Листопад 1943 СЛОВО МАЄ УКРАЇНСЬКИЙ ПЕРЕЦЬ

Довго я міркував, як врятувати нашу славну Вітчизну Україну від вовчої пащеки гітлерівських голопузих і ненажерлевих волоцюг та сталінських задрипаних і борубуляхами брехні обвішаних скажених псюг. Думав я довго, але діяти буду швидко, бо дивитися на безпорадність наших Тюхтіїв мені врешті-решт стало бридко.

Тому перед всім світом своє і всього Коша Перчиного рішення чесно об'являю і свою деклярацію, на три запорізькі артікули розділяю:

АРТІКУЛ 1

Та хай знають усі люди на землі, всі боги на небі, всі чорти в пеклі, усе живе й мертве, старе й мале, сильне і немічне, все те що здихає, що на світі вічне, що Я, ПЕРЕЦЬ УКРАЇНСЬКИЙ, ВСІМ ПЕРЦЯМ ПЕРЕЦЬ Й ЗАПОРІЗЬКОГО ПЕРЦЯ СИН, Мужицькою Українською Милостю з української землі зроджений, підперчування українського борщу призначений, великою силою і могутністю обдарований, що в давнину чумаками як страшна биків-волів круторогих підгоняюча сила вживаний, схожу від сьогодні між люди і, насамперед, ГОРЕ ВЕЛИКЕ ВИД МЕНЕ ВСІМ ТЮХТІЯМ ГРЕЧКОСІЯМ БУДЕ.

Усяк, хто плаче, скиглить, просить, усяк, хто злодюгам хліб свій задарма виносить, усяк хто свою потилицю у злості великій чуха, хто брехунів і шарлотанів, развісивши вуха, слуха, хто чекає при березі моря погоди, хто за овечою шкурою не бачіть вовчої породи, хто, як заєць, на своїй землі животіє, хто, як пес лягавий, перед ворогом мліє, хто в рабство віддає своїх діточок рідних, хто ворогам продає братів своїх рідних, усяк, кому кат безборонно ліпить на лобі ґулі, хто за працю тяжку покорно глитає дулі, усяк, хто на печі любить в цей час лежати, хто носа боїться висунути з хати, усяк, хто, як віл, як худоба, сам в ярмо свою шию саджає, хто у ворога милостині слізно благає, - від мене пощади нехай не чекає.

Таких людців нещадно довбнею лупитиму, на глум підійматиму, з печі лежнів зганятиму. Всю силу і їдкість перчину їм куди треба впихатиму, аби сучі діти хапали сокири, рогачі, вила і рублі, дишлі, люшні, ножі і дубові палиці що під руки попало, бо пора за дармоїдів взятися саме настала. Пожену всіх на бій за волю, землю, владу і славу, за ВЕЛИКУ УКРАЇНСЬКУ САМОСТІЙНУ СОБОРНУ ДЕРЖАВУ.

АРТІКУЛ 2

А ЩЕ Я, ПЕРЕЦЬ УКРАЇНСЬКИЙ, ВСІМ ПЕРЦЯМ ПЕРЕЦЬ Й ЗАПОРІЗЬКОГО ПЕРЦЯ СИН, НА ВВЕСЬ СВІТ, ЯК СПРАВЖНІЙ КОЗАК, ЗАЯВЛЯЮ:

Ти, псявіро німецька, вошо арійська, гадюко новоєвропейська, ти нордійського балагану євнух червиний, Наполеон сопливий, скажена націонал-соціялістична сова, без двадцяти клепок осляча голова, божевільний дикун, бундючний гавкун, ти - кровожерний бандюга, нахабний злодюга, на весь світ смердючий тхір, зі всіх звірів звір, самого сатани блазень і брат, - одержиш од мене слонячу порцію перчину, щоб добіг без пересядки аж у пекло назад, сучій сину.

Ти, Адольф Гітлер, фюрер тупоголових ґерманців, знаних з історії голодранців, найвибраніших скотів, біля бабської спідниці славних лицарів, немовлят хоробрих душителів, від сала, масла і яєць визволителю, знай:

Не бачити тобі України, як своїх власних дітей. Тікатимеш ти з нашої землі, аж фюреренчатиме. Тебе і твою жовтороту орду до ноги виб'ємо, по світу розвіємо, бо з діда прадіда вовків бити вміємо. Коштувала наша земля і не такого гною, як твої жирнотілі паскуди разом з тобою. Тож начувайся, катюго, і занай: на могилах ваших для себе зберемо багатий врожай.

АРТІКУЛ 3

І ЩЕ Я, ПЕРЕЦЬ УКРАЇНСЬКИЙ, ВСІМ ПЕРЦЯМ ПЕРЕЦЬ Й ЗАПОРІЗЬКОГО ПЕРЦЯ СИН, НА ВВЕСЬ СВІТ, ЯК СПРАВЖНИЙ КОЗАК, ПО-ТРЕТЄ ЗАЯВЛЯЮ:

Слухай ти, кремлівських льохів безхвоста криса, кривонога очмана, нещасної матері рябий вилупок, покидьок з кавказьких гір, тифлиський злодюго, бакинський бандюго, яничар грузинський, мучитель України, кат Білорусії, приший кобилі-хвіст в Росії, чума в Узбеччині, зараза в Казахстані, короста в Таджикії, барбос в Арменії, потвора в Фінляндії, міжнародна брехлива шлюха, вусатий розпроклятий бог, кривавий деспот, тиран, справжнісінький шолудивий баран, недовчений семінарист і в пролетарскому заду двохметровий глист. Ти, Сталін Йосип, тоді вернешся на Україну, коли у твоїх вуркаганських прихвостнів собачі хвости виростуть, а в тебе самого очі рогом з лоба полізуть. Тебе ми радо привітаємо і обох, разом з твоїм молочним братом Гітлером, на одній гіллячці за шію почіпляємо.

Ти думаєш, що ми забули про голод у 33-му році, про Біломор-канали, про Сахалін і білих ведмедів, що там нас живцем їли, про колективи, індустріялізації, стахановщину і "соціялістичні норми", про тюрми, лагери, енкаведистські "заботи" і "заможне", "веселе" наше життя.

На суші, в повітрі, на воді і під водою будемо битися, лютий виродок, з тобою. Побачимо, який з тебе хоробрий лицар і чи зумієш ти голим задом українського їжака вбити.

Ні жалю, ні пощади не ждіть від мене і всього Коша Перчиного, імперіялістичні гади. Погроз ваших не боїмося, плюємо на них і сміємося. Ви поки що удвох бийтеся, а ми скоро до вас, так як треба, візьмемося. А поки настане той веселий час, поцілуйте он куди нас!

За ухвалою одностайною всього Коша Перчиного Гнізда Осиного над цією деклярацією сам власноручно підписуюсь:

ВСІМ ПЕРЦЯМ ПЕРЕЦЬ ЗАПОРІЗЬКОГО ПЕРЦЯ СИН.

[ джерело: "Літопис УПА", Том 1, стор. 272. ]