Спустя четверть века после распада СССР кремленологи чувствуют в воздухе путч, несмотря на чрезвычайно высокие рейтинги одобрения Владимира Путина, - пишет Forbes (США) в материале, перевод которого приводит ИноСМИ.

Гадание на кофейной гуще показывает, что кремлевская элита, которую некоторые называют "Политбюро 2.0", в настоящий момент решает, не нужно ли Путину уйти, прежде чем он еще больше испортит ситуацию. Основатель уважаемого издания "Коммерсант" предсказывает, что в скором времени произойдут коренные перемены, и советует россиянам, у которых есть средства, покинуть страну примерно на месяц и взять с собой детей.

Промахи Путина становятся все более очевидными с каждым днем. Никто не отрицает, что Россия представляет собой клептократическое государство, чьи лидеры разворовали большую часть национальных богатств. Но Россия также превратилась в изгоя, который нарушает нормы международного права, не гнушается официальной лжи и имеет огромные долги перед международными судами. Путинский Кремль продвигает и придерживается такого мировоззрения, которое внушает другим мировым лидерам серьезную тревогу.

Экономическая политика Путина обернулась катастрофой. Несмотря на все обещания диверсификации, Россия остается сырьевой экономикой, зависящей от мировых цен на нефть. Попавшая в идеальный шторм падающих цен на нефть, международных санкций и продовольственных эмбарго, Россия уже шестой квартал находится в состоянии рецессии, и в ближайшем будущем она может рассчитывать в лучшем случае на весьма незначительный рост. Уровень жизни населения падает, несмотря на то, что Путин обещает стабильность и процветание. Отсутствие инвестиций лишь усугубляет экономическое будущее России. И только путинский бюрократический аппарат, по всей видимости, остался целым и невредимым. Хваленые резервные фонды скоро будут исчерпаны. На черный день уже почти ничего не осталось, и в заявления Путина перестали верить даже его друзья.

«Что российский народ получил взамен? Он получил Крым, который, по мнению многих россиян, всегда принадлежал Матушке-России. Путинское бряцание оружием привлекло всеобщее внимание и вызвало страх. Его планы по возвращению России статуса сверхдержавы вызывают положительный отклик у тех, кто оказался недоволен распадом СССР. Многие россияне стали легкой добычей путинской пропаганды, внушающей им, что Запад жаждет заполучить ресурсы их страны и планирует нападение и что конфликт на Украине является лишь первым этапом в его зловещем плане. Они верят в подлинность расшифровок разговоров двух предполагаемых агентов ЦРУ (не сумевших скрыть свой русский акцент), замышлявших сбить самолет МН-17 в рамках одного из самых зловещих и сложных заговоров в истории. Русские родители и супруги должны тайно хоронить своих любимых, убитых в боях на востоке Украины», - напоминает издание.

В отличие от российского народа «Политбюро 2.0» понимает, в каком состоянии на самом деле находится экономика России, а также то, что российские экономисты, вопреки более ранним утверждениям, — вовсе не волшебники. Российская экономика, которая перестала расти задолго до событий в Крыму, будет оставаться в состоянии рецессии, пока цены на нефть не поднимутся, на что, вполне возможно, уйдет много лет. Увязшие в долгах российские компании не могут брать кредиты, а Китай не хочет и не может прийти им на помощь. Запрет Кремля на импорт продуктов питания привел к тому, что уровень инфляции превысил 15%, намного обогнав индексацию зарплат и пенсий. В ходе своей ежегодной прямой линии с россиянами Путин лишь выразил надежду на восстановление мировой экономики, добавив, однако, что им не стоит беспокоиться, потому что его экономическая команда все держит под контролем.

«Политбюро 2.0» не находит ничего хорошего и во внешней политике Путина. Россия аннексировала Крым без единого выстрела, но он обошелся стране в миллиарды долларов, и в настоящее время он тоже погружается в болото коррупции. Хотя западная помощь Украине оказалась не слишком эффективной, Запад все же не бросил Украину и, по всей видимости, намеревается продолжать обеспечивать ее средствами для восстановления. Путинская война, в конечном итоге, создала единую Украину, которая будет ненавидеть РФ-ию в течение нескольких поколений.

Война на юго-востоке Украины укрепила позиции пророссийского «ополчения», которое стремится к независимости, а не к тому, чтобы Кремль смог вмешиваться в политику Украины изнутри. Снабжая сепаратистские силы оружием, Кремль рискует создать тяжело вооруженную и непредсказуемую силу на собственной границе. В ходе так называемого затишья после подписания Минска–2 украинская армия укрепила свои силы, поэтому сейчас нет никакой уверенности в том, что пророссийские «ополченцы» смогут ее разбить, даже если им дать волю.

Следовательно, «Политбюро 2.0» должно задаться вопросом: каков следующий шаг Путина, и можем ли мы себе позволить пойти вместе с ним?

Ни один из вариантов, которые может предложить Путин, нельзя назвать хорошим. Если он заберет оружие и войска у пророссийских «ополченцев» и прекратит их поддерживать, то Украина вновь займет Донбасс, и Путин и его «Политбюро 2.0» прослывут неудачниками. Если он одобрит новое наступление на Мариуполь или захват сухопутного коридора в Крым, Запад введет санкции, которые уничтожат агонизирующую экономику и поставят под угрозу активы членов «Политбюро 2.0». Эти санкции могут включать в себя отключение России от системы банковских расчетов SWIFT, что приведет к полной остановке российских финансовых трансакций. И те, кто обогатился благодаря клептократическому режиму Путина, попросту разорятся.

Многие предсказывают неминуемый конец путинского режима, но пока остается неясным, как это произойдет. Будучи избранным президентом страны, Путин должен будет либо уйти с поста, либо прекратить существование. Некоторые признаки позволяют предположить, что процесс начнется с наступления на ближайших союзников Путина, которое, по всей видимости, уже началось.

Во-первых, пресс-секретарь Дмитрий Песков стал мишенью нападок оппозиционного блогера Алексея Навального, утверждающего, что представитель Путина арендовал яхту за 500 тысяч долларов в неделю. Песков отверг эти слухи, однако фотографии, появившиеся в социальных сетях, доказали обратное. Обычно скандальные репортажи Навального игнорируются, однако на этот раз история с яхтой обошла сайты всех ведущих российских СМИ, в том числе РБК и Правда.Ру. Издание «Ведомости» также указало на то, что Песков носит часы за 620 тысяч долларов, которые он никак не мог купить на зарплату государственного служащего.

Во-вторых, член ближайшего окружения Путина и объект западных санкций Владимир Якунин объявил о своем уходе с поста главы российской государственной монополии РЖД, чтобы стать сенатором от Калининградской области. По словам одного из источников русской версии Forbes, «если на самом деле имел место именно уход в отставку, это значит, что за последние несколько дней произошло нечто очень серьезное». В сообщениях российских СМИ подчеркивается, что Якунин отказался раскрыть источники своих доходов, потому что такие вопросы не обсуждаются в приличном обществе. Однако антикоррупционный блогер Алексей Навальный заполнил имеющиеся пробелы, представив список имущества Якунина, в который попало и его роскошное поместье.

В-третьих, «давний друг (детства) Путина», бизнесмен Геннадий Тимченко стал объектом резкой критики полуофициальной газеты «Ведомости». В одной из ее статей говорится, что Тимченко «изолированный от западного мира американскими санкциями», потерял возможность посещать собственную виллу на берегу Женевского озера, поэтому он обосновался в резиденции первого секретаря ЦК КПСС Никиты Хрущева. Далее в статье «Ведомостей» следует длинный список сомнительных деловых партнеров Тимченко, ведущих свои дела через непрозрачные торговые компании с такими российскими гигантами, как «Роснефть», «Сургутнефть» и «Транснефть», с которыми невозможно вести дела без хороших связей на высшем уровне. Энергетический торговый колосс Gunvor, половина которого принадлежала Тимченко до введения в отношении него западных санкций, играет сквозную роль в этой истории. В частности, энергетическая группа Gunvor, по слухам, является главным источником многомиллиардного состояния Путина, поскольку якобы именно ему она и принадлежит. Прежде открытые обсуждения Тимченко и группы Gunvor были недоступны для официальных российских СМИ.

В-четвертых, бывший личный телохранитель Путина и глава внутренних войск Министерства внутренних дел Виктор Золотов стал жертвой медиа-атаки под названием «Весь сор в одной избе» со стороны издания, имеющего тесные связи со службами безопасности. Как и во всех других случаях в этой статье представлен длинный и подробный список земель, квартир и другого рода имущества Золотова.

В конце статьи автор практически выносит приговор бывшему начальнику Золотова Владимиру Путину: «Если бывший охранник Путина сумел на госслужбе разбогатеть больше чем на миллиард, то что уж говорить о том, кого он охранял. Это именно тот случай, когда молчание — Золотов».

Речь идет именно о тех внутренних войсках, которые будут отвечать за разгон уличных демонстраций и бунтов — это, можно сказать, очень важная должность.

Некоторые аналитики объясняют эти события тем, что Путин теряет интерес к своим дружкам и хочет обновить свой ближний круг. Однако, вероятнее всего, это не так. С учетом того, что экономика рушится, а в Украине он зашел в тупик, Путин нуждается во всех своих друзьях, особенно в тех, на кого обрушились обвинения в коррупции и кто может знать подробности его собственной коррумпированности. У диктаторов нет никаких шансов остаться у власти, если они бросят своих союзников — особенно в тяжелые времена.

В настоящее время, вероятнее всего, идет какая-то борьба за власть, одной из мишеней в которой стал сам Путин. Тактика наступления классическая: сначала необходимо удалить сторонников босса.

Хотя некоторые утверждают, что любое новое руководство, вышедшее из «Политбюро 2.0», будет не лучше Путина, российский аналитик Андрей Пионтковский придерживается иной точки зрения. Он утверждает, что члены российской элиты посылают сигналы Западу о том, что «все решится в ближайшие недели».

«У нас бывали случаи ложной тревоги и раньше. Возможно, это еще один такой случай, но, по крайней мере, мы теперь уже можем рассмотреть тот путь, который ведет к концу путинского режима. Следует отметить, что Путин провел годовщину путча против Михаила Горбачева 19 августа в Крыму. Не стоит упускать из виду и то, что туда он взял с собой четверых главных членов своего правительства, которые, скорее всего, будут выбирать его преемника. Помните: держи друзей близко, а врагов — еще ближе», - резюмирует автор статьи.
ОстроВ
P.S. До речі, у нас теж дещо НАЗРІВАЄ: https://www.facebook.com/events/1649653638586458/
ЯК ВИ НА ЦЕ ДИВИТЕСЬ?

Передісторія війни бійця батальйону «Донбас» Михайла Савульчика з позивним «Ельф» починається з Майдану. Як він розповідає, був в одному зі штурмових загонів самооборони. В часи Революції гідності на Михайлівській площі «Ельф» організував «Михайлівську Січ». Потім, разом із ще двома друзями, активно брав участь у всіх «гарячих» точках на Майдані. Звідти ж друзі відправилися у добровольчий батальйон «Донбас». Разом звільняли міста на сході, зачищали, контролювали. А потім був Іловайськ, поранення і втрата побратима. Михайло Савульчик розповів Радіо Свобода про один із найгарячіших моментів війни. Михайло звинувачує владу в трагедії під Іловайськом, стверджуючи, що метою пастки було знищення добровольців.

–- Ми виїхали із Курахова на Іловайськ.  18 серпня заходимо з двох боків на Іловайськ. З одного боку, де залізниця – перша штурмова, і з іншого боку заходила наша, друга штурмова група. Я з «Фаготом» був у другій. Заходимо – а по нас одразу почали прицільно мінометами стріляти. Ми ж поставили протитанкову установку. А тут міномет за 100 метрів бахнув. Хоп – за 50. Ми різко згортаємося, від’їжджаємо. «Бах» – на наше місце прилетіло.

     Починається 19-те. Намагаємося взяти місто. 4 трупи. Поранених навіть не можу перелічити – двір був завалений. Коли ми їхали туди, Семенченко віддав наказ: «беріть продуктів та боєприпасів тільки на день». Ми взяли по сухпайку. Я звик рюкзак гранатами набивати. Набоїв купу набирав. Потім тільки хлопцям пачками розкидав.

     Перший день бою закінчився, ні в кого набоїв не було.  Сухпайок з просроченим терміном зберігання з’їли. Набоїв, їжі, води,  світла  – нічого не було.  Купа трупів і поранених.  

      20-го зранку відправили чотирьох поранених на бусику.  Потім ми виїхали в тому ж напрямку до блокпосту, дивимося – а там наш бусик, але вже з трупами, підірваний з гранатомета і ніякого блокпосту немає. Це найгірша «підстава», яка може бути, від армії.  Армія пішла з єдиної дороги, яка з’єднувала нас.  Це була катастрофа.

     Порошенко тоді казав, що підмога затрималася на 4 дні. Потім виявилося, що це брехня.  Нас там просто кинули. Це була ідеальна домовленість.  Зрадникам потрібно було  добровольців знищити.

     --- Ми жили у трьох будинках поряд. Там ще навіть місцевий чоловік був, нам яйця давав – у нього кури були. Приходить і каже: «Ось, хлопці, вам яйця до картоплі…»   Місцеві до нас приходили. У школі вони ховалися в підвалі з дітьми. А ми жінок з дітьми питаємо: «А де ваші чоловіки?» - «Чоловіки стріляють з іншого боку».      Був ще «дідок» там. Це уже після мого поранення. Приходить, посидить, іде. Через 10 хвилин обстріл. Примітили хлопці його, потім за барки – а в нього папірчик і коректировка. Він у радянський час був корегувальником. Хлопці його до стіни – і розстріляли.

     21-го ввечері сусід каже: «У мене є технічна вода в бочці, можна помитися». Ми такі щасливі. На вулиці +30, а ми бронежилети давно не знімали. Спітнілі. Думаю, піду помиюся. Помився, заходжу до себе у двір – і починається мінометний обстріл. Я бронік одягнув, думаю, зайду в будинок, візьму автомат, каску. Я навіть не чув свою міну. Кажуть, що свою міну не чуєш. За шість метрів від мене «стодвадцятка», або «Нона», теж 120 міліметрів, прилетіла. Тільки пам’ятаю, що я летів, впав, кругом дим, пекельний біль. На мій крик прибігли хлопці.  Валєрка, мій дружбан, джгут не шукав, зняв з себе бандану. В мене артетія була перебита на лівій нозі, він перетягнув. а туди, де вони сиділи, коли мене поранило, прилетіла міна. Якщо б мене не поранило, вбило би їх. Потім в інкасаторську машину мене посадили. Ми у «сєпара» забрали «приватбанківську» інкасаторську машину. Вона з автомата не прострілюється.

 --- Я по телебаченню якось сказав, що за чотири дні до нас можна було дійти пішки. Просто нам допомогати ніхто не хотів. Навпаки, з під Іловайська вивели війська, щоб нас там закрити. Якби ми взяли Іловайськ, то ми б закінчили війну. Іловайськ – це єдина залізна дорога на Донецьк з Росії. Поїздами туди поставляється зброя і продукти. Взяли б Іловайськ, Донецьк би через пару місяців здався сам.

     Росіяни самі говорили нашим хлопцям, які були в полоні, що вони вже стояли на найголовніших висотах і 4 дні чекали нашого виходу. Там був тупий розстріл.

     Мого «Кейна» там вбили. Класний був хлопець з мого підрозділу.  

     Іншого, позивний «Контра» (теж друг мій), поховали з почестями на Південному цвинтарі у Києві. Також його впізнали по ДНК.

     А ще одного, Вадіка, знайшла Організація «Червоний Хрест». У нього жетон був,  по ньому знайшли останки, обгризені собаками. Поховали в Житомирі, з почестями. Всі вони наші герої, яких не хоче визнавати зрадницька влада.

 

У нас війна, але  її називають АТО. Чому мобілізація іде на АТО? Цим же СБУ має займатися.  По закону повинен бути воєнний стан. Відбувається якесь махлювання.

А котел потрібний був для знищення  добровольців.  Туди був вхід, виходу не було. Хто туди воювати йшов, хто на допомогу. Пропускали всіх але виходу звідти не було. Наших добровольців вище керівництво знало, тому що ми говорили ще тоді, що ми повернемось, і в Києві наведемо порядок – це була причина.

     Ми тоді штурмом брали місто за містом. Після Іловайська ні одне місто, ні одне село не було взяте українською армією. Нас була тисяча, зараз вже більше ста тисяч. Ні одне місто не береться, тому що війна може закінчитися і буде кому наводити лад в країні.
Радіо Свобода

Півтора центнери щирої вати і мізки з горіхове зерня:

Україна призупинила утилізацію зброї за угодою з НАТО Україна призупинила утилізацію легкого озброєння і стрілецької зброї до вирішення конфлікту на Донбасі Чи ні???

"На даному етапі питання роззброєння не стоїть на порядку денному в Україні. Ми призупинили утилізацію легкого озброєння і стрілецької зброї доти, доки Україна не відновить свій контроль над всією територією і не відновить територіальну цілісність", - повідомила Біла.

Вона уточнила, що йдеться про тимчасовий відступ України від своїх зобов'язань в рамках трастового проекту НАТО з утилізації надлишкової кількості боєприпасів та стрілецької зброї.

"Ми брали зобов'язання утилізувати зайве, а воно просто перестало бути зайвим", - сказала Біла.

За її словами, про таке рішення Україна поінформувала США і країни НАТО.

У той же час вона підкреслила, що питання відступу України від положень Оттавської конвенції щодо заборони на застосування протипіхотних мін не стоїть на порядку денному.

"Від протипіхотних мін страждає переважно мирне населення ... Для чого нам використовувати протипіхотні міни. У нас є інше потужна зброя, щоб використовувати проти військ противника, а не проти нещасних громадян?", - відзначила представник МВС.

Нагадаємо, угоду про утилізацію легкого озброєння і стрілецької зброї Україна підписала у 2011 році.

У рамках проекту заплановано утилізувати 366 тис. одиниць легких озброєнь і стрілецької зброї, а також 76 тис. тонн боєприпасів, в тому числі протипіхотні міни типу ПФМ-1. Частину витрат взяла на себе НАТО.

P.S. А В ЦЕЙ ЧАС 5 канал демонструє відеосюжет де міждунагодниє пагтньоги ПІД ЧАС ВІЙНИ, замість того щоб НАДАТИ в замін ВЖЕ ЗНИЩЕНОЇ в дев'яності роки летальної зброї, УТИЛІЗУЮТЬ те, що Путлєр "утилізовує" на сході України!
https://www.youtube.com/watch?v=GAMr4Wc1mQ4
 З мУвчазної згоди покірного байдужого меншовартісного насєлєнія.

Международные партнеры Украины угрожали перестать давать деньги или снять санкции с России, если мы не примем новую Конституцию с «особым статусом» Донбасса — вице-спикер ВРУ 21.08.2015 13:49.

В Єврейський Союз вступити можна,
вибратись звідти неможливо. І переміщатись в козирні країни мігрантам зась!

https://www.youtube.com/watch?v=1lujmaW4rKw

Одна вулиця, двi реальностi
У райцентрi на Луганщинi люди живуть паралельними свiтами Олена СТЕПОВА   

Свердловськ, Луганщина. Новини мого міста писати все важче. Чому? Просто кожен має своє бачення, точку зору, точку кипіння, тому одна й та сама новина бачиться і переповідається різними людьми по-різному. Про порядок

Погляд 1: «Наше місто процвітає, скрізь порядок, чистота. Працюють усі комунальні служби. Сміття вивозять. Біля дитячої лікарні відкрили прекрасний парк. Це Ахметов дав ополченцям наказ. У місті немає пивничок, де горланять алкаші. Так добре. Музики взагалі немає. Це так стало тільки при ополченні. Наші хлопці стежать за чистотою і порядком. Ось — укропської влади в місті немає, а ми без них не померли. Немає мера, чиновників, а місто гарне, процвітає. Бордюри побілені, вулиці виметено. Якщо хтось п’є, його одразу забирають в ополчення або в комендатуру. Сміття вивозять безкоштовно. Комунальні платежі скасували за наказом Путіна. Нам тепер краще жити, ніж в Україні. За світло, газ, комуналку ми не платимо. По-перше, ми за це воювали, по-друге, нам же Росія все постачає, ми маємо право не платити. Місто змінилося. Стільки світла в ньому. Дихати легко і вільно».

Погляд 2: «У місті чистота, це правда. Причина? Багато! Ополчурки хапають усіх, хто їм не сподобався або на кого написали заяву, і відправляють на безкоштовні роботи. Так і місто вимели, і бордюри побілили. Дороги, що танками розбили, ремонтують. Каменем або цеглою діри латають. Так і при старому мерові, Шмальцу, робили.

У кафе тиша. Музика рідко і не до ночі. Увечері люди воліють сидіти вдома. Бо можуть просто зайти ополчурки в кафе і всіх похапали просто так. І взагалі, кому ходити в кафе? Тільки тим, у кого є за що. Це ополчення. Багатьом подобається ця тиша. Пам’ятаєш, у нас останнім часом міська влада пивнички відкривала через кожні п’ять метрів? Вже 80 відсотків зникло. Це ось позитив. Пити хто хоче — той п’є. Хто не пив, так і не п’є. Хоча більше бачу питущою молодь та жінок. Баби з пивом і горілкою біля під’їзду — вже норма «ЛНРії».

Місто стало світлішим. Людей мало. Ніби і багато, але мало. Дивне відчуття. Просто всі якось швидко звільняють місто до 16 години. На ринку багато закритих ларків. Магазини працюють. Так. Навіть будматеріали. І вже ювелірку відкривають. І ломбард. І піцерію. Але ... видимість це. Як постановка п’єси. Начебто актори стараються, а глядачі з залу йдуть.

Знаєш, у транспорті багато водіїв принципово припинили ставити «ватяну» музику, типу блатняка, ополчурського військового шансону. Раніше звучав «Владимирский централ», пізніше — «Нас укры метелили «Градом»...» або «За царя, за Россию, за березки седые». Приємно, що в «маршрутках» тиша. Їдуть усі у своїх думках. В одній «маршрутці» шофер класику ставить. І їдеш в місто під Гріга або Чайковського. Ніхто не кричить. Усі слухають. Навіть люди в камуфляжі.

Комунальні служби без дотації ледь живі. Соляру дає ополчення і ДТЕК. Зарплату платять з фонду допомоги РФ у рублях. А якщо Росії набридне нас утримувати? Це питання на вустах більшої частини свердловчан.

Ватяна половина міста ні за що не платить. Для них халява — сенс життя. Хоч за що-небудь, але не платити. Ні комунальні, ні за вивезення сміття, ні за світло, ні за газ. Це біда і Плотницького, і ополчурок. Їм бюджет поповнювати, а їхня армія партнерів репетує «нам все безкоштовно дає Росія!». І не змусять же платити, бо це — їхній електорат.

А ось багато жителів прямо підтягнули комунальну дисципліну. Це патріоти міста. Ті, хто просто за місто, щоб його зберегти і вберегти. Вони і платять сумлінно, і прибирають, і не смітять. Багато людей стало на суботники виходити, квіти садити. Знаєш, по-типу «всім смертям на зло». Квітів багато в місті. Немов усупереч війні.Так що ти думаєш? Ватники намагаються плюнути, накидати сміття, вирвати квіти. Ватників, по-моєму, ненавидять навіть ополчурки. Це — як клініка, як хвороба — халяви і напаскудити.

У місті пил і гар. Пил піднімається з полігонів, де постійно проходять «вчення». Пил здіймається КАМАЗами, які активно тягають вугілля кудись до Луганська.

У Червонопартизанську, коли східний вітер, то купи пилу з «будівництва». На кордоні з боку братньої країни активно зводять бетонні загородження...

Безкарно й активно димлять терикони. Тепер ні влада міста, ні ополчурки, ні Ахметов, природно, не будуть займатися їх гасінням. Запах сірководню пікантно доповнює і наповнює наше життя Пеклом».

Про ДТЕК

Погляд 1: «Якби не Ахметов і ДТЕК, ми б не вижили. Він і податки перший в «ЛНР» став платити, і гуманітарку ополченню привозив. Дуже добре на шахтах до ополчення ставляться, путівки дають у профілакторій. Кажуть, Ахметов викупив наші міста. Слава Богу! Тепер ми будемо продавати Україні та Росії вугілля, а значить, не пропадемо. А захочемо, то взагалі не будемо Україні вугілля продавати, тільки Росії. Так, є заборгованість. Так, платять тільки чверть від зарплати. Ну і нехай. Що буде, якщо не віддадуть заборгованість? Ой, та хай би поточну зарплату платили, і нам вистачить, Ахметов — він які витрати на війну поніс! Ми потерпимо».

Погляд 2: «Ахметов створив квазідержаву. Тепер шахти в його повній владі. Без суду, прокуратури, закону. Хоче — платить зарплату, хоче — ні. У місті раз по раз у ЗМІ: «Рінат Леонідович — те, Рінат Леонідович — усе: парк, дитячі качельки...» Створюють імідж феодалу, мовляв: раби, дивіться, господар вас любить! Йому, правда, тут комфортно. У екологію вкладати не потрібно, моральний збиток шахтарям можна не платити, побутове вугілля можна не вивозити, немає КЗПП, немає профкому. Шахтарі страйкувати не будуть. А якщо хтось голову підніме — у нього свої, підгодовані ополчурки. Страшно те, що вугілля, наше, українське, Україна у нього за три ціни й купує. А зараз кажуть, що вугілля йтиме в Україну через Росію. У чому сенс війни, блокади, не зрозуміло?»

Про суд

Погляд 1: «У нас немає суду в «ЛНР»? Ні ?! А ну то й що? Що той суд робив? Тільки хабарі брав. Нехай і не буде. На «нема» й суду нема. У нас є ополчення. Приїдуть, розберуться. Це краще, ніж суд».

Погляд 2: «Законів немає. Кажуть, мовляв, будуть. А кому вони тут потрібні, закони? Ополчуркам? Так вони автоматом сам собі закон».

Погляд 1: «Мені присудили аліменти по укропському закону. Я громадянин «ЛНР», чи можу я не платити аліменти? Ну, моя дитина, я ж не відмовляюся. Просто не хочу платити по укропських законах. Якщо присудять по «ЛНРівскому»? Нє, ми з пацанами не за це воювали. Тут усі проти аліментів. Фіг приймуть».

Погляд 2: «Мій зять не хоче платити аліменти, що мені робити? Так, суд був. Присудили і термін дали. Коли ще Україна була. Ми за кого? Ми проти України. Ми за «ЛНР». Ось, він теж говорить: в «ЛНР» такого закону немає. А що ж робити? Чому не працюють суди і прокуратура в «ЛНР»? В Україні хоч було куди поскаржитися. А тут? До комендатури? Ходили. Але вона ж — тільки для звичайних громадян. На ополчення вона не поширюється, вони поза законом. А він в ополченні. В Україні такого немає, кажете? А Правий сектор ?! Теж платять аліменти, якщо є ?! Як?! І Правий сектор? Оце так!.. Виходить, що в Україні є влада? А нам тут говорять... Якось усе незрозуміло. А жити як?»

Про пошту

Погляд 1: « У нас в «ЛНР» усе налагоджується. Пошта працює. Поки що можна відіслати пошту по області та в «ДНР». По якій області? По Луганській. Ні, не по всій, тільки там, де «ЛНР». Але ми все одно поштою не користувалися. Навіщо нам вона? У Росію пошта теж не ходить. Але і туди нам навіщо? У нас узагалі нікого далі міста немає. Нехай хоч і не працює. А, ні! Пенсію ж носять. Нехай працює.

Погляд 2: «Листоноша, дівчина років двадцяти. Веснянки. Ввічлива, усміхнена. У камуфляжі. З автоматом. Заходиш на пошту, і в холод кидає. Два автоматники. Посміхаються. Усі ввічливі і посміхаються. Хамства немає. Пенсію видають рублями. Кожен знає свій день, список. Швидко отримують. Швидко йдуть. Ще на пошті можна купити газети, зубну пасту, порошок, журнали. Журнали українські та російські. В основному, жіночі — кросворди, головоломки, сад, город, рецепти. «Ейвон», «Оріфлейм» не возять. На пошті порожньо. Люди приходять тільки отримати і заплатити. І все. Тепер, навіть після війни, буду боятися пошти. Це як через досвід «совка» бояться стоматолога. Тепер листоноша-автоматник — моя справжня «ЛНР». Невже на все життя?»

Про лікарню

Погляд 2: «У лікарні з увагою тільки до військових ставляться. Вони платять. А у нас, простих людей, грошей немає. Лікар може оглянути в коридорі. Все платне. Всі аналізи. Такого навіть при Україні не було. І хамство. Хамовитіших і злостивіших, ніж лікарі, немає нікого. На ринку стали грубіянити продавці — люди до інших йдуть. Одразу попустило. На ринку нахамили — одразу скаргу в комендатуру. Торгаші бояться. А на лікарів у комендатурі скарги не приймають. Вони ж їх лікують. І ліки дорогі. Це тому що Україна все на війну витратила. Всі ліки на війну забирає. Так у газеті було написано. Чи є російські ліки? Я не знаю. Що я — читаю їх? Я їх приймаю. А російські вони, не російські, не розбираюся. Куди на лікарів писати, щоб лікували безкоштовно і не хамили? Путіну?! Тю, ти шо. Ми ондо в Гуково в лікарню їздили. Там нас узагалі не прийняли — накричали, нахамили. А ополчення лікують і посміхаються. Нічого твій Путін не зробить. Всі продалися за гроші...

Пам’ятаєш, нашу лікарню відремонтували за гроші Євросоюзу? Так, так, за програмою ТАСІС. Місто пишалося. Ще б пак! Найкраща лікарня — новітня кардіологія, пологовий будинок, хірургія. Де це? В якім житті? П’яні медсестри, п’яні лікарі на «швидкій», брудні халати, хамство. Гроші вимагають відкрито. Розумію, що не всі такі, але чомусь бачу саме таких. Страшно. Пам’ятаєш, путівки дітям у Крим давали безкоштовно? Взимку не змогли дітвори набрати. Нема нічого. І лікарів ніби підмінили. Чому стільки ненависті і хамства? Бажання принизити і вирвати хоч шматок, хоч копійку? Ополчурки платять і перед ними — мало не на колінах і захоплено: «Наші хлопчики!». «Хлопчики» пускають соплю і сечу під себе, плюють на підлогу і розповідають, як їх катували «укри». Все це розноситься по місту. І знову — захват: вони нас захищають... До цивільних людей — презирливо і холодно. Немає грошей? Вільний.

Знаєш, лікарня, це те, що повинно бути в цьому дебільному «еленерівському» мирку. Саме ця брудна, смердюча, платна, з вишкіреними зубами і блювотним перегаром лікарня. Щоб не хворіти, а відразу — кулю.

Росіяни в шоці: не обласний центр і така лікарня! У них таких немає. Розповідають це медсестрам, дивуються сучасним туалетам, палатам. Суки, і Європа їм не страшна — бо це ж її гроші! І ніхто з медсестр, почувши оте «а у нас — а у вас», не сказав «Трясця, як же ж так? Росіяни лікуються в гірших умовах! Куди прагнемо?». Раболіпство перед російським світом приголомшує. Хоча ні, не так. Просто раболіпство і цинізм деяких лікарів приголомшує. Немає в місті стовідсоткової підтримки «ополчення», а тим паче — росіян. «Ополченці» до росіян уже по-іншому ставляться.

Куплю зневагу. Недорого
Рулон білого туалетного паперу довжиною 120 метрів iз промовистою назвою «ПТН-ПНХ» продають на Сорочинському ярмарку всього за 20 гривень. Це найнижча сувенірна ціна на знаменитому торжищі Яна СОКОЛОВА   

Із 18 і до 23 серпня включно на Жабокрюківському майдані у Великих Сорочинцях на Полтавщині вирує найбільше в Україні торжище — знаменитий Сорочинський ярмарок. Нинішнього року він проходить під гаслом «Україна — єдина родина!» і вирізняється надзвичайно великою кількістю учасників творчих колективів — їх більш ніж 3 тисячі. Вони з ранку до вечора розважають відвідувачів на п’яти основних сценах. Прикметно, що хорові колективи з Донецької і Луганської областей відкривали ярмарок українськими народними піснями.

Участь у ярмарку беруть також чотири підприємства зі сходу, а загалом їх понад тисяча. Близько двох третин із них ярмаркують уперше. Важко навіть сказати, чим тут не торгують. Є товар на різні гаманці — вишукані жіночі вишиванки за 6 тисяч гривень і дитячі повзунки-вишиванки за 200 грн., оригінальні жіночі чоботи з конопель всього за 1200 і хутряні шапки за 500 грн., шашлики по 40 гривень за 100 грамів і натуральні грузинські соки — всього 5 гривень за склянку...

Окрім того, безліч безплатних розваг. Цього року вперше так багато народних умільців навчать усіх бажаючих: танцювати гопака, ліпити вареники, виготовляти брилі, створювати горщики з глини, плести українські віночки і навіть виробляти вази... з газетного паперу.

Серед тих, хто дарував і ще даруватиме свою творчість гостям ярмарку — брати Яремчуки і їхня сестра Марія, гурти DZIDZIO і «Друга ріка», «Лісапетний батальйон».

Подарунки, призи і головна нагорода — вечеря в кращому ресторані ярмарку — чекають на тих, хто святкує свій день народження у дні проведення ярмарку. Тож, збираючись у Великі Сорочинці, не забудьте прихопити з собою паспорт, аби довести, що ви іменинник. Ще багато чого можна встигнути! Взяти автограф у «Гоголя», покататися на волах, витратити купу грошей, а головне — отримати безліч позитивних емоцій і незабутніх вражень.

Вівторок, 18 серпня 2015 16:26 Яценюк: «украина не является моей родиной и я не собираюсь здесь жить»