Сповідь
- 13.08.18, 07:01
Я прожив до літ дев’яносто
І напевно пора сповідатись,
У житті не бУло так все просто,
Як могло дуже часто здаватись.
Я хотів би не помилятись,
Не робити синців собі й іншим,
Але часто не міг розібратись,
Що є краще, а що є гірше.
Наробив я помИлок багато,
Суть хотів би їх розібрати,
Вони десь поміж тим, що хтів мати
Й поміж тим, що було слід бажати.
Я просив для дітей достатку
І здоров’я просив для них в Тебе -
Так і є, у них з цим все в порядку.
Та, на жаль… це не все, що їм треба.
Із достатком, здорові й бездушні,
Знати більше нікого не хочуть,
У чужій біді незворушні,
Лицемірні і брешуть в очі…
Я просив здоров’я для хворих,
Ти дав знов, а вони його гроблять,
Перетворюють світло на порох,
Я просив для бідних достатку,
Але він зіпсував їх сильно,
Вони гірші, ніж були спочатку,
Коли були від нього вільні.
Я просив й для себе багато
І ніколи Ти не скупився,
А от я не те міг прохати,
Об бажання свої забруднився.
Зараз соромно щось просити,
Нехай буде на все Твоя Воля,
Може вийде нас всіх простити,
Що нерівна така у нас доля.
І напевно пора сповідатись,
У житті не бУло так все просто,
Як могло дуже часто здаватись.
Я хотів би не помилятись,
Не робити синців собі й іншим,
Але часто не міг розібратись,
Що є краще, а що є гірше.
Наробив я помИлок багато,
Суть хотів би їх розібрати,
Вони десь поміж тим, що хтів мати
Й поміж тим, що було слід бажати.
Я просив для дітей достатку
І здоров’я просив для них в Тебе -
Так і є, у них з цим все в порядку.
Та, на жаль… це не все, що їм треба.
Із достатком, здорові й бездушні,
Знати більше нікого не хочуть,
У чужій біді незворушні,
Лицемірні і брешуть в очі…
Я просив здоров’я для хворих,
Ти дав знов, а вони його гроблять,
Перетворюють світло на порох,
Шкоду іншим й собі лиш роблять.
Але він зіпсував їх сильно,
Вони гірші, ніж були спочатку,
Коли були від нього вільні.
Я просив й для себе багато
І ніколи Ти не скупився,
А от я не те міг прохати,
Об бажання свої забруднився.
Зараз соромно щось просити,
Нехай буде на все Твоя Воля,
Може вийде нас всіх простити,
Що нерівна така у нас доля.
12
Коментарі
Мне обещали
113.08.18, 07:37
Жизнь - это сущность творения .
Как ее проведёшь , так она и пройдёт .
Гість: DANAH
213.08.18, 07:52
прямо с утра . выходные удались
Flow*
313.08.18, 11:55
Мене тут вразило одне: бездушні діти. Ні ні
не можна ...
Voloszka
413.08.18, 12:24
В тебе є діти???
Каре
513.08.18, 12:43
Гарно, але сумно
_R
613.08.18, 21:10Відповідь на 1 від Мне обещали
Напевно так... проводимо ми життя не завжди добре і не завжди погано.
_R
713.08.18, 21:11Відповідь на 2 від Гість: DANAH
Кожен все розуміє в міру своєї зіпсованості
_R
813.08.18, 21:13Відповідь на 3 від Flow*
То Ви ідеальна доця, яка ніколи не розчаровувала своїх батьків?
Про дітей не питаю бо Вам ще не 90 і діти у Вас ще дуже юні
_R
913.08.18, 21:17Відповідь на 4 від Voloszka
Ну цей віршик в мене десь тиждень крутився в голові... тут не в моїх дітях справа... А швидше в тому, які ми діти...
Які ми діти -і такі діти будуть напевно в нас. В 90 років зможено широкі і глибокі висновки зробити...
_R
1013.08.18, 21:20Відповідь на 5 від Каре
Так деколи буває... Гарно лише те, що людина таки не черства попалась. Але їй непросто дивитися на події навколо.