Сьогодні все для тебе На 80-річчя Василя Симоненка однокласниці назвали поета улюбленцем дівчат, колеги — справжнім другом, а любителі поезії — другим Шевченком
Ольга ЖУК
Худющий i кострубатий, з високим чолом, гладенько назад зачесаним чорним волоссям, смаглявий, середнього зросту, говорив повільно, неголосно, від природи був наділений добрим гумором та схильний до самоаналізу, ніколи не носив краватки, міг будь iз ким одружитися, а вибрав просту кур’єрку Люсю Півторадну за «божевільно голубі очі». Любив у добрій компанії перехили чарчину, надавав перевагу сухому вину, популярним було румунське світле. Та його ніколи не бачили п’яним. Таким Василь Симоненко запам’ятався односельцям, з якими за дев’ять кілометрів із села Біївців на Полтавщині ходив до школи, колегам, у товаристві яких не раз до ранку працював у редакції «Молоді Черкащини», шістдесятникам у Києві, яких розумів без слів, очима, бо це були його брати і сестри по духу.«Я з вами свиней не пас!»
Та в історію України поет назавше ввійшов завдяки тому, що прокричав iз двадцятого в двадцять перше століття гімн «Любіть людину». І досі, кого не запитаєш: «Ти знаєш, що ти — людина?», у відповідь почуєш:
«І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні».
Восьмого січня «витязю молодої української поезії» — 80 років. Хтось намагається змалювати поета лицарем, хтось пророком. Та сам Василь Симоненко ідентифікував себе з простими і водночас «найскладнішими» людьми, які й були героями його віршів. «Я із древнішого роду, Бо я — полтавський мужик...» — демонстративно виголошував Симоненко. Євген Сверстюк у спогадах про поета писав, що «з ним не можна було сперечатися — він не висловлював квапливих напівдумок, він провсе подумав і там, де інші багато й неясно балакають, — мовчав. Уся наша втіха, що цей його стиль відбився в тому, що він залишив нам». Якщо ж хтось наважувався вступити з Симоненком у полеміку, той не церемонився: «Звиняйте за грубе слово — Я з вами свиней не пас!».
Василь Симоненко зростав без батька, «нікому не мовив «тату», тільки крадькома мріяв, щоб він повернувся у сім’ю і «нехай би смикнув за вухо, нагримав би раз чи два». Та батько не поспішав. І лише коли Василь отримав квартиру в Черкасах, він навідався в гості і звернувся до вже зрілого чоловіка: «Синку!». Василь відвів його на вокзал, купив квиток і відрізав: «Я не знаю, хто ти такий. Забудь сюди дорогу, у мене немає батька».
«Найдужче любив життя»
Матір намагалася замінити Василеві обох батьків і вчила хлопця з малечку бути «наймудрішим», а точніше «найдужче любити життя». Вона власноруч шила йому речі зі старих шинелей. Завдяки цим хитрощам Василь був першим модником у школі і через це подобався багатьом дівчатам. Його однокласниця Марія Макова згадує, що Симоненко для неї був схожий на Маяковського, тільки танцювати не вмів. Якось на Новий рік класний керівник доручила дівчатам навчити хлопців танцювати вальс. «Мені дістався Василь. Він довго сперечався зі мною, говорив, що з нього нікудишній танцівник. Але ж і я впертою була, таки разок біля ялинки провальсувала з ним», — розповіла жінка. За словами Марії Михайлівни, вона одна з перших довідалася про його літературні здібності. «Свої вірші він показував лише вчительці української мови та літератури. Марія Йосипівна Остапенко доводилася мені тіткою, тому я першою довідалася про талант однокласника. Вчителька захоплювалася його творами, але благала Симоненка нікому не показувати свої записи, а ще краще — спалити. Ще тоді в них було багато забороненого», — згадує пані Марія.
80-річний Микола Григорович Сметанко, з яким Василь Симоненко малим ходив по дрова до лісу, згадує земляка: «Він був великою людиною, якби не вбили його комуністи, то був би у нас другий Шевченко». Євген Сверстюк у спогадах випередив Василевих друзів дитинства: «Шевченко розмовляв із Богом, присутність якого відчував постійно. Симоненко навчився говорити, як перед Богом».
«Можливо, завтра мене вже не буде»
Багато хто погоджується з Миколою Сметанком, що причиною смерті Василя Симоненка стало побиття поета міліціонерами. І начебто це було заплановано «зверху», через його вірші, а саме про Хрущова, його бородавки і кукурудзу. Та в реальності все виглядало дуже прозаїчно. Поет дуже багато курив, пачки зо три на день міцної «Прими» без фільтра. Одного вечора, коли крамниці позакривалися, він зайшов до ресторану купити цигарок. Буфетниця не схотіла продати йому цигарок і гукнула до знайомих міліціонерів, які в залі пили горілку: «Хлопці, ану дайте прикурити цьому орлу! Щось він дуже права став качати». Міліціонери віддубасили Симоненка і забрали на два дні у відділок, начебто через п’янство. Після того поет захворів на рак нирок.
За день до смерті, 12 грудня 1963 року, він написав листа до президії Спілки письменників України. «Можливо, завтра мене вже не буде. Звісно, література перенесе цю майже безболісну для неї втрату. Але я не можу піти з життя, не подбавши про долю моєї сім’ї, особливо матері. Мама моя пропрацювала в колгоспі 27 років, але, незважаючи на це, змушена вдовольнятися роллю «утриманки». Перший день моєї смерті може стати першим днем її жебрацького животіння. Від усього серця прошу Вас не допустити того і, коли це можливо, виділити їй з коштів Літфонду бодай мінімальну суму, котра гарантувала б її від голодної смерті».
У Симоненка залишився син Олесь, для якого поет був люблячим батьком. Олесь розповів, що той залюбки грався з дітьми, розповідав їм казки, читав вірші. А казку «Цар Плаксій та Лоскотон» написав за одну ніч. Ті рядки, які син запам’ятав — друкував, а інші викреслював. Мабуть, саме в цьому ховається секрет, чому казку Василя Симоненка так полюбили діти.
Василь Симоненко цінував справжню дружбу. Найближчим його другом був черкащанин Микола Сніжко. Колега ділився з Василем усім, у тому числі глибоко особистим. Якось Микола був у відчаї, між ним і його дружиною пробігла чорна кішка. Тоді Василь Симоненко мовчки кудись пішов і приніс 16 кілограмів солі. «Оце, гади, доки не з’їсте, не здумайте розходитися», — дав завдання Сніжкам. Так подружжя з доброї руки Симоненка і до сьогодні спільно їсть тих 16 кілограмів солі.
ДО РЕЧІ
«У мене Україна одна»
Він ніколи не писав «у стіл». Правда, не всі його вірші друкували, а часом відверто багато років поспіль ігнорували. Та все-таки вірші Василя Симоненка приголомшили не одне покоління. Варто згадати хоча б «Задивляюсь у твої зіниці...», присвяченого Україні: «Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю». Під час однієї зустрічі зі студентами Черкаського педінституту Василь Симоненко отримав записку, в якій хтось запитував, яку Україну поет має на увазі, — самостійну чи в братній сім’ї народів? На що прозвучала відповідь: «У мене Україна одна, якщо автор запитання знає другу, — хай скаже, будемо вибирати».
Берези, в снігу занімілі, Іній на вітах слізьми, Про що ви мрієте, білі? – Про сонце мріємо ми…
Дуби в крижаній кольчузі, Одягнуті в сиві шовки, Про що замислились, друзі? – Про сонце наші думки…
Вітри із морозяним шпаром, Куди вас несуть чорти, Чого галасуєте даром? – Хочемо сонце знайти…
Очі, наповнені горем, Очі сумні мої, Чому ви блукаєте зором? – Хочем побачить її…
Серце, недавно кволе, Муко моя мала, Чому щемиш, як ніколи? – Хочу її тепла…
Розуме мій байдужий, Вируч мене хоч ти – Над чим ти думаєш, друже? – Хочу надію знайти…
На оборонку прикарпатські дільці, кажете, "працюють"? Мало було забраковано львівського та івано-франківського самопального смертельного лайна? На своїх виглядків їх вдягніть, та ще й за 5 тисяч грн.!!!
Ви тільки погляньте на морду ліца головного посадовця Чернівців! "Типовий українець". Просто якийсь Незнайка в мерЗькому кріслі!
А поруч 18 Іуд, що бажають солдатам СМЕРТІ!!!
Ей, "патрійоти" ЗУ, щось не помітно їх за гратами чи на хвалених смереках? Чи вам байдуже?
Останній сюжет просто вбиває! Чим далі, тим більше схиляюсь до думки, що наше сюсьпільство не варте нігтя тих, хто захищає Вітчизну та їхніх янголів-охоронців - волонтерів.
Іловайський Армагедон: Ахметов, Турчинов, Корбан та інші
Котел
Іловайський котел — епізод війни на сході України у другій половині серпня 2014, в ході якого розгорнулися запеклі бойові дії між українськими збройними силами та підрозділами МВС з одного боку, та збройними формуванням невизнаної ДНР і російських збройних сил — з іншого. Характер боїв визначається стратегічним значенням Іловайська, який розташовується в 25 км на схід від Донецька — перехід Іловайська під контроль українських збройних сил дозволив би завершити блокування терористів в Донецьку, — сухо зафіксовано в українській версії Вікіпедії.
За оприлюдненою версією українські військові увійшли в Іловайськ 18 серпня. Вони змогли взяти під свій контроль більшу частину міста, однак після введення регулярних російських військ 23-24 серпня і через дезертирство під тиском ворога окремих українських частин вже 28 серпня іловайське угруповання опинились в оточенні.
29 серпня вночі російський президент Путін звернувся до бойовиків з закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, що опинились в оточенні. Терористи згодом заявили, що готові випустити бійців з оточення. 30 серпня о 10:00 українські військові організованими колонами почали рух з міста, однак колони розстріляли, завдавши великих втрат українським батальйонам. За даними Міноборони, під Іловайськом загинуло 108 ( ) українських бійців, сотні бійців були поранені та були захоплені у полон.
За вересневим повідомленням генерального прокурора України Віталія Яреми, загиблих в Іловайській пастці вдвічі більше, а колишній чинник зовнішньої розвідки Микола Маломож впевнений, що кількість загиблих сягає майже тисячі. В котлі під Іловайськом загинуло від 800 до 1000 український військових, було поранено до 1500. Таку думку він висловив в ефірі Еспресо.TV.
Семен Семенченко та Юрій Береза, командири батальйонів «Донбас» і «Дніпро-1 запевнюють, що причиною справжньої бійні, через яку довелося пройти учасникам АТО, стало зрадництво. «Ми потрапили в оточення не через те, що ми погані, не через того, що ми дурні. А ми потрапили туди через зраду, через зраду сектора» Д «в першу чергу, і саме генерала Литвина. Ми зустрічалися з президентом, і вимога одна — відставка міністра оборони, начальника Генерального штабу, і генерал Литвин повинен відповісти за законом», — заявив командир батальйону «Дніпро-1 Юрій Береза під час прес-конференції в Дніпропетровську.
В розслідуванні причин трагедії в Іловайську наполіг президент, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил Петро Порошенко. «Слідчі вивчають, яким чином планувалися і проводилися ці операції. Призначено військово-тактична експертиза, яка дасть відповідь про правомірність прийняття рішень командним складом сил АТО і ступеня їх відповідальності», — сказав він, перебуваючи в Маріуполі. В результаті Порошенко пообіцяв зробити «кадрові висновки».
Вивчати ситуацію під Іловайськом взялася і Верховна Рада: у парламенті створено тимчасову слідчу комісію з розслідування обставин загибелі і захоплення в полон бійців сил АТО. «Повинна бути дана оцінка діям і бездіяльності всіх тих, хто в рамках так званої антитерористичної операції мав приймати рішення по координації дій і врешті-решт повинен був прийняти своєчасне рішення про відведення військ або яке-небудь інше, яке дозволило б зберегти життя багатьом нашим співгромадянам», — заявив народний депутат від фракції «Батьківщина»Андрій Сенченко. Комісія також планує встановити, хто саме стріляв по українським бійцям: якщо вогонь вели не тільки бойовики, але й російські військові частини, то які саме.
Вторгнення російських військ в Україну і бій за Іловайськ — події, які вимагають самого ретельного розслідування. Не все можна сказати сьогодні. Але якщо винні не будуть притягнені до відповідальності — не буде зроблено висновків. А якщо не зробити висновки, Україна не зможе ефективно протистояти подальшому просуванню російської агресії. Про це написав на початку вересня відомий журналіст Юрій Бутусов у своїй статті “Подвиг і трагедія Іловайська”.
Головний редактор відомого інтернет-видання “Цензор.Нет” переконливо розписав, що рішення щодо штурму Іловайська було прийнято командувачем АТО. За словами автора війська сектора «Б» сил АТО отримали від командувача АТО генерал-полковника Віктора Муженко бойову задачу — взяття Іловайська та Ясинуватої — ключових пунктів, що дозволяють замкнути оточення навколо Донецька з півдня і півночі. Таким чином, створювалася загроза єдиної магістралі в районі Харцизьк-Зугрес, що пов’язувала донецьке угруповання російських найманців з поставками зброї і підкріплень з Росії. З тактичної точки зору наступ був абсолютно виправданим, — написав Юрій Бутусов.
За висновками маститого військового експерта винуватцями трагедії призначено військову розвідку України і міністерство оборони, якому підпорядковується ГУР МО, які не зуміли передбачити російській наступ 24 серпня під час параду.
Варто зауважити, що практично всі, хто пише про Іловайськ та його велику трагедію замовчують, що найбільшу його цінність складає Зугреська теплоелектростанція. Модернізовану Зугреську ТЕС можливо вважати серцем Донбасу, вона дає “кров” усьому індустріальному регіону. Той, хто володіє нею фактично контролює весь Донбас.
“Блакитний француз” Ріната Ахметова
В 15 кілометрах від містечка Іловайськ, яке, як Чорнобиль, назавжди трагічною сторінкою увійде в історію України, розташувалась Зуївська теплоелектростанція. Вона є власністю компанії ТОВ “ДПЕК Східенерго”, що входить до складу ДПЕК — найбільшої енергетичної компанії України (фінансово-промислова група «Систем Кепітал Менеджмент», акціонером якої є Рінат Ахметов).
В експлуатації перебувають чотири енергоблоки одиничною потужністю 325, 320, 300 і 325 МВт, введені в експлуатацію в 1982-1988 роках. Проектне паливо — вугілля газових марок. Найближча шахта “Іловайська” знаходиться практично поруч, в 2 кілометрах від Іловайська. (Наразі на шахті ведуться відновлювальні роботи. До кінця року планується виконати цілий ряд заходів та підготувати гірські виробки до вуглевидобутку. Нагадаємо, що в серпні, в результаті військових дій, шахта “Іловайська” виявилася знеструмлена і насоси зупинилися. В результаті підземні виробки були затоплені).
За підсумками 2011 року Зуївська ТЕС мала одні з кращих техніко-економічних показників: найвищий КВВП серед ТЕС з аналогічними енергоблоками за встановленою потужністю — 61,7% (для порівняння у ТЕС з блоками 300 МВт від 20 до 47%). Станція зайняла третю позицію серед 14 українських ТЕС з вироблення та відпуску електроенергії в енергоринок України, вона поступилася тільки Бурштинській та Криворізькій ТЕС. Вона мала найкращі показники з економічності використання палива для вироблення кВтгод електроенергії та найвищий ККД блоків — 35,2% (інші блоки ТЕС від 27 , 2% до 33,9%).
В 2008-2013 роках були модернізовані енергоблоки № 1, 2 і 4, що дозволило збільшити одиничну потужність блоків на 20-25 МВт, підвищити надійність роботи обладнання та зменшити вплив на навколишнє середовище.
На кінець 2013 року встановлена електрична потужність станції складала 1270 Мвт, було виробилено 6 574 млн кВтг, КВВП станції склав 59,6%.
Цікаво буде взнати, що в ясну погоду з верхньої технологічної площадки витяжної труби електростанції (відмітка 331 метрів) можна побачити Азовське море.
В квітні цього року ДПЕК Зуївська ТЕС починає реконструкцію енергоблоку №3. Запланована дата завершення реконструкції — 15 січня 2015 року. Передбачалось, що вартість реконструкції енергоблоку складе 467 900 000 грн. Модернізація енергоблоку №3 Зуївської ТЕС реалізовується в рамках довгострокової стратегії ДПЕК з реконструкції генеруючих потужностей компанії. В планах ДПЕК на 2014-2022 роки реконструкція 24 енергоблоків. З 2007 по 2013 роки модернізовано 13 енергоблоків.
Реконструкція Зуївської ТЕС дозволила б збільшити потужність енергоблоку №3 до 320 МВт, продовжити термін експлуатації обладнання електростанції на 15 років, забезпечити ККД не менше 88% за рахунок модернізації циліндра низького тиску турбіни. Крім того, заходи дозволили б знизити питомі витрати палива до 342,1 грама / кВт год, зменшити витрати електроенергії на власні потреби на 0,4% за рахунок модернізації електроустаткування разом з модернізацією проточної частини турбіни і запровадженням часторегулювальних приводів живильників пилу і ПСУ.
Варто зазначити, що станом на квітень минулого року 64% загальної номінальної потужності українських ТЕС контролювалось Рінатом Ахметовим. На той час передбачалось, що в перспективі він буде готовий приєднати до своєї бізнес-імперії ще і ВАТ «Донбасенерго», керуючу Старобешівську і Слов’янську ТЕС.
У паливно-енергетичному секторі бізнес Ахметова побудований за принципом вертикальної інтеграції, тобто включає в себе повний технологічний цикл, від видобутку вугілля, який служить паливом для роботи ТЕС, до продажу отриманої електроенергії кінцевим споживачам. Це дозволяло уникнути залежності від суміжників і зменшити виробничі витрати.
13 серпня місто енергетиків Зугрес потрапило під обстріл, в результаті якого загинуло близько 20 мирних жителів, серед яких троє дітей. Регулярні обстріли продовжувались і в інші дні. Упродовж 25 — 29 серпня Зуївська ТЕС піддавалась щоденному обстрілу. В результаті пошкоджено мазутний резервуар, вугільну галерею. Пошкоджений шлакопровід може призвести до забруднення оточуючих земельних ділянок, на території Зуївської ТЕС працює 700 енергетиків. Станція працює одним блоком, але продовжує видавати електрику на Донбаський регіон», – повідомив керівник антикризового штабу ДПЕК Дмитро Сахарук. Обстріли не вщухали і у на початку осені, 10 вересня в Зугресі загинула одна людина, “Руйнувань на станції не має” — повідомили в Департаменті зі зв’язків з громадськістю ДПЕК.
До 16 жовтня бригади Харцизьких високовольтних електричних мереж ДПЕК Донецькобленерго відремонтували високовольтні лінії Зугрес-Іловайськ і Іловайськ — Іловайськ-Тягова. Це дозволило повністю відновити електропостачання Іловайська”, — повідомляє прес-служба ДПЕК.
Крім цього, “було подано напругу на залізничну станцію Іловайськ — один з найважливіших залізничних вузлів регіону. Енергетики відремонтували близько 100 пошкоджень на лініях і замінили більше 3 кілометрів проводу”, — йдеться в повідомленні.
Зугреська ТЕС — донецький “діамант” Ахметова, вціліла у пекельному вирі. Подібно фатальному “Блакитному французу”, він знищив сотні душ.
Таємна вечеря
15 серпня в актовому залі Курахівської ТЕС за участі голови Верховної Ради Олександра Турчинова, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та заступника губернатора Дніпропетровщини Геннадія Корбана була проведена нарада правоохоронних органів з керівництвом територіальних батальонів.
Після наради високоповажні учасники, а саме: Олександр Турчинов, Арсен Аваков, Геннадій Корбан, а також Степан Півторак (командуючий Національною гвардією), Сергій Яровий (заступник міністра Авакова з громадської безпеки), начальник департаменту громадянської безпеки Володимир Гриняк, начальник республіканської ДАЇ Анатолій Сіренко та група комбатів переїхали в місцеве кафе. Там було продовжено закриту частину наради.
За вказівки заступника голови Дніпропетровської облдержадміністрації Геннадія Корбана було вирішено наступати на Іловайськ та “віджати” Зуївську ТЕС, енергетичну “перлину” ДПЕК Ріната Ахметова. Позиція керівництва АТО та Міноборони щодо штурму Іловайська, звичайно, до уваги не бралась.
Присутні на “закритій нараді” комбати Семен Семенченко, Юрій Береза, Андрій Філоненко та його заступник Руслан Онищенко (добровольчий батальйон патрульної служби міліції особливого призначення “Шахтарськ”, розформований у жовтні через мародерство), Андрій Білецький та інші присутні штурм одноголосно підтримали.
Олександр Турчинов на цій частині наради щодо наступу сором’язливо промовчав. Згодом стало відомо з його інтерв’ю, що на “нараді на найвищому рівні” він попереджав щодо можливості котла у разі штурму Іловайська.
Откровенія от Філоненко
13 жовтня командир батальйону «Шахтарськ» Андрій Філоненко заявив, що плануванням операції з взяття Іловайська займався заступник дніпропетровського губернатора Геннадій Корбан.
Про це він сказав на засіданні тимчасової слідчої комісії з розслідування загибелі українських військових під Іловайськом.
Філоненко зазначив, що 5 серпня Корбан провів нараду, на якій, крім нього, були присутні комбат «Донбасу» Семен Семенченко, командир батальйону «Азов» Андрій Білецький і командувач сектору «Б» генерал Руслан Хомчак.
«Нараду було присвячено плануванню операції із зачищення й взяття Іловайська… Там всі завдання ставив Корбан… Командував там всім не Хомчак, на мою думку, командував там всім Корбан», — сказав комбат.
За словами Філоненка, розпорядження керівництва МВС про залучення батальйонів спецпризначення до операції не було, батальйони підкорялися безпосередньо генералові Хомчаку.
Комбат «Шахтарська» заявив, що 7 серпня мав на руках агентурні дані про істотне збільшення кількості терористів в Іловайську.
Він стверджував, що надав ці дані Корбану, керівництву батальйонів «Азов» і «Дніпро-1.
Філоненко заявляє, що вони ці дані проігнорували й наполягали на малій кількості супротивника й можливості взяття міста силами батальйонів «Шахтарськ», «Азов» і «Дніпро-1.
Комбат наголосив, що дозвіл на відхід дав міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
14 жовтня заступник командира батальйону “Азов” Ігор Мосійчук повідомив про деякі інші невідомі моменти наради 5 серпня в кабінеті заступника голови Дніпропетровської ОДА Геннадія Корбана. Він підтвердив, що на зібранні Корбан віддав наказ добровольчим батальйонам про штурм Іловайська. За інформацією Ігоря Мосійчука в нараді брали участь кобмат “Дніпра 1” Юрій Береза, комбат “Донбасу” Семен Семенченко, вищезгаданий головний редактор сайту “Цензор.Нет” Юрій Бутусов, комбат “Шахтарська” Андрій Філоненко, комбат “Азова” Андрій Білецький. Про це Мосійчук написав на Facebook.
“В ході наради деякі з присутніх командирів отримали грошову винагороду за участь у майбутній Іловайскій операції. Корбан інформував комбатів про відсутність будь-яких укріплень районів і військової техніки в Іловайську”, — додав він.
За словами Мосійчука, генерал Хомчак (один із позитивних героїв “Іловайської трагедії” Бутусова) “прибув на нараду до Корбану значно пізніше, на автомобілі “лексус” групи Коломойського і повністю підтвердив все, що до цього говорив Корбан”.
“Саме так в кабінеті абсолютно цивільної людини, підлеглого олігарха Ігоря Коломойського Геннадія Корбана було прийнято рішення про похід на Іловайськ”, — написав колишній командир “Азова”.
“Вважаю, що Генеральна прокуратура України повинна негайно допитати присутніх на цій нараді, встановити на яких підставах цю нараду проводив цивільний громадянин Геннадій Корбан і клопотати перед судом про негайне взяття під варту осіб, які свідомо послали на смерть добровольчі батальйони і військові частини збройних сил” , — додав Мосійчук.
Іловайський Апокалепсіс
Під Іловайськом наступ сил АТО відбувався без резервів, розвідки та підтримки.
Про це в ефірі програми “Вечір з Миколою Княжицьким” на Еспресо.TV скорботно заявив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
Він зазначив, що наступ вели непідготовлені люди з добровольчих батальйонів. “У них відваги повне серце, але це піхота. А їм протистояла регулярна російська армія з сучасною технікою”, — зазначив міністр.
“Нас відправили не так на антитерористичну операцію, а в тир, де ми були мішенями!” — резюмує солдат події 23-28 серпня.
Свій короткий бойовий шлях контрактник розпочав на Харківщині, де служив в 92-й окремій мотобригаді, що прикривала прикордонників. У частині служили контрактники, багато з бойовим досвідом. З них була сформована ротно-тактична група: 16 танків, самохідні артилерійські установки, бронетранспортери і вантажівки — приблизно сотня одиниць техніки та 2,5 тисячі бійців. “Це була міні-армія з інженерно-саперний підрозділ, медичної ротою. Було багато боєприпасів, — описує солдат свій підрозділ. — Зі мною служили мужні люди … “
В зону АТО їх відправили 23 серпня: під Чугуєвом посадили в потяг і повезли в невідомість. Везли добу через Дніпропетровськ і Запоріжжя. Мети експедиції солдат не знав: “Були погані передчуття, сни …” Один з товаришів по службі розписався з нареченою в день відправки в зону АТО.
Стали вивантажуватися на якомусь полустанку — тут в небі з’явилися безпілотні літальні апарати, хтось сказав, що російські. Сформували колону і вирушили в напрямку Новопавлівки, згодом згорнули до Куракова: бійцям сказали, що прикривати місцеву ТЕЦ і водосховище.
Далі почалися незрозумілі тридобові маневри по сільській місцевості. В районі Мар’їнки почалася війна: колона вийшла до позицій артилеристів, які з САУ і ракетних установок “Град” вели перестрілку з супротивником. Вони стріляли, по них стріляли …
Тут солдати дізналися, що їдуть під Іловайськ.
“Мапи місцевості у командирів не було, купили якусь в магазині”, — розповідає солдат. Радіозв’язок був нікудишній: частина радіостанцій виявилася без акумуляторів, інші розряджені, а силові установки техніки давали іншу напругу, так що зарядити рації було ніде. Телефони було наказано вимкнути — вони притягували безпілотники, та й покриття практично не було.
Відпочивали на якомусь болоті, зораному вибухами. Серед ночі вирушили. Палива в баках бронетранспортерів було літрів по 30 при витраті 100 літрів на 100 кілометрів. Техніка була неперевірена, через неполадки та поломки доводилося часто зупинятися.
Солдати майже не спали з початку руху колони, втома давалася взнаки.
Після невизначеного петляння дорогами вночі зупинилися десь в районі Волновахи в посадці.
Колона пережила пару “легких мінометних обстрілів” без втрат, хоча їхали по випаленій землі й зустрічали шматки військової амуніції.
На ранок рушили в бік Донецька — до нього було кілометрів 20. Раптом прилетів вертоліт Мі-8, з нього виліз офіцер. Він сказав, що попереду в 7 кілометрах — позиції російських “Градів”. Треба швидко відступати, вірніше, відводити колону з-під неминучого розстрілу.
Колона звернула вправо і стала розгортатися в кукурудзяному полі. І тут з посадки вдарили міномети і стрілецька зброя. Колона в маневрі відповіла наосліп, рушила до посадки. Там виявилася позиція українських гаубиць. “Ми, виходить, стріляли по своїм, а вони по нас!” — шоковано розповідав солдат. Під час перестрілки загинув один боєць з колони.
Потім почалася пекельна плутанина. Колоною ніхто не керував — самі командири вирішили рухатися під Іловайськ, для чого треба було повернутися на Донецьку трасу, до якої було 10 кілометрів. Біля розвилки на Старобешівське водосховище до колони прибилися розвідники. Їхали під періодичним обстрілом з мінометів і стрілецької зброї, кружляли навколо якогось села …
“Від диму і пилу у людей текли сльози, соплі. Окуляри не допомагали, багато страждали від алергії”, — описує солдат становище товаришів по службі.
Обстріл колони тривав кілька годин, бійці проїжджали мимо своїх загиблих та розбитої техніки: “Медроту накрили вибухами на наших очах …”.
Командири в метушні загубилися разом з БТР. Хвіст колони “накрив” залп “Градів” …
Через кілька кілометрів до колони прибилися залишки 51-ї дивізії — пошарпані, на побитій техніці.
Обстріли не припинялися — били гаубиці і ракетні установки. З зупиненого БТРа солдату довелося пересісти на броню танка.
“Нас розстрілювали з трьох сторін на квадраті зі стороною в 30 кілометрів, — ділиться солдат. — Били з дистанції 10-15 кілометрів — нам просто нічим було відповісти. Нас послали не в бій, а в тир … “.
Під Іловайськом був, за дописами Юрія Бутусова, серйозно поранений командир «Донбасу» Семен Семенченко. 1 вересня Семенченко зняв свою легендарну балаклаву і пішов в народні депутати.
Під Іловайськом загинув Микола Березовий, чоловік журналістки Тетяни Чорновіл, депутата Верховної Ради від “Народного фронту”.
“Несколько часов назад под городом Илловайск в бою погиб смертью храбрых Герой Украины боец батальона милиции спец назначения «Азов» , муж Татьяны Черновол — Николай Березовой.
Как всегда смерть забирает первой самых лучших.
Вместе с Николаем погиб еще один боец батальона «Азов», имя которого устанавливается. (В районе боя сейчас не работает связь. )
Не завидую я тому снайперу, который убил Николая.
Я лично знал этого смелого и мужественного и одновременно очень доброго и ранимого человека с обостренным чувством справедливости.
Скорблю вместе с Татьяной и всеми, кто знал Николая.
Министр внутренних дел Арсен Аваков распорядился представить Николая Березового и его павшего побратима к государственной награде за проявленное мужество и смелость на войне с терроризмом.
Герої не вмирають !”,
- оперативно повідомив 10 серпня через Facebook радник міністра МВД Антон Геращенко.
Постріптум
З 20 жовтня енергетики ахметівської ДПЕК розпочали ремонт високовольтних ліній, що ведуть від Зугреської ТЕС в Тельманівський і Новоазовський райони.
20 жовтня було оприлюднено проміжний звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин трагічних подій, що призвели до загибелі та захоплення в полон бійців добровольчих батальйонів, а також Збройних сил України біля міста Іловайськ Донецької області.
Згідно звіту план операції по наступу на місто Іловайськ Донецької області розроблявся в перших числах серпня поточного року під керівництвом Командувача оперативного командування “Південь” генерал-лейтенанта Хомчака, який є керівником Сектору Б.
В подальшому штабом АТО було затверджено рішення “Про проведення військової операції по розгрому основних сил незаконних збройних формувань в міста Іловайск і узяттю його під контроль”.
Проведення зазначеної операції було частиною плану штабу АТО по оточенню Донецька через Іловайськ і далі на Зугрес із завданням перерізати трасу Шахтарськ-Донецьк.
При плануванні узяття Іловайська керівництво Сектору Б виходило з розвідданих, отриманих зі штабу АТО про те, що в місті знаходиться від 30 до 80 сепаратистів з числа місцевих мешканців, які мають стрілецьке озброєння, і немає організованої оборони.
Поряд з цим, підлягає додатковій перевірці інформація командира 40-го батальйону територіальної оборони “Кривбас” полковника Мотрія О.В. та командира розвід підрозділу 40-го батальйону Олександра Ткачова, які зазначили, що на зустрічі, яка відбулась 8 серпня в розташуванні 40-го батальйону територіальної оборони “Кривбас” в населеному пункті Старобешеве, до відома керівника Сектору Б генерала Хомчака було доведено інформацію про наявність в Іловайську укріпрайону та значної чисельності добре озброєних терористів.
У звіті наголошується, що 5 серпня в Дніпропетровській обласній державній адміністрації відбулась зустріч генерала Хомчака з командирами добровольчих батальйонів “Донбас” (в/ч 3027 Національної гвардії) і добровольчими батальйонами особливого призначення Міністерства внутрішніх справ “Дніпро-1”, “Азов” і “Шахтарськ”, виділених штабом АТО для операції по зачистці Іловайська. На зустрічі, за участю заступника керівника Дніпропетровської ОДА Корбана Г.О., обговорювався план операції.
Питання, на яке Комісія не отримала логічної відповіді — чому у “військовій операції по розгрому основних сил незаконних збройних формувань в міста Іловайськ і узяттю його під контроль” підрозділи Збройних Сил брали участь в блокуванні міста, а розгром основних сил незаконних формувань був доручений добровольчим батальйонам, які покликані виконувати міліцейські функції у другому ешелоні і мають відповідне цим функціям озброєння? Хто конкретно і чому затверджував таке рішення?
Належить встановити, чому при плануванні операції з узяття крупного транспортного вузла, що має стратегічне значення, не викликала сумніву інформація про незначні сили противника, чому не була проведена дорозвідка ситуації в місті, і чому не була врахована можливість посилення угрупування терористів з використанням залізниці?
Завершується проміжковий звіт наступним:
“Результатом помилок, які були допущені військовим керівництвом країни, стали сотні людських життів і покалічених доль.
Стала падати довіра народу до керівництва країни й армії.
Власну слабкість і нездатність керувати обороною країни керівники міністерства оборони і Генерального штабу стали пояснювати силою і непереможністю агресора.
З вуст політичного і військового керівництва стала тиражуватися недостовірна інформація про втрату на полі бою 65% військової техніки.
Так, в країні і армії насаджувались настрої поразки, відповідальність за яку також повинні розділити міністр оборони Гелетей В.В. і керівник АТО Муженко В.М.
Ці настрої стали фоном зустрічі президентів України і Росії, що відбулася 26 серпня 2014 в Мінську і, в значній мірі, визначили підписання 5 вересня 2014 року мінських угод, які неоднозначно сприймаються як мешканцями Донбасу, так і мешканцями всієї України, а також прийняття не менш спірних законів “про Донбас” 16 вересня.
Зважаючи на викладене можливо стверджувати, що спроба рейдерського захоплення Зургеської ТЕС “топорно” залегендована під взяття Іловайська з “метою створення загрози єдиній магістралі в районі Харцизьк-Зугрес, що пов’язувала донецьке угруповання російських найманців з поставками зброї і підкріплень з Росії” є важким злочином проти України та її народу. Не лише “цапи-відбувайли” у вигляді генерала Хомчака, але й реальні замовники й організатори та лобісти іловайського апокаліпсису мають понести заслужену кару за сотні загиблих та сприяння окупантам шляхом дестабілізації ситуації.
В российских больницах и СИЗО содержатся более 1 тысячи украинских военнопленных.
Об этом сообщила российская правозащитница основательницей проекта "Груз-200" Елена Васильева.
"Но есть еще одно доказательства, которыми просто набиты российские больницы и места временного содержания заключенных. Очень долго не поднимался вопрос о том: что делают в российских СИЗО и на гауптвахтах украинские военнослужащие, если ни какой войны между Украиной и Россией нет?", - написала Васильева.
І ще, ЧОМУ? Пленные военнослужащие 93-й бригады оказались вне договоренностей об освобождении, - журналист
16:33 / 02.01.2015 — Новости Донбасса
Боевики «ДНР» и «ЛНР» удерживают 90 военнослужащих 93й бригады ВСУ. Об этом сообщил на своей странице в Фейсбук журналист Роман Бочкала, ссылаясь на слова родственников пленных.
«Проблема в том, что большинство из них в списке военнопленных не значатся, а числятся в - пропавших без вести. Потому не могут быть обменяны. Они как бы вне договоренностей. Отчаявшись, инициативная группа родственников отправилась на оккупированную территорию и сейчас находится в Донецке. Им удалось выяснить много интересного. Например, в Горловке, где они тоже побывали, официально ни одного пленного из 93й бригады, а по факту там нашлись пятеро ребят», - написал Бочкала.
p.s. Перш за все, це громадяни України, котрих ви і ваш МІС зобов'язані звільнити.
Українським військовослужбовцям не подобається «перемир’я», однак вони змушені виконувати наказ. Добровольці, ЗСУ і силовики хочуть звільняти окуповані території, однак в української влади немає політичної волі на військове повернення Україні Донбасу.
Про це заявив командир Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» Андрій Стемпіцький, - пише Преса України.
За його словами, погляди націоналістичного військово-патріотичного руху не завжди співпадають із поглядами українського керівництва, а тому такі формування, як «Правий сектор» є невигідними декому у владі.
««Правий сектор» дуже невигідний тим представникам чинної влади, які постановили остаточно заморозити військові дії проти терористів на Донбасі. Водночас можна зазначити, що наші командири завдяки тому, що ДУК ПС не входить в склад ЗСУ, мають можливість адекватно реагувати на загрози і усувати їх», — зазначив командир ДУК.
Як стверджує Стемпіцький, керівництво держави «грається» в перемир’я, адже часто терористи використовують цей режим і посилюють атаки на сили АТО.
«Так, у селищі Піски заборона застосовувати артилерію призводить до того, що російська сторона, відчуваючи безкарність, починає активніше тиснути на українські позиції – працюють їхні снайпери, регулярно здійснюються вилазки диверсійно-розвідувальних груп противника. Періодично обстрілюється Донецький аеропорт. В свою чергу проросійські сили активно застосовують артилерійський та мінометний вогонь проти українських сил.
Інколи доходить до парадоксальних ситуацій. 29 грудня відбувся напад диверсійно-розвідувальної групи на позиції 93-ї бригади в Пісках. Загинуло троє вояків. На допомогу армійцям був піднятий по тривозі підрозділ 2-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону нашого Корпусу. Завдяки професійним діям штурмовиків вдалося відбити атаку і взяти в полон одного з бойовиків. Скоріш за все, не володіючи повною інформацією про цей бій або з метою дискредитації підрозділів ДУК ПС, перебіг подій був висвітлений свідомо неправильно. В деяких ЗМІ «Правий сектор» звинуватили в провокаціях та неадекватному застосуванні зброї», — пояснює військовий.
Андрій Стемпіцький підкреслює, що і добровольці і вояки Збройних сил хочуть нарешті ЗВІЛЬНИТИ Донецьк.
«Сил вистачає, мотивації також. Багатьом вже набридло сидіти на одному місці. Я не сказав би, що це призводить до якоїсь надмірної деморалізації. Проте люди зараз стиснені як пружини. Всім кортить якнайшвидше прогулятися звільненими вулицями Донецька. На жаль, на це НЕМАЄ ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ КЕРІВНИЦТВА ДЕРЖАВИ", — стверджує він.
На думку командира, повноцінна війна може відновитися вже до весни.
По всьому світу стала новина... У Києві Різдво відсвяткують «Козацькою колядою», «Зимовою казкою» та «Країною мрій»
Валерія НАЛИВАЙКО
Уже сьогодні на січневому небі запалає перша зірка, яка сповістить про народження спасителя Ісуса Христа. Всі родини зберуться за святковим столом iз 12 стравами, що, за традицією, знаменують 12 апостолів, а беззмінною «зіркою» столу, як у прадавні часи, так і зараз, стане кутя — символ багатства, достатку і життя.
Різдвяні традиції та обряди не втратили своєї популярності й через віки. Так, у столичному етнокомплексі «Мамаєва слобода» на Різдво під колядки й танці фольклорних гуртів «Кралиця», «Роксоланія», «Рожаниця» та ін. проведуть майстер-клас із приготування куті, де кожен охочий може взяти участь і, наприклад, власноруч потовкти пшеницю у ступі. Також організатори влаштують дегустацію традиційних українських хмільних напоїв (піст уже закінчиться): вишняка, слив’янки, дулівки та медовухи. А родзинкою старовинного «барного» меню стане глінтвейн по-козацьки — «мусулєс».
Древній парк «Київська Русь» на Різдво порадує гостей не тільки традиційним кінно-каскадерським шоу, а й Різдвяним вертепом та рольовим дійством «Зимова казка» — фольклорні персонажі розважатимуть гостей хороводами, іграми, древньослов’янськими обрядами та ворожіннями. Різдво у Києві відсвяткують і на Троїцькій площі біля НСК «Олімпійський», де діє новорічно-різдвяний ярмарок.
А на Софійській площі, де цьогоріч розмістилася головна ялинка країни, 7 січня Олег Скрипка вкотре запросить усіх на Різдвяну «Країну Мрій». Гостями свята стануть молоді українські гурти «Кана», Voanerges, «Бурдон» та «Врода». А завершить святковий вечір сам Олег Скрипка з ЛеГранд оркестром.
Президент етно-культурного проекту Folk Ukraine Ігор Добруцький, який влаштував «Новий рік на Софії», вважає, що дух Різдва як ніколи сприяє примиренню і об’єднанню усіх. «Різдво для українців — це, перш за все, сімейне свято, збагачене великою кількістю традицій та обрядів: колядки, вертепи, дідух та й самі приготування до свята. Загалом традиції святкування Різдва сприяють об’єднанню і згуртуванню народу. Тож від того, як ми шануватимемо своїх предків, культуру та надбання, залежатиме наша духовність, єдність і майбутнє нашої країни», — переконаний він.
Дисидент проти Кремля Сенатський комітет Конгресу США у справах збройних сил очолив непримиренний опонент Володимира Путіна
Олег БОРОВСЬКИЙ
Починаючи з 3 січня, комітет у справах збройних сил Сенату США очолив Джон Маккейн. Відтепер один із найбільш послідовних критиків Володимира Путіна братиме безпосередню участь в ухваленні рішень про розміри та цілеспрямованість асигнувань Пентагону. Для Києва це дуже добра новина, натомість у Москві, з цілком зрозумілих причин, нічого хорошого для себе від цього призначення не очікують. Хоча народу цього, звісно, не показують — навпаки, російські ЗМІ старанно вимальовують для населення гіперболізовано карикатурні образи представників американської влади.
Натомість більш-менш віддалений від Кремля інформаційний портал Газета.ru в аналітичній статті з цього приводу зауважує, що фігура Маккейна є складнішою, ніж та карикатура, яку звикли малювати його критики. Хоробрий військовий пілот, полонений в’єтнамських комуністів, друг російських опозиціонерів та непримиренний опонент президента РФ Путіна — все це Джон Маккейн, нагадує російське інтернет-видання.
Ймовірно, ця посада 78-річного сенатора, який програв президентські вибори-2008 чинному главі держави Бараку Обамі, стане вершиною його політичної кар’єри. Крісло голови комітету один із найвпливовіших членів Верхньої палати Конгресу США від південного штату Арізона отримав завдяки тому, що на проміжних виборах до Сенату минулої осені перемогу здобули республіканці. У Конгресі Маккейн провів майже 30 років, очолював сенатські комітети з торгівлі та у справах індіанців. Але нинішня посада — найбільш впливова та престижна, адже є ключовою в ухваленні рішень та реалізації програм оснащення і реформування армії, ВПС та ВМС США.
У Маккейна не бракує критиків не лише в Росії, а й у США, ба, навіть у рідній політичній силі. «Його особисті погляди часто розходяться з генеральною лінією Республіканської партії, завдяки чому він отримав прізвисько Дисидент», — каже консультант республіканців Крістофер Нейвім. Маккейн дійсно не милує ні ворогів, ні друзів, обіцяючи очистити лави своїх однопартійців від «великих грошей», які, на його думку, зіпсували республіканців.
Та чи не найяскравіше про Маккейна свідчить ставлення до нього Володимира Путіна. «Маккейн свого часу потрапив у В’єтнамі в полон. Він сидів у ямі, кілька років там просидів, тож не дивно, що всіх ненавидить. Від такого в будь-якої людини «дах поїде», — заявив нещодавно ВВП на своїй прес-конференції.
Заочна перепалка між політиками триває не один рік. Світом розійшлися слова Маккейна про те, що він побачив в очах Путіна лише три букви — «КГБ». Цим він «підколов» не лише господаря Кремля, а й свого старого опонента у лавах Республіканської партії Джорджа Буша-молодшого, який колись заявив, що «знайшов душу» в очах Путіна.
Саме Маккейн після повернення з постреволюційного Києва в березні минулого року назвав Росію «автозаправкою, яка видає себе за країну».
Окрім того, всупереч адміністрації Барака Обами, сенатор виступає за постачання американських важких озброєнь до України для протидії російській агресії. І на своїй новій посаді на цьому наполягатиме.
Понятие «векторный брак» характеризует союз представителей знаков Восточного гороскопа, сформированный по типу «хозяин-слуга». Вычислить, являетесь ли вы участником векторного союза несложно. Векторное кольцо выглядит так: Крыса – Лошадь – Кабан – Дракон – Кот – Петух – Собака – Бык – Тигр – Коза – Змея – Обезьяна – Крыса. Сосед знака слева всегда выступает в роли «хозяина», а сосед справа – является «слугой». В чем же плюсы и минусы такого союза?
Взаимодействие партнеров напоминает конфликт природных стихий. На усмирение страстей приходится тратить много энергии. Астрологи утверждают, что противостоять воздействию векторного кольца невозможно. Векторные отношения легко пробьют ваше защитное поле и найдут уязвимое место. Знак-«хозяин» всегда будет прав, а знак-«слуга» может навсегда оставить мысль о справедливости и равноправии. Зависимость супругов друг от друга приводит к тому, что из страха потерять друг друга, они куда резче проявляют свою ревность и другие острые эмоции. В конфликтах и ссорах векторные любовники не жалеют друг друга, стараясь нащупать и задеть за самое живое; и, чаще всего, им это удается. Постоянный стресс выматывает обе стороны, что негативно отражается на здоровье пары.
Если говорить о плюсах, супруги в векторном браке способны легко налаживать отношения и достигать ощущения полного душевного комфорта рядом друг с другом, они вспыхивают и затухают практически одновременно. В таких браках нередко присутствует как физическая, так и духовная гармония. Именно векторные браки чаще всего приводят к слиянию душ и полному единению партнеров. С помощью векторного брака, шквала страстей и бури эмоций, можно добиться успеха в творческих профессиях. Впрочем, это чаще касается «хозяев», а не «слуг». Зато «слуга» способен сделать головокружительную карьеру, найдя в себе силы разорвать векторное кольцо и уйти от своего «хозяина».
Если вы не боитесь вступать в векторный союз – совершенно непредсказуемый и крайне беспокойный – подумайте также о том, что дети, в векторной семье, рождаются такими же неуправляемыми, как и сам брак.
Просто якийсь Незнайка в мерЗькому кріслі!
) українських бійців, сотні бійців були поранені та були захоплені у полон.
