Мандруємо до найвищого водоспаду. Гідроманія 2
- 19.08.12, 21:12
Пробуючи відповісти на один з коментарів до моєї фотографії ( а я всегда думала что паска - это по-украински, а кулич - та же паска но по-русски http://photo.i.ua/user/2780480/311506/8963113/?p=4#comments) залізла в НЕТ і зробила для себе відлкриття від яких голова обертом. Здається, Вікіпедія записалася в туж партію що і Колісніченко і морочить голову пересічному українцю? Вона як і він з легкої подачі укладача займається не розясненням понять, а запутуванням, мішаниною з окремих цитат, які ніяк не можливо зліпити в одне блюдо. Не знаю чи відбувається це зумисно чи по принципу „патамушто гладіолус” , але наслідок один –одурманення. Зрозумілим є і те здивування яке викликали мої паски які багатьом здалися чуть не кулінарними шедеврами, хоча є тільки звичайними традиційними обрядовими хлібами. Більшість горожан купують цей обрядовий виріб в супермаркетах, а там він втратив своє національне обличчя перетворився в мультикультурний гламурний крендель.
Так ПАСКА чи куліч КУЛІЧ? Оскількиосновновним джерелом інформації для сучасної людини є інтернет то почитайте, що їй пропонує проковтнути українська та російська версія Вікіпелі http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%87
Кулич — русский обрядовый хлеб, непременный атрибут пасхального стола Это дрожжевое изделиеразличной степени сдобности и различное по величине и форме, но всегда высокое.У католиков, кроме дрожжевых куличей, готовили и песочные, так называемые «бабы».Делается в форме цилиндра из теста, часто с изюмом,сверху украшается сахарной пудрой или глазурью. В качестве специй применяются: ваниль,кардамон, мускатный орех.
Куличи вместе с пасхой (?) и с окрашенными в Великий четверг яйцами освящают в церкви (обычно это происходит в Великую субботу), а потом ими разговляются
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%81%D1%85%D0%B0_(%D0%B1%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%BE)
Пасха (творожная пасха, на церковнославянском — «млеко огустевшее», то есть творог) — особое блюдо из творога, которое по русской традиции готовится только один раз в году — на праздник Пасхи.Оригинальная форма пасхи — усечённая пирамида,
символизирующая Гроб Господень. Традиционно для приготовления пасхи использовалась специальная разборная деревянная форма — пасочница.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0
Паска (грец. ) — великодній хліб в Україні та місцях проживання українців. Виготовляється із сирого чи вареного сиру. Зазвичай пасок випікають кілька, різних розмірів, часом для кожного члена родини, і обов'язково одну велику — для всіх. Прикрашають її візерунками з тіста — подвійними (восьмираменними) хрестами, решітками, віночками. Інколи замість візерунків верх паски заливають збитим білим цукром і посипаного різнокольоровим «пшоном». У давнинупаска називалася Великодньою Бабкою, і разом з розписом писанок була невід'ємним атрибутом весняного Великодня[1]. Інколи паска буває спресована у формі обрізаної піраміди, що символізує гріб Господній, та з літерами «ХВ», що має означати перемогу Христа над смертю та його Світле Воскресіння. У росіян аналогом паски є куліч Для випікання пасок є спеціальні форми — керамічні пасківники (зараз використовують і звичайні каструлі). Пасківники змащують смальцем або вершковим маслом, на третину наповнюють тісто і дають «підійти». Потім оздоблюють прикрасами з тіста. Садовлять паску івиймають її зпечі з молитвою. Бажано, щоб під час випікання пасок на кухні панували тиша і спокій, щоб до плити підходило якомога менше людей, не гупали двері і не брязкотів посуд
Раніше процес приготування паски займав цілу добу. Так, в середу ввечері готували опару для паски. ( Так сир чи опара ??? авт) Яйця завчасно вбивали в окремий посуд ізалишали трохи постояти. Тоді жовтки червоніли і паска була жовтішою. Замішену опару ставили на ніч в тепле місце, а вночі прокидалися й дивилися, чи досить вона тепла, чи гарно росте.
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0
Паска — в украинской и бессарабской (молдавской) кухне пасхальный хлеб.
У русских известно основное название обрядового хлеба: «кулич». Название кулич церковного происхождения, пришедшее в русский язык из греческого, в котором оно означает «крендель». [1]
Традиционно как на украинском, молдавском и цыганском языках, так и на южном диалекте русского языка, некогда бытовавшем в Бесарабии и Украине, пасхальный хлебец именуется паской. Соответственно песочные формочки называются пасочками или пасками, а не куличиками как в русских диалектах. Паски обычно выпекают для каждого члена семьи, разных размеров, и обязательно одну большую — для всех. Украшают её узорами из теста — двойными крестами, решётками, веночками. Этим украинская паска отличается от русского кулича, который не украшают узорами, а просто заливают белой сахарной глазурью и посыпают разноцветным «пшеном».
http://risu.org.ua/ua/index/all_news/culture/religious_holidays/47626/
РЕЦЕПТ ПАСКИ ВІДОМОЇ ЗА ЧАСІВ МАЗЕПИ КОЗАЦЬКОЇ РОДИНИ КОЧУБЕЇВ ЗНАЙШОВСЯ НА ПОЛТАВЩИН Зрештою я перелопатила іще добрих два десятки регіональних інтернет сторінок але і вони вносять не багато ясності в питання кулічової паски або паскового куліча. Якщо на Заході України культурні і релігійні традицію люди зберігали і підтримували наперекір радянської благодаті то на сході релігійні традиції були втрачені на довгі роки, а традиції „випікання” хлібних виробів коректували голодоморами, колгоспними раздолбаями, і бутафорською шароварщиною. Глобалізація ж привела до нового повороту в наступі на культурні цінності. Зараз і ті і ті вражені новою культурною пошестю – супермаркетно телевізійною монокультурою. Питання про те якою має бути традиційна для України паска; більш подібна до традиційного короваю, чудо-виромом із сиру, чи кулічовим „крендельом”, який заполонив полиці супермаркетів, залишилося відкритим і до певної міри геополітичним? Хотілося б якось почути чи має для вас якесь значення збереження автентичності, відмінності, оригінальності, чи це архаїчні маразми провінційних селюхів які нікого не турбують, бо заважають іти вперед, в світ глобального споживання. Наостаток цікавий погляд на деякі процеси , повязані з нашими традиціями , що були теж свого роду глобалізацією http://drevoroda.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=139:2012-03-21-22-06-39&catid=11:2011-08-24-07-15-32&lang=uk&Itemid=Зараз, напередодні Великодня, саме час готувати головні традиційні складові обрядового кошика - паску, крашанки або писанки,сир, ковбасу. А також не забути за дрібніші - сіль, масло, хрін з гичкою, зелений часник. В різних регіонах України цей набір в кошику буде відрізнятися кількістю складових, їх виглядом і смаком.У моєму регіоні, а це закарпатська гуцульщина на межі з мараморощиною, в кошику з’явиться кусень шовдри (шовдра - це відварена ціла свинна нога холодного копчення) і масляний баранець.
Сьогодні хочу розказати про приготування сиру, який готують тільки тут, по крайній мірі, я не маю відомостей про те, що іще десь на Україні готують такий сир. Зараз він став майже делікатесом, адже газдів, що тримають коров, все менше, а собівартість такого сиру, якщо купувати домашнє молоко, доволі висока (близько 50- ти гривень). Він, чомусь, не має своєї окремої назви. Можливо це через те, що це єдинний вид сиру з коров’ячого молока, який тут варили в домашніх умовах. Творог і традиційну для Галичини плесканку тут не готували раніше, не готують і зараз. Хоча не можу цього стверджувати гарантовано, бо не досліджувала цієї теми, а покладаюся на свої власні спостереження, що на моїй пам'яті.
.
Я усвідомлюю, що серед моїх інтернет- друзів мало хто має можливість спробувати приготувати такий сир, але нехай хоч хтось спробує приготувати цей воістину смачний продукт. Почну із смакових та інших характеристик сиру. Цей сир зовсім не подібний до овечого або змішаного з коровячим сиру, що готується з гльиком (ферментом) на полонині. По консиситенції він швидше подібний до пресованого творогу, але на відміну від традиційної плесканки, він має солодкуватий маслянистий смак, доволі однорідну ніжну пружну структуру, тому не кришиться, що дає можливість його нарізати скибками, він не кисне і може зберігатися в холодному місці два - три тижні.
Вживають його нарізавши невеликими скибками і чуть – чуть посоливши. Можу зауважити, що вже декілька раз готувала такий сир у свекрухи на Львівщині. На гостині його змітають дуже швидко зі столу, а хто скуштував -замовляє грудку такого сиру. Хоча мушу визнати, що є не найкращим фахівцем в тій справі і в багатьох місцевих газдинь він виходить смачнішим. Зрештою, смак залежить не тільки від вміння, а і від якості самого молока, крім того раз на раз не випадає.
Отож, для приготування такого сиру (грудки вагою-600-700 гр) нам необхідні дві головні складові:
- солодке коров'яче молоко 3,5- 4 літри ; (може бути як свіжовидоєне так і таке, що вже постояло деякий час, але звариться, останнє навіть краще) - кисле коров'яче молоко 2,5 - 3 літри;.( не дуже молоде, але і не надто старе).
Як тільки посудину з варивом зняли з вогню, беремо черпак, і, не розмішуючи, перекладаємо масу на марлю, а при кінці легенько зливаємо, допомагаючи стекти сироватці. Зціджений сир зв’язуємо в марлю і підвішуємо над посудиною для стікання. Сир має стікати 2-3 години. Якщо буде висіти довше стане занадто сухим. Готовий сир вибираємо з марлі і кладемо на тарілку. Якщо має зберігатися довше краще тримати в марлі, щоб не висихав.
Мушу зауважити, що процес не завжди буває 100% вдалим і зварити два рази одинаковий сир не вдається. То залежить і від жирності молока і від густини, від швидкості кипіння - від багатьох неуловимих моментів, які інколи не можливо пояснити.
Жинтиця (сироватка) яка залишається після приготування сиру, дуже смачна, солодка, поживна і є прекрасним продуктом для людей з нездоровим кишечником, довго не скисає, а влітку є чудовим прохолоджуючим напитком, навіть якщо трохи прокисне і стане мов квас. Раніше (коли не було всього цього упакованого непотребу) така жинтиця була незамінна на косовиці, бо прекрасно втамовувала спрагу.