Опти_містичне...

На темну ніч – світанок новий бУде
З ніжно-рожевим сонячним промінням.
На звичне «ну і що» - прийде звичайне чудо,
Десь в серця глибині живе його насіння.

Лише б не остудити у собі тепло любові,
Світло надії у собі не загасити
І віри силу зберегти в буденності махровій,
Щоб диво проросло й змогло вродити.

Світанок перейде у день можливостей і шансів,
Які важливо віднайти й не розгубити
У безлічі дрібниць деталей і нюансів,
Щоб без важливого чогось себе не залишити…

На день важкий – прийде спокійний вечір,
У сутінках розчиняться всі дня турботи
І стануть сни нічні спокійним місцем втечі
Та відпочинку від усіх проблем і від роботи…

Лише в круговороті днів, сезонів, рОків,
В вирі буденності не хочеться пропасти,
Не замотатись би в безглузді і тримати спокій,
Поганого позбутися та зберігати щастя.