідею проведення акції протесту - тому що той, кому вона адресована, просто її не бачить.
Журналісти
не потрапили у "Межигір'я"
Окремою історією на ювілейній прес-конференції Януковича стала тема "Межигір'я".
"Українська правда" протягом останнього року підготувала цикл публікацій щодо
відчуження державної резиденції, яка опинилася під контролем президента і бізнес-партнерів його сина.
На репліку журналіста Мустафи Найєма,що Янукович не виконав минулорічної обіцянки та не показав свою власність у "Межигір'ї", президент видав експромт.
- Хорошо. Собирайтесь прямо сейчас, - заявив Янукович, впритул подивившись на репортера.
- Вы готовы прямо сейчас поехать? - перепитав автор "Української правди" з недовірою.
- Прямо сейчас! Без подготовки, -додав Янукович під оплески групи підтримки, що зібралася на правому фланзі "Українського дому".
Журналісти обступили Януковича з запитаннями щодо візиту в Старі Петрівці.
- Є пропозиція. У мене вдома стіл на чотири особи. Давайте ви визначтеся, хто від вас поїде. Я
обіцяв Мустафі, - Янукович обвів очами групу журналістів, - Лещенку...
Однак представники ЗМІ відповіли, що такий підхід - несправедливо по відношенню до інших. Після цього Янукович підкликав заступника глави адміністрації президента Ганну Герман і доручив їй знайти транспорт, який би відвіз журналістів до "Межигір'я".
- Ганна Миколаївна, організуйте, - розпорядився Янукович.
- Віктор Федорович... - почала Герман, але Янукович уже був заведений.
- Підождіть! Ну послухайте мене, - звернувся він до Герман, стріляючи іскрами з очей. -
Ну послухайте мене!
У Януковича були всі підстави почувати себе незадоволеним. Оскільки прямеспілкування з непідготовленою пресою є категоричним табу в адміністрації президента, то, як і за іншими напрямками життя, Янукович призначив тут куратора.
Відповідальною за позиціонування президента в пресі є Ганна Герман - і, власне, з неї Янукович запитує, чому він не користується лояльністю в журналістів.
- Автобус? Два? Три? - запитував Янукович у репортерів. - П'ять автобусів організовуйте, я не заперечую. П'ять автобусів по шістдесят.
- Як скажете, - погодилася Герман.
- Тільки... - спробував Янукович, але Герман встигла нагадати:
- У нас президенту не відмовляють.
-Ганя, ну дай я скажу! - перервав Янукович Герман.
Ця фраза, явно не розрахована для зайвих вух, стала ілюстрацією "високих відносин", що
склалися в адміністрації президента.
- Тільки майте на увазі - у мене там півтора гектара, де я власник, - розповів Янукович про свої володіння в "Межигір'ї". - А далі - заборонено ходити. Півтора гектара моєї власності. Я вас на ці півтора гектара запрошую, можете ходити, фотографувати. Я відкритий.
Як відомо, орендарями двох інших
ділянок в колишній державній резиденції є фірма "Танталіт" (129
гектарів) і благодійний фонд "Відродження України" (7,6 гектарів).
У своїх розслідуваннях (читайте туті тут)
"Українська правда" наводила докази зв'язку цих підприємств з
Януковичем. Тому цілком логічним було наступне запитання:
- Тобто на решті території навіть вам забороняють ходити?
- Там є власник,- відповів Янукович.
- А хто?
- Ви все знаєте. Ви знаєте більше, ніж є! - почав дратуватися президент.
- Це ж ваші родичі? Така репліка ще більше вивела його з рівноваги.
- Може, це ваші родичі, я не знаю, - відповів Янукович журналісту. - Скоріше за все, ваші.
- Чому?
- Ну як чому? - знизив плечима Янукович, але не продовжив свою думку та попрямував на вихід.
Майже одразу була скасована і поїздка в "Межигір'я".
- На жаль, я не зможу сьогодні для вас це зробити, - повідомила Герман і пообіцяла обрати інший час. -
Це насправді був експромт. Але на такий експромт треба бути геніальнимменеджером і організатором. Я таким не є...
- У президента за 15 хвилин вже має відбутися міжнародна зустріч, - заявила вона.
На годиннику в цей час була 14:30. Цікаво, що пізніше "Українській правді" повідомили, що близько 14 години відбулося перекриття руху в районі Оболоні - це кортеж Януковича
рухався у напрямку "Межигір'я".
Коли ввечері "Українська правда"повідомила Герман про невідповідність її слів стосовно "міжнародних експертів", вона зізналася:
- Так, він поїхав. Він не зустрічався в адміністрації президента. Він зустрічався в іншому місці, - сказала Герман.
Нещодавно заступник глави адміністрації президента Ганна Герман вкотре рвала на собі сорочку, запевняючи, що не отримує зайвої копійки від держави, а всю матеріальнудопомогу віддає хворим дітям.
Але усі намагання Герман створити образ матері Терези розбиваються об її ж
дії. Предмети розкоші, які так любить демонструвати Герман, кричать
голосніше за будь-які її заяви.
Останнім часом колишня прес-секретарка Януковича занадто захопилася діамантами.
Цього року апетити заступниці голови канцелярії Януковича збільшилися. ТаблоID
зафіксував на її руці аксесуар того ж елітного швейцарського бренду,
але ще дорожчий.
Новий
діамантовий "Franck Muller" Герман
На з'їзді Партії регіонів, що відбувся 23-го квітня, Герман сиділа у
президії і навіть не намагалася приховати свою нову "цяцьку".
Здавалося,годинник для неї є предметом гордощів. Хоча такий жест держчиновника
бідної країни виглядає непристойним кітчем.
Сукупнийдохід Герман у 2009-му році склав 235 тисяч гривень, а половину цієї суми (118 тисяч) їй довелось викласти за договорами позики. Раніше Герман розповідала, що сплачує великий кредит за свою скромну "сільську хату".
Алеобмежувати себе у предметах розкошу Герман не поспішає. Якщо її старий
годинник "Franck Muller" був інкрустований лише двома рядами діамантів,
то новий - геть увесь усипаний "брюликами".
Годинник
Герман "Franck Muller" з колекції "Master square". Діаманти у білому
золоті ціною у близько 60 тисяч доларів
Хронографпрацівниці Банкової, виготовлений з білого золота, належить до колекції"Master square". Цю модель важко знайти в інтернет-магазинах. Зазвичай там пропонують скромніші моделі цієї серії - за 30-40 тисяч доларів.
Щобдізнатися ціну заповітного годинника Герман, журналісти ТаблоID
звернулися до одного з бутіків Києва, де продають "Franck Muller".
Виявилося,що ціна моделі Герман становить 466 тисяч гривень (58 тисяч доларів).
Щоб з'ясувати, за які кошти Герман придбала годинник ціною у свій дворічний дохід, ТаблоID вирішив
звернутися до неї самої.
Через свою помічницю Герман відповіла, щоцей аксесуар їй подарували на день народження у 2010 році.
"ГаннаМиколаївна внесе цей годинник у свою декларацію наступного року, бо такий порядок", - пообіцяла помічниця Герман.
Проте у цій відповіді Герман є одна неув'язочка.
День народження заступник глави адміністрації президента святкує 24 квітня, а
годинник на її руці з'явився, як мінімум, на день раніше. Свою нову
прикрасу Герман публічно демонструвала на з'їзді Партії регіонів, що
відбувся 23 квітня. Саме на ньому і було знято це фото.
Старий
"Franck Muller" Герман ціною у 50 тисяч доларів
Загадкою залишився і той благодійник, який робить Герман такі подарунки. Виникає питання, чи не є у цьому жесті корупція. Таке спонсорство посадовій особі може конвертуватися у цілком конкретні преференції від влади.
Окрім докорів сумління, новим міністрам нема чого боятися. Адже нещодавно президент Янукович відклав набуття чинності закону про протидію корупції.
Там було прописано, що чиновникам забороняється одержувати подарунки, вартість яких перевищує 302 гривні 50 копійок.
Потому что, со всяким случится может. И потому как господин Медведев
смотрелся куда потешнее Януковича. Путин таки знает толк в извращениях,
если «назначил» российским президентом этого комика. Чисто чекистская
метода, расставить вокруг себя идиотов, чтобы на их фоне выигрышно
выглядеть. И «назначить» Президентом России карликового пуделя с глазами
обкурившегося «торчка» — это свидетельство весьма своебразного чувства
юмора нынешнего правителя России.
И, почему-то мне кажется, что Янукович столь мил Путину именно
потому, что дополняет коллекцию «идиотов» Владимира Владимировича. К
маленькому придурковатому Паташону (или обдолбившемуся Чебурашке)
требовался большой и не менее придурковатый Пат (или крокодил Гена).
Особенно «прет» Владимира Владимировича, когда два этих клоуна дают
совместные пресс-конференции, на которых мелкий Паташон «достает»
глуповатого Пата, и, самое смешное, эти глупые куклы думают, что они,
хе-хе, самостоятельны!
Говорят, что Украины хватит еще на два-три визита Медведева. И это
похоже на правду. Странно, конечно, что Виктор Федорович готов променять
пусть и сомнительно полученное президентство на еще более сомнительное
«малороссийское» губернаторство. Но такова психология «шнырей». Основная
мотивация у них — страх. И спастись от этого страха они могут только
найдя для себя надежную «крышу». Виктор Федорович, став президентом
такую «крышу» потерял. Оказалось, что ему очень неуютно и страшно быть
«первым». Отсюда и страх. Страх панический и всеобъемлющий. Страх,
выражающийся в усиленной донельзя охране (или это заслуга Отрешко?), в
беспрецедентном усилении безопасности кортежей, в «скорой»,
сопровождающей Лидера, словно престарелого доходягу из ЦК КПСС. В
панической боязни столкновения с любым протестом. Ведь Янукович боялся
не только теледебатов с Тимошенко. Он боится ехать во Львов. Он боится
пересечься с оппозицией. Совсем недавно он побоялся встретиться в
Быковне с оппозиционерами и потому перенес свое посещение мемориала с 16
мая на 15. И этот вот животный, «шнырячий» страх сейчас заставляет
Януковича отдать Кремлю все что только можно за одну только гарантию
собственной безопасности. Как от народа страны, в которой он числится
президентом, так и от бывших «старших» типа Ахметова. Последний, кстати,
кажется уже прочувствовал, что Янукович «сдает» не только Украину, но и
самого Ахметова.
Р.Ахметов: К слиянию украинских и российских компаний нужно подходить
очень осторожно.
РБК-Украина, 18.05.2010, Киев, 12:13
К
слиянию украинских и российских компаний нужно подходить очень
осторожно. Об этом журналистам заявил перед заседанием VII украино-российского экономического форума нардеп
от Партии регионов Ринат Ахметов, передает корреспондент РБК-Украина.
«Это
очень сложный вопрос. Я думаю, к этому (слиянию российских и украинских
компаний) нужно подходить взвешенно, аккуратно и взаимовыгодно. Если мы
говорим о том, что есть бизнес, и его стоимость 1 долл. То мы должны
проанализировать возможный потенциал создания стоимости, и что нам даст
слияние. Если слияние нам даст больший рост, то это выгодно, но тогда мы
должны будем защитить себя юридически. Если мы не будем видеть выгоду,
то на то не пойдем. У Украины должен быть в этом вопросе прагматичный
подход», — отметил Р.Ахметов.
Отвечая на вопрос журналистов, не
повторит ли Украины пример Белоруссии, где российский капитал
превалирует, он сказал: «Я убежден в одном, что Украины будет поступать
так, как выгодно ей».
И ведь самое кошмарное в том, что мы cобственно и не знаем, что
сейчас со страху «сдает» наш «президент». Все закрыто и тихо.
Просачиваются только намеки на следующие шаги вслед за Черноморским
флотом. Атомная промышленность, самолетостроение, крайне идиотский и
опасный переход на систему «ГЛОНАСС», некие территории, которые отойдут
России в процессе демаркации границы. Теперь вот слухи пошли об общей
валюте. Там, глядишь и общие вооруженные силы. Наших юношей явно не
хватает в Чечне, а в будущем — на китайской границе. Короче говоря,
Янукович «падал стремительным домкратом». Но, как правильно заметил
кто-то из древних: «Бог — не фраер. И всякую шельму метит всенепременно и
разнообразно.» Но, ни слова о венках.
Кстати, об экологии.
Сайт “Майдан” рекомендует
ДОЛУЧАЙТЕСЬ! Ялинковий спротив. Це серйозно. Без іронії.
Утиски нового режиму перейшли людські межі — Ялинку (в народі –
Йолка), яка впала на нашого Гаранта Конституції, була вчора затримана
правоохоронними органами. Йолку зараз допитують і катують в застінках
СБУ, вимагаючи свідчень щодо організаторів замаху.
Ми розуміємо,
що однією Ялинкою-героїнею все не закінчиться. Руки каральних органів
дійдуть до Карпат і Полісся, знищуючи всі ялинки та смереки на захист
Гаранта Конституції від майбутніх замахів.
В Адміністрації
Президента вже підготовлено указ, який заборонить встановлювати ялинки
на Новорічні та Різдвяні свята. На Майдані Незалежності вже за 2 тижні
почнеться спорудження найбільшої в світі пальми Мєрцалова – нового
символу Новорічних свят.
У зв‘язку з цим закликаємо весь чесний
люд приєднатись до порятунку Ялинки. Сьогодні знищать одну, а завтра
підуть під ніж всі інші! Здамо її – здамо всі наші ліси.
Що ти
можеш зробити вже сьогодні:
- посади Йолку в своєму подвір‘ї
купи ялинкову гірлянду, і вистав в себе на балконі чи у вікні
посипай ялинковою хвоєю шлях Президентського кортежу
- принеси до
Адміністрації президента гірлянду, і прив‘яжи до огорожі
- прив‘яжи
ялинкову гірлянду до антени автомобіля
- пришпиль гілочку ялини до
свого одягу, постав вазон з ялинкою на вікні
- домалюй до свого
аватара (юзерпікчі) гілочку ялинки чи цілу ялинку
- придумай свою
цікаву акцію в захист Ялинки
Збережемо Карпати і Полісся від
перетворення на донецькі степи!
Вся країна повинна сказати: «НІ
КРИВАВОМУ РЕЖИМУ! НІ КАТУВАННЮ ЯЛИНКИ»!
Варіянти футболок і
юзерпіків ось: http://kotyhoroshko.livejournal.com/448056.html
Будемо
вдячні за перепости, ретвіти та іншу інформаційну допомогу!
І,
на цю ж тему: “щойно він перестав бути Яйцуковичем, як став
Ялинковичем. Дійсно, фаталізм якийсь….” (http://hvylya.livejournal.com/63438.html)
І
ще: “В Карпатских лесах обнаружена база подготовки венков-террористов”
(http://img.ly/1fxM)
І
НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО ЯЙЦЯ! Яйце в нашій країні — накраща прикраса і
доповнення до ялинки, як відомо.
Казалось бы, какой бизнес можно сделать на
глубоких стариках, навеки испуганных
сталинщиной, не очень сытых, битых, мученых, чудом выживших на фронте,
где их рассматривали как поленья, без счета и без толку кидаемые в топку
войны, или побывавших в плену и потом полжизни оправдывавшихся за то,
что не застрелились? Какие дивиденды можно получить с 65 лет назад
окончившейся войны? Ведь даже танки и самолеты мертвецам не продашь. Мы
ведь только мертвым и не пытались их продать, и не потому что не
заплатят: Уго Чавес, ХАМАС и Ким Чен Ир тоже, по-моему, платить не
собираются; просто мертвые, в отличие от живых, знают цену жизни, смерти
и войне и в "стрелялки" играть откажутся даже на том свете.
Цивилизованный мир тихо и прилично отметил 8 мая 65 лет со дня победы
над фашизмом. Собственно говоря, отметили те, кому было что отмечать.
Восточной Европе ни 8, ни 9 мая 1945 года отмечать было нечего, негде и
не с кем. Я уж не говорю о странах Балтии и о Бессарабии. Ведь Красная
Армия-поработительница к этому праздничному для США и Западной Европы
дню уже успела заменить немецких оккупантов, и Балтия с Восточной
Европой давно корчилась под кровавыми гусеницами советских танков.
Спросите об их праздничных впечатлениях на 9 мая 1945 года у высланных и
погибших на 1/3 по дороге чеченцев. Высланных, видно, за рекордное
число Героев Советского Союза, данных этим народом стране, которая
заживо сожгла в сараях их женщин и детей, стариков и больных, которые не
могли дойти до вагонов для скота, чтобы ехать в казахские степи.
Спросите у автора "Наскальной живописи" Ефросиньи Керсновской, как она и
ее высланные по этапу из Бессарабии земляки отметили 9 мая: голодной
смертью на лесоповале. Спросите у шаламовского майора Пугачева -
фронтовика, бежавшего из фашистского плена и брошенного в колымский
лагерь; спросите у героев Солженицына - фронтовиков Ивана Денисовича и
кавторанга, как они, названные "фашистами", отметили этот день в
лагерях. Спросите о праздничном настроении родных катынских жертв, а
также брошенных в лагеря венгров, чехов, словаков; спросите у замученных
задолго до 9 мая или умерших от голода в Сибири литовцев, латышей и
эстонцев, какие чувства у них вызывает наша праздничная дата, стоящая на
пьедестале из 65-летней будничной лжи. И они вам ответят из гроба: "Нам
плевать на вашу Победу, ибо она стала звеном в цепи нашего порабощения и
погибели".
Но наша мародерская власть не упустила ничего и использовала несчастных
стариков (за один обед, за один салют, за миску гречневой каши на
Поклонной горе, за десяток-другой квартир - издержки невелики) на все
сто процентов. Теперь их уберут в нафталин, а до 70-летия и очередного
шабаша они не доживут. С них даже сняли, как сапоги, георгиевские ленты,
сняли себе на бантики тыловые чекистские крысы с Лубянки и из Кремля,
хотя это кощунство, ибо за ордена и медали на таких ленточках на фронте
платили кровью. У старых, бедных, заброшенных и беспомощных людей не
нашлось сил и опыта, чтобы оторвать от себя присосавшихся к ним
чекистских пиявок, и они стали реквизитом для путинского шоу с танками,
самолетами и ракетами. Опять бряцание ржавым имперским железом, опять
никто и не подумал отдать деньги, ушедшие на этот гламур агрессоров,
растоптавших Чечню и расчленивших Грузию, уцелевшим фронтовикам.
Бронзовые Алеши и чужие кутаисские монументы им, конечно, дороже до сих
пор лежащих в лесах и оврагах непогребенных солдатских костей. На фронте
за мародерство расстреливали, но никакая кара не предусмотрена за
мародерство в государственных масштабах в течение 65 лет. Тем хуже для
гостей.
Что отмечали польские части на Красной площади? Расчленение своей страны
по пакту Молотова-Риббентропа? Порабощение ее СССР по Ялтинскому
сговору? Отказ Красной Армии помочь их восстанию и спасти от уничтожения
Варшаву? Катынский расстрел? Может быть, президент Лех Качиньский
должен был умереть именно потому, что он не допустил бы Польшу до этого
унижения: участия в качестве кроликов в параде советских удавов на
Красной площади?
Мародеры не упустили ничего: они дали памятную медаль Ким Чен Иру,
родившемуся в начале 40-х годов XX века, чтобы не отставать от Хрущева,
удостоившего звания Героя Советского Союза египетского президента Насера
и этим насмешившего весь мир. Что ж, каков Союз, таковы и герои. Они
выкопали сталинский труп и сделали его тотемом своего праздника: то
портреты в Петербурге, то статуя в Калуге, то коммунисты со Сталиным
вместо хоругвей на улицах Москвы именно 9 мая. То историческая речь
Медведева насчет того, что сталинизма у нас нет, но нельзя же запретить
людям иметь свое мнение о Сталине. Представляю себе речь Ангелы Меркель
на тему: "Нельзя запретить людям иметь свое мнение о Гитлере, ветераны
СС и вермахта высоко оценивают его историческую роль". Представляю себе
трамваи или автобусы в Берлине, оклеенные "на частные средства"
портретами Гитлера, а также памятник ему на средства хозяина той самой
мюнхенской пивной в зале или у дверей. Такого не может быть? Вмешается
мировая общественность? Ау, мировая общественность! Где ты была, когда
портреты Сталина вешали в России? Возлагала венки под сталинский гимн?
Совет вам да любовь!
Правда, не все задалось у наших ветеранов НКВД, позавчерашних, вчерашних
и сегодняшних. Рузвельта и Черчилля они на свой бенефис не получили
(хотя им предлагали тщетно принца Чарльза и Джо Байдена, отвергнутых за
отказ выдать Березовского и добрые слова в адрес Грузии), и Сталин
остался наедине с Путиным при подписании нового Московского сговора. Ни
Саркози, ни Берлускони не пожелали служить мишенью для своей ехидной
прессы и участвовать в этом шабаше. Они предпочли без Германии, келейно,
"ликвидировать прорыв в зоне евро". Ангеле Меркель некуда было деться.
Германии еще долго придется искупать свои грехи, грехи дедов и отцов. И
это правильно, хотя с чекистами скорее наделаешь новых грехов, чем
искупишь старые. У господина Гимпу от Молдовы хватило мужества
отказаться прямо, эстонский президент Илвес наговорил перед приездом
такого, что стало ясно: ехать он не хотел, а отбывает епитимью и
повинность. Героический президент Литвы поехала в Ирландию запастись
картофелем. Приехавших в Москву президентов стало вдвое меньше, чем в
2005 году, а к 2015-му "вымрут", фигурально выражаясь, все.
Издыхающий советский Дракон из последних сил душит соседей: Грузию,
Украину, Чечню, Беларусь, Киргизию, и его фашизм для глупых, бедных и
бездельников показался бы пародией, если бы не отравленные в "Норд-Осте"
заложники, сожженные в Беслане дети и гора трупов в Грузии и Чечне.
Убить Дракона можно, если с ним не садиться на одну трибуну. Иначе он
влезет тебе в душу, во внешнюю политику, в учебники и сядет незваным за
праздничный стол.
Когда-нибудь тем, кто приехал 9 мая в Москву, станет очень стыдно, а их
потомки поймут, что ехать на Красную площадь после Грузии и Чечни, под
портреты Сталина, это было все равно что участвовать в том самом жутком
параде в Бресте, вместе с гитлеровцами и красноармейцами, согласно пакту
Молотова-Риббентропа. Молотова могут звать и Лавровым, а Даладье и
Чемберленов развелась целая куча, от Вашингтона до Праги, которая
видимо, забыла, что такое Мюнхен, что такое Ялта, что такое Москва.
Советские диссиденты в 1968 году пошли на Красную площадь с лозунгом "За
вашу и нашу свободу!". Президент Клаус, наследник Дубчека,
непротивленца злу сопротивлением, приехал на эту же площадь под девизом
"За вашу и нашу неволю!".
Большой брат думает не только о СНГ, но и о Евросоюзе
Парад у Києві відкрився НІМЕЦЬКИМ "мерседесом" Януковича. Добре, що
не "месершмітом".
Розумних людей на Банковій та УТ-1 після Ющенка не побільшало. Це ж
треба було додуматися! Президент України в день 65-річчя приїхав на
Майдан "мерседесом". Автівкою, яку не тільки виробляють у переможеній
Німеччині – виробляли під час війни.
Саме на "мерседесі" їздив і
Гітлер: http://www.bbc.co.uk/russian/life/2009/11/091124_hitlers_mercedes.shtml"Мерседес"
Гитлера может уехать в Москву
Автомобиль был заказан для Гитлера
в 1935 году и регулярно появлялся в кадрах военных парадов,
которые принимал нацистский лидер.
Якщо Януковичу так важко
дістатися пішки з Банкової до Майдану, то хіба неможливо було поїхати
хоча б на якомусь союзницькому Range Rover – не кажучи про мистецький
витвір автозаводу ЗАЗ у місті, де 2010 року встановлюють погруддя
Сталіна? А якщо без "мерседеса" аж ніяк, то яка розумна голова показала
це на УТ-1?
На завершення – цитата на захист ТМ Mercedes
від ще одного "переможця фашистів" пана Лукашенка.
23 листопада
1996 року президент Білорусі заявив кореспондентові німецької газети
Handelsblatt:
"Поверьте, история Германии – это слепок в какой-то
степени истории Беларуси на определенных этапах. И не всё только
плохое в истории Германии было связано с именем Адольфа Гитлера. В
своё время Германия была поднята из руин, благодаря очень жёсткой
власти, введенной Адольфом Гитлером...Немецкий порядок формировался
веками, при Гитлере это формирование достигло высшей точки. Это то,
что соответствует нашему пониманию президентской республики и роли в ней
президента".
Пістрява стрічка
Брати Капранови, для УП _ П'ятниця, 30 квітня
2010,
Фото dv-news.com
Ми часто помиляємося. Втім, як і всі люди. Проте деякі
помилки бувають корисними.
Років п'ять тому, коли з півночі
тільки-но імпортувати моду обв'язуватися стрічками до Дня Перемоги, ми
давали коментар для телебачення і зопалу поплутали ордени та їхні
кольори. І хоч це природно для людей далеких від фалеристики, проте
помилка залишається помилкою, і нам на неї вказали.
Саме цей
випадок змусив зазирнути до статутів Ордена Святого Георгія та його
радянського клона - Ордена Слави. Почитайте і ви - довідаєтеся багато
цікавого.
Наприклад те, що Орденом Слави, стрічка якого пістрявіє
сьогодні на антенах машин, нагороджували за збитий з особистої зброї
літак чи захоплений ДОТ, або ж за два танки, підбиті з протитанкової
рушниці, чи то за один, підірваний гранатою. Орден отримував також той,
хто вогнем особистої зброї знищив 10 солдатів, хто взяв в полон офіцера
або, скажімо, захопив прапор військової частини ворога.
Орденська
стрічка - це невід'ємна частина ордену. Щоб переконатися у цьому
достатньо зазирнути до будь-якого довідника. Мало того, носити її, так
само, як і сам знак, мають право виключно особи, які цим самим орденом
нагороджені.
- Скільки танків ти підбив? - запитали ми одного зі
знайомих, на "Тойоті" якого побачили помаранчево-чорну смугасту стрічку.
-
Яких танків? - не зрозумів він.
- Ворожих. А може, ти служив
льотчиком і знищив два винищувачі супротивника? Чи то три
бомбардувальники? Бо якщо ні, ти не маєш права носити стрічку ордена
Слави.
Далі ми довго сперечалися - він переконував, що стрічка є
акцією пам'яті про війну. Ми - що шануючи загиблих зовсім не обов'язково
профанувати військові нагороди. Не чіпляють же на себе зірку Героя як
акцію. А могли б, бо закон не карає за носіння незаслужених нагород.
-
Якщо ти хочеш святкувати Перемогу - начепи собі червону стрічку, під
колір прапора переможців. Врешті-решт армія-переможець називалася
Червона! Не біда, що переможені теж мали червоні прапори і теж були
соціалістами, між своїми часто трапляються непорозуміння. Але чому
святкування обов'язково має бути пов'язаним з топтанням ногами
орденських стрічок?
- А хто їх топче?
Ми, звісно, одразу
знайшли поруч машину іще з торішньою стрічкою, брудною, обдертою та
вицвілою.
- Оце вшанування, так? А ті стрічки, що будуть валятися
попід ногами ближче до 9 травня? Орденська стрічка - це зовсім не те,
чим перев'язують подарунки і не те, що дівчата вплітають у коси. На
повсякденному одязі вона замінює сам орден, який роблять, до речі, зі
срібла чи золота. Якби до революції ти отак от нав'язав на себе
Георгієвську стрічку, одразу потрапив би до поліції, а то й до суду
дійшло б.
- Зачекайте, а як же гвардійські частини? Чи то
орденоносні? Вони теж гуртом носили. Хіба не те саме?
- Та ну? А
ти хіба гвардієць? Орден Слави, до речі, давали тільки за особисті
заслуги. І тільки рядовим та сержантам. Ані військові частини, ані тим
більше автомашини "Тойота" цим орденом не нагороджували. У статуті
спеціально зазначено.
- Ні, ну це ви перебільшуєте. Всі так
роблять. Склалася традиція...
Дивний аргумент. Нас іще у школі
вчили, що треба думати власною головою, а не робити "як усі".
А
от щодо традиції... Щодо традиції ми погодилися.
Традиція дійсно
склалася, але не зараз. Корені її лежать в тих далеких роках, коли ані
нас ані цього нашого приятеля ще на світі не було.
Наш дід, Іван
Капранов, воював з липня 1941-го, був тричі поранений, востаннє - на
Сапун-горі під Севастополем. За те, що особисто взяв у полон двох
офіцерів заслужив на медаль "За відвагу". За штурм Севастополя - на
орден Червоної Зірки. Пізніше йому, як і всім ветеранам, регулярно
давали блискучі брязкальця, проте їх за нагороди він не вважав, і навіть
за труною звелів нести тільки "справжні" - тобто бойові.
А
нещодавно ми довідалися, що маршал Жуков точно таким, як у нашого діда
орденом нагородив був свою ППЖ - "похідно-польову жону" - можна тільки
здогадуватися, які подвиги вона здійснила і чим заплатила за нагороду.
Що
ж до нашого діда, то знаємо точно - за свій орден він заплатив головою,
у буквальному сенсі слова. Бо в результаті останнього поранення йому
видалили фрагмент черепа, і коли дід їв чи говорив, на скроні зліва було
видно, як ходять вгору-вниз сухожилля, а трохи вище під тоненькою
шкірою пульсує незахищений мозок.
Нам, дітям, тоді було страшно. А
ще страшніше було - ночувати з дідом в одній кімнаті, бо всю ніч він
воював: вимагав патронів, командував, лаявся з кимось. І так до останніх
днів життя.
Не знаємо, чи відав дід, з ким саме він ділить честь
бути кавалером ордена Червоної Зірки. Але цікаво, що наш відомий земляк
Павло Глазовий, повернувшись з війни, роздав свої нагороди сусідським
дітям і
більше про них не згадував - може через те, що довідався, кому і за
що їх роздавали?
А від діда, до речі, іще зберігся лист до
районної влади з проханням хоч трохи збільшити пенсію - бо усі кругом
торочать про героїв війни, а отримуючи пенсію у п'ятдесят чотири рублі
на себе і дружину, ветерану жити важко. Пенсію дідові не збільшили,
проте регулярно вітали з Днем Перемоги, дарували сувеніри та
нагороджували черговими ювілейними брязкальцями - зі стрічками і без.
Таке
ставлення до ветеранів було загальною практикою. Але чи може воно бути
виправдане тим, що "всі так роблять"?
Актор Борис Січкін, той
самий Буба Касторський з "Невловимих месників", у своїй книжці із
захватом згадує, як на одному з бенкетів Жуков наказав привести шльондр і
кожній навішати на груди орденів та медалей - для солідності. Найбільш
цицькатій вчепили Золоту Зірку Героя та Орден Леніна, і п'яний
французький генерал просто-таки млів, тицяючись носом у профіль вождя
світового пролетаріату.
Так вони святкували Перемогу.
Так
закладалися ті самі "традиції".
От звідки саме родом зневажливе
ставлення до бойових нагород та орденських стрічок. От звідки взялася
мода в'язати їх на машини та дерева.
Друзі, невже не є очевидним,
що все це - звичайнісіньке блюзнірство?
Дійсно, жукови, хрущови
та брежнєви могли давати один одному Героїв до ювілею. Отак от просто з
хвойдиних цицьок - і на свої груди. Але ж вони - нелюди, і це навіть не
потребує доказів.
А ми з вами? Ким ми є, коли зневажаємо бойові
нагороди?
І не треба розповідати, що підтяжки теж бувають
смугастими, і дитячі банти та шарфи. Адже випадкове співпадіння кольорів
- це одне, а пов'язування стрічок на машини з метою імітувати орденську
стрічку - зовсім інше. Це свідоме приниження військової нагороди.
Звісно,
не просто так відродилася раптом жуківська мода профанувати святині.
Сьогодні, коли крізь десятиріччя замовчування та фальшування проростає
справжня трагічна історія тої війни, сторожові пси "єдино-правильного"
погляду на історію хочуть пов'язати нас із собою кров'ю - кров'ю наших
дідів.
Це давній бандитський прийом - зробити новачка
співучасником злочину, щоб він був прив'язаний намертво і навіть думки
не мав про повернення у світ порядних людей.
І тому мобілізуються
все - паради, нагороди, показова агресія в бік інших учасників війни,
зокрема УПА. Усе це ланки одного ланцюга, а точніше, складові ще однієї
військової операції, тепер вже інформаційної.
Точно так, як
комуністи кулеметами гнали свого часу наших дідів в атаку та
прикривалися ними від ворога, путіни-януковичи-табачники тепер
підіймають з могил і женуть в ідеологічну атаку вже мертвих, ховаються
за їхніми нагородами та братськими могилами.
Але тепер ця війна -
проти нас, бо сьогодні народ, пам'ять поколінь, історія кожної
української родини є головним їхнім ворогом.
І хоч жоден не годен
медалі "За відвагу", бодай знятої з хвойдиних цицьок, можновладці
святкують Перемогу так, неначе самі її здобули. Стріляють салютами,
гупають чоботами, роздирають асфальт гусеницями танків. А ми...
А у
нас з вами все-таки є тепер вибір.
Або забути про дідів і
прадідів, і "як усі", "за традицією" в пароксизмі святкової істерії
в'язати стрічки від зрошених кров'ю орденів на машини, паркани та собачі
нашийники.
Або вибачитися.
Вибачитися перед своїми дідами
за те, що до влади у країні прийшли покидьки, які не хочуть дати спокій
ані мертвим ані живим.
За те, що як і їхні попередники-комуністи,
вони не здатні забезпечити гідне життя живим та людське вшанування
загиблим.
За те, що в нашій країні знову розпочинають війну,
намагаючись довести, що одні вбиті українці є кращими за інших. Довести
попри те, що більшість кісток з того часу лежать у братських могилах
вперемішку - вороги з друзями, старі з молодими, жінки з чоловіками.
Радянська влада традиційно не розбиралася і загортала усіх одним
бульдозером - не те, що нелюди-нацисти, які кожного свого солдата клали у
окрему труну та ставили хрест.
За війну, що вас на неї кличуть з
могил, за спекуляцію на ваших подвигах, за блюзнірство і зневагу до
ваших нагород пробачте нас, діди! Пробачте, воїни!
Вічна вам
пам'ять і вічний спокій!
P.S.Окремо хочеться звернутися до молоді:
Друзі, помаранчево-чорні стрічки - це не символ футбольного
клубу "Шахтар", хоч кольори і співпадають. Це не символ якоїсь
політичної організації - "Партії регіонів" чи "Нашої України".
Право
носити орденську стрічку можна заробити тільки на полі бою. Знайте, що
ані Орден Слави, ані Георгієвський хрест у мирні часи не давали, а отже
ваші діди та прадіди за цю стрічку платити власною кров'ю. Тому не варто
в'язати її на себе. Адже вам не отримати таких нагород - і слава Богу! -
тож майте совість і поважайте мертвих!
