Вчерашний «наезд» на Кабмин главы Нацбанка Сергея Арбузова подтвердил наши худшие (а, точнее сказать, лучшие) подозрения: по приказу сверху президентская команда (а, точнее сказать, семья) готовится схарчить «премьера-реформатора», попутно повесив на него всех имеющихся собак.

Увидев такое безобразие в отношении Николая Яновича Азарова, «Обком» не удержался и краешком глаза заглянул в его невеселое ближайшее будущее:

По Банковой шагает

Растерянный старик.

Седая шевелюра,

Но это не парик.

В руках его лопата,

И я его узнал:

Из «ящика» когда-то

Старик не вылезал!

Он не был златоустом,

И нации в тоске

Твердил все про капусту

На странном языке.

И вот ему навстречу,

Большой как барабан,

Идет такой донецкий

Ухоженный пацан.

Завидев это рыло,

Осатанел старик

И дребезжит уныло,

Переходя на крик:

«Ты що же, гад Арбузов,

Про уряд наболтал?

Такого, блин, конфуза

В жытти я не видал!

Побачу Президента –

Придет тебе кабздец.

В цистерне із цементом

Подохнешь, удалец!»

Почесывая пузо

И сплюнув на гранит,

Цветущий С. Арбузов

Такое говорит:

«Шагали бы Вы на ночь,

Брели б отсюда нах,

Сказал Хозяин: «Яныч

Уже не при делах.

Дадим ему, ребята,

Земли, едрена мать,

Пускай берет лопату

И учится копать!»…

Бежит наш Яныч быстро -

И вот он у дверей:

«А ну, премьер-министру

Відкрийте поскорей!».

Охрана отвечает:

«Не велено пускать!

А если дверь сломает,

Сказали: расстрелять!».

Согнулось тело вдвое,

Пиджак в плечах поник -

И зарыдал истошно

Обманутый старик.

…И, утирая слезы,

По клумбам он блуждал,

И дорогие розы

В отчаянье ломал.

Потом вдруг гикнул злобно –

И, сколько было сил,

По президентским окнам

Лопатой запустил.

…А дома выпил водки,

Потом пивка бокал

И на своих двух сотках

С устатку задремал.

Проснулся – всюду пусто!

«Где дача? Где паркан?!»

… И лишь в руках капуста,

А на плечах – кочан.

Семен ПОТЕМКИН

Росія – це наше все, точніше, на всю нашу голову.

  Щоб легше відбиватись від любові та ненависті цього сусіда, потрібно його проаналізувати,  дати йому декілька визначень, декілька ролей, в які він грає свідомо-підсвідомо з нами.   Перше, це роль «чокнутого сусіда».  Оптимальна лінія поведінки з таким «чокнутим сусідом» - повний ігнор! Хай собі напружено спостерігає, як ви справляєте свої природні потреби, як ви потім підтираєтесь – вам не шкода, ви щедрі і благородні. Ви навіть не будете зашпакльовувати його любиму шпаринку в своєму ватер-клозеті. Ви ж бо знаєте, що від кожного  вашого «пуку» в нього по всьому тілу прокочується хвиля тепла та збуждення.  Тільки відчуваючи вашу фізіологію, він починає відчувати і власне життя. Він прокидається від своєї сплячки та починає з задоволенням похрустувати кожною своєю кісточкою. Хіба нам шкода так дешево для себе принести таке дороге задоволення для свого сусіди?  Та ні, користуйся нашою добротою, любий сусіде! Ми любимо тебе, любий сусіде, особливо тоді, коли це нам нічого не вартує, хохляцька щедрість,  знаєте.   Наш північний сусід (далі – пс) відносно нас хворіє на повний букет маній:   - на клаустрофобію, тобто на боязнь жити в межах власних кордонів, боязнь занаходитись в закритому просторі, навіть якщо цей простір  на 1/9 частину суші. До речі, 1/9=11%. Хм, може всі біди та негаразди Росії від цього ряду цифр 911? Може є смисл поділитись з бідною Японією за великі гроші, нарізати їй шмат Камчатки для розплоду високої цивілізації на далекосхідних теренах і перейти до кращої пропорції: 1/10=10%. Як гарно, правда, просто двоїчний код:1010, може тоді і нанотехнології  в пс підуть в вверх? - на фетишизм, тобто на манію розкидати власні прапори, власні хрести по території сусіда; - на вуайєризм, тобто на манію підглядування за сусідом; - на клептоманію, тобто на безжалісну експлуатацію не тільки раніше завойованих  в чукчів природніх ресурсів, але й на потяг «стянуть» ще щось в сусідів. Хай своє пропадає, але дайте йому поцупити ще й щось чуже, ну дуже вже руки чухаються!   Нам потрібно просто навчитись звертати мінімум уваги на всі ці маніакально-депресивні потяги до нас зі сторони пс. Одним словом, цс-с, пс!   В кінці кінців, всі ми старі пацієнти палати №6, тобто коли палата займала ще одну шосту земної суші. У нас одні манії, у них –інші, але хіба це може завадити нам дружити лікарняними ліжками? До виписки що нам, що їм ще ой як далеко!    Не потрібно сперечатись, не потрібно заїдатись з таким сусідом, потрібно просто вчасно їсти таблетки та запивати їх уколами і спостерігати, щоб сусід свої таблетки не викидав до вітру.   З іншої  сторони, ні коли не дозволяйте пс залазити на ваше ліжко, як би він не просив і не хитрував. Ніяких присідань, ніяких посиденьок,  ніяких «прилягти», «разом вишити вафельне полотенце», ніяких «разом запустити повітряного літачка», режим, одне слово! Якщо вночі на ліжку хтось раптом гаряче задихав на вас перегаром і почав обнімати вас за тузлу, зразу ж репетуйте на весь світ і кличте санітарів з ДД!   У нас куча спільних болячок, але це ще не привід користуватись в одну нічну вазу, чи ширятися одним шприцом. Кращий спосіб укріпити дружбу з таким сусідом – це укріпити кордони з ним. Закони захисту від внутрілікарняних інфекцій ще ніхто не відміняв.   Росія цікава нам як пацієнт, якому залишилось вже навіть менше, ніж нам самим, тобто який випереджає нас на  півкушетки в перегонах до паталогоанатома. «Ну що, старший брате, «там» в тебе вже не встає?»-о, нам завжди є про що цікаве поговорити, головне, треба знати, про що потрібно запитати! Хочеш взнати про свої майбутні проблеми – подивись на Росію, там вже майже всі наші проблеми на більш пізніх стадіях розвитку. Росія – передова країна порівняно з нами, тільки передова в сенсі розвитку «євразійської культури», точніше, євразійського безкультур»я. Якщо в нас –  лише пивна залежність, то там вже –біла гарячка. ПС(писец), одним словом!   Нам потрібно їздити за передовим досвідом не в Європу, так як нічого спільного з Європою в нас реально немає, а в Росію, щоб наочно знайомитись з майбутнім наших проблем та реалій в онтогенезі та перспективі. Щоб набратись досвіду, як не потрібно боротись з корупцією, з апатією народу, зі  свавіллям чиновників. В Росії проблеми запущені ще гірше наших, але ж повинні ми мати і якісь переваги від свого положення «молодшого брата»! Негативний досвід – дуже цінний досвід, вчитись на чужому негативному досвіді – ну дуже помічна та економна  справа!  Цікаво, як це «добре ділити спільні болячки»? Україна , як чемний молодший брат, готова всі свої болячки віддати своєму старшому брату, тільки чомусь не беруть?   Русскоязычное.   «Русский мир» на самом деле больше напоминает «русский чулан», в котором самим русским страшно сидеть, их заедает клаустрофобия и они навязчиво лезут ко всем соседям со своими дурацкими советами. Эй, дружбаны, Советы народных комиссаров давно кончились, бери ружжо, иди домой работать! Страна, цивилизация – целостная система, если вектор развития страны неправильный, то искать позитив в опыте этой страны – пустое занятие. Позитив в этой стране может произрастать лишь из накоплений предыдущих, более продуктивных эпох. В такой стране логичней искать и изучать  дефекты и изъяны, которые можно получить, следуя в фарвартере такого же неправильного курса.   Россия для нас – не пример для подражания, но пример для устрашения от неправильного использования своих возможностей и ресурсов. Посмотри на Россию  - и сделай наоборот, такое у нас должно быть правило! И это вывод не от какой-то внутренней неприязни к своему «старшему брату», а элементарный рефлекс здравомыслия: не стоит повторять печальный опыт своего старшего братца, убегайте от его плохой компании! Если мы, по примеру соседа, начали сворачивать любые проявления демократии в своей стране, то надо брать градусник и замерять у него, на сколько от этого у нас вырастет аппатия среди народа, вырастет алкоголизм, наркомания, проституция, безработица среди молодежи. Россия нам интересна не как реклама, а как антиреклама. Нам что, мало своих табачников, нам еще «табачного» патриарха не хватает?   Современная Россия – это медведь-шатун, который никак не упокоится на зиму, которого постоянно возбуждают и поднимают на ноги ночные кошмары о своем всемирно-историческом имперском прошлом, о своей всемирно-исторической миссии. И хочется ему по-дружески сказать: «Мишка, успокойся, никому ты в мире нафиг не нужен и не интересен, засунь свою миссию к белочке в дупло и забудь!  Начинай жить нормальной цивилизованной жизнью обычной страны. Ты просто отсталый, примитивный, смешной в своих претензиях  великан. Не будь таким нелепым со своей сверхмиссией, как был у нас тут недавно один Мессия. Кстати, почерк какой-то уж очень у вас одинаковый, не твой ли козачек засланный? Да разве ты признаешся!»   Русским очень не хватает Чукотки №2 на Западе. Абрамович уже истомился на своей яхте в ожидании, когда ему выпишут ордер на губернаторство с центром в Одессе, поближе к теще.  Русские - вечноимперский народ. Они страдают на империоманию. Вот этая дикарская карма России отягощена их имперскими замашками. Проблема не в том, что Россия сильнее, а в том, что Украина сейчас слабая. В Украине сейчас нет внутреннего порядка, ослаблен ее иммунитет, поэтому такая инфекция, как русская империомания при попадании на украинский грунт, вызывает различные воспалительные процессы. На фоне нашей собственной вялости и бездарности такой гиперактивный сосед может вызывать серьезные расстройства в нашей смысловарительной системе.   На нынешней стадии развития русские –дикий и примитивный народ по шкале золотого миллиарда, и мы –тоже дикий примитивный народ, о чем я писал неоднократно. Вместе мы можем составить только новое дикобразие, а толку? Риторический вопрос: много ли культуры добавится обеим сторонам от такой отстойной дружбы «двоечника» с «троечником»?   Единственный рациональный подход в отношениях двух проблемных соседей – это устроить состязание между ними, кто быстрее выберится из своей отсталости! Устроить такой себе чемпионат по убеганию от «евразийства».   «Дружить» с Россией в обмен на скидку на газ для олигархов – это даже не педерастия, это какое-то скотоложество! Дружить надо з теми, у кого есть чему полезному поучиться, а не с братьями по несчастью.   Совершенно непонятно , почему украинское общественное мнение так слабо обыгрывает тот факт, что Россия сейчас задрала нам злополучную цену на газ выше мировой. Это прекрасный повод , чтобы отмыться от всех запахов и  пережитков нашей «вечной дружбы» со своим «старшим братом». Но так сделала бы умная нация,  а о нас помолчим.   Нельзя надеяться на установление рациональных отношений между двумя иррациональными народами. Умом не только Россию, но и Украину не понять, так что им лучше держаться друг от дружки на дисстанции, а кирпичная стена – еще лучше. Информационная экспансия России лишь подзаряжает нас евразийством, здравствуй, воспаление наших облегченных мозгов!   Украине надо понять, что Россия – это ее прошлое, но никак не будущее. В России просто нет нашего будущего, она еще и свое собственное будущее не нашла, нечего туда тыкаться, забудьте, как страшный сон.   Вы можете любить Россию, уважать ее, только ни в коем случае не воспринимайте ее всерьез! Россия – это наша рыбка-прилипала, она любит ковыряться в наших мусорных баках, спасибо ей за это.  Для нашей «неньки» Россия – как ее бывший сумасшедший муж. Ненька хочет себе нового, европейского мужа, а бывший строит ей козни, всячески препятствует предчуствию ее нового счастия.   Россия, как современное государство, еще не состоялось, она еще полностью в фазе «евразийства». Разница между тем, что есть в России, и тем, что у нее может быть, как между Северной и Южной Кореей. Россия сейчас сама для себя колония, т.е. власть ее так относится к своему народу, как метрополия – к колониальным владениям.   Проблема России в том, что в процессе демонтажа Советского Союза у них по пьяни забыли демонтировать множество имперских комплексов превосходства. В итоге, они до сих пор живут со своими совкообразностями типа  «мы впереди планеты всей», «у русских –особенная гордость» и т.д.   Гении мухлевания и мистификации,  русские достигли поразительных успехов в разведении у себя мухлиардеров. Только уважаемая наша русскоязычная народность, не спешите, как мухи на мед, в этот «Русский мир», вы ориентируйтесь не на этих мухлиардеров, а на жизнь обычных россиян в глубинке, много там для вас красот желанных?   Интересно, что у нас с Россией множество «зеркальных болезней»: нас  заедает комплекс неполноценности, их –комплекс превосходства. У нас – комплекс ведомости, у них – комплекс ведущести во всем и вся. Где два украинца, там три гетьмана, где трое русских –там одна империя, да умом словян не понять.  Но не стоит поддаваться соблазну совместить эти изъяны, наша дружба всегда в конечном итоге превращается в садо-мазо-игрища.   Не забываем, что кроме комплекса «младшего брата» у нас есть еще комплекс «старшего брата» у них. Не забываем, что украинцы – это заклятые интраверты, а русские  - не менее заклятые экстраверты.  Именно поэтому украинцы с таким удовольствием вылизывают свою хатку и все возле нее, но не дальше,  а русским глубоко безразлично, что там у них внутри их лачужки, им бы на себя побольше напялить и себя миру показать. Русских нельзя никакой силой удержать в рамках их дома родного, их хлебом не корми, но дай всунуть свой нос в жизнь соседей и не только соседей. Русскому и жизнь не мила, пока он не вставит своих пять копеек в любую мировую забаву. Россия, как известно, родина слонов, но держат этих слонов в посудной лавке, дабы не топтались под ногами на дороге мировой цивилизации.   Резюме. Умом Россию не понять, ее просто чувствуешь кожей. Стоит ли человеку с насморком дружить с больным воспалением легких? Спросите совета в ближайшей большой больнице, пардон, в ближайшем похоронном бюро, там знают. Есть наши  экономические отношения  с Россией, а есть все прочие отношения с ней. Так вот, всеми прочими отношениями можно смело пренебречь, такой вот наш идеал отношений!  Самая большое подобие между нашими народами, которое я нашел,так это то, что мы оба любим коллекционировать и размножать свои проблемы и оба не терпим их решать. Ну не царское (гетманское) это дело! Так что дружба дружбой, а табачники – врозь!   Москва завжди буде мутити воду біля  нас, така вже в неї міссія, а нам просто потрібно жити справжнім власним життям, тоді всі зовнішні впливи нічого не будуть значити для нас. Не треба кожен ранок просипатись з думкою "А що ще погане не зробила для нас Росія?" Потрібно повністю ідеологічно ігнорувати Росію, комуністів, нинішню владу... А що нам до чужих ігор та спецоперацій, нам в свої ігри потрібно грати, а не огризатись на чужі ігри!

 ©

  Словно свора собак, свирепствует сатанинская свита скудоумного скомороха со скипетром.     Снискав себе скверную славу, синяки собираются сношать страну, сколько смогут.     "Сосите сардельку, суки!" -  сказала Соня синякам, сотрясая словесами сферы. - "Свершится скоро Страшный суд, -  синегнойные сволочи!" - Сверкая словесной сталью, словно саблей самурая, Соня стремительно сразила синих  самодовольных  самцов семантическим смыслом.     Соблюдая субординацию, ссыкливые сановники свинорылого сатрапа сбивались стаями, страшась слов  сражающейся  Сони. Слабо сопротивляясь силе Сониного сарказма, стадо смущенных синевато-ПеРдунястых слонопотамов слегка содрогнулось, сумрачно сдвинув свои седалища.       Со своей стороны, слова "стянуть", "стибрить", "слямзить", "стырить", "соврать" - сопровождают самые сокровенные  свойства собачьих сердец сообщников Свиносиятельного Синегаранта. Синедрион самовлюбленных скорпионов синим спрутом сжимает, словно серну, согрешившую сдуру страну...     Северным скальдом сложила суровую сагу Соня:   "Соотечественники! Сограждане!  - Собьем спесь с сумасбродного  синего супостата! - Скоро свершится справедливость, сбудется сон сотен страстотерпцев - сгинет султан совкового  сброда синюшных сифилитиков, - сдохнет, словно старая сявка.     Слыша суголосный стихийный стон страдальцев, - "Снять скальп со сраконеподъемного сюзерена! Смерть синим  сутенерам!", - стремглав, словно сайгаки, сбежит со страны сия скабрезно-воровская секта синезадых самодуров.     Солнце свободы своим спасительным светом сокрушит сребролюбивое сонмище скотоподобных свиногиен.   Слепящим сиянием, сбывшейся сказкой снизойдет свобода - страна станет свободной!     Сайонара, - синие сволочи!"

 

Яке відношення Московський патріархат може мати до церкви, збудованої за півтора століття до першої згадки селища Москва, за 300 років до зародження Московського князівства і за 600 років до утворення Московського патріархату?

Десятинна церква була колосальним храмом для всієї Східної Європи, адже тоді церкви, якщо вони будувалися, були розміром з кімнату.

У цій церкві було поховано великого київського князя Володимира Великого з його дружиною візантійською принцесою Анною. Там же зберігалися мощі княгині Ольги, перенесені туди Володимиром.

У церкві покоїлися мощі святого Климента Римського, відомого тим, що наприкінці I століття нашої ери його заслали в Херсонес, де його замучили язичники за християнську віру. Перед церквою також стояли дві велетенські мідні статуї коней, вивезені Володимиром із захопленого київським військом Херсонеса.

Під час монголо-татарської навали в 1240 році Десятинна церква була останнім укріпленням киян, якими керував воєвода Данила Галицького Дмитро.

Як пише Плано Карпіні – посол Папи Римського – до монгольського хана, у 1245 році кияни вважали своїми князями Данила Галицького та його брата волинського князя Василька, а мешканці територій від Волині до Києва виказували шану послам цих князів.

Ідеологія євразійства, взята на озброєння нинішній Кремлем, прямо стверджує, що Росія є спадкоємцем Монгольської імперії.

А якщо згадати, що упродовж свого Середньовіччя Москва була васалом держав, котрі вийшли з Монгольської імперії, то яка вимальовується картина?

У цьому світлі намір віддати саме Московському патріархатові місце Десятинної церкви є особливо блюзнірським.

На прикладі Печерської та Почаївської лавр, а тепер і Десятинної церкви, проглядається мета прозелітизму залежного від Кремля Московського патріархату в Україні – "застовпити" собою місце найбільших святинь українців, щоб використати їх у політичних інтересах Москви.

Або, на крайній випадок, ці святині дискредитувати, щоб вони не стали джерелом української солідарності.

Нам хочуть імперськими муляжами перекрити шлях до духовності, використати духовні скарби народу України йому ж на шкоду.

На жаль, окремі церкви в Україні ризикують перетворитися на цілковитий політичний муляж. Як стверджував депутат Святослав Олійник, біля Десятинної церкви один зі священників у відповідь на зауваження депутат українською мовою сказав йому: «Ты тут не шокай человеку с бородой».

Ось як усе просто: іноземець відростив бороду – і вже можна забирати в українського народу його духовні цінності.

Я знаю ситуацію, коли в Білоцерківському районі в село прислали священика УПЦ МП, щойно відставленого військового моряка з Росії, усієї релігійної освіти у якого – тримісячні курси.

Слід відзначити, що Десятинну церкву імперія вже "відновлювала" у 1828 – 1842 роках в імперському московському стилі, що не мав нічого спільного з первісною будовою. Парадокс: елементи шатрової монголо-татарської архітектури, засвоєної Московією, були змуровані на руїнах Десятинної церкви, зруйнованої монголо-татарами.

Примітно, що Київський патріархат ще у 2004 році заявив про свій намір отримати право на відродження Десятинної церкви. Тому рішення провокує вкрай серйозний міжконфесійний конфлікт у серці столиці.

Рішення "української" влади надати перевагу одній конфесії не лише цілковито безглузде. Це ще є відвертою дискримінацією за релігійною ознакою. Адже за всіма наявними соціологічними опитуваннями, кількість віруючих Київського патріархату в Україні більша за кількість віруючих Московського.

Що ж стосується наявних опитувань щодо столиці України, то ситуація ще більш разюча. За даними соціологічного опитування, проведеного в Києві “Українським демократичним колом” у 2011 році, половина киян (49,8%) є прихильниками Української православної церкви Київського патріархату, послідовниками ж Української православної церкви Московського патріархату назвали себе 16% киян, Української автокефальної православної церкви – 5,1%.

Навіть за даними російської компанії ФОМ-Україна, кількість віруючих Київського патріархату в Києві майже в три рази перевищує кількість прихожан Московського патріархату.

Ситуація така, що Московському патріархатові доводиться домальовувати своїх прихожан фотошопом, як це нещодавно сталося в Харкові. Хоча, як писали ЗМІ, золоті годинники у ієрархів справжні.

І ще питання: чи може добрий пастир кликати свою паству туди, де її знищували мільйонами?

Московський патріархат завдяки своїй антиукраїнській політизації вже пройшов унікальний шлях – перетворився на релігійну меншість в умовах кількісного переважання храмів. Церква Христова – це люди, а не стіни.

По суті, заради цьогохвилинних імперських вигод відбувається руйнування речей, які мають колосальне духовне значення для зв’язків між народами.

Щойно політики замацали до непристойності Свято Перемоги, святе для більшості українців. Тепер ось Десятинна церква... Схоже, ініціатори цих речей навіть не усвідомлюють, які можуть бути колосальні наслідки їхніх діянь у довгостроковій перспективі.

Звичайно, таке використання православ’я надзвичайно шкодить і церкві, і вірі в Україні.

Сподіваюся, що якась частина ієрархів УПЦ МП все ж розуміє свою міру відповідальності.

Олександр Палій, історик, політолог

 

Мені здається, все гранично зрозуміло. Янукович на посаді президента продовжує діяти на знищення в Україні всього українського. У цьому він і справді "тому що послідовний". Він - послідовний очільник окупаційної влади. А отже - прибічник її окупаційних символів. Та й чого б йому було не підписувати того, за що раніше проголосував відданий йому парламент? Усе логічно: відданий президентові парламент проголосував - президент підписав.

Хтось насправді сподівався чогось іншого? Мені здається, вони підуть далі і ще багато чого символічного наголосують і напідписують. Наприклад, про повернення свята 7 листопада - ще цього ж року або найпізніше наступного. Бо якщо вже знущатися - то на повну. От вони всі разом і знущаються. За це їхній електорат їх і любить. За це він і пробачить їм будь-яке "покращення життя" і все одно, за будь-яких обставин, за них голосуватиме. Бо вони ж "нагнулі бендєр" - і це найголовніше.

Юрій Андрухович

 
Очень умные мужи
Смотрят в небо тупо.
Где решение, скажи,
Жопа или дупа?

 
Если видя взмах руки,
Голосуют скопом,
Значит в Раде, мужики,
Наступила жопа.

 
Если не на что сварить
Хоть тарелку супа,
Значит, что тут говорить,
Наступила дупа.

 
Если Харьковом рулить
Доверяют Допе,
Значит, надо говорить:
«Харьков в полной жопе».

 
Богословская всю ночь
Носится как в ступе.
Понимай, сомненья прочь,-
Шоу будет в дупе.

 
Взят Луценко по арест,
В ужасе Европа!
На свободе ставим крест,
Правосудью — жопа.

 
Мы живем в родной стране,
Как в дерьме с сиропом,
Нету разницы, по мне,
В дупе или в жопе.

 
Тут решенья не найдешь
С лупой иль без лупы.
То ли в жопу попадешь
То ли будешь в дупе.

©

СВОЛОТНО-СРАКОЛИЗНИЙ модератор цього сайту видалив мою сьогоднішню замітку про ГОЛУБОГО ДИБІЛА:

Добрый день, Ваша заметка в дневнике "Думал Янукович о народе....(((((" была удалена за нарушение пользовательского соглашения http://help.i.ua/agreement/ п.3.7 Ваш рейтинг на портале также был уменьшен. Спасибо за понимание.

І ви, мої друзі , будете ще нарікати що я неправильно кажу про цих виродків -модерів?

Знаю, що після розсилу вам цього листа, я отримаю ТРЕТЮ нагороду і зникну на тиждень (а може й більше) з сайту......

Повоюйте за мене!

Щиро ваш - Andy-Chief

(або як мене називають тут моССкальські підстилки ТРИЗУБОГОЛОВИЙ СТРІЛОК)

Настрій такий, що шуткувати не має натхнення. Просто візміть гитару,
налляйте трохи горілки. І усе. Слова тут. Мелодія - легко впізнаваєма.
Навіть коментувати не потрібно. Я так розумію

 
Четыре недели идет голодуха,
За дверью палаты ментяры стоят.
Политик Луценко, не падайте духом,
Премьер Тимошенко, ни шагу назад.

 
Народ Украины подвергся напасти,
Никто уж не помнит о добрых деньках,
Пахан Янукович дорвался до власти,
И урка Ахметов сидит на деньгах.

 
Братва управляет от Дона до Сяна,
Народ обрекая на злую судьбу,
Политик Луценко, сбирайте майданы,
Премьер Тимошенко, возглавьте борьбу.

 
Пора подниматься на синюю сволочь,
Лишить их мандатов, дворцов и палат.
Спустилась на родиной черная полночь,
Лишь гневом глаза у народа горят.

 
А воздух отчизны прозрачный и синий
Да горькая пыль деревенских дорог...
Они в Украине, и мы в Украине, -
Политик Луценко, так с кем же наш Бог?

 
В безумной борьбе за цвета и оттенки
Страну мы сумели ораве отдать.
За что ж мы боролись, политик Луценко?
Две тыщи четвертый зачем вспоминать?

 
Мы всю эту свору отправим в застенки,
И регионалам отплатим сполна.
Готовьтесь к майдану, политик Луценко,
Премьер Тимошенко, налейте вина.

 
Мы выйдем за вами - друзья и подруги,
Молись, Украина, и помни про нас.
Пусть ждут впереди нас палатки и вьюги,
Пусть будет примером нам гордый Кавказ.

 
Уже прокуроры надели мундиры,
И должен начаться неправедный суд,
И волчьею стаей идут конвоиры,
И в зал заседаний Луценко несут.

 
И, все-таки, мы доживем до рассвета,
Как Феникс из пепла восстанет страна,
И мы, победители, выпьем за это,
И снова наденем свои ордена.

 
Мы джигу станцуем и спляшем фламенко,
Когда эта нечисть покинет свой трон.
Вы, все-таки, верьте, политик Луценко,
Всегда есть в запасе последний патрон.

©

   ЖОПА... .
   Велик и могуч... . Особенно в плане выражения эмоций и отношения к
окружающей действительности. Чего стоит только одно истинно наше -
"бля!" (возможный в ряде случаев отечественный эквивалент - "курва!!",
но! надо произносить именно так: "смачно и с чувством": курррва!). Для
снобов и педофильной срани сразу отметим: это - не мат, это - Выражение!
Это - вербальное выражение искренних эмоций, как отрицательных, так и
положительных: "во, ьля, дает!". Или: "во, ьля, говнюк!", или "да ты,
ьля, пидорок, -  срань в натуре!, заипал савсем!..."... Или - в
шустерпятницу-на-субботу: "Ну, инна-сука-псина, ьля, падла...!".. И "А
Юля, ьля, маладец!". Чувствуете, бля, Нюанс?..
   Универсально... .
   Аргумент: мат не мог бы себе позволить автор "Петра Первого", - по
которому писалась потом в Эсесере вся "история Петровской Руси", -
Алексий Толстой! (Алексий - это не очепятка, это - ассоциация такая!,
как "гундяй-КГБ-в-рясе"). А у него, Толстого, там есть слова (и не
единожды): "убей этих выблядков!"... . Выблядок - это
незаконнорожденный, это - неожидаемое недоразумение, ниажиданность
такая... деццкая... неприятная для родителей, трудноисправимая...
срань... . Ну, карочче, не всякое кажущееся грубым слово есть мат, и не
всякий мат свидетельствует, что произнесший его - это плохой человек.
Или хороший, но невоспитанный. А раз классику (и хрен с ним, что
классиком его сам Сталин назначил!,.. классик - он и в
нынепостсовдеповской Украине  - классик!), то и нам, сирым дурдомовцам, -
позволено!. Не и ну, не когда вздумается!, всуе, а когда душа без того
не может... .  Ой, бля, а у кого (не бросайте сильно "камень"!)
"может"?.. .
   Никакая убогая Вики (http://ru.wikipedia.org/wiki/Жопа) не передаст всего смыслового богатства короткого русского слова.  
  
   И рідна мова-ненька від нього, могучого, не відстає, презентуючи
істинно своє: ДУПА. Наша ДУПА! Поняття широчезне! Практично неосяжне.
   Дупа навіть краще: "дупа" ассоціюється з дуплом, що має вхід, та не
має виходу, тобто братською мовою - "тупик", він же "пипец", він же
"безнадьога", він же "ЖОПА!" Саме так: зі знаком оклику, як "пожежа!"
або "атас, мєнти!", або "нема виходу... і входу, ьля,.. жоппа!"... .
   Итак и отже, установив корреляции в лингвистических пределах
понимания и в рамках авторского похабного тезауруса, продолжим процесс
углубления в жо, пардон, в тему. Вдумаемся, то бишь, что есть ЖОПА СЕЙЧАС.

 
    Далі - рідною. Тому, що вона не бідніша за "брата", а в наших
ьля-реаліях, - часто і яскравіше "виражає". Отож, ЖОПА, вона ж -
ДУПА.... . для країни. Білінгвизм, ьля...
    От є ьлядські, томущо "правильно" вербально сформовані, НОВИНИ:
"Порошенко спонсорував... щось... десь там",.. "Ахмєтов "знову ощасливив
Україну тим, що"... , "Азаров запевнив...". Або "заєць, сцуко, став
причиною того, що один шановний і незамінний,.. велике горе спіткало..."
(ну, це, як бальзам... вся країна празнує...). В жопу... .
    А є просто приємне: "ще один пеераст здох, ще одному жопа!"... . На жаль, таке не часто.
    Є "тіпа наука": статистика, цифри, формули наукоподібні... . Тіпа
"відкрили новий (певно, "народний", для всіх доступний), стадіон №
такий-то!",  "побудований ще один "народний" будинок, де 1м.кв. = 10 000
баксів...", "здана в сплуатацію поліклініка для геїв-нардепів, куди
всім можна!", "рейтинг ПР-астів злетів до стратосфери!", і зовсім "за
межами": "Азаров збіднів на пару ...лярдів!", "Фірташ сів на паперті", "
"Янукович голодає...", "народ розжирів на ... відсотків", малий бізнес
зріс на ...здець %процентів%".
    А є просте і зрозуміле кожному: "Все подорожчало за межами здорового
глузду", "Янукович - мудак!", "Пора на Майдан!", "Щоб ви виздихали!", і
ще конкретніше "Пеерасти - суки!", "Синяки - мудаки!",
"Ющер-щоб-ти-здох!!!!". І т.д., і т.п. ... . Дивишся, читаєш, гуглиш,
охрініваєш... . І Інтуїтивно, всім єством відчуваєш: дупа... і жопа... .
Тс-с-с-с.... . Може, мимо... .

 
    Відволікся, вибачте. До ДУПИ повертаємось.
    Всяке явище, згідно з постулатами китайської мудрості, цінне не само
по собі: воно, за Гегелем-Гоголем-моголем (декому - один хрєн, все на
одно лиццо...) "вещь в себе". Набагато цінніше, і визначально! - а що з
того буде? Прикладів море.
   Ну, вкрала сволота півтора сотень гектарів землі, що належить
народові. Нічого особливого в наших реаліях. Наче так і треба.      
   Але! Грибочки позбирати, погуляти тим лісом, пікнічок із шашликами з
кунгурятини на День Перемоги провести, дупу на травичуц примостити,  -
щасс-фас! хер вам: приватна собствєнность! Якщо здуру ви надумаєте
підставити своє дурне і тлусте черево, воно ж пузо (рос.) десь на
"побережье Крыма", ризикуєте одержати по є...у, єдиному тобто своему
пискові: може виявитися, що ви нахабно топчете-оскверняєте своєю ДУПОЮ
територію, якою володіє якийсь іноземний підоркуватий
"адмірал-в-атставке-флота-СССР" (зрозуміло, не Марінеску...) або, не дай
Бог,-  бо тоді - повна дупа! - якийсь із гарантів незалежності! Страшно
подумати, що буде, якщо ви "без джі-пі-еса в голові" забредете, як
лось, на участок Самого! або Діток! Ото вже буде ДУПА! Повна! Майже
ЖОПА... .
  
   А он людина з логікою чуковської Чічі вголос роздумує про "судьбы"
народу (і либиться, як жопа) а, потім, радісно втративши залишки совісті
(дупа!),  ляпає: "В ВР очень плохая акустика, и не каждый депутат может
услышать, что говорится во время обсуждения, кто-то депутату может
позвонить или еще что-то, потому кто-то должен контролировать
синхронность голосования. И я выступаю в этой роли чисто как
координатор" (http://news.bigmir.net/ua/article/ukraine/355082/?p=1&sort=DESC) - повна ДУПА! Повна, бо він визначає подальші події! Що ведуть у ЖОПУ.
   А от на шоу приходить знавісніле дурепище, що, втративши всі статеві
поведінкові ознаки, вважає себе "руденком", а шоу - "нюрнбергом", і
гейзерує із себе в ефір (етер?) центнер лайна. Зрозуміло, що то дупа,
але ж - ЖОПА телебаченню! Якщо такі щось "оприділяють" у державі. Якщо
ТАКИМ дають етеру... .
   Пропала гречка. Ой, дупа! Купили по дивним цінам якоїсь для свиней, щоб "озабочені" не гавкали. Ото вже ЖОПА народному стулу!
   Статки кількох злодіїв у законі перевищують бюджет країни. Жопа? Ні - ДУПА! Повна. У Харкові - допа. Трохи дебільна.
   Проклали першокласні траси в Кончу-заспу, щоб дупи нардедупів не
відчували незручностей. По ціні Мерса за метр. Ото вже - ЖОПА!

 
   Стоп! Зрозумів: многа букафф, ніякого дозволеного максимального
формату ИМХО не вистачить, ніяка толерантність Адміна не витримає, а це ж
тільки початок Дупи, тільки натяк на Жопу... . Це ж сотні томів, серед
яких 18-й і 19-й - засекречені. Як у дупі.
Треба щось робити. Поки ці поняття - ДУПА і ЖОПА - не злилися в одне: здець. Повний і незворотний.

 
   Які ж м ємкі визначення у наших братніх мовах! Ни перестаю удівляцця... . І які можливості для розкріпаченої уяви... .

©

Вчерашнее шоу Шустера не оставило меня безразличным, а шоувумен Инна Б
вообще привела в состояние полного отдуплетворения. Результатом стала
перепевка известной песни "Песняров". Те, кто может еще петь после
вчерашнего зрелища, приглашаются к вокалу

 
Осиновый сок кол

 
Лишь только заставка
Появится в срок,
Лишь только по креслам
Рассядутся псины,
На темных стволах
Появляется сок,
То плачут осины,
То плачут осины.

 
Еще бы не плакать,
Когда под топор
Идти им придется,
Чтоб стать древесиной.
И пьяный столяр
Принесет приговор -
Получатся Ганна,
Лукьянов и Инна.

 
Я в лучших мечтах
Представляю себе
Что Шустер меня
Покоряет приколом
И вижу я Инну,
Которая Б
С торчащим из ж..ы
Осиновым колом

©