Завоювання. Варвари. Україна.

В час, коли чужинці, внутрішні емігранти, вороги державності вже не на порозі, а у нас вдома, і вони не гості, а керівники держави, хочеться з'ясувати, чому вони насправді є ворогами і чому їх якнайшвидше треба усунути від влади.

Всі ті, хто були попередниками, були не кращими хоча б тому, що всі вони вийшли з КПРС, а значить, були на службі в Імперії зла. І в компартію йшли виключно зі шкурних інтересів, бо як відомо, справжніх ідейних «большевіків», якщо й такі були взагалі, ще в тридцятих минулого століття перестріляли за наказом кавказця Джугашвілі. І так як українська влада новітнього часу була заражена комуністичним сифілісом, то так їм до останніх їхній днів і бути з цією хворобою. А якщо хвора голова — то і тілу спокою не буде.

Це найперша, найголовніша причина того, що Україна так і не стала процвітаючою, самостійною державою. Люди у владі не помінялись, а перефарбувались. Сексоти і їхні діти стали міністрами, законодавцями і президентами. Нащадки вертухаїв та «заградотрядівських» нелюдів в адміністрації президента готують Укази і Закони, а народ розчарований в українській державності і не знає, чи переживе цю зиму, бо ціни на продукти космічні, опалення дороге, як ніколи, а серцями людей потрохи заволодіває страх. І цей страх не тільки перед завтрашнім днем, але і перед сказаним вголос словом проти існуючих порядків, точніше, порядного беззаконня. Люди знову почали боятися.

Через керування бездарних, закомплексованих, брехливих та злодійкуватих екскомуністів та комсомольців народ так і не став нацією, а залишився населенням.

Може, тому, що до цих пір нам недоступні основні завоювання цивілізації? Про які ми нібито всі знаємо, але не здогадуємось, що з цього і складається основа сучасного суспільства.

Чим відрізняється нормальний, цивілізований світ від того варварства, в якому ми живемо? Чи є щось таке, що відрізняє нас від західної європейської цивілізації? І хоч ми географічно, може, є більшими європейцями, ніж будь-який смуглий голандець чи афрофранцуз, але без істотної зміни кадрів у владі ми до сьогоднішнього дня не маємо навіть елементарних благ цивілізації суспільства.

Наскільки з цією владою і трьохсотп'ятдесятлітньою окупацією сусідніми племенами ми відстали від цивілізованого світу, можна хоча би судити по одному з відомих виразів Наполеона Бонапарта, який завжди мені нагадується, коли чую чиюсь пустопорожню балаканину про європейський вибір: «Людський розум зробив можливим три найважливіші завоювання: суд присяжних, рівність оподаткування і свободу совісті, якщо лише монархи не втратять розуму, вони вже не стануть нападати на ці три основи суспільного договору».

І що ми маємо на сьогоднішній день? 1. Суду присяжних можновладці бояться, як блохи дихлофосу, бо по-справжньому народний, національний суд не дозволить їм купляти продажних суддів у їхньому ТЗОВ , який називається судовою гілкою влади. Тепер, після прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» український суд став повністю підконтрольним виконавчій владі і судді бояться представників влади, як кролики удава. Недаремно судді масово пишуть заяви на звільнення. Не кожний витримає бути прислугою у новітніх здичавілих від вседозволення Шарікових.

2. Рівність оподаткування в Україні? Це хто — Ахметов з Фірташем платять податки? Чи інші паразитуючі особи, такі як: Коломойський, Фельдман, Пінчук, Живаго, Суркіс тощо? Та не для того вони Януковичу вибори організовували і оплачують, щоб потім, як останні лохи, податки платити. Їхні підприємства, само собою, на паперах будуть збиткові, а якщо хтось і платить податки, то тільки раби з зарплати. І діра в бюджеті виникла саме тому, і новий податковий кодекс створюється тільки для того, щоб той, хто не олігарх, здер з себе останні три шкури для процвітання і обслуговування узурпаторів. Тих, хто, попри народне волевиявлення 2007 року, яке їм не давало владу у Верховній Раді, за допомогою підкупу та погроз створили собі і коаліцію, і в Конституційний Суд набрали таких, що і говорити без мата не вміють, зате приймають «правильні» для Януковича рішення.

Отже, і це завоювання людського розуму для нас залишається недосяжним. Але в часи Наполеона були монархи, яких вважали помазаниками Божими, а зараз у нас при владі шантрапа без честі, без совісті і без знань, зате з досвідом красти все підряд і продавати національні інтереси.

3. І на остаток про свободу совісті. — Дикунством, печерним варварством і дрімучим мракобіссям ще зовсім недавно після візиту в Україну генерала ФСБ Володимира Гундяєва була оцінена поширена новина про намагання теперішньої влади відмінити будь-яку можливу форму свободи совісті і назначити Російську православну церкву того ж московського патріархату єдиною церквою на території України. Таку дурість могли придумати тільки психічнохворі екстремісти, яким місце в психушках або на нарах, де їм бути не звикати. Але що поробиш, якщо дикі совкові маргінали, скориставшись гризнею так званих національно-демократичних сил, які не поділили владу між Тимошенко та Ющенком, взяли всі повноваження у свої липучі руки. Якщо вже віру в Бога будуть визначати ці, в масі своїй, іммігранти, які є такими в своїй природі тільки тому, що один з них на виборах президента набрав 48% голосів тих виборців, які прийшли на вибори, а це навіть не третина всього населення України, — то яка ж духовна деградація нас чекає? — Дикунство і катастрофа.

Отже, завоювання людського розуму Європі були доступні ще 200 років тому. У нас же нахабна, ворожа влада намагається забрати не тільки ці права, але й право на життя, право на свою державу, на достаток, фактично на все, що людина повинна мати за визначенням.

Ніхто нам не допоможе, крім нас самих. Люди підупали духом і вже ні в що не вірять. Перш за все, не вірять в самих себе. На майбутні вибори до органів місцевого самоврядування у них надії нема, бо центральна влада залишиться та сама і ніяким бульдозером її не зрушити. Ціни з кожним днем піднімаються. Зима обіцяє бути холодною, а влада зайнята тим, що вигадує нові побори і податки. Кажуть, що ті, що мають в своєму розпорядженні мисливську зброю, — бережуть набої і економлять їх ніяк не для відкриття сезону полювань, а для інших, більш важливих справ. Неважко здогадатися, яких.

Тому сьогодні найголовнішою справою є те, щоб український народ залишався оптимістом, як би важко не було. І ніби це на перший погляд виглядатиме неважливим і, може, навіть наївним, але якщо у нас буде віра в свої сили і в те, що в час «ікс» ми будемо готові до боротьби, то ніяка друга навала татаро-монголів чи «третіх москалів» нам не буде страшною, а інші, теперішні проблеми будуть виглядати легким непорозумінням. І ми зможемо змести приблуд, які узурпували владу, і нарешті будемо жити в сильній державі та з гідним рівнем життям. Бо якщо в українців буде оптимізм і їх не покине сила духу, то керувати державою цей народ доручить тим, хто викорінить корупцію, бідність, чиновницьке свавілля, і ми — українці заживемо в своїй багатій, великій і сильній державі.

Андрій Павловський 

Джерело: Стопком