Нема на них Ради!!!

Не ведіться на замовні рейтинги,
обирайте героїв АТО і Майдану!!!
І нема на те Ради...
Надії на підвищення якості нового парламенту, на жаль, мають під собою недостатньо підстав Наталія ЛЕБІДЬ   

Єдиною суттєвою відмінністю парламенту VIII скликання буде його недоукомплектування. На думку ЦВК, проведення виборів є неможливим мінімум у 14 округах сходу. По решті позицій Верховна Рада залишається системою, яка здатна безкінечно самовідтворюватись із найменшими корективами. Винуватити в цьому виборця є, вочевидь, правильним. Докорінним чином змінити себе змогла незначна меншість — та сама меншість, котра віддавала життя на Майдані. Стверджувати зворотне — означає впадати в пафос, заперечуючи очевидні речі: вже зараз ясно, що до нової Ради пройде чимало колишніх «регіоналів». Зокрема й тих, хто ухвалював «закони 16 січня». Їхній електорат голосуватиме не під дулом пістолета, а за чергову подачку. І річ, на жаль, не тільки в «регіоналах». «Нові обличчя» старішають на очах

Знаменита теза про потребу в «нових обличчях» зіграла з соціумом злий жарт. Так, цього разу в парламенті буде чимало персон, які до того були вхожими в кращому разі у кулуари Ради. Це — журналісти, активісти, громадські діячі і, звісно ж, командири добровольчих батальйонів. Останні є, безумовно, чесними та порядними людьми, але аж ніяк не є фахівцями тієї справи, до котрої вони навіщось долучаються. Якщо хтось забув, нагадаємо: парламент передусім — це писання законів. Не мордобій біля трибуни і не організація повстань, а нудна марудна робота для «ботанів». Саме тому що зараз закони пишуть не депутати, а помічники їхніх помічників, у законодавчих актах так багато плутанини і внутрішніх суперечок.

Не рятує ситуацію і присутність у партійних списках журналістів. У декого з них уже зараз не вистачає розуму та елементарного такту приховати стурбованість «низькою» депутатською зарплатою. Яка, до того ж, не така вже й низька: «чиста» ставка нардепа становить 6,5 тисячi гривень, але вона подвоюється за рахунок такої ж суми, яку виділяють нардепам для виконання їхніх функцій. Але Бог iз ними, з грошима. Нам ще доведеться стати свідками вельми цікавих перверсій, коли вчорашні борці з недоліками системи ставатимуть її ж складовими.

Відома діячка Тетяна Чорновол, постраждала за часів Януковича, нічтоже сумняшеся заявляє на зустрічі з виборцями, що «в Народному фронті» зібралися саме ті люди, які пройшли Майдан і з яких багато хто зараз в АТО». Насправді ж далеко не всі «списочники» «НФ» узагалі знають, де знаходиться Майдан: ця політсила включила до прохідної частини колишніх і чинних урядовців, «спонсорів», «тушок» і перебіжчиків iз «Батьківщини». Навряд чи про це не відомо Тетяні Чорновол — знаному викривачу та інсайдеру. Змінилась тональність і двох інших «акул пера»: Сергій Лещенко та Мустафа Найєм (19-те та 20-те місця у списку Блоку Порошенка) вже не дорікають Петру Олексійовичу ані жадібністю, ані бізнесом у Росії, ані використанням адмінресурсу у вигляді експлуатації «5-го каналу» з особистою метою. Нова соціальна іпостась активно впливає на нову точку зору. Так було і так, на жаль буде.

Уряд, парламентська більшість і «кучмоїзація» Порошенка

За останніми соцопитуваннями, рівень підтримки Блоку Порошенка складає 30,4%. За лідером перегонів іде Ляшко зі своїми 12,9%; «Народний фронт» має рейтинг у 10,8%, «Самопоміч» — 8,5%, «Батьківщина» — 7,5%, «Опозиційний блок» — 5,9%, «Сильна Україна» — 5,6%. В цьому переліку особливо вражає рівень підтримки «Опозиційного блоку». Слід додати також, що рейтинг комуністів — 4,1% — може виявитися вищим (якщо брати до уваги статистичну похибку). Простіше кажучи, КПУ має шанси потрапити до парламенту. Інакше, ніж банальним стрибанням по граблях, це ніяк не назвеш. Небезпечною є й тенденція формування більшості довкола політсили Петра Порошенка — тільки за партійною квотою БПП отримує в парламенті третину місць. Додамо до цього мажоритарників — і ось фракція «Петра Великого», вважаймо, сформована. А там, iмовірно, сформована і «більшість Порошенка». Якщо правильно вмотивувати партнерів та зіграти на протиставленні демократичних сил «Опозиційному блоку» і комуністам, можна добитися навіть конституційної більшості. В цілому ситуація нагадує 1998 рік та карту, яку розігрував тоді Кучма. З тією лише різницею, що в рукаві у Порошенка значно вагоміші козирі — зокрема, й перемога в один тур.

Одним iз безпосередніх наслідків дострокових виборів-2014 стає й формування нового уряду. Згідно з новою-старою Конституцією (у редакції 2004 року), карт-бланш на урядове планування знаходиться в руках парламентської коаліції. (Конституцію, до речі, новий Президент обов’язково перепише під себе — така вже в Україні традиція, хоча йдеться зараз i не про це). Якщо уряд і всі супутні структури буде знову сформовано за квотним принципом, калейдоскопу кадрових пертурбацій не буде кінця. Ми вже мали після Революції гідності чотирьох міністрів оборони, двох — охорони здоров’я, двох голів Нацбанку та двох Генпрокурорів. «Люди Майдану», просто хороші люди та чиїсь друзі чи родичі, отримуючи посади за партійним розподіленням, так і не відвели країну від краю прірви. Обираючи до Верховної Ради здебільшого тих самих топових політиків, ми наперед проектуємо старі схеми управління, в межах яких вони звикли діяти. Заміть фахівців плодитимемо чиновників, зобов’язаних комусь висуванням у перший ешелон влади. І це лише ті поверхові міркування, які спадають на думку кожному, хто занурюється у списки та рейтинги. Тим часом «айсберг» виборів має і підводну частину, яка ще неодмінно дасться взнаки.