Не одним Холокостом скорботна Україна.
- 06.10.16, 23:23
10 лютого 1940 року, в Галичині та Волині розпочався перший етап організованих «визволителями» масових насильницьких депортацій, що охопили багато десятків тисяч осіб і стали справжньою трагедією для західних українців і поляків.
Становище загнаних у незвичні, суворі кліматичні умови людей було жахливим: постачання продуктів було вкрай поганим, проживання в нелюдських умовах, напівзруйновані бараки, брак теплого одягу та взуття, постійне недоїдання, антисанітарні умови побуту викликали епідемічні спалахи дизентерії, тифу, цинги. і як результат — голод і велика смертність серед засланців (у четвертому кварталі 1940 року сягала 1,2%, а в першому кварталі 1941 р. — 1,7%). Тобто виселенці помирали тисячами.
Причиною депортацій було не лишень те, що
тоталітарна комуністична влада всюди шукала «ворогів народу», а й
потреба економіки СССР у робочій силі, особливо у Сибіру, на Далекому
Сході й Півночі. Примусово вислані із Західної України люди ставали
дешевою і безправною робочою силою, призначеною для заселення й освоєння
цих найвіддаленіших територій. Фактично це була форма справжнього
рабства в ХХ ст.
Планування насильницької депортації із західних
областей України та Білорусі розпочалося в Москві ще 1939 року. В
ухвалених уже через понад два місяці після окупації західних земель
таємних постановах Ради народних комісарів СССР від 5 грудня та 29
грудня 1939 року йшлося про підготовку переселення звідси 21 тисячі
сімей. З архіву Головного інформаційного бюро МВС України: «На 25 січня
1940 року на підставі складених заздалегідь списків із західних областей
України підлягали депортації 17 807 сімей, або 95 193 особи...»
Перше таке масове виселення зі Станіславської
области було проведено 10 лютого 1940 року. Під час нього совєтська
окупаційна влада виселила 9 083 людини. Депортаційна акція першого етапу
проходила з 10 по 13 лютого й охопила верстви громадян, значно ширші за
осадників, про яких зазначалося в офіційних документах того часу.
Загалом із західних областей України на 13 лютого 1940 р. було
депортовано 17 206 сімейств, або 89 062 особи. Подальші акції
здійснювалися щомісяця, а вночі з 28 на 29 червня зі Станіславщини
депортували ще 2 519 осіб.
Питання про загальну чисельність депортованого
населення Західної України у 1939—1941 рр. досі є дискусійним. З
доповідної записки НКВД за 1940 рік на ім’я Сталіна про кількість, умови
праці і проживання виселенців із західних областей України і Білорусі
довідуємось, що на той час на лісорозробках в Архангельській області
використовували 29 660 працездатних осіб, Свердловській —
9 226,
Красноярському і Алтайському краях — 8 770 і 1 708 осіб. На основі
документів Держархіву РФ московські історики В. Парсаданова і М. Бугай
підрахували, що депортація із західних областей України і Білорусі з
грудня 1939 по червень 1941 років охопила понад 318 800 сімей, або 1 173
170 осіб.
Американський професор Я. ўросс пише про чисельність 1 млн. 250 тисяч депортованих, посилаючись на меморандуми МЗС еміграційного уряду Польщі від 15 березня 1944 рр. Польський дослідник А. Щесняк вказує, що перший етап депортацій, який розпочався 10 лютого 1940 р., охопив 220 тис. осіб, другий 13 квітня 1940 року — 320 тис., третій у червні—липні 1940 року — 220 тис., останній, четвертий, у че
рвні 1941 року — приблизно 300 тис.
Але попри ці дещо різні дані очевидним є те, що
насильницька депортація 1940—1941 років стала трагедією для величезної
кількості західних українців і поляків.
http://www.galychyna.if.ua/publication/ukrainism/khresnii-shljakh-iz-zakhidnoji-ukrajini-v-sibir/print.html
Коментарі
Богдан Ляшко
17.10.16, 00:42
http://video.i.ua/user/295100/51651/441120/ = "Омский КРЫМ" – ВСЕГДА БУДЕТ УКРАИНСКИМ!
В видео их "мягко" называют "ПЕРЕСЕЛЕНЦЫ"...– но правильнее назвать "ВЫСЕЛЕНЦЫ"!
Это те, кого Сталин ЭШЕЛОНАМИ ВЫВОЗИЛ из Украины в Сибирь...
В Омской области живет более 60.000 настоящих украинцев!!!
Как мне показалось, они БОЛЕЕ ЩІРІ УКРАЇНЦІ, чем ныне живущие в Киеве, Харькове, Львове, Одессе!
---
Об этих событиях – украинский фильм "Секретный Эшелон"
http://www.ex.ua/76953562 = на МОВІ.
http://www.ex.ua/83883723 = с гундосым переводом на русский.
DnisterDnipro
27.10.16, 00:50Відповідь на 1 від Богдан Ляшко
Alter ego*
37.10.16, 02:05Відповідь на 1 від Богдан Ляшко
Треба знайти час переглянути. Дякую.
В Канаді теж живуть щирі українці, але відвідавши Україну, зробивши цим щеплення від ностальгії, вони їдуть назад "додому".
Названі вами міста зовсім зкурвились, а Дніпро став центром жи2-и України: https://www.youtube.com/watch?v=wJcDTqbqOmE .
GalinaKiev
47.10.16, 10:03
Спасибо. Разошлю друзьям и коллегам. Но депортации пошли и в 1944. А еще мы не должны забывать о тех, кто был расстрелян и замучен в подвалах НКВД. Как цивилизованные люди, многие арестованные отказывались от побегов, организованных друзьями, по очень простой причине - я невиновен и докажу это в суде. Было бы очень смешно, если бы не было так грустно. Они не знали, что такое суд в СССР.
Alter ego*
57.10.16, 13:12Відповідь на 4 від GalinaKiev
Інтернет-простір на цю тему дуже "зачищений" або мало інформований. Відносно Волині колись читала статті написані депутатом і письменником Володимиром Яворівськимв в однойменній обласній газеті в друкованому варіанті, він багато писав про МАСОВІ розстріли, доказом яких були розкопки біля муру замку Любарта в наш час, де в ДЕКІЛЬКА ШАРІВ були закопані трупи політв'язнів та лояльних громадян до бандерівців. Якщо відшукаю, то виставлю тут, в блозі.
Alter ego*
67.10.16, 13:23Відповідь на 4 від GalinaKiev
На жаль, у нас в День пам'яті жертв політичних репресій, як правило, поминають лишень на території Биківнянського лісу, де самі найбільші захоронення жертв НКВС, а ті депортовані українці, які вижили, асимілювались в РФ і сидять собі тихенько, боючись висовуватись аби вижити, а це цілі колонії в Мордовії, Соловках, Колимі, Сибіру і Далекому Сході.
GalinaKiev
77.10.16, 13:39Відповідь на 5 від Alter ego*
Спасибо! Я на следующей неделе хочу на эту тему резко поговорить с Институтом памяти. Я глубоко скорблю о жертвах Холокоста, я всем сердцем сочувствую татарам, цыганам. Но почему мы упорно молчим об украинцах? Это недосмотр или что-то иное?
GalinaKiev
87.10.16, 13:45Відповідь на 6 від Alter ego*
Хоть им туда культуру какую-то принесли. Моя бабушка-украинка в 1968 году переехала с мужем-офицером в Псков. Сразу принялась белить кухню. Полгорода сбежалось смотреть. Младший брат, киевлянин, учился в Куйбышеве (Самаре) в военно-медицинской академии. Жил на квартире и провел электричество в деревянный сортир на улице. Три соседние улицы приходили полюбопытствовать. Но осудили. Дескать, зря, в сральнике-то... незачем.
А с институтом памяти пообщаюсь.
Alter ego*
97.10.16, 13:59Відповідь на 8 від GalinaKiev
Галина, ви більш інформовані в цьому питанні, займіться розробкою теми депортації українців у віддалені регіони РФ, вам навіть Вікіпедія буде вдячна (можливо там щось і платять?).Хронологю подій я знайшла ось тут: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=26038 Наразі більше пишуть про загрозу керівництва РФ про депортацію 700 тисяч українських заробітчан. Крім них НІХТО цим питанням не переймається навіть під час військової, інформаційної ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ.
GalinaKiev
107.10.16, 14:05Відповідь на 9 від Alter ego*
Дякую на доброму слові. Я, на жаль, не дуже інформована, проте дуже ображена за українців. Плату за таке брати - гріх. А почати рухати оте невігластво, якщо це не щось інше, треба. Сподіваюсь на Вашу підтримку. Хай щастить. А все одно - переможемо.