Якою буває свобода?

В минулому записі «Яким буває рабство?» я записав про те, як люди зав’язують одне одного в егоїстичні залежності. Там було також сказано про види рабства і свободи.

Тіло (прив’язаність до зовнішнього)

Людина стає рабом свого тіла (сім’ї, роботи, друзів…), коли надмірно прив’язується до нього. Хіба це погано? Ні, насправді немає нічого поганого в любові до сім’ї, друзів, роботи, в турботі за власним тілом. Погане починається тоді, коли ми хочемо цим всім надмірно насолоджуватись і зациклюємось на ньому. Наприклад, можна просто любляче і дбайливо ставитись до своїх дітей, але часто буває так, коли батьки починають надмірно багато думати про них, постійно хвилюватись через це. При надмірних прив’язаностях людина часто втрачає міру, вона стає дуже емоційною та чутливою до свого тіла (роботи, друзів, дітей…). Уявіть собі людину, яка надмірно хвилюється за своїх дітей, постійно за них переживає.  Чи зможе така людина будувати повноцінні стосунки із своїми дітьми? Швидше всього, що буде відчувати сильні труднощі в стосунках. Вона буде надокучати дітям, сваритись із ними і казати, що вони не розуміють її. А все це тільки через надмірну прив’язаність.

Свідомість (уявлення, почуття, погляди…)

Часто буває й так, що людина надмірно прив’язується до своїх уявлень про те, як все має бути в її житті. Вона або вигадує собі якусь філософію, або підхоплює її від оточення. Хіба погано мати своє власне бачення світу, власного життя…? Ні, це надзвичайно добре, але проблеми починаються тоді, коли людина надмірно починає приділяти уваги своїм ідеям, поглядам і т. п. Якщо ви бачили фанатично налаштованих ідейних людей, то ви мене зрозумієте. Який головний їхній недолік? Він полягає у тому, що, прив’язуючись до якихось уявлень, людина перестає тверезо дивитись на речі та все сприймає через свої самонав’язані (або нав’язані групою людей) уявлення й погляди. Знаєте чим це може закінчитись? Будинком для психічно неврівноважених людей. Уявіть собі думки, які постійно крутяться у вашій голові і ви їх не відпускаєте, а ще й навпаки — підсилюєте. Така думка  може стати настільки сильною, що заполонить усю вашу свідомість і тоді, незабаром, приїдуть до вас добрі люди в білих халатах.

Сам себе зробив таким

І після того, як розумієш, що люди самі собі роблять прив’язаності, коли вони самі себе роблять заручниками або чогось зовнішнього, або своїх уявлень, трохи смішно бачити, як вони хочуть виправити когось або щось ззовні.

Людина хвилюється за красу свого тіла і всякими способами намагається її повернути, але приходить час і все минає. Замість того, щоб просто прийняти це за дійсність, вона починає дуже емоційно боротися за те, що вже минуло і переконувати себе в тому, що воно існує.

Наприклад, хтось захотів придбати собі автомобіль і переконує себе в тому, що без нього він  не зможе ніяк прожити, хоча раніше він обходився якось і без неї. Це для нього стає центром всесвіту і він надмірно багато працює, руйнуючи своє здоров’я, щоб придбати її, хоча насправді вона може бути йому зовсім не потрібна. І все це через самопереконання себе у чомусь.

Хлопець може дуже сильно закохатись у дівчину. У душі в нього там майже що янголи літають, без неї він не уявляє свого існування. Та коли від досягає свого і стосунки із нею його вже так не приваблюють, то поступово янгол-попелюшка перетворюється в Бабу Ягу. Чому так відбувається? Бо він надмірно прив’язався до своїх уявлень (як щодо попелюшки, так і щодо Баби Яги) і став їхнім рабом.

Свобода свідомості та тіла

То що ж нам робити із цим всім? Невже так буде завжди із нами? Так, буде завжди, тільки із ними, а із нами буде те, що ми самі захочемо. Свобода свідомості та тіла  означає, що ми, люблячи і сім’ю, і друзів, і свої погляди, і навіть своє тіло, вміємо надмірно до цього всього не прив’язуватись. Потрібно поставити свою свідомість вище всіх цих речей та розумно, без прив’язаностей керувати своїм життям та думками.

Коли хлопцю подобається дівчина, але він не прив’язується до неї, то він має можливість побудувати із нею гарні стосунки. Чому? Бо він за нею не бігає, як блазень. Він їй не надокучає своїми проханнями та увагою. Так, йому вона подобається, але він поводить себе із нею, як розумна і вихована людина. Чи буде вона в такому випадку поважати його? Навіть якщо вона захоче використати його любов, залякуючи, що піде від нього, він їй скаже: «Іди, гуляй!». Чому? Бо він не прив’язаний до неї, в нього думки вільні від емоцій, він не боїться втратити, хоча любить і поважає, незважаючи на її таку негідну поведінку. Він не буде її рабом, але готовий буде стати вірним другом, якщо тільки вона захоче себе теж гідно із ним поводити.

Такий підхід можна застосувати і до всього іншого, навіть до власних думок. Якщо ви відчуваєте, що не можете керувати своїми думками, що вони дуже емоційні та підбурюють вас на всякі незрозумілі речі, то просто розслабтесь, відпустіть їх та подивіться на них збоку. Не піддавайтесь на їхній тиск і пам’ятайте: «Я маю керувати своїми думками, а не вони мною».

Справжня свобода не залежить від того, чи можемо ми робити все, що хочемо. Не залежить вона і від будь-яких зовнішніх обставин, людей чи думок. Вона залежить тільки від того, чи дозволили ми цьому всьому впливати на нас і керувати нами.