Фото nk.org.ua

Ріст цін на енергію для населення за останній рік спричинив реінкарнацію старих і брунькування нових популістів.

Саме ріст цін підняв інтерес мас-медіа до питань енергоефективності.

Він також спонукав уряд виробити політику захисту вразливих споживачів, які не можуть платити за енергію та комунальні послуги, які досі називають житлово-комунальними послугами.

Як відомо, 98% квартир в Україні приватизовані, тому житлових послуг держава нікому не надає.

Громадяни сплачують лише за енергетичні послуги - електроенергію, газ, тепло, тверде паливо - та комунальні - воду, каналізацію, прибирання, поточний ремонт будинків - всього 18 складових.

Нема в Україні житлово-комунальних послуг з часу приватизації житла, але саме так дотепер веде та оприлюднює відповідні дані Держстат.

Отже, держава, небезпідставно остерігаючись перспективи надмірних емоцій населення, яке отримає нові платіжки, запровадила в 2015 році широку програму субсидій.

Перші особи країни неодноразово з усіх екранів закликали кожного подавати заяви на їх отримання. Оскільки минув перший рік дії програми, можна зробити певні висновки.

Ілюзія дешевої енергії

Досвідчені викладачі в університетах не раз згадували принцип: найкраще зрозуміти тему можна тоді, коли її пояснюєш іншим.

Отак автор почав розбиратися в безкінечних цифрах субсидій і рахунків за комунальні послуги, намагаючись зробити якісь висновки, а не просто запам'ятати кількість нулів. 

Якщо піднятися над дискусіями, кому скільки призначили, чи це справедливо, чому вітчизняний газ такий дорогий і де "зрада", варто звернути увагу на співвідношення між споживанням і платіжками тих, хто отримує субсидії на "житлово-комунальні послуги", і тих, хто платить за все з власної кишені.

Ба - понад те платить і податки, з яких держава платить субсидії тим, хто за спожиті послуги заплатити не може.  

Слід взяти до уваги, що газ споживають і ті, й інші, але з огляду на відсутність повного його обліку, точно встановити, хто скільки споживає, неможливо.

Варто також врахувати, що крос-субсидії в електроенергетиці - від промисловості побутовим споживачам - теж розподілені рівномірно.

Як же вибудувана система розподілу субсидій, і яким є ефект її функціонування?

Отже, на кінець 2015 року в Україні за "житлово-комунальні послуги" населенню нараховано близько 51 млрд грн. Субсидій за цими послугами, компенсацій за паливо та пільг нараховано близько 25,3 млрд грн.

Фактично половину нарахованої суми оплачує уряд з податків українців. Тобто рівень втручання держави в сектор економіки комунальних та енергетичних послуг країни становить майже 50%.

Загальний обсяг субсидій в бюджеті 2015 року був 25,3 млрд грн, а в бюджеті 2016 року - вже 38 млрд грн. Спонукає такий об'єм субсидій економити? Може економічна модель енергоефективності конкурувати з моделлю субсидованого проїдання?

Правильно поставлене питання є першим кроком до пошуку світла в кінці тунелю.

Ось ще кілька цифр, важливо вловити їх пропорції.

На підконтрольній Україні території в 2015 році було 16,7 млн квартир та односімейних будинків. 

За підсумками 2015 року 5,4 млн домогосподарств отримали субсидії та пільги на загальну суму 25,3 млрд грн. Тобто саме на цих споживачів країна пустила 50% грошей ринку житлово-комунальних послуг.

Таким чином, 5,4 млн отримувачів субсидій спожили послуг на таку ж суму, як 11,3 млн абонентів, які платять за себе самі.

Це означає, що об'єм споживання енергетичних та комунальних послуг отримувачів субсидій щонайменше удвічі вищий від тих, хто їх не отримує. Отже, існуюча система нарахувань спричиняє нераціональну поведінку споживачів.

Створена ілюзія дешевої енергії не спонукає економити, а скорочення субсидій викликає злість у тих, хто до них звик. Ті, хто сповна платять податки, оплачують свої квитанції та подвійні - малозабезпечених. Верхня межа компенсацій явно завищена і потребує корекції.

Гроші на вітер

Особливістю існуючої системи субсидій є те, що лише незначна частка грошей виплачується безпосередньо їх отримувачам - близько 2%, а це лише 600 млн грн з понад 25 млрд грн.

Решта перераховується підприємствам, які постачають тепло, воду, електроенергію, газ та інші послуги, щоб вони надали їх безкоштовно або із значною знижкою.

За відсутності повного обліку споживання води, тепла і газу поле для маніпуляцій та приписок - немале.

Існуюча пропорція в споживанні є наслідком такого способу фінансування, тому її слід переглянути. Споживач, який не платить сам за товар, не розуміє його реальної ціни. Тому монетизація пільг є обов'язковим кроком - яким би не був опір.

Обсяг субсидій не може постійно збільшуватися. Поверхневий аналіз дозволяє припустити, що сама лише зміна способу та меж надання субсидій може змінити поведінку субсидіантів. Споживання енергії в цьому сегменті можна скоротити удвічі, що вивільнить понад 8 млрд грн.

Для порівняння: на програму газозаміщення та енергоефективність у 2015 році було витрачено близько 300 млн грн, а на 2016 рік планується близько 800 млн грн.

Розпочату програму субсидій неможливо згорнути, але суспільство мусить швидко рухатися далі і вдосконалювати спосіб допомоги незабезпеченим.

Базова проблема українського житлового сектора - надзвичайно високе споживання енергії через високі втрати в будинках, тому велика кількість енергії, помножена на будь-яку ціну, буде давати велику платіжку.

Передусім потрібно допомогти суспільству зменшити втрати в будинках, а відповідно - зменшити споживання і платежі за енергію за рахунок комплексної термомодернізації.

Країна дотацій

Існуюча система фінансової підтримки житлового сектора не обмежена субсидіями. Основних видів допомоги в країні кілька і кожен з них заслуговує окремої уваги.

Отож, у 2015 році населення України отримало:

- субсидії  та пільги на оплату "житлово-комунальних послуг" з бюджету - 24,5 млрд грн,

- субсидії на закупівлю твердого палива з бюджету ~ 0,6 млрд грн,

- крос-субсидії (дотаційні сертифікати) з електроенергії ~ 40 млрд грн,

- неотриманий прибуток "Нафтогазу" через продаж газу населенню за заниженою ціною ~ 40 млрд грн,

- дотації муніципальним компаніям з вивезення сміття, водопостачання - дані відсутні.

Тобто загальна річна сума за "житлово-комунальні послуги" в розмірі 51 млрд грн базується на дотованих цінах на електроенергію та газ.

Якщо пам'ятати, що фактичних платежів населення було 51 млрд грн мінус всі бюджетні субсидії, то це означає, що витягнуті з власних кишень 25 млрд грн не покривають і 20% реальної вартості наданих послуг. 80% рахунків покриває уряд з податків українців та коштом знекровлення державних підприємств. 105 млрд грн субсидій і дотацій населенню - це більше суми, яку країна в стані війни витрачає на оборону.

Суми, яку країна призначила на проекти енергоефективності, на фоні таких витрат взагалі не видно.

Ситуація тим жахливіша, що ціни рано чи пізно стануть недотованими - як тільки рівень зношеності "Нафтогазу", "Укргазвидобування" та "Енергоатома" сягне межі і вони збанкрутують, а населення ще не утеплить будинки і не могтиме оплачувати повну ціну при об'ємі споживання утричі вищому, ніж в ЄС.

Пріоритетом термінових дій мусить бути системне скорочення споживання, а не дискусія про тарифи, хоча за діями монополістів все одно треба стежити.

Якщо всі згадані суми - все одно народні гроші, то значно раціональніше буде швидше підвищити ціну для населення до реального рівня, а отримані кошти пускати на цільові програми співфінансування модернізації житла, а не просто проїдання.

Тобто громадян як акціонерів державного енергетичного сектора повинен цікавити не дешевий газ, а прибутки свого підприємства. Так само, як співвласників пекарні цікавлять не безконечні "халявні" булочки, а прибуток, який можна спрямувати хоча б на ремонт даху чи навчання дітей.

Критичним питанням є скорочення обсягу наданих субсидій та надання можливості максимально монетизувати ці гроші. Країна повинна перестати говорити про те, як вивести "Нафтогаз" в "нуль" - це курка, яка повинна нести золоті яйця.

Кожен громадянин, який хоче отримати субсидії в грошовій формі і використати їх на проекти енергоефективності, повинен отримати таку можливість. Механізм є: субсидії на купівлю твердого палива виділяються у грошовій формі. У 2015 році на це витрачено понад 600 млн грн, і ніхто не скаржився.

Очевидно, що колективна стратегія щодо багатоповерхівок повинна мати пріоритет над індивідуальними стратегіями "латкових" утеплень.

Країна повинна якомога швидше сформувати широку, зрозумілу і доступну програму енергоефективності в житловому секторі та створити фонд, орієнтований на скорочення споживання енергії. Парламент мусить прийняти закон про такий фонд, монетизувати пільги, субсидії і максимально - дотації та крос-субсидії.

Не треба четвертий рік чекати на обіцяний грант ЄС чи Німеччини - Україна має все для запуску програми своїми силами. Якщо донори захочуть, то можуть приєднатися.

Через кілька років, оглядаючись назад, українці дивуватимуться, як можна було так марнотратно жити стільки десятиліть. Українського газу буде повністю вистачати на потреби населення. Головне - правильно витрачати гроші.

Святослав Павлюк, Асоціація енергоефективні міст України

Фото: Andriy Tsaplienko via Facebook

У перший же обстріл позицій сил АТО камера вимкнулася

Камера ОБСЄ, встановлена в Широкиному, передає дані  в окупований Донецьк про переміщення українських військових.

Як повідомив журналіст Андрій Цаплієнко, білосніжна вишка з камерою ОБСЄ, встановлена в Широкиному для фіксації порушення Мінських угод, знаходиться в тилу у морпіхів і є реальною загрозою безпеці. За його словами, тактико-технічні характеристики камери дозволяють бачити переміщення українських солдатів і вдень, і вночі.

"Наші - як на долоні. Вона може навіть роздивитися їхні обличчя. Але побачити сепарські танчики і "мінометки" електронне око не може. Не дістає - до них три з половиною тисячі метрів", - написав він у своєму Facebook.

• Читайте також: ОБСЄ відкрила дві передові патрульні бази в Донецькій області

За даними Цаплієнка, відеосигнал з вишки надходить не тільки в Київ і в Маріуполь, але й в Донецьк. "Коли главу місії Олександра Хуга в день урочистої установки білої вежі запитали, чи може він гарантувати, що відео з камери спостереження не потрапить до бойовиків, відповідь була негативною", - додав журналіст.

На питання українських військових, чому з боку бойовиків немає такої камери, в ОБСЄ відповідають, що "ДНР" не дозволяє її ставити. Крім того, за його словами, в перший же обстріл позицій сил АТО, який тривав дві години, камера вимкнулася.

Нагадаємо, на початку січня в районі Широкино для спостереження за околицями населеного пункту встановили сучасні камери відеоспостереження.

Скоро

Начиная с последней декады прошедшего месяца на Запад едут и летят официальные, полуофициальные, не официальные и вовсе законспирированные ходоки, в предчувствии грандиозного шухера , который неотвратимо надвигается на РФ. Сама серьезность ситуации была понятна и раньше, но в конце года Россия, на всем ходу, проскочила предупреждающие знаки как по Украине, так и по Сирии. Их было несколько, но самых главных оказалось два — санкции и нефть.

Уже ни для кого не секрет, что взбесившуюся бензоколонку никто штурмовать не собирался и не собирается. В отличие от других невменяемых стран, Россия тотально зависима как от импорта, так и от экспорта всего жизненно необходимого. Мы предполагали, что в один прекрасный момент Запад сделает ровно то, что несколько раз делал и постоянно угрожал сделать сам Путин — закроет вентиль на трубе. Владимвладимыч почему-то решил, что это его исключительное право, но оказалось, что вентиль на стороне потребителя куда более мощная штука. Это продемонстрировала Молдова, Литва, Польша, а теперь уже и Украина.

Однако эта демонстрация не закончена и примеры приведенных стран — визуализация куда большего процесса, который имеет неотвратимые и системные последствия. Грубо говоря, Запад делает так, что для РФ прекратить добывать нефть и газ уже дешевле, чем продолжать. То есть, если Путин еще два-три года назад угрожал прекратить поставки нефти и газа, то теперь он стоит перед необходимостью это сделать, ибо торговать по нынешним ценам — убыточно. Но процесс еще не закончен, он только набирает обороты и анонсирует крупнейший в истории передел энергетического рынка, где ни оппоненты РФ, ни даже ее тактические союзники, такие, как Иран — не видят места России на завтрашнем рынке. Добыча, транспортировка и продажа ресурсов в РФ имеет беспрецедентную в истории коррупционную составляющую. Это значит, что высокая себестоимость энергоресурсов обусловлена чудовищно дорогой инфраструктурой, при создании которой стоял феерический распил, так и ориентация на поставку всего, начиная от химических реактивов и кончая оборудованием для буровых, через целую сеть оффшорных прокладок, принадлежащих Путину и Ко. Но даже то, что остается, расходуется просто с невероятной глупостью. Содержание СМИ, спортивных клубов и прочей непрофильной дряни, а так-же выплата феноменальных гонораров откровенно непрофессиональному руководству, делает себестоимость просто запредельной.

Это знают все:от производителей оборудования и прочего до потребителей нефти и газа. Весь бизнес просто нафарширован прокладками нацлидера. Такая очевидная и безудержная алчность российской верхушки помогла избрать самый действенный и безотказный инструмент. Санкции и цены уже ликвидировали прибыль предприятий нефтегазового комплекса и если присмотреться на график падения цен, то был период, когда нефть довольно долго держалась в пределах $50-60. Есть мнение, что где-то на этом уровне был порог выживаемости российской энергетики и России как страны, ибо при себестоимости нефти Юралс в пределах $30-40, отрасль еще оставалась рентабельной, хоть жировать уже стало нечем.

Есть мнение, что в этот период руководству РФ прошли последние предупреждения о том, что цивилизованная страна не может себя вести в 21 веке так, как это было в веке 19. Довольно длительное время было дано для того, чтобы в Москве все обдумали, сделали выводы и начали действовать. В первую очередь, вменяемая страна должна была прекращать ведение войны, ибо это — обременительное мероприятие. Следующим шагом должна была стать трансформация основных направлений экономики в направление повышения рентабельности. Несколько месяцев были даны для того, чтобы изменить коррупционные схемы и вывести из них насосы, качающие ресурсы в личные карманы. В таком случае, та же нефть Юралс, могла бы выйти на $15-17. Конечно, у стран залива себестоимость ниже на $1о, но за ними гнаться бесполезно, ибо климат, коммуникации, да и технологии там недостижимые.

Но Путин решил, что реальные пацаны прут до последнего и не сворачивают. В этом случае мы затрудняемся с ответом на вопрос, чего от него ждал Запад — возвращения во вменяемое состояние или именно то, что он и сделал — закусил удила. Скорее всего — второе. И вот Путин уже несется дальше и тащит за собой разваливающуюся империю. Дабы показать крутость, он с размаху влазит в Сирию. Есть предположение, что человек, убедивший Путина это сделать, в конце концов получит памятник на родине. Именно в этот момент судьба России решилась. Другое дело, что реакция Запада имеет лаг по времени, но в декабре были выставлены последние предупреждающие знаки в виде продолжения и ужесточения санкций и крутого пике графика цены на нефть. Путин проскочил и это, но больше никаких предупрежений уже не будет.

Вот именно в этот момент всем понимающим ситуацию денежным мешкам и власть предержащим в РФ стало ясно, что никаких гудков, свистков и прочих сигналов уже не будет. Титаник уверенно несется по рельсам, которые ведут исключительно в то место, откуда Путин и начал свой путь — на дно сортира. Но как известно, спасательные шлюпки спустят на воду или на что там уже будет в момент полной ясности ситуации для всех. Тогда будет давка и драка за места, но самыми первыми на выход идут крысы. Им не нужен сигнал тревоги и указания стюардов, они знают, что делать. Вот прямо сейчас они и прыгают с Титаника, дабы решить вопросы о возможности пережить катастрофу и при этом сохранить хоть часть своих средств. Думаю, что в Администрации президента Украины, на правительственной российской даче, в неприметных европейских кафе и ресторанчиках идут прямые или окольные разговоры о том, что еще можно сделать, чтобы не сгнить под рухнувшими обломками «энергетической сверхдержавы». С большой долей вероятности, первым номером звучит смещение Путина и самых одиозных фигур кремлевской власти. Наверняка, будет обсуждаться несколько вариантов, начиная с самого предпочтительного для Запада:

1. Арест и передача в Гаагу Путина, Медведева, Шойгу и далее по списку. Наверное, немцы даже предоставят те же лавки, на которых сидели Геринг, Гесс и прочие создатели подобной «сверхдержавы».
2. Жесткая ликвидация Путина и его ближайшего окружения в стиле Чаушеску или Каддафи.
3. Внезапная смерть во сне от передозировки забот и волнений, что-то типа сердечного приступа.

Нам кажется, что вариант №1 крысы предоставить не смогут. Они одним миром мазаны с Путиным и даже гарантии безопасности не дадут им покоя. Кроме того, общий интеллектуальный уровень российских «элит» не превышает уровня питерской дворовой шпаны, а посему — они просто не смогут сделать эту красоту.

Вариант №2 более правдоподобен и чем дальше, тем выше его вероятность. Надо просто себе представить, сколько замашки шпанюка, которые демонстрирует Путин, стоили очень богатым и влиятельным людям. Официально потеряны миллиарды долларов и разрушены перспективы, реально — потеряны десятки миллиардов и есть вероятность, что после краха финансовые органы разных стран просто сметут все нажитое непосильным трудом. За такие деньги могут расстреливать одно и то же тело в течение месяца, пока уже стрелять некуда будет. По этой причине денежные мешки могут скинуться и предложить такой гонорар мини-армии, что она Кремль по кирпичикам разнесет.

И наконец, вариант №3. Мы считаем, что это наиболее вероятный сценарий ближайших событий. Дело в том, что отсутствие демократических институтов не приведет к простым перевыборам или чему-то похожему. Как только толпа почувствует, что хозяина можно не слушаться и даже бить, РФ перестанет существовать в одну ночь. С десяток регионов давно готовы взять свой суверенитет своими же руками, а на остальной территории начнется ровно то, что случилось в Украине летом 2014 года в Лугандоне. Это будет чудовищных размеров  безудержная вакханалия. Люмпен пойдет грабить и крушить все, и кто еще не успеет смыться (если есть куда), то окажется просто растерзанным в куски, а имущество будет экспроприировано так, как это было в Донецке и Луганске. Сначала будут вывернуты наизнанку элитные поселки, дачи, дворцы и прочее, потом ювелирки, автосалоны, меха-шубы и только после этого люмпен поймет, что самая большая ценность — пища и лекарства. За неделю страна преобразится. Чтобы избежать такого сценария, Царь должен умереть тихо и о его смерти долго не будут сообщать, а от его имени будут делаться неизбежные вещи по прекращению жизнедеятельности того, что пока называется Россия.

Заметим, вот эти ходоки на Запад заняты всего лишь одним делом — пытаются выторговать возможность безопасно устроиться на Западе и иметь доступ к уже давно отложенным суммам денег. То есть, они готовы слить все ради своих ништяков. Но есть небольшая группа лиц, которая реально и очень серьезно готовится заработать на всем этом фестивале. С десяток или два десятка военных и гражданских лиц ждут сигнала, чтобы, исполнив договоренности, получить по своему $1 млрд и тихо отбыть в цивилизованную страну с мягким климатом, где можно провести остаток дней без забот, наблюдая из окон своего дома, как солнце лениво садится в океан. Вот эти люди — заработают серьезно и больше остальных, ибо они передадут из рук в руки ядерное оружие. Исполнение этого маневра требует скорее вариант №3, ибо два предыдущих могут помешать его исполнителям.

Таким образом, мы склоняемся к тому, что будет либо инсульт, либо сердечный приступ.