Торкається промінням сонце з далини
Теплом ласкавим, непекучим, ніжним,
Наче в щоку цілує й каже: сум свій прожени,
Твори життя з добром, як з каменем наріжним.

Легенький вітер обіймає м'яко, тонко так
Приємним дотиком, щоб шкоди не завдати,
Немовби всім навколо подає від себе знак,
Що кращого нема нічого, аніж міру знати.

Хмарки в блакиті неба, наче білі кораблі
Міняють форму, шляхом десь своїм пливуть,
Казковими вони здаються всім з землі
Й мінливу розкривають всього світу суть.

А поміж зелені дерев співають солов'ї
Пісні про те, як гарно в цьому світі жити,
Коли спрямуєш до прекрасного думки своЇ,
То й будень стане святом, щоб йому радіти.

Погожий теплий день веснянолітній чим не рай?
Там зайві злоба, війни, сльози, біль та горе,
Над мирною землею синій мирний небокрай,
Чудово, коли зло мовчить й добро говорить.

Після днів теплих й погожих
Ледь вище нуля й дощить,
Весна зупинилась схоже,
В понуру пірнула мить.

Тремтить від холоду листя,
Що з бруньок щойно з'явилось,
Мов сплутало пору і місце
Та зовсім не там опинилось.

А з неба кольору сталі,
Де й сліду від сонця немає,
Мов сльози з лиця в печалі
Холодний дощ накрапАє.

Не заходить хай сонце над гнівом,
Хай не стануть, як ніч, душі темні,
Щоб все ж бачити те, що важливо -
Речі добрі, потрібні й приємні.

Нехай промені світла не гаснуть
У серцях, головах та душах,
Нехай гніву пориви вчасно
Затихають й добро не розрушать.

Добрий гнів, котрий зло проганяє,
Не руйнуючи повністю все,
Лиш такий хай в житті буває,
Дещо виправить - не рознесе.

Не затьмиться хай сонце за гнівом
Й навіть дні хай не стануть темні,
Нехай шанс, що все буде щасливо
Не зникає й в часи буремні.

Весна обіймає своїм теплом

Та спрагою жити все напуває,

Прощається світ із зимовим сном,

Цвіте, оживає, барв набирає,

Звучить щебетанням і співом птахів,

В повітрі духмяні пахнуть квіти,

З веселки у небі букет кольорів -

Дарунку такому гріх не радіти.

Темрява у погляді і темрява у діях
Та не видно світла у очах,
Лихом від душі цієї віє,
До вподоби сіяти їй жах.

Невдоволене лице скривила злоба,
Всередині ад у ній палає...
Довбанутість - це страшна хвороба,
Ліків від такого ще немає.

Милозвучний концерт ранковий -
Ода радості від пернатих.
В них світанок щодня святковий
З співом, щебетом жвавим й завзятим.

Вони раді сонцю чи зливам,
Чи й туману у день весняний,
Ранок в них - привід бути щасливим
Серед квітів навколо духмяних.

В світ знову приходить весна,
Щоб з мертвого сну розбудити,
Співуча, в цвіту й запашна
Прийшла вона все оживити.

Теплом обіймає весь світ
Від вдячності він розцвітає,
Забуде про холод і лід,
На радість весна надихає.

У неї є чари й правА
Навколо все оновляти.
Їй легко творити дивА
Та сенс життю дарувати.

Серед холоду навіть зимою
І в морозний пронизливий вітер
Є тепло, яке все є з тобою
Й будь-коли тебе зможе зігріти.

В непросвітній темряві ночі,
Що малює у чорне всі фарби,
Де безсилі стають твої очі,
Пам'ятай - є в душі твоїй барви.

Коли світ весь тебе залишає
І нема більш ніде дружніх рук
Бог молитви від тебе чекає -
Ця молитва до Нього це стук.

Він відчинить, дасть світла й тепла,
Що в душі засіяє й зігріє,
Нестрашні будуть холод і мла,
Жоден вітер цей дар не розвіє.

Другом й Батьком може Він стати
В час важкий на життєвій дорозі,
Зможеш з Ним і те подолати,
Що ти сам здолати не в змозі.

Засипає снігом сліди,
Затирає чиїсь кроки,
Вже не видно звідки й куди -
На землі лише білий спокій,

Засипає стежки та поля,
Затирає усі темні плями,
Де була квітуча земля -
Ніби літо не було з нами.

Білим аркушем стає світ,
Стерто все про літо і осінь,
ТеплО й барви, лиш сніг та лід
Й біле небо закрило просинь.

Притрусило гілки дерев,
Білі сукні вдягли ялинки,
Одяг, наче у королев -
Мов алмази сяють сніжинки.

Тепер модно щось писати про мобілізацію. Всякі недоумки кажуть, що її треба проводити, як лотерею. Ну ми вже президента так обрали. І що? Так можна і з випадкових людей на вулиці обирати хірургів, водіїв, космонавтів та людей інших важливих професій. Думаю, що це була б катастрофа, хоча після всіх подій в освіті, науці і профільному міністерстві за останні роки ковіду, війни і "слуг", кидати жереб прямо серед вулиці, щоб вибрати собі хірурга для проведення операції на серці - не така вже й безумна ідея.


Чи потрібна Україні мобілізація? Потрібна!
На мою скромну думку потрібно мобілізувати тих, хто може принести найбільше користі, хто найбільш вмотивований, має найкращу підготовку, а не просто робити з захисту країни лотерею.

МОТИВАЦІЯ
Найбільш вмотивовані - це ті, хто готовий в додатковий час працювати на Україну, на своє місто чи село або регіон і притому робити це навіть безоплатно. Таким людям непотрібно пояснювати, що Україна в небезпеці, що є ризик втрати держави. Якщо Ви думаєте, що таких людей дуже мало, то ви помиляєтесь. Таких людей багато. Це депутати місцевих рад, які на добровільних засадах безоплатно в позаробочий час працюють непокладаючи рук на свій регіон, місто чи село. Їм не потрібна навіть заробітна плата. Крім депутатів в цей список найбільш свідомих і вмотивованих людей можна внести кандидатів в депутати, які приймали участь у всіх попередніх виборах, а таких ще більше. Вони усвідомлюючи, що мають йти на безоплатну роботу, горіли, а може навіть палали розумінням, що можуть принести користь країні, ставши депутатами. Хто, як не вони, найбільш патріотичні, свідомі та вмотивовані принести користь країні у важкий для неї час? Багато з них вміє промовляти запальні промови, мотивувати виборців проголосувати за них, повести за собою, переконати йти на виборчу дільницю і віддати голос саме за них. Чи це не ті люди, які зможуть сміливо піти в бій, повести за собою, надихнувши сенсом боротьбу? Пропоную в першу чергу мобілізувати за списком всіх слуг народу, а це повний список кандидатів в депутати різного рівня, які навіть партію назвали "слуга народу". Кому, як не їм, служити цьому народу, цій країні? В кого ще є більший рівень мотивації і свідомості?

ПІДГОТОВКА
Найбільш підготовлені це ті, хто вміє тримати в руках зброю. Це допоможе зберегти патрони на підготовку і на саму війну, що є вкрай важливо. Серед таких людей є теперішні і колишні працівники силових структур. Вони давали присягу,, знають що таке субординація і виконання наказів, вони свідомо йшли на роботу пов'язану з захистом країни. Вони регулярно проходили навчання зі стрільби, знайомі з різними засобами, які можуть пригодитися на війні, мають непогану фізичну підготовку, регулярно проходять медичні огляди і тому зі здоров'ям в них теж не так погано. Тих, хто трохи старші за 40 і вийшли на пенсію, то їх можна брати без жодних застережень. А ті, які зараз на службі, то їх також треба відправляти на війну, щоб вони бачили і розуміли, якою ціною дається Україні її виживання і їхня служба в тилу. Декілька місяців на рік їх можна відправляти на передову. Ще серед частково підготовлених є мисливці. Люди, які з азартом полюють на тварин. Хто, як не вони, вміють користуватися зброєю? Це люди, які вміють з азартом полювати на звіра в польових умовах, люди спостережливі, вміють читати знаки і бачити ситуацію ширше, ніж її бачать звичайні пересічні громадяни. Кому, як не їм полювати на звіра, який прийшов зі сходу? Полювання на цього звіра більш благородне і має вищий сенс, ніж полювання на бідолашних беззахисних тваринок.

НАЙБІЛЬШ КОРИСНІ
Найбільш корисні - це ті, хто вміє все рахувати, прораховувати, хто на державній службі із невеликими зарплатами досягнули неабияких фінансових результатів. Це люди, які з нічого можуть зробити щось. Це люди, які дорого цінять навіть курячі яйця. Уявіть собі на скільки вони цінять яйця, якщо купляють їх по 17 грн. Уявили? То на скільки більше вони будуть цінувати людське життя? Людське життя безцінне і хто, як не вони знають про це? Принаймні держава оцінила його в 15 млн грн, а це лише трохи менше мільйона курячих яєць. А мільйон яєць - це ОГОГО. Невдале порівняння, але... Все ж такі люди пригодились би на фронті, їм обов'язково треба взнати ціну кожного і свого життя і ціну яйця по 17 грн. В них є що захищати, їм є що втрачати і тому є мотивація це захищати в бою на передовій.


Звичайно, що до моєї думки ніхто не прислухається...