Вражає білий аркуш своєю чистотою,Псувати білизнУ не підіймається рука.Не надто чисті почуття й думки на ньому своїЧи варто залишати у незграбненьких рядках?В папір так легко свою душу витирати,Він стерпить все і промовчить смиренно… Та носієм прекрасного у нього шансів статиВ цьому житті не буде вже напевно.Папір не псуйте й залишіть йому надію Нести на собі щось чудове та прекрасне:Для когось радість, а для когось й мрію -Не відправляйте у смітник його дочасно.Неоднозначна й непроста в паперу ...

Читати далі...

Хтось поспішає жити, ніби завтра вже не будеЙ у поспіху бере усе до рота і до рук.Залізе скрізь й загадить все та всюдиІ не встигає розпізнати суть ні радості, ні мук.Так швидко їсть, що не встигає розжувати,Ковтає все кусками чим побільше,Себе, немов мішок бездонний, напихає,Не розуміючи, що ліпше, а що гірше.Так поспішає й часу зовсім так не має,Що засоби і методи йому усі підходять:Як бореться за правду, то брехнею він обирає,У боротьбі за користь – робить те, що шкодить.Дров наламає...

Читати далі...

В німому мовчанні ночіЛише голос тиші чути.Засліплює темрява очі,Приховує контури суті.Всі почуття притихли,Іскрою собі дотлівають.Думки поріділи... Принишкли...В країну снів відлітають...порився на компі і знайшов цей віршик. раніше його ніде не показував... напевно хотів дописати... чомусь не дописав, напевно заснув і забув про нього

На темну ніч – світанок новий бУдеЗ ніжно-рожевим сонячним промінням.На звичне «ну і що» - прийде звичайне чудо,Десь в серця глибині живе його насіння.Лише б не остудити у собі тепло любові,Світло надії у собі не загаситиІ віри силу зберегти в буденності махровій,Щоб диво проросло й змогло вродити.Світанок перейде у день можливостей і шансів,Які важливо віднайти й не розгубитиУ безлічі дрібниць деталей і нюансів,Щоб без важливого чогось себе не залишити…На день важкий – прийде спокійний вечір,У ...

Читати далі...

Дорогі машини, вілли і квартири,Дорогі курорти, шмотки та покорм...Ноцник золотий у свому сортирі - Там можна втопити більшість людських норм.В золоті ікони, хрест із діамантів,Без модних девайсів ну зовсім ніяк.Тільки найдорожче брати з прейскурантів,З заздрості щоб інших зразу трафив шляк.Люди просто м’ясо, влада для забави,І мораль подвійна, й розрахунки теж.Жлобство максимальне – це вершина слави,Це двигун постійний – рухає прогрес.Танцуют всє

Є мелодії, які звучать, немов молитвиТа підносять душу в небеса,Десь подалі від щоденної гонитви,В казку, де є добрі чудеса…З кожним звуком набираєш легкість,Розчиняються земні всі тягарі,На плечАх які нелегко нести,Й десь літаєш поміж ангелів вгорі.І барвистою стає буденність сіра,Нові барви додаються й кольори.Відновляються любов, надія й віра,Вириваються з оман та мішури.

А вдруге буде зовсім вже не те -будЕ складніше все і не таке просте,осяде важкість на найглибшій глибинівід разу першого - десь там на серця дні.Душа пухнаста - стане, мов їжак,Її тонка та ніжна шкіра буде, як наждак,а ще на панцир перетвориться вона,з очей спаде рожева пелена...І вдруге буде зовсім вже не так,назавжди зникне десь довірливий дивак...Сильнішим робить те, що не вбиває насТа наша суть уже фортеця без прикрас.Така от казка на ніч для всіх вас,яку вам розказав презлющий дід Панас...

Читати далі...

Початок сповнений надії -Початок справи чи життя...Початок починає хто як вміє,Початок, мов мале дитя.А далі за початком вниз чи вверх,Після початку вліво, вправо або прямо,Після початку є місця чекання й черг,Після початку автостради або бездоріжжя, ями...Ми від початку в світі залишаємо сліди,На нас з початку світ лишає слід на згадку,Спочатку й Згодом досить різні є завждИ Та кожне Згодом починається з Початку...

Ще десять хвилин тому була вечірня гроза... Здавалося, що хмари повністю затягнули небо та вкрили землю і настали пізні сутінки й справа йде до ночі. Небо освітлювали тільки блискавки... Але небо на заході почало прояснятися і несподівано з-за хмар вирвалося сонце. Вже перед самим заходом сонце вирішило порадувати своїм промінням і, як виявилося, не тільки промінням. На сході з'явилася красуня веселка. Сонце вже сховалося за горизонт, а в небі ще хвилин десять красувався його слід, його...

Читати далі...

Дощ, мов з відра, Вечір, вже темно.Небо з грозоюВпало на землюТа поливає щедро водою,Миє її, обіймає собою,З блиском розрядами грізними б'є,Громом якісь настанови дає...