Вип’ємо — за здоров’я!
Цілющі трав’яні чаї, ягідні компоти та вітамінні суміші зміцнять імунітет у сезон застуди та грипу Мирослава КРУК   

Будь-якій недузі, як відомо, легше запобігти, ніж боротися потім з її наслідками. Профілактика застудних хвороб — тема актуальна будь-якої пори року, а нині, в осінньо-зимовий період, — і поготів. Як зміцнити імунітет? Нав’язлива реклама, що падає на наші голови з телеекранів та радіо, намагається скерувати нас до аптечних препаратів, у яких зацікавлений їх виробник — адже піклується про збут. Вони недешеві, а яка від них користь, наскільки вони ефективні, — питання неоднозначне. До того ж «промислові» вітаміни слід вживати обережно, порадившись із лікарем. Однак існує чимало простих, доступних народних засобів, не менш дієвих та ще й приємних на смак. Чаї, відвари з трав, вітамінні суміші... Спробуємо відібрати кілька рецептів, які стануть у пригоді кожному. Ожина допоможе ожити

Чай із трав’яних зборів — відмінний засіб для запобігання застуди та грипу. Звісно, важливо знати, які саме трави та плоди мають протимікробну, антивірусну та загально зміцнювальну дію, і пити такі чаї щодня, курсами по два-три тижні, не пропускаючи жодного прийому.

— Саме так — тільки регулярне вживання чаїв та настоянок матиме ефект, адже одна чашка для імунітету — крапля в морі, — розповідає лікар-терапевт Світлана Міщенко. — Звісно, ніхто не каже, що пити настої доведеться цілий рік. Вживаємо їх переважно восени і взимку — саме тоді, коли дуже легко застудитися і підхопити вірус грипу. Трав’яний чай варто готувати собі по дві чашки в день — уранці та ввечері (перед сном).

Отже, які саме чаї — наші спільники у боротьбі з підступною застудою?

Наприклад, ромашково-суничний. Аби отримати його, перемішайте у рівних пропорціях суничне листя та квіти аптечної ромашки. Помістіть суміш у скляну банку. Для приготування чаю столову ложку суміші заварюйте склянкою окропу. Настоюйте 20 хвилин, затим процідіть. Чай потрібно пити свіжим, відразу як заварився. Цей напій відмінно зміцнює імунітет.

Ефективно запобігає і лікує застуду напій із чорної смородини. У ньому багато вітаміну С, який (і це добре відомо) допомагає організму долати вірусні захворювання. Заварювати чорну смородину найкраще у класичний спосіб: дві-три столові ложки подрібненого листя залити двома склянками (півлітра) окропу і залишити на 15 хвилин. Можна вживати засушену з гілочками і листям суницю, малину. Вони також багаті на «антивірусні» речовини.

Якщо маєте можливість заварити листя ожини — отримаєте ще один цінний вітамінний напій. Три столові ложки сухого подрібненого листя необхідно залити півлітрами окропу. Проваріть усе це на водяній бані хвилин 10, дайте настоятися півгодини. Відтак залишається процідити відвар і — смачного! Листя ожини має протизапальну, бактерицидну й потогінну дію. І заспокійливу також, що дуже доречно в міжсезоння, коли люди стають більш вразливими до депресії.

А обліпиха вірус налякає

Не менш ефективні, ніж трав’яні чаї, і настої з ягід — шипшини, калини, горобини, обліпихи, журавлини.

— Шипшина — справжня скарбничка вітаміну С, — нагадує лікар-дієтолог Олена Заславська. — Для відвару візьміть дві-три столові ложки ягід, залийте півлітрами окропу і настоюйте в термосі цілу ніч. Перед вживанням відвар краще розбавляти кип’яченою водою, у рівних пропорціях. Дуже корисний шипшиновий напій із медом.

В осінній період доречна настоянка з горобини. У її ягодах багато вітамінів А, В і Е, різні мікроелементи. Аскорбінової кислоти у ній не менше, ніж у лимонах, стверджує дієтолог. Аби приготувати напій із горобини, візьміть дві столові ложки сухих плодів і 200 міліграмів окропу. Проваріть на повільному вогні 10 хвилин. Дайте настоятися 20 хвилин, процідіть, а ягоди відтисніть. Вживати напій краще по півсклянки двічі-тричі на день. Корисно заварювати як червону, так і чорну горобину. Можна поєднувати із шипшиною. Помічна для здоров’я і вітамінна маса з горобини: змішайте ягоди з медом або перетріть із цукром.

Імунітет подякує вам за обліпиху. У м’якоті її плодів чимало вітамінів, які організм потребує для боротьби з вірусами. Візьміть до уваги такий відмінний антивірусний рецепт: столову ложку ягід обліпихи розтовчіть у чашці і залийте склянкою окропу. Залиште, доки охолоне. Коли напій стане теплим, додайте чайну ложку меду — і вживайте на здоров’я.

Ягоди калини, яка відома своїми лікувальними властивостями, корисно поєднувати із зернами гранату. Пані Олена радить змішати їх у рівних пропорціях, скласти у скляну банку і зберігати у прохолодному місці. А перед вживанням одну столову ложку суміші слід розбавити склянкою кип’яченої води кімнатної температури. Пити необхідно до їжі, двічі-тричі на день.

Що то за масло — без лимона?

Можна приготувати і так звані вітамінні компоти, які відмінно гартують імунітет. Візьміть такі трави, як меліса, звіробій, іван-чай (їх можна купити в аптеці). На літр окропу додайте п’ять столових ложок суміші цих трав. Заваріть — і настоюйте дві години. Для ягідного вітамінного компоту скористайтеся плодами журавлини, чорної смородини і вишні. Зваріть їх у двох літрах води — без цукру. Коли настоїться — процідіть. Затим змішайте два відвари — трав’яний і ягідний каже Олена Заславська. — Можна брати будь-які (родзинки, курагу чи інжир). Раджу такий рецепт: півкілограма моркви і яблук, 200 грамів родзинок, лимон і кілька столових ложок меду. Моркву і яблука варто натерти на дрібній тертушці, курагу — дрібно порізати, лимони перемолоти у м’ясорубці. Все перемішати. Вживати по одній-дві столових ложок двічі або тричі на день.

У період вірусних захворювань лікар рекомендує вживати більше лимонів. Сік лимонів дуже корисний і багатий на вітаміни, але багато його не вип’єш — через концентровано кислий смак. Відтак можна зробити лимонне масло, яке має доволі цінних речовин і зміцнить організм. Для приготування візьміть один лимон, 100 грамів м’якого натурального вершкового масла і дві-три столові ложки меду. Лимон треба опустити на кілька хвилин у окріп, аби став м’яким, а потім перемолоти разом зі шкіркою на м’ясорубку. Додати масло та мед — і добре перемішати до однорідної суміші. Таку вітамінну масу можна вживати як звичайне масло: робити бутерброди, додавати до каш і супів.

УМ

Піонери Путіна
У Росії створюють організацію, «яка буде контролювати та виховувати дітей» Олег БОРОВСЬКИЙ   

У Росії планують створити суспільно-державну дитячо-юнацьку організацію «Російський рух школярів» (РРШ). Відповідний указ президент РФ Володимир Путін видав у річницю створення комсомолу. Структура та цілі РРШ також нагадали багатьом спостерігачам молодіжні організації радянських часів. Засновником організації призначено Федеральне агентство у справах молоді. В найближчі місяці уряд Росії має визначити перелік майна, яке буде передане організації, а також надати їй субсидії з бюджету.

Як розповів РБК голова Федерального агентства у справах молоді Сергій Поспєлов, указ Путіна «вийшов на підтримку ініціативи, з якою до нього нещодавно звернулися лідери депутатських фракцій у Держдумі». Міністр освіти та науки РФ Дмитро Ліванов у спеціальній заяві для ЗМІ висловив упевненість, що нова організація відіграє важливу роль у виконанні одного з головних завдань системи освіти — вихованні та соціалізації учнів. Депутат Держдуми, народний артист СРСР Йосип Кобзон назвав створення РРШ «демократичним дивом» та «величезним подарунком на день Ленінського комсомолу». Він також відзначив, що раніше адресував президенту «численні прохання» про створення організації, «яка буде контролювати та виховувати наших дітей».

«Німецька хвиля» звернулася до кількох російських експертів з проханням розповісти про причини такого кроку та про те, які цінності прищеплюватимуть російським дітям. Адже створення дитячо-юнацької організації в Росії багатьом нагадало про СРСР та піонерію.

«Коли запроваджується така система, це певним чином визнання невміння реально працювати з молоддю», — заявила Ірина Прохорова, головна редакторка журналу «Новоє літєратурноє обозрєніє» та ведуча програми «Система цінностей» на РБК-ТВ. За її словами, замість муштри молодим людям потрібно давати перспективу самореалізації в професії та різноманітних соціальних сферах, створювати соціальні ліфти. «Однак простору для політичного, культурного, професійного та будь-якого соціального життя стає дедалі менше. І це доводиться компенсувати таким контролем», — сказала експерт. У цілому, на думку Прохорової, створення такої організації відповідає логіці дій нинішньої російської влади: «У загальному контексті закручування гайок це дуже нагадує спробу знайти спосіб і принципи управління та контролю над молоддю, які дуже схожі з Радянським Союзом».

Згідно з указом Путіна, метою створення організації є вдосконалення державної політики у сфері виховання молодого покоління та сприяння формуванню особистості на основі «притаманної російському суспільству системи цінностей». Натомість відомий російський публіцист та письменник Віктор Шендерович вважає, що неможливо говорити про якусь єдину систему цінностей російського суспільства, «тому що у Шарикова та Борменталя — різні системи цінностей». «Є запит десятків мільйонів росіян на європейські цінності. Цей запит відкинули, — міркує публіцист. — І є, звісно, запит інших десятків мільйонів росіян на «совок». Цей запит вітають».

Ірина Прохорова також вважає, що суспільство в Росії не єдине і в ньому немає консенсусу в питанні цінностей. На її думку, є велика кількість супротивників створення такої молодіжної організації, оскільки багато хто пройшов через аналогічні радянські об’єднання та пам’ятає, що насправді вони характеризувалися «мілітаризацією свідомості, контролем, неможливістю самореалізуватися, тому що людей підганяли під визначені дуже вузькі рамки поведінки та способи життя». Однак є й ті, хто вважає, що «там принаймні виховували молодь», визнає експерт. У її розумінні, однак, це свідчить про те, що люди підсвідомо хочуть зняти з себе відповідальність за виховання власних дітей. «Це мене засмучує найбільше», — підсумувала Прохорова.

Віктор Шендерович переконаний, що у випадку з РРШ йдеться, швидше, про «путінську систему цінностей», а тому сам рух загрожує виростити чергове покоління манкуртів. «Путін далі конструює те єдине, що може, а саме — казарму», — вважає письменник. На думку Шендеровича, створення РРШ означає, що «країна йде у минуле — з усіма наслідками, які з цього випливають».

УМ

Лет 20 тому назад журнал МУРЗИЛКА публиковал эти и другие загадки

--------------------------------------------------------------- По одной версии - в мурзилке их не печатали, и это фейк По другой (неподтвержденной) - публикация имела место примерно
 в 1974-1976 гг ---------------------------------------------------------------

Загадки

1. Чтобы спереди погладить, нужно сзади полизать. 2. Кругом волоса, посредине колбаса. 3. У какого молодца утром капает с конца. 4. Сверху черно внутри красно, как засунешь так прекрасно. 5. Волос на волос, тело на тело и начинается темное дело. 6. То холодный - то горячий, то висячий - то стоячий. 7. Туда - сюда - обратно, тебе и мне приятно. 8. Что ты смотришь на меня? Раздевайся я твоя! 9. Между ног болтается на Х называется. 10. Волосатая головка за щеку заходит ловко. 11. Мы - ребята удалые лазим в щели половые! 12. Лежит на спине - никому не нужна. Прислони к стене - пригодится она. 13. Маленький, беленький, с хвостиком, кровь пьет. Дерни за веревочку - райское наслаждение. 14. В темной комнате, на белой простыне 2 часа удовольствия 15. Ты помни его немножко, станет твердым как картошка. 16. Возьму его в руки, Сожму его крепко - Он станет упругим И тв?рдым как репка. 17. Красная головка в дырку лезет ловко 18. Маленькая, черная, сморщенная - есть у каждой женщины. 19. Если б не бабушкины лохматушки - мерзли бы дедушкини колотушки. 20. Повыше коленца пониже пупенца - во что суют как зовут? 21. Выше колена, пониже пупка, дырка такая, что влезет рука. 22. Не хрен, не морковка - красная головка. 23. Без рук, без ног - на бабу скок 24. Длинный, красный, с виду - не опасный. Мужик захочет - вскочит, а баба подождет.

Отгадки

1. Почтовая марка 2. Кукуруза 3. Кран, Чайник, Сосулька 4. Галоши 5. Веки 6. Душ 7. Качели, Зубная щетка 8. Кровать 9. Хлястик, Хобот, Хвост 10. Зубная щетка 11. Веник 12. Лестница 13. Тампакс 14. Кино 15. Снежок 16. Снежок 17. Дятел 18. Изюминка 19. Варежки 20. Карман 21. Карман 22. Пионер в пилотке 23. Коромысло 24. Трамвай

94 дні Гідності
Два роки тому Янукович не підписав договір про Асоціацію з Євросоюзом, але не зміг знищити дух свободи і незалежності українців Олена КАПНІК    

«Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. У перші дні студентських протестів навряд чи хтось з учасників акцій міг уявити події наступних трьох місяців: побиття студентів, сутички на Банковій та Грушевського, кілька спроб штурму Майдану, перші смерті мирних активістів, розстріли на Інститутській та втечу Януковича. Учасники Революції гідності у розмові з «УМ» згадали про важливі для них події протягом 94 днів протесту. Були сотні заарештованих, катованих, викрадених і обвинувачених

Олександра Матвійчук, 32 роки, координатор «Євромайдан SOS»

— На Майдан я прийшла того дня, коли українці дізналися, що ми вже не йдемо в ЄС. На знак протесту ми вивісили прапор Євросоюзу на вікні нашого офісу (він, до речі, пройшов разом із нами весь Євромайдан і висить досі), завезли до Генеральної прокуратури заяву про злочин, бо це рішення уряду означало не просто зупинку євроінтеграції, а різкий поворот у бік Митного союзу.

Після заклику в соцмережах на Майдані було кілька сотень людей, багато з них були знайомі один із одним. Це виглядало приблизно так: «привіт», «о, давно не бачилися», «як справи?» і тому подібне. Я тоді подумала, що для мітингу кілька сотень людей, може, й достатньо, але щоб змінити сповзання країни у прірву — це просто мізер.

У суботній ранок 30 листопада 2013-го наша правозахисна організація мала проводити семінар для активістів iз регіонів. Ми хотіли розробити стратегію, щоб змусити парламент відмінити ухвалений ним закон. Зрозуміло, силова протидія влади змінила плани. Ми тоді i придумали «Євромайдан SOS». За лічені хвилини створили сторінку та запустили пост: якщо ви постраждали під час розгону, ваші рідні заарештовані, вам потрібна безкоштовна правова допомога — телефонуйте. Тоді ми ризикували, бо серед нас не було жодного адвоката. Тому другий пост був такий: якщо ви адвокат і готові безкоштовно допомогти побитим демонстрантам — телефонуйте нам. На мій подив, це швидко почало працювати.

Спочатку ми створили «Євромайдан SOS» для допомоги побитим студентам. І навіть у страшному сні не могли уявити, що через наші руки пройдуть сотні заарештованих, катованих, викрадених, обвинувачених у надуманих кримінальних та адміністративних справах; що ми працюватимемо з рідними зниклих та загиблих людей з усіх регіонів України.

Ніхто з нас не очікував розстрілів. Увечері 17 лютого сотники самооборони попросили роздати візитки з контактами наших «гарячих ліній», і волонтери понесли їх на Майдан. А в наступні дні нам почали масово телефонувати люди і говорити, що на Майдані розстрілюють беззбройних учасників протесту. Наші волонтери їздили у храми, морги, місця, де зносили вбитих людей, аби переписати їхнi дані. Ми не знали, що завтра може статися з нами самими, але поспішали задокументувати всіх людей, яких убив режим, аби не дати приховати цей страшний злочин.

Коли ми знали, що вбитих не десять і не двадцять, мені зателефонував мій чоловік і сказав, що перебуває на Майдані, що любить мене. І попрощався... Це був, напевно, настрашніший момент для мене особисто. Я хотіла сказати, аби він тікав звідти, але не змогла, бо це було б нечесно. У багатьох на Майдані були рідні і сім’ї, дехто з них так і не дочекався коханої людини. У ті дні ми телефонували людям і говорили, що ваш син, батько, брат загинув, потрібно приїхати, аби забрати його тіло... Я нікому не бажаю пережити цей досвід...

«Яценюка натовп просто буквально «послав»

Назарій Томчук, 32 роки, журналіст сайта «Репортер Житомира», ведучий на каналі «СК1»

— Янукович не підписав асоціацію, закривши нам дорогу до Європейського Союзу та цивілізованого світу. Всі зрозуміли — йде остаточне «зливання» нас Росії. Відразу, в першу ніч. Ми з друзями та колегами вирішили, що варто їхати до Києва, адже там усе починалося. Наступного дня провели акцію у Житомирі та поставили першу палатку. Так почався житомирський Євромайдан.

Під час тих подій доводилось і писати, і демонструвати свою громадянську позицію. Це, звичайно, завжди складно, але така була ситуація в країні. По-іншому я не міг.

Найстрашнішим моментом стали перші години на Грушевського, коли Євромайдан реально переріс на силове протистояння. На мою думку, це й стало початком Революції гідності. Пам’ятаю перший коктейль у міліцейський автобус. Подумав: «Ох ти ж, Господи! Що ж це зараз буде? Ну все, тепер шляху назад немає». Гадав, що буде зачистка і купа трупів. Готувався до найгіршого. (Звичайно, це сталося місяць по тому). При цьому страх поєднувався з певною ейфорією й надією, адже всіх втомили постійні недільні віча, бездіяльність лідерів опозиції і назрівала апатія та розчарування. Я простояв перший день до ранку понеділка. Вже організм адаптувався до газових та перцевих гранат. Тоді, певно, людей на вулиці було більше, ніж на Майдані.

Пам’ятаю, як прийшов Яценюк і кричав, щоб усі йшли на Майдан. Його, перепрошую, увесь натовп просто буквально «послав». Після цього всі з провокаторів перетворилися на героїв. Адже вiд початку з людьми були Кличко, Яворівський та Ляшко. Інші стояли на сцені й волали, що «то провокація». Змучений пішов спати в одну із житомирських палаток. Ну а далі — перші вбиті, бiйки з «Беркутом», штурми. Страх, по суті, був неймовірний завжди, але ми вистояли...

Перша ніч у Києві — це було неймовірне піднесення. Після розчарування, яке привіз Янукович з Європи. Наші ночі на житомирському Майдані. Грушевського — коктейлі, газові гранати, бійки з силовиками. Страшні події 21 лютого. Пам’ятаю той шок... Захоплення ОДА, спалення обласного УМВС. Людей було стільки, що не вміщались на майдані Корольова. Стільки не було навіть під час Помаранчевої революції. Потім той ранок, коли повідомили, що Янукович утік — це було реальне полегшення, ніби тягар з душі впав, особливо після місяців постійної напруги. Скажу, в той день ніби все стало яснішим та іншим. Ось так — в одну мить...

«Був вражений гостинністю»

Ілля Стронговський, 33 роки, автор серії політичних плакатів Revplakat

— Я вперше опинився на київському Майдані у середині грудня і був вражений масштабом, сюрреалістичністю і гостинністю. Може, я просто не так собі уявляв «дух свободи», але побачив на Майдані прояви найкращих, майже міфологічних (казкових. — Авт.) рис українського менталітету. Гостинність, щирість, відкритість.

Невдовзі прийшло розуміння, що гасел із Майдану, що поширювалися в інтернеті, мені замало. Щоби мій голос теж був почутий, почав робити плакати без авторської атрибуції, без копірайту. Я взяв за правило викладати оригінал для друку — таким чином уже надруковані плакати почали виринати на Майдані. Дуже сильне враження — зародження революційної анархітектури — барикади, намети, плакатні конструкції. «Йолка» як анархітектурний об’єкт була найбільшою. На її голий остов почали вішати прапори і гасла... Утім портрет Юлі (Тимошенко. — Авт.) видавався там цілковито недоречним — не в тому масштабі й не з таким посилом. Була низка якихось дрібних ксенофобських гасел і вимог, теж зайва, бо сперечалася з максимою про права людини. Тож, малюючи свою листівку, я від усього цього відмовився...

Страшно мені стало після «Законів 16 січня» — ні до них, ні після них так лячно не було. Прийшло розуміння, що країну готують до геноциду, до повторення Розстріляного відродження. У списках імен, які потім виловлювали в басейні (Межигір’я. — Авт.), були всі знайомі, друзі і моє ім’я теж було... Майдан відвернув най
страшнішу сторінку в новітній історії України. Не маю права порівнювати з АТО, але так мені видається.

З-поміж того, що запам’яталося найбільше, — не люди, не дії, а образ. Був на одній iз польових кухонь простий алюмінієвий, чорний від сажі казанок — у ньому воду підігрівали над багаттям. Ручка того казанка була зроблена з колючого дроту. Мабуть, щоби коли його з багаття зніматимуть, пам’ятали про те, що можна попектися. Нічого сильнішого в мистецтві Майдану не зробили.

Набат у XXI столітті

Іван Сидор, 26 років, диякон УПЦ Київського Патріархату, дзвонар Михайлівського Золотоверхого монастиря

— Два роки тому в ніч на 11 грудня пролунав чи не перший у XXI столітті набат... Після першої ночі мені телефонували з невідомих номерiв і просили бити у дзвони. Люди наче змовилися: телефонували один за одним і просили бити у дзвони. Спочатку я сприйняв це як жарт, але коли пролунав дзвінок десятий, зрозумів: щось і справді відбувається, тому мушу зробити те, про що мене просять. У ту ніч телефонували люди з усіх куточків України і навіть із-за кордону. Вони знайшли мій номер на сайті Михайлівського монастиря, бо я є адміністратором офіційної сторінки собору.

Коли я отримав дозвіл у намісника монастиря єпископа Агапіта, ми з однокурсником побігли на дзвіницю. Як бити на сполох, не знав, адже останній раз таке відбувалося в 1240 році, коли під Києвом стояла татаро-монгольська орда. Коли я вперше вдарив у дзвони, прокинувся увесь монастир і мені на допомогу прийшли інші студенти. Спочатку вагалися, в які дзвони бити. Вирішили — у великі, адже їх далі чути. Били у дзвони разом зі студентами духовної академії з 1.30 до 5-ї ранку. Спочатку ми хотіли просто скликати якомога більше людей до Майдану: ніч була холодна і там стояло дуже мало мітингувальників.

Лише на ранок я зрозумів, що звук дзвонів не лише скликає людей, а й підбадьорює їх, підтримує дух, дає надію, що вони не самі, з ними Церква. На душі було одночасно тривожно від того, що відбувається, і радісно від музики дзвонів. Майдан не зачистили...

Набат дуже відрізнявся від радісного благовісту, який зазвичай звучить iз дзвіниці перед всеношною або літургією. Це був швидкий, тривожний, максимально гучний дзвін.

Вранці на моєму телефоні було кілька сотень пропущених дзвінків і повідомлень. Писали з України, Америки, Італії, Швейцарії, Польщі й інших країн світу. Телефонували й люди, які тієї ночі були на Майдані. Вони розповідали, коли почули дзвони — страх відступив, з’явилася впевненість, що ми зможемо вистояти.

УМ

Як виховати патріота на Донеччині?
 by vikvik97

 

В Донецькій області багато вати і зброї. Ще недавно, це був один з найбільш реакційних, антиукраїнських регіонів. Звідси масово їхали на Майдан тітушки. Тут радісно йшли на "референдум за ДНР" і квітами зустрічали російсько-чеченських терористів-окупантів.

Нині все змінилося!

Приємно спостерігати за продуманою державотворчою політикою нового Голови Донецької ОДА Павла Жебрівського, його заступника з гуманітарних питань Віктора Андрусіва, начальника Управління культури і туризму ОДА Аліни Певної, патріотів в місцевих органах влади, музейників, працівників закладів культури, педагогів...

Буквально за півроку, в гуманітарну сферу повернувся український дух, українська мова, українська культура!

І це не дивно! Адже сепари-рашисти з минулого складу управління культури ОДА всі як один, перейшли на бік ворогів, сформувавши "Мінкульт ДНР", очільники якого грабують музеї і калічать чисті душі дітей путінськими збоченнями! Саме завдяки "рашен-інтелігентам" на чолі культури області, ми і отримали хвилю сепаратизму, війну, смерті...

Коли українська влада повернеться в Донецьк, всі продажні чиновники від культури, директори музеїв, театрів, бібліотек, навчальних закладів, що пропагували сепаратизм, будуть звільнені і засуджені. Тут без компромісів - зрада батьківщини!

І для наглядності, кілька рядових повідомлень зі стрічки новин, які були просто неможливі ще кілька місяців тому:

«З наступного тижня для працівників Донецької облдержадміністрації починаються безкоштовні курси з удосконалення української мови. Хочу подякувати Донецькому державному педуніверситету і особисто ректору Світлані Омельченко за допомогу в організації навчання. Відвідування курсів буде повністю добровільним», – повідомив Жебрівський. Разом із тим, глава Донецької області закликає всіх працювати над собою і використовувати рідну мову не тільки в професійній царині, а й у побуті.

"У Художньому музеї Краматорської міської ради Донецької області, відкрилась виставка сучасного художника Володимира Радковського.

Запрошуємо гостей поринути у світ сучасного імпресіонізму.
Нагадуємо адресу: м. Краматорськ, вул. Шкадінова, буд 60".

"Відбулася патріотична акція “Український солдате, молюся за тебе”.

Сьогодні десятки і сотні тисяч патріотів нашої держави знаходяться на воєнній передовій, захищаючи свободу, незалежність та територіальну цілісність у самих гарячих точках України..

Усім їм, як ніколи, потрібні увага, добре слово, повага та любов небайдужих людей.

Вони, як ніхто, заслуговують Божої ласки, підтримки з боку людей яких захищають, адже своє життя вони віддають за нас, за долю та честь нашої Батьківщини. Кожен із нас намагається підтримати воїнів своєї держави.

Разом з волонтером благодійного фонду “Віра. Надія. Любов” Рімою Митрак діти долучилися до плетіння маскувальної сітки."

Великоберезнянська Дитяча Бібліотека

"Відзначаємо День української писемності та мови. З цієї нагоди у Красноармійському історичному музеї було проведено Свято писемності та мови «Як парость виноградної лози, плекайте мову», на яке були запрошені учні 5 класу ЗОШ №12, вихованці центру творчості та дозвілля, учні та викладачі музичної школи ім. Леонтовича.

У виконанні місцевої поетеси Любові Чорної прозвучала літературна композиція «Рідна мова моя».

"Є перша виставка плакату в офіційному музеї! КЗ «Музей історії міста Краматорської міської ради» в Донецькій області. Реальне патріотичне виховання! Директор Волошина Наталія Євгенівна, кілька днів тому, гостинно нас зустріла, радо отримала у подарунок комплект робіт Юрія Неросліка, пообіцяла виставити. "

"В деяких районах Донеччини варто ходити в бронежилетах. А ці дівчата мандрують у вишиванках і патріотичних футболках! Дзвінко кричать “Героям слава!” у залі наповненому просепарським “партгоспактивом”. Якщо зустрнете десь поблизу лінії фронту знайте – то бандерівки Донецької ОДА. Тепер я знаю, що в зону АТО варто їхати у вишиванці."

" Вперше Донецьку ОДА очолили справжні українські патріоти. Місцеві називають їх “бандерівцями”. Хоча, більшість – з Донбасу. Заступник Голови Донецької ОДА (ОВЦА) з гуманітарних питань Віктор Андрусів, в образ вписується – родом зі Львова… І це, між іншим, дуже правильне призначення! Прогнилим владним поверхам Донеччини потрібна справжня молода українська енергія – до чого довели комуно-риги бачимо.

-Треба віддати належне, що колосальні зусилля були  докладені  для того, щоб зберегти ситуацію: утримати, захистити, не дати знищити культурні заклади, соціальну сферу Донбасу. Ця місія була виконана і безпосередньо коло фронту і в звільнених містах.  Але, треба розуміти, що гуманітарна сфера на Донбасі ніколи не була нормальною на фоні України. Все, що тут було, потребує зміни, розвитку, динаміки, трансформації. І МІСЦЕВИХ РЕСУРСІВ, СИЛ БУДЕ НЕ ДОСТАТНЬО".

"На честь святкування Дня Гідності та Свободи,  у Красноармійському історичному музеї було проведено відеопоказ документального фільму «Революція гідності.
Спецпроект ICTV» для учнів 10 класу багатопрофільної гімназії №1.
Події листопада 2013 – лютого 2014 на Майдані Незалежності вже увійшли в історію нашої країни, та навіть вивчаються у навчальних закладах.
Такі трагічні моменти неможливо забути, адже вони змінюють країну, змінюють український народ, загартовують його силу і волю та сприяють зміцненню патріотичного духу."

-Аби проводити публічні проукраїнські акції треба мати неабияку мужність! -впевнений арт-директор Музею плакату при часописі "Музеї України" Юрій Нерослік, екс-доброволець 92 бригади ЗСУ, що пройшов Іловайськ-Щастя, і організував десятки виставок патріотичного плакату в зоні АТО, - Там багато зброї, вати, прихованих терористів, що стріляли нам в спину. Зрозуміло, вони можуть потрапити на концерт, виставку, закласти міну, кинути гранату, вистрілити, підпалити приміщення... Про погрози взагалі мовчу... Ми в Музеї плакату часто з таким стикались. Тому, в ризикованій зоні ніколи не анонсуємо акції. Може бути теракт чи обстріл... Щиро захоплююся мужністю працівників культури, музейників, а це в основному жінки, які сміливо несуть на Донбас українську ідею! Їм реально важко і часто страшно! Але, вони роблять свою справу! Ми повинні всіляко їх підтримати!

-Для нас дуже важливо відчувати, що ми єдина країна. Не тільки Донбасу — всім прикордонним областям потрібний культурний обмін: ми вже наварилися у власному соку. - заявила Начальник управління культури і туризму Донецької ОДА Аліна Певна - Нас справді ділили, відмежовували від усього українського, від нашої спільної історії. А нам є що показати Україні. Творчі колективи з інших областей мають демонструвати саме якісний український продукт. І коли місцеві жителі його побачать, а головне — відчують серцем, то й змінюватимуть свою свідомість. Але це повинна бути державна програма.

Воістину: дорогу здолає той, хто йде. - написала Наталя Бородюк в газеті "Урядовий кур`єр" після зустрічі з Аліною Певною і Аліною Адамчук з Луганської ОДА, організованій журналом "Музеї України" - Коли мої співрозмовники кажуть: «у нас нема поняття «це неможливо зробити», бо ми його замінили на «складно, але можливо», їм віриш, бо кожна теза підкріплюється справою. Дві Аліни, дві красуні, дві мужні жінки, на яких не один раз наставляли автомати сепаратисти, впевнені: діяти треба наступально, на «поступово» немає часу. Тут або — або.

Їхній радикалізм виправданий, бо ми ще не виграли війну навіть у тилу. Вибори показали: потужна п’ята колона, яка формувалася і формується під впливом російського агресора, готова чинити опір. І Аліна Адамчук, й Аліна Певна не з чиїхось слів знають, що ієзуїтські російські технології діють бездоганно. Тож запевняють, і нині ситуацію можна розхитати будь-де. Проте знають, як цьому запобігти: потрібно вчити донбасівців любити Україну, не асоціюючи її з недолугими політиками або високопоставленими шахраями. Тим більше, що нашу землю є за що любити. Показати, що в ній прекрасного, найкращого, неповторного — ось яке завдання вони ставлять перед собою.

Власне, ми всі повинні навчитися любити свою країну.

Ми розуміємо, що патріотам з Донецької ОДА важко. Спротив неймовірний! Провокації. Погрози. Обстріли в прифронтовій зоні, де вони постійно бувають. Тому, робимо все, аби підтримати! Вони виховують патріотів України!

Аби зрозуміти, що творить "рюскій мір" зайдіть на сайти ДНР-ЛНР - вони цілеспрямовано духовно калічать наших дітей, виховуючи їх ворогами рідної України. Манкрути...

В культурі, історії теж є фронт. Йде війна. І передова не лише на Донбасі...

Виховуємо Патріотів!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

«Прагнучи перемоги, не шукайте винних»

Один з очільників уряду Ічкерії в екзилі Муса Таїпов — про чеченців, українців, французів, росіян і те, що нас об’єднує Інна ТЕСЛЕНКО   

Муса Таїпов, один iз найближчих сподвижників і помічників убитого Джохара Дудаєва, вже багато років живе у Франції. Віддаючи належне зрозумілим і логічним законам ЄС, він усе ж був стурбований певною легковажністю «бабусі Європи», яка, на його думку, надто легковажно оцінювала наміри і можливості ефесбешної країни-ведмедя: «Ми багато разів попереджали європейців, що наступними жертвами у великій грі Луб’янки за владу у світі можуть стати вони. Чечня була першим, а Україна може стати передостаннім навчальним полігоном у цьому ланцюжку на підступах до Європи. Але думці тих, хто на собі випробував підступні терористичні трюки, коли жертву виставляють агресором, досі не вірять...» Наша розмова з Мусою Таїповим сталася за два дні до терактів у Парижі... Про луб’янський терор

Теракт у Парижі — це тільки початок великого луб’янського терору.

Один теракт перекривають іншим, ще більш кривавим... Потім за ним ще і ще ... І все робиться для того, щоб попередній був забутий або переключено суспільну увагу. Тепер подивимося результат. Агресія проти Ічкерії і окупація країни давно відійшли на задній план. Відторгнення територій Грузії забуті. Вбивство військово-політичного керівництва Польщі над Смоленськом віддано забуттю. Окупація Криму і південного сходу України замовчуються. Літак, збитий над Україною, де Луб’янка засвітилася по повній і через який готували над російським військово-політичним керівництвом провести трибунал, відійшов на задній план. Підірваний над Єгиптом літак, де явно простежувався слід луб’янського терору, тепер теж буде відданий забуттю. Тим більше що жертви були з числа тих, хто давно звик, що їх підривають і вбивають, як безсловесну худобу...

Вселити суспільству страх і капітуляцію перед луб’янським терором — у цьому і є мета терактів. Заодно і Європейський Союз повинен розвалитися, і Шенгенська зона — бути зруйнована.

Як у ЄС і звідки в таких кількостях завозилися «біженці з Сирії» (від яких сама Росія відмовилася), ми всі побачили. Але Європа (несподівано для тих, хто керував цим живим потоком) витерпіла цей вал, надавши прихильність декларованим цінностям. Тепер Луб’янка вводить інші сили. Страшні і похмурі. Якщо Європа піде у Кремля на повiдку, це загрожує руйнуванням ЄС і буде торжеством кривавої політики Кремля. На жаль, за рідкісним винятком, мало хто говорить про реальну основу цих терактів. Усі кивають на «ігіл», роблячи вигляд, що не розуміють, спецслужби якої країни за ними стоять.

Про «безплатний сир» у Сирії

Що робить Росія в Сирії? Наведу заголовок публікації і кілька цитат з «гебешного» сайту «Кавказцентр»: «ШАМ. Представник ІГ Аднані закликав приєднатися до джихаду проти росіян і американців». Представник ІГ Мухаммад Аднані в аудіозаяві, поширеній медіаактівістами ІГ, звернувся до мусульман усього світу із закликом «приєднатися до джихаду проти росіян і американців» ... Агентство «Рейтер» цитує Аднані: «Ісламська молодь по всьому світу, розпалюй джихад проти росіян і американців за їх хрестоносний похід проти мусульман». І ось вже «Дойче Веллє» звертає увагу на слова Аднані про те, що США, ослабившись у боях з муджахедами, «уклали альянс з дияволом і запросили Іран та Росію для спільної боротьби з ІГ» ...

Судячи з того, як і що пишуть різні ЗМІ, як ці «новини» оперативно поширюються по всьому світу за допомогою підручних найманців пера, цілі Кремля очевидні і не викликають сумніву!

1. Кремлю потрібно терміново потрапити у створювану (не без його допомоги) міжнародну коаліцію для «боротьби з міжнародним ісламським тероризмом».

2. Кремлю потрібно відвернути увагу від злочинів, скоєних (і скоюваних) на території України, і зробити так, щоб тема України відійшла на задній план.

3. Кремлю потрібно відвернути увагу від уже розкритого факту збитого за наказом із Москви «Боїнга».

4. Кремлю потрібно, щоб найбільш активна молодь iз Чечні й усього Північного Кавказу виїжджала за межі території країн СНД, де опиниться під впливом агентури і буде виставлена там як «міжнароднi терористи». Боротьба з ними на території Кавказу не переконує міжнародну громадськість у наявності терористичних устремлінь.

Кремлю потрібно терміново, оскільки часу залишається все менше, стати «союзником Заходу»!

Зміна ватажка кремлівського режиму не вирішить загальну проблему. Упевнений, що Москва сама запропонує Заходу подібний варіант. Є елементарне правило математики: «Від зміни місць доданків сума не змінюється». Де «сумою» є ідеологія «русскомірства», без осуду якої, без суду над нею, без оголошення правди по всіх злочинах режиму ніяких змін не буде! Як тільки режим зміцніє, почнеться новий реваншистський похід. Можливо, ще більш кривавий. Бо з часом людство робить усе більше відкриттів у науці й технологіях, які здатні не тільки якісно поліпшити життя, а й знищити його.

Від того, у кого в руках опиняться подібні технології, залежить багато.

Про «кадировців» і росіян

Кожен, хто служить у російських воєнізованих та інших структурах, є росіянином, так само як будь-який громадянин-службовець Французького легіону є французом!

Питання до українських журналістів та інших розповсюджувачів наклепів і чеченофобії. Якщо серед терористів будуть українські росіяни, як ви їх назвете? Як ви назвете десятки тисяч етнічних українців, котрі воювали у складі російської армії проти нас? Нагадую: мінімум дев’ять iз них стали героями Росії за вбивство чеченців. Ви чули або читали де-небудь або коли-небудь, щоб ми їх називали українцями? І поруч iз нами було 25 хлопців з України. Ми їм усім вдячні. І їхні імена залишаться в нашій пам’яті.

Я не розділяю народ. Ті, хто служить Росії, хто воює за Росію, для мене не чеченці. Кожен, хто воює за нас, для мене чеченець.

Цей «...диров» сам говорить, що він росіянин. Причому кращий iз них. Він у них двічі академік, доктор наук, герой Росії. У нас він був простим водієм у тата.

Ми ніколи не шельмували нікого за національністю з тих, хто воював проти нас. А там були ВСІ. Напевно це від того, що ми дикі й неосвічені і «не знали географії»?.. А ви навіть чеченців знаєте і бурятів...

Якщо Гітлер платив своєму гауляйтеру, приміром, в Україні, можна сказати, що він «давав дотації» народу, перед цим повністю ним зруйнованої, окупованої країни, де ним убитий кожен четвертий громадянин? Я це до того, що деякими громадянами, коли вони пишуть про виплату Кремлем жалування своїм військовослужбовцям з російських окупаційних банд у Чечні, такі виплати підносяться як «дотація та данина»...Виплати (повноцінні) будуть. Але це коли ми звільнимо свою країну — за кожне життя, за кожну сльозу, за кожну сиву волосину матерів і вдів. Але і це буде по справедливості, за законом, а не «по понятіям».

Про «сліди» і Францію

Мене цікавить, чому саме «українські» ЗМІ так наполегливо проштовхують «чеченську тему» паризького теракту?

По перше, якби навіть і були підозрювані з числа чеченомовних росіян (що не доведено і немає поки ніяких фактів), то вони б були росіянами. По друге, немає ніякого «чеченського МВС». У нашій, на даний час окупованій, країні всі, хто працює в окупаційних структурах, у тому числі й МВС, є російськими військовослужбовцями. Для нас вони такі ж окупанти. По-третє, якщо серед терористів виявляться етнічні українці, чи будуть ваші ЗМІ також писати, що це «співробітники українського МВС»?

У французькому легіоні служать майже всі національності, але всі вони називаються французами, навіть не маючи громадянства. «Кадировці» стали героями Росії не за вбивство українців чи росіян, а за вбивство чеченців! Можливо, для вас герой країни — вбивця, якщо він з вами «єдинокровний», буде вашим, але у нас не так. Вони вийшли з нашого законодавчого поля і перейшли на бік окупантів. Вони належать їм. Повністю. Без залишку! Але акцент на національній приналежності росіян, без зазначення країни-агресора, потрібний і корисний самому агресору. Є така аксіома — хто за кого воює, той до того і відноситься.

Нам нема за що ненавидіти Францію і Європу в цілому. Вона нас прийнялa і надала політичний притулок, вилікувала багатьох наших співвітчизників. Тисячі чеченців отримали французьке громадянство, вчаться в найкращих університетах.

А ми вміємо пам’ятати добро!

Про українське АТО

Якщо немає війни, а є якесь «АТО», якщо немає країни-агресора, а лише якісь міфічні сепаратисти і терористи, значить, коли вони по команді розчиняться, так само як і з’явилися, — виходить, потім (оскільки немає країни, відповідальної за окупацію і заподіяну шкоду Україні) відновлювати все це будуть за рахунок українців? А це колосальні збитки.

Про Дудаєва і зовнішніх арбітрів

Якось під час першої російсько-чеченської війни китайська делегація відвідала Джохара Дудаєва. Прощаючись, вони сказали: «Ми вам допоможемо...» — і з цією обіцянкою відбули. Через якийсь час стало відомо, що Китай відрубав у Росії, яка загрузла у війні з ЧР Ічкерія, величезну територію. Ось таким «нехитрим» способом, поки Росія воює, окупувавши нашу країну, частину Молдови, Грузії та України, вони продовжують нам допомагати...

Точну дату не пам’ятаю, але в 1994 році чеченські спортсмени виїхали на міжнародний турнір iз боксу. Троє вибороли перші місця, один, здається, узяв срібло і один бронзу. Як завжди, спортсменів зустрічали, вшановували і нагороджували. На нагородженні був і Джохар Дудаєв. Усім спортсменам, незважаючи на цінність медалей, подарували однакові авто. І тоді двоє з призерів (ймовірно, їм було незручно перед товаришами, які взяли «золото») стали розповідати Джохару про те, як їх засудили. Джохар їх уважно вислухав і сказав: «Нас завжди засуджували і будуть «підсуджувати» своїм. Але є безпрограшний випадок, коли ніхто не зможе «засудити», — коли ви стримані, зібрані і вирішуєте результат бою нокаутом».

Я, як часто буває, слова тоді почув, але значення зрозумів набагато пізніше. Допомогла мені в цьому Європа... Так, світ суб’єктивний. Об’єктивний тільки Всевишній. І якщо хто-небудь хоче домогтися перемоги, він не повинен шукати чужу провину. Це шлях слабкого. Треба бути сильнішим, розумнішим, кмітливішим і вищим за свого суперника ... І значить, нокаут можна робити скрізь — і в політиці, і в науці, і в бізнесі. Давайте навчимося цьому. Без кровожерливості.

УМ

Париж. П’ятниця, 13-те

Франція приходить до тями і робить висновки після терактів у столиці Ігор ВІТОВИЧ   

Надзвичайний стан у країні, ущільнені кордони, тимчасово відмінена дія Шенгенської угоди. На вулицях Парижа — військові та посилені патрулі поліції. Так сьогодні виглядає найромантичніше місто світу, яке минулої п’ятниці пережило одну з найстрашніших у своїй історії сторінок... Акт війни

Президент Франції Франсуа Олланд у телезверненні до французького народу 14 листопада заявив, що жертвами терактів у Парижі стали 137 людей, а вчинили атаки бойовики угруповання «Ісламська держава». Ще 350 осіб отримали поранення, з яких 42 перебувають у шпиталях у критичному стані. Олланд наголосив, що атаки були сплановані та організовані ззовні, але здійснені за підтримки бойовиків усередині держави. Президент Франції назвав атаки «актом війни», а дії своєї влади — відповіддю на війну, а не АТО.

Нинішню серію атак бойовиків уже назвали найстрашнішою в історії Франції. Вони відбулися в Парижі через 10 місяців після нападу бойовиків-ісламістів на редакцію сатиричного журналу «Шарлі Ебдо» в столиці Франції, у результаті якого загинуло 12 людей. Серія нападів у Парижі в ніч на суботу була скоєна на шести ділянках по всьому місту. Прокуратура Парижа повідомила, що семеро з восьми загиблих нападників були терористами-смертниками і загинули внаслідок спрацювання вибухівки на поясі. Восьмого застрелила поліція. Силовики не виключають, що бойовики досі можуть перебувати в місті.

Напад на Париж: як діяли терористи

Кривава п’ятниця розпочалася у розрахованому на 1500 місць концертному залі «Батаклан», де виступав американський рок-гурт Eagles of Death Metal («Орли смертельного металу»). Приблизно о 21:30 за місцевим часом до глядацької зали ввірвалися щонайменше четверо озброєних чоловіків у масках, які під вигуки «Аллаху Акбар» відкрили вогонь. Глядачів узяли в заручники та стали їх розстрілювати. О пів на першу ночі поліція почала штурм приміщення, за півгодини операцію було закінчено. У залі загинуло до сотні заручників, а також чотири терористи. Троє з них підірвали себе, ще одного застрелила поліція.

Футбольний стадіон «Стад де Франс» став місцем ще однієї атаки. О 21:20 — майже одночасно з нападом на концертний зал — пролунав перший вибух біля стадіону, де відбувався товариський матч між збірними Франції та Німеччини. За ним пролунали інші вибухи. Присутніх на стадіоні французького президента Франсуа Олланда та німецького міністра закордонних справ Франка-Вальтера Штайнмаєра негайно перевезли в безпечне місце, глядачів евакуювали. Унаслідок вибухів загинули чотири особи, троє з яких були терористами.

Вулиця Фонтен-о-Руа стала місцем загибелі щонайменше п’ятьох осіб. Вони були розстріляні терористами з автоматичної зброї в піцерії «Ла Каза Ностра», яка розташована за кілька сотень метрів від концертної зали «Батаклан». Підірвавши пояс із вибухівкою, один терорист загинув на бульварі Вольтера. З автоматів також стріляли і по терасі ресторану Le Petit Cambodge («Маленька Камбоджа»), що на перетині вулиць Алібер та Біша. У цьому ресторані, за попередніми даними, загинули 14 людей. Крім того, терористи атакували японський ресторан та кафе на вулиці Шаронн на сході міста. Очевидці чули стрілянину протягом двох-трьох хвилин. Унаслідок атаки загинули щонайменше 18 осіб.

Переговори мовою бомб

Слово «війна» постійно лунає з вуст керівників Франції після терористичних атак у Парижі. Прем’єр-міністр країни Мануель Вальс заявив про можливість продовження режиму надзвичайного стану, який діє від півночі 14 листопада. Він дає право місцевій владі запроваджувати комендантську годину, забороняти громадські зібрання, здійснювати обшуки і перевірки. «Ми ведемо війну, і оскільки це війна, ми вживаємо виняткових заходів. Ми діємо, ми завдаємо ударів, щоб знищити ворога, — перш за все у Франції, в Європі, щоб покарати тих, хто вчинив цей злочин. Але й у Сирії та Іраку. І наша відповідь буде такою ж жорстокою, якими були ці напади», — заявив Мануель Вальс в ефірі французького телебачення.

На три місяці подовжити надзвичайний стан хоче і президент Франції Франсуа Олланд. Також можлива заборона на проведення масових заходів — закриття концертних залів та кінотеатрів. Востаннє надзвичайний стан запроваджували у Франції 2005 року, щоб вгамувати заворушення у передмістях Парижа та інших великих містах. Водночас керівники держави заявили, що не відмовляться від ведення військових дій проти ІДІЛ у Сирії

Тут доцільно нагадати пророчі слова президента Литви Далі Грібаускайте, які були сказані ще до паризьких замахів: «Європа проснеться та жахнеться тоді, коли Росія розпочне влаштовувати на її території теракти. Ось тоді не лийте сльози, а згадайте, як ви закликали Україну до мирних переговорів»  В інтерв’ю «Голосу Америки» український Прем’єр Арсеній Яценюк порівняв події у Парижі з терактами 11 вересня в США та російською агресією на сході України.

Але французька влада діє у відповідь на акт терору діаметрально протилежно українській. Вона не поїхала до Мінська сідати за стіл переговорів iз терористами, ЯК РАДИТЬ УКРАЇНЦЯМ!!!! , а натомість позавчора французькі літаки-винищувачі завдали нищівних авіаударів по місту Ракка на півночі Сирії, яке є опорним для бойовиків угруповання «Ісламська держава». У рейді брали участь 12 літаків, які скинули 20 бомб!!!! Міністр оборони Франції сказав, що ці удари пертворили на руїни командний центр, склад боєприпасів і тренувальний табір для бійців.

На чиїх руках кров?

Операцію провели через кілька годин після того, як Париж і Вашингтон пообіцяли активізувати боротьбу проти «Ісламської держави», переконавшись, що саме вона стоїть за замахами. Американська «Нью-Йорк Таймс» повідомила з посиланням на джерела в американській та французькій розвідках, що паризькі терористи контактували з високопосадовцями з ІД з допомогою зашифрованих послань. І роль ІД не зводилася лише на «надиханні» до замахів, а й на озброєнні та підготовці терористів. Агенція «Ассошiейтед пресс» повідомила, що паризькі замахи готувалися у згаданому сирійському місті Ракка, де 19 ісламістів, які були задіяні у паризьких замахах, проходили бойовий вишкіл, а інша група у складі п’яти осіб забезпечувала логістику. Окрім того, «Ісламська держава» підготувала та створила у Франції «сплячу групу», яка мала активізуватися у відповідний час за її наказом.

Наразі французька поліція видала ордер на арешт одного з паризьких терористів, 26-річного Абдельслама Салаха, якому вдалося втекти з місця злочинів на авто. Він народився 1989 року в Брюсселі, має французьке громадянство. Нині може переховуватися в Іспанії, повідомила французька поліція. Абдельслам є одним iз трьох братів, які брали участь у замахах минулої п’ятниці.

Тим часом у столиці Бельгії та об’єднаної Європи Брюсселі вже заарештовано сімох підозрюваних у причетності до паризьких замахів. Двоє терористів-самогубць мешкали у Бельгії, ще один був сирійцем, який прибув минулого місяця до Франції з хвилею мігрантів. Ще один iз камікадзе Ісмаель Мостефаї народився у Франції в родині вихідців з Алжиру. А головним організатором терактів вважають бельгійця марокканського походження Абдельхаміда Абаауда, який тепер імовірно переховується у Сирії. Район Брюсселя — Моленбек, який населений майже винятково мусульманами й до якого бояться потикатися не лише бельгійці та закордонні туристи, а й бельгійська поліція, віддавна вважається розсадником європейського ісламізму та тероризму. З цього міста у місті походили організатори багатьох попередніх терористичних замахів у Франції, Іспанії та інших країнах.

А ТИМ ЧАСОМ...

Лідери «великої двадцятки», які зібралися на саміт у Туреччині, засудили «жахливий» напад на Париж і домовилися бути єдиними «у боротьбі з тероризмом», йдеться у спільній заяві лідерів G20. Головною темою зустрічі в Анталії мав бути наплив мігрантів до Європи, але паризькі події скоригували порядок денний. Через російські військові дії в Сирії кількість біженців, що намагаються дістатися Європи, зростає, заявив президент Європейської Ради Дональд Туск. І додав, що Росії варто зосередитись на боротьбі з «Ісламською державою», а не з «поміркованою сирійською опозицією». Тим не менше, Володимир Путін після тривалого періоду міжнародної ізоляції знову став однією з «зірок» турецького саміту. Він мав більш ніж 20-хвилинну зустріч iз президентом США Бараком Обамою та годинну розмову з канцлером ФРН Ангелою Меркель. Захід надалі плекає сподівання, що кремлівський інтриган може стати його союзником у війні з тероризмом.

УМ

Все це чула, відчула на собі й побачила на відео, що записали рашисти з безпілотника.

Экс-министр МВД Захарченко контролирует добычу золота в Украине Три из семи спецразрешений на изучение месторождений или добычу руд драгоценных металлов до сих пор находятся у компаний, связанных с экс-министром МВД Виталием Захарченко

Політики та тварини: Які звіри сплять в Яценюкові, Ляшку і Парасюку Політики, в певні моменти свого життя, дуже нагадують різних милих звіряток

Більше ста років тому дідуган Дарвін довів, що людина - це просто модернізована тварина. За тисячоліття еволюції люди наростили собі мізків, втратили різне звіряче причиндалля (ну, типу шерсті, хвостів, рогів тощо), навчилися прямоходінню, носінню штанів, пальт і окулярів, але раз у раз щось тваринне все одно пробивається зовні.

Політики, як відомо, теж люди, а отже ніщо тваринне їм чуже. Depo.ua вирішив уважніше придивитися до українських і закордонних політиків, і помітив неабияку подібність елітних екземплярів людей з різними милими звірятками.

Аби ніхто раптом не образився, назви звірів ми вирішили дати в шляхетному, загальнозрозумілому для всі вчених людей латинському варіанті. А то, приміром, прочитає нас раптом Сергій Лавров, вирішить, що ми обізвали його конякою і образиться. Інша справа порівняння з Equus ferus caballus - звучить, як ім'я шляхетного патриція.

Дивіться та слухайте також  Мелодії політиків: Ляшко колгоспний панк, Парасюк - Дженіс Джоплін