«Нічого не змінилося...»

Рік тому, розмовляючи з волонтерами, я запитала провокативно, чи люблять вони нашу армію. «А вона у нас є?» — запитали ті, хто тиждень за тижнем їздив у зону АТО, везучи допомогу солдатам. Нині з трибун ми постійно чуємо, що в Україні створено армію нового типу. При щонайкращому ставленні до захисників України, варто визнати: не створено. Процес творення, звісно, йде, але чи нормально?

«Сьогодні допомога населення скоротилася в рази, — констатує Андрій Букін. — Ніби після Мінських домовленостей війни не стало. Суспільство значною мірою відгородилося від того, що йде боротьба за територіальну цілісність України. Люди переключилися на інші проблеми. Хроніку про кількість обстрілів, навіть про загиблих більшість сприймає сьогодні як статистичну інформацію, а не особисту втрату. А це мало б бути особистою трагедією для кожного українця, як було на Майдані. Ціна життя зменшилася?..»

Тим часом, нагадує волонтер, є населені пункти, де бойові дії й не припинялися. І коли в новинах кажуть, що був обстріл, то це може означати, що стріляли з семи ранку до десяти вечора. І загалом ТАМ нічого не змінилося. Минув рік, а у солдатів так само немає камуфляжу, недостатнє харчування, вже не кажучи про спецобладнання...

Волонтери згадують частину, де хлопці ходили у камуфляжних дощовиках — зверху на труси. І вони тими дощовиками дорожили, бо іншого камуфляжу не мали... Якось привезли в одну з частин допомогу, а назустріч вийшли не солдати — «ряжені», хто в чому... «Наш співробітник потелефонував, що його відправляють у зону бойових дій із «учебки», а опорядження ніякого, — розповідала кілька місяців тому голова профкому ТОВ «Керамейя» Ірина Меркун. — Ми зібралися, дістали бронежилет, привезли йому вже вночі, а він дякує зі сльозами, бо як це — їхати на війну незахищеним?..»

Зрозуміло, тоді все було непередбачуваним, до війни не готувалися. Але ж почався новий бюджетний рік, то де все заплановане? — запитують ті, хто своєю самовідданістю «латає» армійські дірки.

За час, що минув, уяснили: міноборонівські заяви про те, що всі вояки споряджені належним чином — це «дурилка» для далеких від ситуації. Бо те «належним чином» обумовлене стандартами ще радянських часів і зовсім не відповідає реальним потребам. Щоб було зрозуміліше: ті стандарти нагадують офіційно виписані колись стандарти потреб радянської жінки, якій призначалося щось на кшталт двох пар панчіх на рік; одного домашнього халата на три роки та подібне. Звісно, єдиний екземпляр форми міг би влаштувати бійця, якби він ночував у готелі, на блок-пост під’їздив на таксі, а там, звісно, — ніяких пострілів і обстрілів. Але в реальності, на жаль, усе не так.

Ніби позитив: поступово стандарти змінюються. «Зараз інші норми щодо взуття, — розповідає Андрій Букін. — Тепер держава зобов’язалася видавати одну пару зимового взуття на два роки та пару літнього — на півроку. Тобто, рахуємо, п’ять пар на два роки. Але ж видають одну пару на рік. Змінилися норми видачі одягу — раніше передбачався один камуфляж на рік, зараз — на півроку. Проте знайомі офіцери-артилеристи розповідають: залишилися на контракті, служать другий рік, і досі камуфляжу не отримали. Так і щодо харчування. Тобто норми змінилися, а от ситуація — та сама...»

Волонтер не нарікає на зменшення допомоги від населення. Всі розуміють: падіння валютного курсу, зниження життєвого рівня, психологічний самозахист... Але, окрім усього, є й падіння духу. Зокрема, й тому що Міноборони не демонструє зразка прозорості та некорумпованості. При цьому дехто поспішає висловити резон: під час війни армію критикувати не можна! Проте чи ж можна плутати армію з бездарними і нечистими на руку військовими чиновниками?

«Я — привид»

Він вийшов виступати на обговоренні фільму «Аеропорт». Військовослужбовець батальйону «Айдар» Євген Бондар, який приїхав до Сум у відпустку. Не втрималася, запитала, скільки йому років. «Двадцять два», — відповів Женя. На вигляд — хіба сімнадцять. «Хлопці — молодці, — коментував він дії «кіборгів». — Стояли до кінця, стояли за своє, щоб ось тут, удома, не стріляли...»

Сам він воює рік. Але офіційно, каже, лише два місяці: «Решту часу я був привидом...»

Оці численні «накладки» у ставленні держави до своїх захисників — річ образлива, — вважає Сергій Савченко, співзасновник благодійного фонду «Сагасітас-Україна», батько загиблого в АТО лейтенанта-десантника Максима. І проблеми з отриманням посвідчень, і перекручення термінів служби мобілізаційному духу не сприяють. «Треба виявити увагу до цих людей, показати, що держава піклується про них. Що вони потрібні не лише під вогнем із автоматами, а й тут, у цьому житті», — говорить Савченко. Наші захисники варті кращого ставлення, переконаний підполковник у відставці, адже вони витримують натиск і завдають втрат навіть розхваленим російським військовим спецчастинам.

Не може не дивувати підхід до мобілізаційного процесу. Багато років тому визнаний полководець Олександр Суворов сказав, що воювати треба не числом, а вмінням. Для сьогоднішньої армії цей вислів ще актуальніший. Але чи всі українські військовики це розуміють?

Учасник АТО сумчанинОлексій Макарюк переконаний: цивільного фахівця в армії потрібно використовувати з найбільшою користю для армії, відповідно, найкраще — близько до фаху. «А у нас на блок-посту піднімав-опускав шлагбаум кандидат медичних наук. Невже це найкорисніше його використання у військових умовах?»

До речі, пам’ятаєте обіцянку Президента Порошенка, що всі кадрові військові, які працюють у військкоматах, мають пройти службу в зоні АТО? Хтось щось чув про виконання цього наміру щодо тих, хто робить набір та «сортування» мобілізованих?..

Ми повсюдно визнали, що сучасна війна — передусім війна інформаційна і що цю війну Україна на першому етапі програла. Отже, потрібно створювати інформаційну армію і проводити політику державної інформаційної безпеки. Бажано, аби це теж робили фахівці. Проте наших журналістів мобілізують для стрільби зі звичайної, а не медійної зброї. Відомий сумський телевізійник Костянтин Єлишевич був узятий до війська три місяці тому. Народний депутат Олег Медуниця вирішив посприяти, аби журналіста використали з найбільшою користю. «У своїх переговорах я дійшов до заступника міністра оборони Петра Миколайовича Мехеди, — розповідає Олег. — Було зроблено запит на частину, виклик Єлишевичу для проходження тренінгів з інформаційної роботи. Але, як розповіли мені, командир частини того листа просто взяв і порвав».

Шостого червня, у День журналіста, прийняв присягу ще один сумський медійник, редактор сайта, давній керівник осередку Комітету виборців України й кращий сумський експерт із виборчих питань Олексій Захарченко. Цим «комп’ютером» теж планують «забивати цвяхи»...

Здавалося б, даними питаннями має опікуватися «длячогосьстворене» Міністерство інформації, у народі — МінСтець. Проте, як бачимо з останніх новин, міністр проводить інші потужні інформаційні акції: у Житомирі з дітьми учасників АТО робить відбитки долоньок жовтою фарбою на синіх футболках. Чудово, що ці знаки дитячої любові будуть передані батькам у військо. Але подібна акція — рівень місцевої громадської організації, а не міністерства. Відтак — просто спроба дешевого піару. Нагадаємо: на тлі невиграної інформаційної війни...

«Коловрат» буде!

До речі, про молодіжні організації. Сумський осередок ГО «Молодіжний націоналістичний конгрес» цього року водинадцяте проводитиме патріотичний наметовий табір для дітей і підлітків.

Уранці того дня, коли ініціатори табору повинні були виступити на прес-конференції, я отримала листа від Олександра Бойка: «Загинув Роман Атаманюк».

Хлопці прес-конференції не відмінили. Але спочатку говорили про двадцятип’ятирічного Романа, ідеального бунчужного табору. Сашко Бойко, колишній керівник організації, доброволець, поранений в АТО, — стриманіше; зовсім юний сучасний очільник ГО Мирослав Ольшанський — зі сльозами на очах.

Роман — доброволець в «Айдарі», потім боєць 93-ї бригади — був казали хлопці, еталоном відвертості, загостреного відчуття справедливості. Його гнітила недосконалість світу, саме тому пішов до війська.

«У «Коловраті» він слідкував за дисципліною. І багато хто пам’ятає його суворим. Він справді не на дітей — на нас міг подивитися так, що без слів ставало зрозуміло: щось робимо не так. При цьому мав вражаюче почуття гумору! Не часто його виявляв, але посмішка Романа була багато чого варта... Він був із тих, хто закриє собою дзот, хто поведе літак на таран. А життя його перервав мінометний обстріл. Тим часом штаб АТО того дня передав, що втрат не було...»

«Коловрат» — табір, що виховує патріотів. Принаймні закладає основи цього. Вишколи змінюються розвагами; може бути оголошений нічний алярм і табір вирушить у похід, а можуть підняти на нічне прибирання території, якщо в таборі насмітили... Хтось тут уперше чистить картоплю чи миє посуд, хтось уперше навчається лідерству, хтось — вирушає до нічного лісу. Але головне — атмосфера дружби, взаємопідтримки та українськості.

І цього року, кажуть хлопці, вони знову намагатимуться робити все, щоб виростали українці, схожі на Романа Атаманюка. Так, без нього буде важко, визнає Мирослав, бо замінити його неможливо. «Прямий, як рейка, — характеризує Олександр, — чесний, аж зуби зводить... Але трохи більше таких людей — і підлість у нашій країні не мала б шансу».

...Нещодавно сумчани повернулися з Тернопільщини, де виграли «іграшкову війну» на «Гурбах-Антонівцях». Нинішня найбільша в Україні теренова гра мала особливість: її присвятили пам’яті колишнього учасника «Гурб» Володимира Гарматія, загиблого під Луганськом. Можливо, «Коловрат» цього літа присвятять пам’яті Романа? Адже патріотизм формується не в кабінетах, а передусім ось так — із прикладів і пам’яті. А звідти, з кабінетів, просто мають підтримувати цей дух. Хоча, звісно, для цього потрібно, аби там, нагорі, теж сиділи патріоти...

УМ

Пожежа на території нафтобази товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали», що виникла ще в понеділок надвечір поблизу Києва, у селищі Глеваха Васильківського району, стала черговим випробуванням для багатьох людей. Спочатку загорівся резервуар iз паливом об’ємом 900 куб. м. Потім вогонь перекинувся на розташовані поруч резервуари з бензином. У вівторок зранку, коли рятувальники намагалися локалізувати пожежу, стався потужний вибух. За словами в.о. начальника ГУ ДСНС у м. Києві Валерія Борисова, його причиною була розгерметизація 800 тис. ємностей iз бензином.

До середини дня пожежу так і не вдалося ліквідувати. Стовп диму і вогню було видно далеко від епіцентру на під’їздах до селища. Місцеві мешканці почали страждати від їдкого запаху і сажі, яку рознесло вітром. Злощасна нафтобаза належить мережі АЗК «БРСМ-нафта», яку пов’язують з Едуардом Ставицьким, екс-міністром енергетики в колишньому уряді Миколи Азарова.

«Розпочалося тимчасове відселення громадян iз двокiлометрової зони від межі пожежі. У разі необхідності відселятимуть людей iз десятикiлометрової зони, — повідомив голова ДСНС Микола Чечоткін. — Наразі розпочалася локалізація пожежі. Для нарощування сил та засобів залучено рятувальників iз Житомирської, Черкаської, Чернігівської областей, які зараз здійснюють моніторинг ситуації. Основні зусилля спрямовані на недопущення поширення вогню в бік військової частини, що розташована за 50 м від межі пожежі».

За словами пожежників, загасити пожежу практично неможливо. Це можна було б зробити за допомогою авіації, але її немає. Тож ліквідаторам залишається лише чекати, поки все вигорить, і заливати водою аеродром та військові склади, які розташованi неподалік, аби вогняна стихія не перекинулася на них.

«Як мені стало відомо, ДСНС неодноразово виносила компанії «БРСМ» (їй належить нафтобаза ТОВ «Побутрембудматеріали». — Авт.) приписи про необхідність приведення своєї нафтобази у відповідність до державних пожежних норм, проте нічого не робилося. В європейській країні за зверненням пожежної служби потрібно було б прийняти рішення про закриття небезпечного об’єкта, що не дотримується норм пожежної безпеки. І ніякі відмазки і хабарі не пройшли б. В Україні все інакше. Підприємці розцінюють вимоги пожежникiв не як необхідність дотримання пожежних норм, а як вимагання. Хоча слід визнати, що часто підприємцю буває дешевше дати «на лапу», ніж виконувати вимоги пожежних норм», — написав на своїй сторінці у «Фейсбуцi» радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко.

«Там кричуще недотримання правил пожежної безпеки, — розповів «УМ» пожежник однієї з пожежних частин, який не побажав назвати своє ім’я. — Загоряння виникло під час закачування цистерн iз пальною речовиною. На кожній такій ємності стоїть насос. За інструкцією, на кожен такий насос мусить бути по одному операторові, який не має права відходити з робочого місця до кінця операції. А у них був один чоловік на чотири ємності. Він увімкнув один насос і поки пішов до інших, у цей час на першому сталося коротке замикання. Вогонь перекинувся на цистерну. Вони самі взялися гасити». За словами вогнеборця-практика, катастрофічних наслідків можна було б уникнути, якби керівництво правильно облаштувало свою базу згідно з усіма приписами та інструкціями.

«На таких підприємствах навколо цистерн має бути високий глухий залізний паркан, тоді під час загоряння в нього заливають піну та воду і таким чином локалізують пожежу. Відстань між такими загорожами має бути мінімум 40 метрів. Тут незагороджені цистерни стояли за 10 метрів одна від одної», — розповів наш співрозмовник.

Найбільший вибух на місці надзвичайної події стався, коли вогонь перекинувся на ємність, де було 900 кубів газу. Тоді загинули колеги нашого інформатора — пожежний розрахунок, який їхав попереду колони. У пожежі постраждали щонайменше кілька десятків людей. Двоє з них у тяжкому стані, двоє отримали опіки середньої важкості і двоє — легкі поранення. Із трьома пожежними, які були найближче до центру вибуху, довго не могли налагодили зв’язок...

«У зв’язку з пожежею на нафтобазі у Васильківському районі та пожежами, які почастішали на об’єктах у Києві, я підпишу розпорядження перевірити усі нафтобази та автозаправки в столиці на дотримання пожежної безпеки. Такої катастрофи, як під Києвом, повторитися не повинно!» — заявив у своєму «Фейсбуцi» мер Києва Віталій Кличко.

За словами речника Президента Святослава Цеголка, принаймні станом на вчора — на підставі проведених слідчо-оперативних дій — версія про теракт не підтверджувалася.

УМ

Украина нащупала «тонкое место» Путина и готовится врезать «по-мягкому»

Еще не так давно российский пропагандист Дима Киселев грозно угрожал превратить США в ядерный пепел. Однако он не учел, что российские ракеты с ядерным зарядом никуда не полетят, если Украина этого не захочет.. точнее попросту прекратит их обслуживать.

Супернадежную систему наведения, которая способна работать даже в условиях ядерных взрывов и стоит на вооружении России, создал харьковский «Хартрон». Еще одна ракета, которую на Западе называют «Сатана», тоже разработали в Украине. Ее запускают сложным минометным стартом.

Все это страшное и мощное оружие, которым Кремль в последнее время угрожает миру, изготовлено в период 70-х и 80-х годов. Оно требует постоянного технического обслуживания.

По материалам: ТСН

Киев добивает свою «оборонку», разрывая сотрудничество с РФ в этой сфере (Москва о сотрудничестве с Киевом в военной сфере)

Новоизбранный президент Петр Порошенко продолжает курс прежней майданной команды. Согласно нему, Украине отводится роль безрассудного геополитического камикадзе, который, прежде чем погибнуть за чуждые евроатлантические ценности, должен нанести максимальный ущерб России. Как сообщил в эфире «Русской службы новостей» заместитель министра обороны Юрий Борисов РФ, Киев отказывается поставлять уже проплаченную оборонную продукцию. 

«Фактически на таможне скопились грузы, в большинстве случаев оплаченные и проавансированные до 80%, которые мы не можем получить», рассказал замминистра обороны. Подчиненный Сергея Шойгу также напомнил, что киевские власти еще в марте наложили запрет на поставку военной техники и комплектующих для предприятий российского ОПК. В первую очередь, под удар попадают межконтинентальные баллистические ракеты (МБР), а именно – Р-36М2 «Воевода», известная на Западе как «Сатана», и авиадвигатели.

А недавно назначенный советником главы Украины Каха Бендукидзе лишний раз доказал, что Михаил Саакашвили не зря пригласил его на работу министром экономики, после того во внешней политике Грузии произошел антироссийский разворот. Оказавшись на майданной Украине в роли советника президента Порошенко, он назвал прекращение поставок в РФ «стратегически правильным решением». «Если этого не сделать, не закрыть поставку вооружения на российский рынок, то это просто глупо», – добавил беглый консультант Мишико.

Помимо поставок, которые затронут стратегические ядерные силы РФ и военную авиацию, Киев грозит «ослепить» и ракеты российского производства. Речь идет о системах наведения для других МБР – SS-25 «Тополь» и SS-19, которые производятся в Харькове. Помимо этого, Россия может недополучить 20% природного урана, который используется в российской гражданской и военной ядерной отрасли. Этот объем поставляется предприятием в Желтых Водах.

Приостановка военно-технического сотрудничества между Москвой и Киевом может создать нам проблемы только в краткосрочной перспективе, считает директор Центра стратегической конъюнктуры Иван Коновалов.

– Интересно, что когда к власти на Украине пришел г-н Ющенко, ситуация складывалась похожим образом. Тогда никто не озаботился проблемой импортозамещения: решили, как-нибудь договоримся. Но сейчас ситуация такова, что политические соображения ставятся украинской стороной выше экономической выгоды. К такому развитию событий нужно было быть готовыми еще вчера. Тем более, что сигналы уже были.

«СП»: – В каком сегменте мы наиболее зависимы от продукции украинской «оборонки»?

– В частности, пострадает военно-транспортная авиация. На сегодняшний день «Русланы» это уникальное средство по перевозке крупногабаритных грузов. Аналогов ему в мире нет. С одной стороны, они не так уж часто задействованы. С другой, бывают ситуации, когда без них не обойтись. Конечно, наши компании, которые эксплуатируют «Русланы» будут нести убытки. Но киевское руководство фактически «рубит сук, на котором сидит». Ему и так не хватает денег. «Антонов» зарабатывал исключительно на грузоперевозках. Все остальное шло в убыток. Средний транспортник АН-70 был заложником российско-украинских отношений. Когда они были на высоте, говорили, что самолет вот-вот доведут до ума. И скоро начнутся закупки. Когда в отношениях начинались проблемы, риторика резко менялась. Правда, Минобороны РФ особо не нуждалось в этом самолете. Учитывая характер современных боевых действий, можно спокойно обойтись без такого транспортника. Хотя, у него есть уникальные возможности. Например, садиться на короткие, неподготовленные полосы.

«СП»: – Есть ли у нас подобные разработки?

– С транспортной авиацией у нас не так плохо. Например, «Ильюшин» может потянуть такие разработки. Минобороны РФ уже заключило контракт на поставку 39 самолетов Ил-476. Это еще докризисная попытка избавиться от зависимости наших Вооруженных сил от Украины.

«СП»: – Насколько незаменима для наших авиаторов и вертолетчиков продукция «Мотор Сич»?

– Пока мы сохраняем достаточно высокую зависимость. Фактически вся вертолетная техника, которая создается и уже эксплуатируется, работает на двигателях «Мотор Сич». Одних только ударных боевых вертолетов по программе вооружений Россия намерена построить 1000 единиц до 2020 года. Это огромная цифра. Недавно был построен завод компании «Климов» в Ленинградской области. «Петербургские моторы» позиционируются как «наш ответ «Мотор Сич». Но даже при серьезных вложениях, эти мощности позволяют давать максимум половину от того, что нам нужно. Так «Климов» пока не может в полной мере восполнить возникшую брешь. С другой стороны, руководство «Мотор Сич» само не заинтересовано в том, чтобы прерывать сотрудничество.

«СП»: – Едва ли это веский аргумент для майданных властей, поведение которых определяют совсем другие мотивы.

– Это сложный вопрос. Не думаю, что новоизбранный президент захочет восстановить против себя еще и Запорожскую область. Угробить конкурентоспособное производство, конечно, нетрудно. Проблема в том, что увольнение разом 28-ми тысяч человек только подольет масла в разгоревшийся социальный огонь на Украине. Это еще не считая людей, которые косвенно кормятся с производства авиадвигателей. Нетрудно себе представить, как они отреагируют. Это будет еще один очаг напряженности. Тем более, что отношение подавляющего большинства жителей Украины к происходящему в Луганске и Донецке я бы назвал «вооруженным нейтралитетом». Причем, общественное мнение все больше склоняется в пользу Юго-Востока.

«СП»: – Какие еще технологические цепочки между РФ и Украиной находятся под угрозой?

– Мы в достаточно высокой степени зависим от поставок газотурбинных установок, которые производятся на предприятиях компании «Зоря-Машпроект». Речь идет о двигателях для надводных кораблей. Мы сейчас как раз активно пытаемся усилить черноморскую группировку в связи с воссоединением России и Крыма. Так что это потеря в контексте нашего огромного гособоронзаказа.

«СП»: – Есть ли ниши в продукции ОПК, где мы неуязвимы?

– Например, танковое производство у нас свое. В плане производства истребителей мы по многим аспектам не зависим от Украины. Зато, испытываем зависимость от других зарубежных партнеров, с которыми в свете последних событий у нас тоже начинаются проблемы. Самое уязвимое место это авионика. Здесь у нас серьезные контракты с французами. К своей чести Париж занимает довольно четкую и внятную позицию. Стремясь не потерять нас, как экономических партнеров.

Тем не менее, США и НАТО давят на них, как понятно из истории с продажей «Мистралей». С Францией у нас также есть совместное производство тепловизоров для наших танков. Год назад я был на этом предприятии. Французы радовались тому, что наше сотрудничество продвигается. Сегодня эти контракты находятся под вопросом. В результате растет возмущение по поводу вмешательства США и НАТО.

«СП»: – Производство авионики никогда не было нашим коньком. Какой выход можно найти из этой ситуации?

– В критической ситуации всегда нужно искать нестандартные ходы. Вице-премьер Дмитрий Рогозин справедливо обращает внимание, что украинский оборонно-промышленный комплекс производит продукцию 70-80х годов. То есть эксплуатирует еще советские разработки. Зачем восстанавливать морально устаревшее производство в РФ, когда проще и разумнее сделать что-то новое. 

«СП»: – А соответствующий потенциал для этого имеется? Пока действительно инновационные разработки вроде истребителя пятого поколения Т-50 или «Булавы» даются нашей «оборонке» с большим трудом и переменным успехом.

– Россия это великая страна. И это не пафос, а констатация факта. В критические моменты наша научная и конструкторская мысль порой творит чудеса. Уже прозвучала цифра, что нам необходимо три года, чтобы создать мощности по импортозамещению только по украинскому направлению.

«СП»: – Насколько реально приобретать нужную технику или комплектующие через третьи страны. Например, через Китай, который скупает по всему миру лицензии на выпуск военной продукции.

– Тогда мы попадем в еще большую зависимость. Мало нам Украины, что ли. В политическом и военном истеблишменте и так растет обеспокоенность по поводу увеличения зависимости от военного импорта. С одной стороны, это отражает общемировые тенденции. Сегодня уже никто не производит в одиночку всю номенклатуру военной продукции. Так или иначе, все идут на кооперацию. Тем более, что это гораздо дешевле. И мы здесь не исключение. Но ключевые производственные компоненты необходимо удерживать под собственным контролем. Что доказывает нынешняя ситуация.

Для того, чтобы решить проблему с двигателями, у нас даже была создана специальная вертикально интегрированная структура – «Объединенная двигателестроительная корпорация». С какой стати сегодня, в критической ситуации мы должны наступать на те грабли, которые способствовали ее возникновению?

«СП»: – Может ли Россия подготовить симметричный ответ Киеву? В конце концов, мы занимаем львиную долю мирового рынка титана, необходимого для авиапрома. Боевые машины, которые с воздуха «утюжат» Юго-Восток, тоже произведены российскими компаниями.

– Это вертолеты и самолеты советской сборки. В течение 23 лет украинское руководство активно уничтожало собственную армию. Не было модернизации, не проводились учения. Соответственно, сегодня в рамках т.н. АТО задействовано все, что только может летать и ездить. Ополченцы понемногу уничтожают эти остатки военной техники, а восполнить потери будет достаточно сложно. Когда в зоне боевых действий оказались вертолеты в раскраске ООН, это был вопиющий случай. В свое время их использовали для миротворческих миссий в Африке. 

Что касается титана, то основной его потребитель это США. На Украине производства как такового уже давно нет. Основная специализация это поставка комплектующих и обслуживание старой техники. Для ремонта и модернизации много титана не требуется.

«СП»: – Какие цели преследует Киев, а, точнее, стоящие за ним силы, вводя военно-техническое эмбарго?

– Ведущую роль играет политический фактор. Запад использует Украину для того, чтобы нанести удар по военно-промышленному потенциалу России. Сегодня практически весь украинский бюджет и иностранные денежные транши уходят на т.н. «антитеррористическую операцию». Плюс придется погашать газовый долг перед Москвой. Хотя эти деньги нам придется буквально выгрызать. Что касается поддержания обороноспособности, то такой задачи, по-видимому, уже не стоит. Не случайно Порошенко заявил, что Украина нуждается в помощи со стороны НАТО. С другой стороны, членство в альянсе Киеву по известным причинам не светит.

В краткосрочной перспективе Россия понесет экономические потери на импортозамещении. Но Украина теряет гораздо больше. Пару лет без поставок в Россию и украинский ОПК тотально деградирует. В странах НАТО его продукция не востребована (хотя бы по причине других стандартов). С Китаем вариант не пройдет. Пекин больше ориентируется на Москву, чем на Киев. Хотя бы в силу их несопоставимого геополитического и экономического веса. Рисковать российско-китайскими выгодными контрактами ради Украины никто не будет. Кстати говоря, поставлять на Украину вооружение НАТО едва ли решится. Это даст России серьезный козырь в той геополитической игре, которая разворачивается вокруг Украины. Открытая поддержка Западом одной из сторон гражданского конфликта в этой стране приведет к очень серьезной конфронтации. Потому что тогда американское оружие будет убивать жителей Юго-Востока.

Введенный майданным руководством запрет на ремонт и техническое обслуживание ракет РС-20 (Воевода/Сатана) способен доставить временные трудности с точки зрения поддержания нашего стратегического ядерного потенциала, указывает советский и российский учёный-ракетостроитель, ректор Военмеха в 1987—2002 гг. Юрий Савельев.

– По совокупности тактико-технических параметров это до сих пор самая мощная МБР в мире. Последняя такая ракета была произведена в днепропетровском КБ «Южное» в 1990 году. Срок их эксплуатации неоднократно продлевался, сейчас на боевом дежурстве осталось примерно 50 штук. При этом заводской гарантийный срок составляет 12 лет. Это жидкотопливная ракета, которая заправлена агрессивными топливными компонентами и окислителем. Получается, эти ракеты выслужили уже два срока. Их дальнейшая эксплуатация уже опасна для личного состава. Тем не менее, было намерение продлить срок эксплуатации еще на восемь лет. До сих пор комплектующие изготавливались на «Южмаше», плюс специалисты с предприятия занимались техническим обслуживанием уже имеющихся комплексов.

«СП»: – К чему это может привести?

– К тому, что нам придется демонтировать оставшиеся 50 единиц Воеводы в течение ближайших 3-5 лет. На смену им придет российская PC-24 «Ярс». Это твердотопливная ракета с разделяющейся головной частью с тремя боеголовками. К тому же речь идет о маневрирующих ядерных зарядах. Это большой шаг вперед, вряд ли у кого-то сегодня есть нечто подобное. Но РС-24 мы выпускаем не так много. Компенсировать да 3-5 лет выпадающие 50 ракет не представляется возможным. Это нанесет серьезный, хотя и не критический удар по нашей оборонной достаточности. Есть планы увеличить производство «Ярсов» на Воткинском заводе в полтора раза. В таком случае мы сможем компенсировать выбытие старых систем, которые все равно через восемь лет пришлось бы демонтировать.

По словам бывшего главкома ВВС Петра Дейнекина угроза Киева разорвать связи с Москвой в военно-технической сфере, что больнее всего ударит по самому украинскому ОПК, вызывает у него удивление.

– По-настоящему меня задевает и, я бы даже сказал, возмущает, другое. То, что украинские военнослужащие, проходившие боевую подготовку в наших учебных заведениях, сегодня командуют боевой авиацией, которая наносит т.н. «высокоточные» удары по гражданским объектам и по мирному населению. Что уже привело к большому количеству жертв.

Проблема поставок украинских комплектующих предприятиям российского ОПК стоит не на первом месте. Всякого рода «Бендукидзе» приходят и уходят, а общая история и экономические связи между двумя странами остаются. В рамках СССР действительно существовала теснейшая кооперация республик в оборонной промышленности. Например, комплектующие для знаменитых «Русланов» (АН-148, АН-158) и других «антоновских» машин изготавливались на сотне предприятий бывшего СССР. Включая нынешние российские производства. Не думаю, что заводы «Мотор Сич» играют ключевую роль и незаменимы в этом конгломерате. Грузинский товарищ, который стал советником майданного «вождя» еще не созрел для того, чтобы давать такие распоряжения. Потому что от этого зависят судьбы сотен тысяч человек, которые работают в тесной кооперации с Россией.

«СП»: – Насколько реально решить проблему импортозамещения в такой высокотехнологичной сфере?

– Я уверен, что здравый смысл все же победит. И мы возродим те традиционные связи между российским и украинским авиапромом, которые нарабатывались десятилетиями. Украинскому руководству не привыкать «вставлять нам палки в колеса». Ни с одним государством из числа бывших республик Советского Союза у нас не было таких проблем при разделе военного имущества и техники, как с Украиной. Те же прибалты сами все отдавали, лишь бы мы поскорее ушли. С Казахстаном, Белоруссией и другими республиками либо вообще не было проблем, либо ситуация разрешалась цивилизованно. Потому что только таким образом можно было выжить в той непростой ситуации. И только украинская сторона вела себя предельно жестко.

Подыгрывая США, Киев тогда уничтожил стратегическую авиацию на собственных аэродромах. Нынешний президента США Барак Обама в свое время посещал базу стратегических бомбардировщиков в городе Прилуки (Черниговская область). Тогда американцы не пожалели инвестировать большие средства в то, чтобы уничтожить эти самолеты. Сегодня Вашингтон опять разыгрывает ту же самую карту, чтобы нанести удар по российской авиапромышленности. Россия без производственной базы не останется. Тем более, что у нас происходит активное технологическое перевооружение авиапрома. Через некоторое время наши самолеты и вертолеты будут летать на отечественных моторах, которые по надежности и экономичности не уступят тем изделиям, которые выпускает «Мотор Сич». Так что пусть киевские власти перестанут нас шантажировать, а лучше сядут за стол переговоров. Такие вопросы нужно решать трезво, по-деловому, в интересах обеих сторон.

http://zakon.mirtesen.ru/blog/43465901562/Ukraina-naschupala-«tonkoe-mesto»-Putina-i-gotovitsya-vrezat-«po?utm_campaign=transit&utm_source=main&utm_medium=page_5&pad=1

Незважаючи на те, що Рада безпеки ООН минулої суботи на екстреному засіданні закликала сторони конфлікту на Донбасі запобігти ескалації, терористи не припиняють обстріли позицій українських військ. «Ми маємо справу або з поверненням невиліковного конфлікту, або з тимчасовим сплеском насильства в окремих частинах зони конфлікту, — вважає заступник Генсека ООН iз політичних питань Джеффрі Фелтман. — Ми не можемо допустити жоден із цих сценаріїв!». (І ЩО ДАЛІ? ЧОМУ Ж ДОПУСУАЄТЕ???)

Через діяльність диверсійних груп ворога сили АТО зазнають втрат не лише на лінії розмежування (тобто на суші), а й на морі. Минулої неділі на саморобному вибуховому пристрої ворога поблизу Маріуполя в Азовському морі підірвався катер прикордонників.

Як повідомляє прес-центр АТО, посилаючись на дані фахівців, «пекельна машинка» складалася з деревинної хрестовини, пінопластових елементів та металевого циліндра з маячком. «Зелені кашкети» помилково сприйняли його за радіобуй та намагалися підтягнути його до судна. Шестеро прикордонників отримали поранення, один iз них помер у лікарні в Маріуполі, ще один — зник безвісти в морі...

Украй загострилася бойова обстановка і на Артемівському напрямку, де терористи обстрілювали навколишні населені пункти з танків та важкої артилерії. Не припиняються обстріли Мар’їнки, яку на минулому тижні ворогу не вдалося захопити. За даними групи «Інформаційний спротив», штурм Мар’їнки мав стати початком масштабного наступу ворога в напрямку до Курахівської ТЕС. Але жорстка відсіч, яку окупантам дали сили антитерору, перекреслила всі їхні плани.

Учора поблизу цього райцентру знову тривав близький бій iз ворогом, але у штабі АТО зазначають, що йдеться не про масштабні бойові дії. За словами міністра оборони Степана Полторака, події довкола Мар’їнки демонструють, що бойовики та їхні російські куратори не бажають дотримуватися Мінських домовленостей, і ці домовленості знову під загрозою зриву. Крім того, бойовики заважають роботі місії ОБСЄ та не відводять техніку.

За даними міністра, порівняно з квітнем, у травні бойовики збільшили кількість обстрілів удвічі. Крім цього, пан Полторак стверджує, що на окупованій території Донбасу перебуває близько 42,5 тисячі бойовиків і російських військовослужбовців, велика кількість озброєння, зокрема 558 танків.

СТАТИСТИКА

Загальні втрати військовослужбовців у результаті конфлікту на Донбасі становлять 1723 особи, з них 1368 — із ЗСУ, повідомляє радник Президента України, волонтер Юрій Бірюков. За його словами, реально втрати є більшими, хоча й не радикально. Адже специфіка констатації на державному рівні втрати військовослужбовця не дозволяє оголосити його загиблим доти, доки немає рапорту, а потім ще й свідоцтва про смерть. «Поки немає впізнаного тіла. Поки немає безлічі паперів. До тих пір — не можна. І у нас є якась кількість бійців, які значаться зниклими безвісти. І ніхто не знає де вони», — констатує пан Бірюков.

За даними Президентка Петра Порошенка, з початку проведення АТО на Донбасі загинули 112 співробітників МВС і 154 військовослужбовців Національної гвардії.

Уповноважений Президента щодо мирного врегулювання ситуації на Донбасі, нардеп Ірина Геращенко додає, що у заручниках у бойовиків залишається більше 300 українців, частина з них знаходиться на території РФ. Зниклими безвісти вважаються понад 1200 осіб. При цьому вона зазначила, що українська сторона виступає за залучення Міжнародного Червоного Хреста до пошуку та ідентифікації зниклих безвісти.

Запізніла люстрація

Про звільнення начальника Головного управління МВС у Києві Олександра Терещука в порядку люстрації минулої п’ятниці повідомив Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. «Сьогодні звільнений начальник київської міліції, який потрапив під люстрацію, і так само в усіх правоохоронних органах країни і державної служби проводяться щоденні перевірки кадрів», — повідомив глава уряду. Він також закликав депутатів підтримати позицію Мін’юсту і продовжити процес очищення влади.

Нагадаємо, що генерал-майор Терещук очолював столичну міліцію майже рік — із липня 2014 року. Чому ж не пройшов люстраційну перевірку? На Богомольця, 10 лаконічно мовчать, єдине повідомлення: міністр Аваков дійсно підписав наказ про звільнення генерала. Виявляється, ще до призначення на посаду начальника столичної міліції пан Терещук півтора року очолював міліцію Волинської області. Саме в той час, коли в Луцьку міліція розганяла місцевий Євромайдан.

«На Волині не проллється кров. У цьому приміщенні є зброя, тож давайте не будемо порушувати закон. Міліція має проводити порядок і міліція готова це зробити», — казав тоді генерал Терещук.

Після перемоги Революції гідності громадськість Волині вимагала відставки Терещука, і той навіть змушений був написати рапорт про звільнення. Новопризначений глава МВС Арсен Аваков розглядав рапорт генерала аж чотири місці, а потім несподівано підвищив Терещука, призначивши керівником міліції Києва.

Утім минулого місяця були опубліковані журналістькі розслідування. З’ясувалося, що Олександр Терещук не гаяв часу на новій посаді: побудував розкішну триповерхову «хатинку» в черговому елітному котеджному містечку в Жулянах, на околиці столиці.

Звідки гроші в людини, яка ніколи не займалася бізнесом? До того ж журналісти з’ясували, що заяв на отримання двох земельних ділянок не писали ні дружина Терещука, ні його мати. Що вже є порушенням закону. Мало цього, за даними видання «Наші гроші», генерал побудував розкішний особняк на землі, яка заарештована за підозрою в незаконному виділенні. При цьому пан Олександр стверджує, що має всі необхідні акти на землю, і будівництво було повністю законним. Хоча цих документів так і не показав.

Звідки гроші, люблячий татку?

Журналістські розслідування «підняли на поверхню» ще й інший цікавий факт: за якихось двісті метрів від будинку Терещука побудувався інший «нувориш у погонах» — екс-керманич Департаменту ДАІ Олександр Єршов. Як повідомляє телеканал «Інтер», у котеджному містечку в Жулянах залюбки оселилися не лише керманичі міліцейських підрозділів та управлінь, а й судді та прокурори.

Саме містечко з’явилося на радгоспних землях, захоплених забудовниками в результаті незаконного рішення Київради ще за часів екс-мера Леоніда Черновецького. Саме через незаконність забудови до цих садиб досі не підведено водогін. За неофіційними даними, впливові мешканці не платять податок на землю та комунальні послуги.

«Будинок, який займає пан Єршов, понад дев’ять років не має своєї адреси. Він весь цей час не вказує будинок у своїй декларації. Сказати, що це сталося випадково, — неможливо, — зазначає нардеп Борислав Береза. — Звідки в нього гроші на цей будинок? На його автопарк? Тут багато питань».

Не дивно, що минулого четверга стало відомо про те, що стосовно екс-керівника Департаменту ДАІ МВС Олександра Єршова відкрито провадження за підозрою у незаконному збагаченні (ч. 2 ст. 368-2 Кримінального кодексу). Нардеп Сергій Лещенко оприлюднив відповідь iз цього приводу заступника Генпрокурора Юрія Столярчука на своє звернення.

Нагадаємо, пан Єршов подав у відставку в травні після скандалу, викликаного фотографіями його доньок у соціальних мережах. Дівчатка радо викладали світлини, які засвідчували їхнє безтурботне і розкішне життя, не розуміючи, що тим самим вони підставляють власного татка. Олександр Єршов також запам’ятався тим, що своїм наказом засекретив декларації про майно та доходи всього керівного складу ДАІ, відмовившись надати їх на запит журналістів.

«Ця людина працювала все життя в системі міліції, є певні підозри щодо його незаконних прибутків, але нехай це з’ясовує слідство. Погано, що міністр Аваков покривав цю людину навіть після його звільнення з посади, наводячи його персону як позитивний приклад для співробітників внутрішніх справ», — каже нардеп Сергій Лещенко.

Тоді глава МВС заявив, що звільнив Єршова зовсім не через скандал iз доньками, оскільки ті нібито утримуються не за його рахунок, а через невказання будинку в декларації. «У всьому іншому я ставлюся до Єршова — ще раз підкреслю, як би хто не волав, — з повагою», — заявляв Арсен Аваков. І додав, що звільнив Єршова за помилку, «яку неможливо пояснити суспільству», але шкодує про це звільнення, бо йому «був важливий такий кадр».

Звісно, є деякі сумніви в тому, що слідчі ГПУ об’єктивно розслідують це кримінальне провадження, з’ясують звідки такі великі статки у міліцейського генерала і передадуть матеріали щодо нього до суду. На думку нардепа Берези, якщо таке станеться, потрібно буде порушувати питання щодо компетентності слідства і негайно змінювати слідчих.

УМ

1. Боевики снова обстреливают Марьинку http://www.pravda.com.ua/rus/news/2015/06/8/7070543/

2. Новости Крымнаша. Выпуск #207 за 07.06.2015 «Я мрiю бiльше не боятись» https://crimeaua1.wordpress.com/2015/06/07/новости-крымнаша-выпуск-207-за-07-06-2015-я-мрiю-бi/

3. Меркель: Между РФ и Западом - барьер, возврат к G8 невозможен http://www.pravda.com.ua/rus/news/2015/06/7/7070502/

4. Боевики обстреляли наблюдателей ОБСЕ http://www.pravda.com.ua/rus/news/2015/06/7/7070487/

5. Кадыров «русского мира». Чем султан Рамзан Кремлю угрожает http://nv.ua/opinion/panfilov/kadyrov-russkogo-mira-chem-sultan-ramzan-kremlyu-ugrozhaet--52428.html

6. ФИФА назвала условия, при которых Россия лишится ЧМ-2018 http://www.dw.de/фифа-назвала-условия-при-которых-россия-лишится-чм-2018/a-18501605

Марш правди і честі.

6 червня представники "Правого сектору" Львівщини організували протестну ходу проти дій Петра Порошенка на посту президента України. Акцію назвали: "Марш правди – марш честі".

"Пройшов рік від початку президентства Порошенка. Це час коли ми можемо підбивати підсумки його діяльності. Тому ми можемо ставити запитання. Сьогодні – марш правди, марш честі. Наша честь здобута під кулями Майдану, наша честь – під градами Донбасу. Сьогодні вимагаємо правди. Слава Україні", - заявили організатори перед початком маршу.

Близько восьмої години вечора колони активістів вирушили ходою від пам'ятника Степанові Бандері до площі перед монументом Тарасові Шевченку. На чолі колони представники молодіжного крила несли плакати з надписами: "Добровольцям – легальний статус" та "Ми вимагаємо правосуддя та правди". Далі рухалися старші члени організації з червоно чорними прапорами та містяни, які вирішили долучитися до маршу. Дорогою палили фаєри, вигукували патріотичні гасла та співали популярну пісню про Путіна.

Підійшовши до пам'ятника Тарасові Шевченку учасники маршу організували віче. Слово взяв Артем Луцак, лідер "Правого сектора" у Львівській області.
"Минув рік, як народ України, сподіваючись на краще, на скору перемогу, на докорінне змінення системи, обрав президентом Петра Порошенка. Ми цього всього не спостерігаємо. Таке враження, що ті люди, які на нашій крові, на наших горбах стали державною владою забули про те, за що стояв Майдан. Ми сформулювали низку питань що стосуються бездіяльності та корупції до теперішньої влади", - заявив Артем Луцак.

Активісти вимагали прозвітувати народу про стан розслідування масових вбивств на Майдані під час Революції Гідності, розпочати розслідування з приводу провальних військових операцій в зоні АТО, надати поіменний список чиновників, суддів та прокурорів, що попали під люстрацію, відповісти на якій стадії реформування органів МВС, СБУ та ЗСУ, та процес децентралізації влади,і покарати винних у блокуванні бази добровольчого українського корпусу на Дніпропетровщині в травні цього року.

Всі ці вимоги, підписані небайдужими громадянами, організатори планують передати в секретаріат президента, та чекають однозначних конкретних відповідей на поставлені питання.