Народний артист

Василь Зінкевич (народився 1 травня 1945р. у с. Васьківці Хмельницька обл.) став першим чоловіком-солістом в суто жіночому тоді вокальному ансамблі "Смерічка". Це сталося в 1968 році - через три роки його знав весь Радянський Союз - "Червона рута" стала кращою піснею в країні. В фіналі наступної "Пісні-72" звучав "Водограй", через рік самодіяльну "Смерічку "запросили в філармонію... Ось це Зінкевичу вже не сподобалося - через два роки виснажливих гастролей він залишив професійну сцену. Та виявилося, що без пісні вже не прожити в 1977 році він повертається на велику естраду, вже як соліст волинського ВІА "Світязь". "Ти - моя весна", "Любов цвіте один раз", "Світ без тебе" дуже швидко роблять Зінкевича знову найпопулярнішим співаком в Україні. Та на всесоюзну арену його вже не пустили, та й запланована (після присвоєння йому в 1980 році звання Заслуженого артиста України) платівка так і не з'явилася.

З 1985 року Зінкевич вже Народний артист - на той час в скарбничку української музики він вніс чимало популярних пісень: "Ясні зорі", "Кличу тебе", "Забудь печаль", "Сонце в небі", "Скрипка грає", "Хай щастить", "Тече вода", "Музика", "Ніби вчора", "Крізь літа". Останнім часом метр дуже прискіпливо ставиться до поповнення свого репертуару, записуючи не більше двох пісень на рік, досить довго працюючи над кожною з них. Серед записів останніх років - "Два кольори", "Ясени", "Червона рута" та нові пісні "Наснись мені люба", "Серед гір високих". В 1994 році Зінкевичу присвоєна Державна премія Т.Г.Шевченка.

                   

У 1997 році нагороджений орденом Миколи Чудотворця, 20 серпня 1999 р. одержав від Президента орден за заслуги 2-го ступеня. 4 жовтня 2001 р. від головного редактора газети "Голос України" за результатами конкурсу серед читачів отримав звання "Золотий голос України", що засвідчило вручення йому "золотого пера", 30 вересня 2001 року Луцький міський голова присвоїв йому звання почесного громадянина Луцька. 24 травня 2002 року у Києві Міжнародним центром культури і мистецтв була відкрита "Алея зірок" де Зінкевичу була вручена Зірка України (орден №1) Василь Зінкевич у всьому, за що брався, намагався бути першим, якщо не єдиним. І в кожній справі вимагав і від інших, і насамперед від себе найвищої майстерності, досконалості, а то й філігранності. Можливо тому не так багато останнім часом з'являється нових пісень у його репертуарі. Але практично кожна пісня, яку співає Василь Зінкевич, увійшла до золотого фонду української естради. Друзі жартують, що Зінкевич може блискуче проспівати навіть телефонний довідник. Упертість і наполегливість були в характері Василя Зінкевича завжди. Але хтозна, чи став би він колись співаком, якби не доленосна зустріч із Левком Дутковським, який 1968 року запросив випускника Вижницького училища декоративно-прикладного мистецтва першим чоловіком-солістом до жіночого вокально-інструментального ансамблю «Смерічка»? Адже Бог наділив Зінкевича ще й талантом неабиякого танцюриста та художника-модельєра. І до «Смерічки» Василь Зінкевич очолював танцювальний ансамбль «Смеречина», а ще раніше, в армії – полковий танцювальний колектив (він і досі виходить на сцену, наче танцює). Перші сценічні костюми для Софії Ротару, «Смерічки», пізніше «Світязя», «Червоної рути», а також для ансамблю пісні і танцю ім. Павла Вірського, Київського мюзик–холу, Буковинського ансамблю пісні і танцю розроблялися за ескізами Василя Зінкевича. Одначе саме музичне чуття і педагогічний талант Дутковського, який зумів запалити на нашому пісенному небосхилі не одну зірку, допомогли Зінкевичу вибрати пісенний шлях у житті. Сам Василь Зінкевич згадував, що як співак він народився у новорічну ніч 1969 року, коли на Чернівецькому телебаченні в новорічній програмі прозвучав запис пісні Левка Дутковського «Сніжинки падають» у його виконанні. Історія цього запису досить незвичайна. Спочатку справа ніяк не клеїлася: зробили кілька дублів, а досягти бажаного ефекту ніяк не вдавалося. Тоді вирішили запросити Володимира Івасюка, який охоче відгукнувся і, маючи певний досвід, записав пісню з кількох дублів. Але Зінкевич не міг змиритися з «поразкою» і попросився зробити ще одну спробу. І заспівав цього разу так, що в ефір пішов саме цей запис. А через три роки саме Василь Зінкевич, Володимир Івасюк і Назарій Яремчук, який прийшов до «Смерічки» у 1969 році, заспівали на весь Союз у фіналі «Пісні року» невмирущу «Червону руту», голосно заявивши про існування нової, самобутньої української естради. В Україні вона на той час звучала повсюди: восени 1971 року на екрани вийшов музичний фільм «Червона рута» з Василем Зінкевичем і Софією Ротару в головних ролях. І полетіли-поїхали ці пісні не лише по всій країні, а й по світу.

 Василь Зінкевич у 1975 році покидає «Смерічку» і переїжджає до Луцька, де невдовзі на багато років стає незмінним солістом ВІА «Світязь»....

Волинська обласна філармонія — 70 років — частина 25 (натиснувши два рази можна перейти на YouTube і подивитись більше)

---

За матеріалами з wikipedia, http://www.pisni.org.ua/persons/10.html та інших. Послухати більше Василя Зінкевича можна тут: http://music.i.ua/user/2768355/2137/