В Маринском во дворце,
Где яйцо висит в ларце,
Отцы нации опять,
Сели  "пулю" расписать.

 
Первый мизерок сыграл,
Первым президентом стал,
А второй тупил вистами,
На два срока страну вставил,

 
Юлька третьему злодейка,
В прикуп дала два туза,
Лишь ума ему не дала,
Просрал прикуп МыздолА.

 
А четвертый - два строка,
Отсидевший, как зека,
Тянет карты с рукава,
Махлевать дают пока.

 
Не хватило Хаму года,
Для прозрения народа,
Под себя гребет он впрок,
Светит Хаму - третий срок…


Хер в уме, в кармане - дуля,
Карты мечены слегка.
Президенты пишут пулю
В подкидного дурака

©

Год пребывания Виктора Януковича у власти - особая веха в украинской
политической истории. Никому еще не удавалось так быстро сосредоточить в
своих руках все рычаги власти, подняться над парламентом,
правительством, судебной системой настолько, что даже для
высокопоставленного чиновника президент - недостижимый "папа", которого
ни в коем случае нельзя волновать, а следует исключительно радовать
хорошими новостями.

Не то осерчает.

Ни у кого из
предшественников Виктора Януковича - ни у Леонида Кравчука, ни у Виктора
Ющенко, ни даже у Леонида Кучмы не было такого стремительного
завоевания властных позиций, им пришлось преодолевать сопротивление
чиновничьего материала и раздражение населения, часть которого на дух не
воспринимала новых лидеров. А Януковичу - нет: элита, да и граждане так
были утомлены предшествующим хаосом, что за усилиями Януковича по
сосредоточению власти в одних руках следили даже с некоторым
любопытством. Даже национал-демократы в начале этого правления все свои
усилия направили на личность Дмитрия Табачника, будто бы не замечая, как
новый президент относится к праву, будто бы одобряя его искреннее
желание все сосредоточить на Банковой.

И он сосредоточил.

И
тут же оказалось, что это сосредоточение не обещает ничего хорошего ни
Украине, ни Януковичу. Президент относится к власти как пятилетний
ребенок, которому вдруг подарили Центр управления полетами космических
кораблей. И пульт его, и корабли - его, и кнопки - его. А как нажимать
на них он не знает, да и не хочет знать. Нажатие на кнопки передоверено
самоуверенным мажорам, радующим повелителя своим оптимизмом. Но и они
ничего не знают о космической технике. Уборку территории вокруг Центра
поручили седовласым специалистам, уверенным, что знают, как загребать
завалы, но пропустившим время, когда метлу заменили уборочной машиной.
Все рушится, корабли сталкиваются, спутники падают, территория загажена.

А президент наслаждается покоем.

Он
убежден, что главное - игра, мигание лампочек, кораблики на экране и
собственное изображение в телевизоре. Межигорье, кортежи, почести и
деньги. Много денег. Очень много денег. Очень-очень много денег.
Очень-очень-очень много денег. Он не понимает, как его ближневосточные
коллеги могли в одночасье все это потерять. Наверное, они устали.

Но он ошибается.

Это
не они устали. Это их устали. Люди рано или поздно устают от чужой игры
в монополию, что поделаешь. И это главное, что нужно знать о первом
годе правления Виктора Януковича.

Думаю, мне опять повезло. Совсем молодым человеком я видел крушение
советского строя и появление совершенно новой журналистики. Не просто
видел – но имел возможность рассказать об этом крушении и его
последствиях читателю в новых газетах, поговорить со слушателем в новых
радиоэфирах, показать его зрителю на новых телеканалах. Не могу сказать,
что крушение это стало для меня неожиданностью – я прекрасно понимал,
что живу в стагнирующем, по сути уже мертвом государстве. Но этот
процесс гниения мог быть достаточно долгим, захватить большую часть моей
сознательной жизни, лишить любимой работы: лгать на газетных полосах я
всегда считал уделом нищих духом.

Все произошло намного быстрее.
Но быстрее – не значит лучше. Да, мы избавились от кошмарного спрута,
названного группой разбойников первым в мире государством рабочих и
крестьян. Да, мы смогли начать говорить людям правду. Да, в наших
магазинах появились продукты и вещи, а на улицах – иногда – улыбающиеся
люди. И самое главное – у нас появилась наша страна. Но одновременно
началось новое гниение – постсоветское: к настоящему развитию прожившее
семь тяжелых десятилетий общество оказалось все еще не готово.

Мне
тоже казалось, что это гниение может продлиться бесконечно долго и что
его смрадный запах навсегда отравит лучшие годы моей работы. Тяжело быть
лжецом. Но быть певцом безвременья, быть журналистом, ежедневно
рассказывающим о том, о чем потом не напишут ни в одном учебнике истории
– тоже непростая участь. А ведь это именно то, чем мы и занимаемся все
эти первые десятилетия украинской независимости. Я уже прямо вижу эту
строчку из школьного учебника: «После поражения на президентских выборах
первого главы государства Л.Кравчука началось формирование крайне
неэффективного корпоративно-кланового государства, которое
завершилось...»

И в этой строчке – вся моя жизнь? Да нет же, тут
самое главное – в глаголе «завершилось». Постсоветские руководители
оказались еще неэффективнее, примитивнее, жаднее и нерасчетливее, чем их
советские предшественники. Совместными усилиями они доводят
постсоветскую Украину до коллапса в рекордно короткий срок. Даже о
реформах, которые они не собираются проводить, они заговорили только
тогда, когда в этой стране не осталось ни одного здравомыслящего
человека, кто мог бы им поверить.

Это не нам – конец. Это им –
конец. Советские номенклатурщики тоже уверяли нас, что если им придет
конец, то и мы не выживем. Обманули. Выжили и мы, и что самое интересное
– они. Мы все эти годы выживали. Они наслаждались Ниццей и Куршевелем.
Чего они нас и себя так пугали – неясно. Так и сейчас: коллапс
государственной машины вовсе не означает крах отдельного человека. И
даже те, кто отвечает за этот крах, скорее всего, приумножат свое
состояние – если не все, то многие. И многие, кто сегодня переходит с
одного телевизионного эфира на другой, пугая общество честными глазами и
пылкими речами, имеют возможность задержаться в новой власти и клеймить
позором предшествующий период. Так уже бывало не раз – и не только в
советской и постсоветской истории. Но мы говорим не об отдельных людях и
даже не об отдельных состояниях – сколь бы велики они ни были. Мы
говорим не о партиях и лозунгах, о ленточках и флагах, о «майбахах» и
вертолетах. Мы говорим об Украине и ее гражданах.

Потому что это у
граждан появится шанс демонтировать сам неработающий механизм
украинской лжи и коррупции, построить современное государство, которое
больше не будет управляться исключительно ради высокой цели
обворовывания сограждан. Я не утверждаю, что в этом государстве будет
легко жить – как никогда не думал, что будет легко жить после краха
Советского Союза. Но люди, живущие в такой стране, будут хотя бы
понимать, ради чего они в ней находятся и что в этом государстве они
смогут оставить своим детям.

Прямо напротив моего дома вывесили удивительный билборд. Если идти
навстречу движению, можно увидеть большой портрет президента Украины
Виктора Януковича и телефоны, по которым можно задать вопросы главе
государства в ходе готовящейся по путинскому образцу прямой линии. А
если потом обернуться и увидеть другую сторону билборда, то в глаза
бросается название рекламируемого сериала «Реальные пацаны».

Я
уже привык к таким удивительным совпадениям украинской монументальной
пропаганды, но в очередной раз порадовался. Вроде бы все придумали, как у
батюшки Владимира Владимировича: и прямую линию в годовщину
инаугурации, и рекламу по всему городу. Но только представить себе:
Москва, реклама прямой линии Владимира Путина, а с другой стороны –
«Реальные пацаны»!

Нет, все же сколько ни строй в этих широтах
Россию, а все равно Украина получается. Леонид Кучма пытался построить
государство по ельцинскому образцу, даже преемника нашел в конце
правления, но все завершилось развалом, Майданом, договоренностями за
круглым столом... Только представил себе эту сцену: Ельцин, Путин и
Лужков за круглым столом вместе с Хавьером Соланой обсуждают изменения в
Конституции, а за окнами бушует оранжевыми знаменами Красная площадь.
Мда.

Теперь вот новая попытка дублирования существующего по
соседству государства. Вроде бы все делается правильно: устанавливается
контроль над парламентом, судебной системой, основными СМИ, оппозиция
становится завсегдатаем в Генеральной прокуратуре, президент с доброй
улыбкой шагает по стране, устраивая выволочки нерадивым чиновникам. И
как кульминация года побед и стараний – телевизионная прямая линия с
билбордами по всему Киеву.

Все так – да не так. Потому что нефти
нет. И денег нет. Поэтому приходится постоянно расшаркиваться перед
Западом, уверяя буржуинов в том, что вся эта монополизация власти – ради
реформ, демократии и европейской интеграции. Поэтому приходится
рассказывать населению о том, что жить стало лучше, жить стало веселей, а
население буквально звереет, заполняя (или уже даже и не заполняя) баки
подорожавшим бензином или охотясь за подорожавшей гречкой, которой было
предписано самим премьером подешеветь, отчего она и вовсе исчезла.
Опять-таки представил себе строительство путинской вертикали, при
котором не где-нибудь в провинции, а в самой что ни на есть Москве
меняют ценники, уменьшают и задерживают зарплаты, повышают налоги – и
при этом призывают бесконечно радоваться.

Но украинская власть
все время своего собственного пребывания в оппозиции возбужденно
смотрела в московскую сторону. И поверила, что вертикаль – это когда
премьер уважает президента, а не хихикает при упоминании его
бессмертного имени, когда президент контролирует телевизор, а сам
телевизор рассказывает о счастливой жизни. То, что для такой стройки
нужно много денег, как-то не увидели; решили: достаточно, чтобы деньги
были у них самих. То, что контроль над телевизором был главной задачей в
эпоху, когда до интернета дозванивались по телефону, тоже как-то не
учли, хоть не отрываются от своих iPad'oв даже во время телевизионных
интервью. И что даже если заплатить безумный гонорар российскому
политтехнологу, за то что он посоветует провести в годовщину инаугурации
прямую линию, это еще не значит превратить Украину в Россию – тоже не
поняли. Ну потому что какой же московский гость поверит, что прямо на
билборде с рекламой этой прямой линии можно наклеить афишу «Реальных
пацанов»?

Виталий Портников

Прихильників Віктора Януковича, які прийшли сьогодні на столичний Майдан Незалежності послухати “Розмову з країною”, можна було поділити на три групи: вихованці ПТУ, пенсіонери і люмпен.

На величезному екрані олімпійський чемпіон Сергій Бубка розхвалює пана Януковича, як той багато зробив на посаді президента Національного комітету. “Це людина-глиба, за яку іноді хочеться сховатися”, – кажуть з екрана про голову держави. Голова Адміністрації президента Сергій Льовочкін розповідає, як цікаво працювати з Януковичем, які він приймає “різні неочікувані і сміливі рішення”. “Кожного дня ти його для себе по-новому відкриваєш. Він дуже сильна людина, дуже мудра”, – резюмує керівник президентської канцелярії.

Але ці дифірамби ніхто з присутніх на Майдані прихильників не слухає. Молодь жує макдональдс, літні люди розпаковують термоси з бутербродами. Головна мета присутніх - вистояти ці пару годин президентського спілкування.

Активісти ПР роздають партійну газету “Время регионов”. У передовиці – “П’ять перемог Віктора Януковича”. Серед них: стабілізація ситуації в країні, установлення вертикалі влади, початок системних реформ, реформа державного апарату і насамкінець – об’єднання країни. Наступний матеріал про “міжнародні успіхи України”...

Учасниця мітингу літня бабця рачки виколупує щось з льоду.

– О, дивіться, 10 копійок знайшла, – радісно демонструє знахідку сусідам-пенсіонерам.

Про покращення життя вже сьогодні тут не згадують.

– Ви навіщо сюди прийшли? – запитую в хлопця років п’ятнадцяти, який лінькувато вимахує прапором Партії регіонів.

– Покликали, – приречено відповідає вихованець Київського геологорозвідувального технікуму.

– Хто? Щось пообіцяли за участь?

Хлопець ніяково мовчить.

 

– Я не можу брехати, – заявляє його супутниця. – Нам пообіцяли заплатити, але я не казатиму скільки...

Деякі прихильники Президента більш говіркі.

– Ми прийшли послухати Президента, – радісно заявляє мені Максим.

– І довго слухатимете?

– Казали, десь до третьої години.

– А потім розраховуватимуться?

– Наша совість чиста, – сміється він.

– А скільки обіцяли “за чисту совість”?

– Кілограм гречки, – віджартовується хлопець.

– А ви думаєте, тут хоч одна людина стоїть просто так чи підтримує Януковича? – каже дівчина, не назвавши свого імені. - Звісно, всі прийшли з однією метою... У студентів грошей нема, у молоді з роботою проблеми. От і вирішили підзаробити...

– Давайте швидше під сцену проходьте, тут наші місця. Зараз починається, – суворо наказує в мегафон огрядна пані.

На екрані з’являється Янукович у прямому ефірі. На Майдані – жодної реакції: ні оплесків, ні вигуків підтримки.

– Диви, зараз знову щось буде “мочити”, на кшталт “йолкі”, чи ту історію з вінком пам’ятаєш? – звертається прапороносець «Регіонів» до своєї компанії. І всі заходяться реготом.

– Блін (далі йдуть мати) заради цього ми тут мерзнемо...

У цей час гарант розповідає, як влада старатиметься, “щоб цінова політика була не найвища у світі”, як долатимуть корупцію, “щоб не страждала країна від невеличкої кількості людей, яка на цьому намагається наживатися”.

Сивий чоловік дивиться в екран, обпершись на флагшток.

– Ви з якою метою прийшли? – цікавлюся в нього

– Послухати Президента, – сухо відповідає Анатолій Павлович. – Підтримати.

– А чому дома не послухали, по телевізору? Не довелося б мерзнути...

– Хочу подихати свіжим повітрям.

– Ви вже відчули покращення життя?

– Сподіваюся. Слухаю уважно й думаю, що врешті-решт таки зроблять те, що кажуть.

– Коли?

– Складно сказати, сам Бог такого не скаже. Ми прожили таке складне життя, пройшли майже все. І завжди надіялися... І зараз надіємося...

У цей час біля Головпоштамту збирається інша купка людей. Громадянський рух “Спільна справа” розпочинає акцію “День національної жалоби”. Учасники збирають підписи за припинення повноважень нинішнього складу Верховної Ради та президента Януковича.

– ГР “Спільна справа” виник після Майдану підприємців, ми продовжуємо цей рух і розширюємо його. А сьогоднішня акція – це форма протесту проти дій влади, – пояснює жіночка, що збирає підписи. – Вони там улаштували свято, а в нас тут день жалоби.

Символ акції – наліпка з написом “Янукович, рік при владі” і чорна стрічка.

– Ганьба! – лунає звідусіль.

У руках мітингувальників - гасла: “Геть узурпатора – свободу Юрію Луценку. Всіх не пересаджаєш – тюрем не вистачить. Всім не закриєш рот – скотчу не вистачить”. “Де відродження українського села?”, “Де гарантування цінової стабільності?”, “Де кожній дитині гарантоване місце в дитячому садку?”

У цей час на екрані під час прямого включення підприємці з Хмельницького запитають Януковича, чи будуть введені податкові канікули й коли.

– Хочу перш за все сказати, щоб ви уважніше читали Податковий кодекс, – розпочинає гарант.

– Молодчага! Оце цинізм, – обурюються підприємці.

– Ганьба! – лунає з натовпу.

Янукович продовжує про Податковий кодекс: “Якщо ми побачимо, що він приносить нам результат не такий, як ми очікуємо, у нас завжди буде можливість трошки поправити…”

– Для будь-якої нормальної людини річниця перебування при владі Януковича – це особистий траур, – розповідає екс-координатор Податкового майдану, нині координатор ГР “Спільна Справа” Олександр Данилюк. – Ми сподіваємося, що в нас буде інший президент і інша Верховна Рада, і справді буде комунікація влади з суспільством. І влада працюватиме на людей, а не будуть виводити людей за гроші, щоб вони мерзли....

– Чому ви по цей бік Майдану? – цікавлюсь у літньої жінки, яка тримає плакат з портретами Сталіна й Азарова з підписом: “Кровосісі. Жити стало краще, жити стало веселіше. 1937–2010”.

– Бо я тут не одержую гроші. А там за гроші стоять. Ми не підприємці, ми пенсіонери. Ми просто проти бандюків.

…Грітися під час розмови Януковича його “прихильники” стікалися в підземний перехід на Майдані, більш відомий у народі як “труба”. Найсміливіші окупували “Глобус”. Там вони, з’їжачившись, сиділи на лавках поряд з фешенебельними магазинами й дорогими бутіками, змерзлі, змучені й голодні. Покращення життя за цей рік вони явно не відчули. Інакше б не йшли на Майдан, щоб декілька годин на морозі слугувати масовкою.

Яна Солнцева

СМАЛИЛИСЬ!
Семён Битый

Как стая злого воронья,
Что падаль трощит под забором,
Как свора наглого зверья -
Набросились зубастым хором

На бедолагу в колпаке,
Шута в бубенчиках на троне,
С потешной булавой в руке
Державного вора в законе.

Негоже щерить в смехе пасть –
Его и так побили двери,
Венок изгадился напасть,
Лежачего – не трожьте, звери!

Побойтесь Бога, господа -
Ведь вы в тюрьме не голодали,
На киче не сидели, да? –
И у параши не страдали?

Не в силах пары слов связать? -
В чужом глазу соринку видно,
Позорно над убогим ржать -
Ему и так, бедняжке, стыдно,

Пусть веселит собой народ –
В бесцветных буднях мало смеха -
Межгорский клоун и урод,
Бесплатная стране потеха.

СМАЛИЛИСЬ!
Семён Битый

Как стая злого воронья,
Что падаль трощит под забором,
Как свора наглого зверья -
Набросились зубастым хором

На бедолагу в колпаке,
Шута в бубенчиках на троне,
С потешной булавой в руке
Державного вора в законе.

Негоже щерить в смехе пасть –
Его и так побили двери,
Венок изгадился напасть,
Лежачего – не трожьте, звери!

Побойтесь Бога, господа -
Ведь вы в тюрьме не голодали,
На киче не сидели, да? –
И у параши не страдали?

Не в силах пары слов связать? -
В чужом глазу соринку видно,
Позорно над убогим ржать -
Ему и так, бедняжке, стыдно,

Пусть веселит собой народ –
В бесцветных буднях мало смеха -
Межгорский клоун и урод,
Бесплатная стране потеха.

В этот праздничный день, когда все прогрессивное человечество отмечает 1-ю годовщину президентского срока Виктора Януковича-старшего, «Обком», разумеется, тоже не мог остаться в стороне.

Наше поэтическое поздравление, в полном соответствии с принципом преемственности власти, называется «10 стихов навстречу людям».

Если утром на Майдане

Появляются палатки

И гвоздями ущербляют

Хрупкий плиточный гранит,

Обнеси Майдан забором,

Подопри забор ментами -

На Майдане место йолке,

А не всякой мелюзге!

******

Маленький Юра служил революции,

«В тюрьмы, - кричал – мы посадим коррупцию!»

Жизнь не одобрила эксперимент:

Юра в тюрьме, а коррупция – нет...

*****

Если ты «дєржавну мову»

С малолетства ненавидишь

И своим произношеньем

Всех бандеровцев смешишь,

Становись премьер-министром –

И тебя в прайм-тайм покажут,

И бандеровцы в Канаду

Эмигрировать начнут.

*****

Знают, как Донбасс силен,

И большой, и маленький:

Даже Космос покорен

С помощью паяльника!

*****

Если ты привлечь желаешь

Много всяких инвестиций,

А буржуи из Давоса

В Украину не хотят, -

Обещай им баб раздетых,

У плиты, со сковородкой:

Только так поднять удастся

Государственный престиж!

*****

Дедушка старый взрывчатку нашел,

К Дому правительства Крыма пошел,

Долго могилы на кладбище рыли –

300 макеевских лбов хоронили...

*****

Если критику считаешь

Ты холуйскою привычкой,

И за спикерское кресло

Полстраны готов отдать,

Языком своим работай

Глубоко и неустанно:

Виктор Федорович ценит

Прагматический подход!

*****

Любишь строчить на допросах посты?

«Твиттер» скорее осваивай ты!

Сто сорок знаков – хватает с лихвой

На междометия, стоны и вой.

*****

Если ты летишь, довольный,

В дорогущем вертолете,

А внизу в огромной пробке

Все сигналят и гудят,

Покажи им, кто хозяин

В государстве Украина:

Плюй на головы народу –

Руки коротки достать!

*****

Много в стране истуканов наставлено –

Памятник Ленину, памятник Сталину…

Если с умом подойти к провокациям –

Вся за решеткой окажется нация.

©

Уж год прошел с той черной даты.
Пора итоги подводить.
Поклялся, помню, он когда-то
Ключи от счастья нам вручить.

 
Итак, давайте вместе с вами
Оценим, что он сделать смог.
Ведь не словами, а делами
Определяется итог.

 
Мы потеряли Севастополь
И получили нуль в ответ,
Мы, может, и хотим  Европу,
Но нас Европа, точно, нет!

 
Менты, суды и прокуроры -
Коррупция и там, и тут,
Наезды, взятки и  поборы.
Не дашь — рукой не шевельнут.

 
Сыграл он с нами злую штуку -
Цена на воду, газ и свет
Растет со скоростью бамбука,
А пенсии, зарплаты — нет.

 
Он на майдане йолку ставил,
В борьбе не уступил венку,
И Чехова-поэта славил,
И Украину увикнул.

 
Его труды приносят помощь
Лишь тем, кто сын, иль сват, иль брат.
Такой, вот, фрукт, точнее, овощ
Был нами избран год назад.

 
Так, может, нам расправить плечи,
И снова на Майдан прийти,
И вычистить всю эту нечисть,
Чтобы страну свою спасти?

©

Дійові особи:

 
Проффесор –  засновник і головний пахан паханату, тіло, яке охороняється, 60 років.

 
Пахло – маркшейдер, в Паханаті сидить на общаку, 63 роки.

 
Ганька – дівчина бальзаківського віку, потрібна в усіх відношеннях.

 
Юрець (по телефону з Монако) – старий друг проффесора, має вид на проживання у Монако.

 
Медвепутін (по телефону із Кремля) – полковник, керівник проффесора.

 
Охоронець.

 
Дія відбувається вранці 25-го лютого 2011 року у столиці паханату Межигір'ї.

 
Дія перша.

 
Кабінет проффесора. Господар сидить в глибокому шкіряному
кріслі за столом із дорогих порід дерева, рясно інкрустованому золотом.
На столі стоять телефон і портрет Медвепутіна.
На ногах проффесора його улюблені страусові туфлі. На обличчі дурнувата самовдоволена усмішка, яка так йому пасує.

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
Уж год я царствую спокойно,
Собрал давно в кулак всю власть.
И эта власть меня достойна.
Она – любовь моя и страсть.
Но все ж чего-то не хватает,
Душа великого желает.
Тоскует часто, но о чем?
Быть может, правда стать царем?
Пусть поп Кирилл меня помажет.
И буду править без забот…
А что на это Запад скажет
И Медвепутин пропоет?..
А если обмануть газеты –
Короноваться по секрету.
То недруги не будут знать,
Свои же смогут почитать
Мое Величество. Корону
В покоях буду я носить…
И все по чину, по закону…
Да, ради царства стоит жить…
И столько натерпеться страха…
А может шапкой Мономаха
Венчает пусть Кирилл меня?

 
Дістає з ящика столу шапку, приміряє.

 
А эта где взялась фигня?..
Да… в шапке было бы чудесно…
Но у кого я эту снял?
Не помню. Все же интересно.
Жаль я тогда не записал…
А у царя пять жен бывает?..
Нет. Пять Кирилл не разрешает…
Быть может, перейти в Ислам…

 
Хреститься на портрет Медвепутіна.
Дзвонить мобільний телефон. Проффесор дивиться на дисплей і впізнає того, хто йому дзвонить.  

 
Привет, Юрец!

 
Ю р е ц ь (рос.):                            
                      Здорово, Хам!
Я с годовщиной поздравляю
Тебя и наших пацанов.
Победу с вами отмечаю    
И выпить за нее готов…
Но кто уменьшил мне потоки?..

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
Пахло мне обещал все в сроки
Отправить. Я с ним разберусь…

 
Ю р е ц ь (рос.):
Давай скорей – я не дождусь.
В Монако вся братва смеется,
Что я уж очень обнищал…
Пусть там Пахло хоть разобьется,
Но все пришлет, что обещал.

 
П р о ф ф е с о р (російською кричить по гучному зв'язку):
Пахло, сюда, ко мне в покои!!!
Ты слышал, Юра! Будь спокоен.
Отдаст до цента хитрый лис.

 
Ю р е ц ь (рос.):
Ты, Хам, не слышал про Тунис?

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
Тунис? А это что такое?

 
Ю р е ц ь (рос.):
Да это в Африке страна.
Восстание у них большое –
Прогнали, даже пахана.
Смотри там, будь поосторожней…

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
У нас, ты думаешь, возможно?
Тунис же на краю земли…

 
Ю р е ц ь (рос.):
Нет. Тут за морем. Бен Али –
Пахан их был не лох дешевый.

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
Так что же делать мне? Бежать?!!

 
Ю р е ц ь (рос.):
Сиди на месте, ты – фартовый,
Нам бабки будешь поставлять…
Ну, будь здоров, братан, не кашляй,

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
Юрец, а где мне прятать башли,
Вдруг и за мной придут они?...

 
Ю р е ц ь (рос.):
Ну, будет страшно, позвони…

 
П р о ф ф е с о р (Поклав слухавку, російською):
Но я же делал все как надо:
Я власти вертикаль внедрил,
Зачистил суд, скупил всю Раду,
И Конституцию сменил,
Друзьям открыл я все оффшоры,
Врагов отправил к прокурору,
Торговцев мелких разогнал,
Лохов ментами запугал.
Нет. Не бывать у нас майдану.
Оранжевых я задушил,
Свободы впредь терпеть не стану –
Не зря я кресло захватил.
Майдан меня не испугает,
Меня же лохи обожают.

 
Кричить по гучному зв'язку

 
Пусть Ганька в кабинет зайдет!!!
И все расскажет про народ…

 
До приміщення заходить Ганька

 
Г а н ь к а:
Проффесоре, я Вас вітаю!        

 
П р о ф ф е с о р:
Проходь скоріше і сідай.

 
Г а н ь к а:
Зі святом Вас поздоровляю.

 
П р о ф ф е с о р:
Як там народ, розповідай.  

 
Г а н ь к а:
З натхненням відзначає свято,
Річницю славить Паханату.
Протестувальників нема.

 
П р о ф ф е с о р:
Менти працюють не дарма.

 
Г а н ь к а:
Як файно, що у нас в країні
Ви заснували Паханат.
В тій помаранчевій руїні
Було нам зовсім не до свят.
І ось тепер ми, як годиться,
Вже відзначаємо річницю.

 
П р о ф ф е с о р:
Підготував я… празднік цей…
Як то говорять, для Людей.

 
Г а н ь к а:
І дякують Вам всі ті Люди:
Рінат, Дімон і Ваш Юрець.
Хай свято це назавжди буде,
А помаранчевим кінець,
Якщо проявлять непокору…

 
П р о ф ф е с о р:
А ти дзвонила прокурору?
Як там у Юлі? Як «діла»?

 
Г а н ь к а:
Вона, як кажуть, приплила.
На пенсії віддати гроші,
Щоб вкрасти наш електорат!

 
П р о ф ф е с о р:
А що там ці… носілкі… ноші,
Кудись не входять, говорят?

 
Г а н ь к а:
Це взагалі страшна афера –
Скінчилася її кар’єра.      

 
П р о ф ф е с о р:
Хай підготує кум «діла»,
Щоб тільки в Раду не пройшла.                      
Нехай, як говорять… ці гади,
У кума в карцері сидять…
І взагалі жінок до Ради          
Не треба більше висувать…
Хай роздягаються весною,
І під каштанами красою
Чарують нас чоловіків.
Я б там їх бачити хотів.

 
Г а н ь к а:
І я б для Вас там роздяглася…

 
П р о ф ф е с о р:
Не треба!!! Ти потрібна тут.

 
Г а н ь к а:
Моя би мрія відбулася…

 
Чути стукіт у двері.

 
Та що це… Знову к Вам ідуть.

 
О х о р о н е ц ь (рос.):
Хозяин! Тут к Вам посетитель.

 
Г а н ь к а (рос.):
Опять, наверное, проситель?

 
О х о р о н е ц ь (рос.):
Да так, бандэровец, бандит –
Телячьей мовой говорит.

 
Г а н ь к а (рос.):
Фамилию его спросили?
Чему вас в КГБ учили?

 
О х о р о н е ц ь (рос.):
Фамилия его – Пахло.

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
Пусти немедленно, село!

 
Г а н ь к а:
Пахло від мови з глузду з’їхав,  
Верзе усюди казна що.        
З ним статися тут може лихо –
Поб’ють і боляче…

 
П р о ф ф е с о р:
                             За що?
Г а н ь к а:
За неросійську на Донбасі –
Такі там зовсім не на часі.  
Неукраїнську сприйме Львів
Не так, як пан Пахло хотів.

 
До приміщення заходить Пахло в капелюсі, тримаючи його обома руками.

 
П а х л о:
Проффесор, еті кровосісі
Мєнє пускаті не хатять.

 
П р о ф ф е с о р:
Ти що знаходишся у лісі?
Тут шапки треба всім знімать.

 
П а х л о:
Я думав будєтє ругаті,
Таму  і вірішів вдягаті.

 
П р о ф ф е с о р (Дивиться на носок страусового черевика):
Я вже не б’ю по голові.
Всі, хто були у нас – живі.

 
Г а н ь к а:
У Вас гарненький капелюшок.

 
П а х л о:
Мєні падобається тєж.

 
Г а н ь к а:
Кажіть, зняли в когось із тушок?

 
П а х л о:
Датримуйтєся, Ганя, мєж!

 
Г а н ь к а:
Навіщо ж Ви його руками
Тримаєте. Ми втрьох із Вами
І тушок тут у нас нема.
Тримаєте його дарма.

 
П а х л о:
Боюся, шапку можуть зняті –
Проффесор в юнасті шаліл.
Нє хочу шапку я тєряті,
Бо я її в Масквє купіл.

 
Г а н ь к а:
Це наклеп! Я уже казала.
Де Ви, Пахло, таке читали?
Проффесор шапок не знімав.
Він… в подарунок тільки брав.
Ми Вас притягнемо до суду!

 
П а х л о:
Про шапкі більше я нє буду.

 
П р о ф ф е с о р:
Кажи вже краще про общак.
Є гроші в общаку, чи як?

 
П а х л о:
Бюджет ви малі на увазі?
З бюджетом всє у нас гаразд.
Країну піднялі із грязі
Ми в благадєнствіє назад.
Наш ВВП, як гріб зрастає,
Інфляції у нас нємає,
Бєрє податкова своє,
Нам гроші МВФ дає
І з ПДВ нєма мароки…

 
П р о ф ф е с о р:
Мені жалілись пацани,
Що зменшились у них потоки.

 
П а х л о:
У мєнє ж нє одні вони.
Є щє у нас пєнсіанєри…

 
Г а н ь к а:
Що за плебейські в Вас манери?
Те, що належить пацанам,
Віддати бабкам та дідам?
Вони у вибори вкладали?
Вони податки нам дають?
Навіщо стільки їм віддали?  
А Люди як же проживуть?

 
П а х л о:
Їм трєба тількі пачєкаті –
Я буду пєнсії змєньшаті,
Підвіщу я пєнсійний вік…

 
П р о ф ф е с о р:
Ну ось, розумний чоловік…

 
Чути стукіт у двері. Входить охоронець.

 
О х о р о н е ц ь (рос.):
Хозяин! Я прошу пардону,
К вам Медвепутин из Кремля.

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
Летит?!!

 
О х о р о н е ц ь (рос.):
               Звонит по телефону.

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
Переключи скорее, мля!

 
Проффесор піднімає слухавку.

 
Алло! Товарищ Медвепутин!
Мы рады…

 
М е д в е п у т і н (рос.):
                     Говори по сути.

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
Вас очень любит наш народ…

 
М е д в е п у т і н (рос.):
Где твой очередной отчет?
Как там у вас на Паханате?

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
Живем и молимся за Вас.
Сегодня отмечаем дату –
Год Паханату здесь у нас…
Вот так… товарищ… э… полковник…

 
М е д в е п у т і н (рос.):
Так ты теперь у нас виновник?..

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
Нет, нет!!! Свое я отсидел!..

 
М е д в е п у т і н (рос.):
Поздравить я тебя хотел.
Мы ждем давно вас в «Русском мире»…

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
Да тут оранжевых полно…

 
М е д в е п у т і н (рос.):
А ты мочить их всех в сортире
Обязан был давным-давно.

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
У нас сортиров не хватает.

 
М е д в е п у т і н (рос.):
Ну, что ж, проффесор, так бывает,
Но ты отдай трубу и Крым,
А мы сортиры вам дадим,
Чтоб как в Египте не случилось
И не ударило нам в тыл…

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
А это где?

 
М е д в е п у т і н (рос.):
                  Скажи на милость,
Ты географию забыл?

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
Нет, мы на зоне не учили.
Нас вертухаи сторожили –
Не разрешали местность знать.
Боялись – можем убежать…

 
М е д в е п у т і н (рос.):
Я дам тебе свой глобус, ясно.
Ты все изучишь по нему.
Там «Русский мир» отмечен красным…
Проффесор, кстати, почему
Пахло твой шапку не снимает?
Что снова газа не хватает?
А ты купи его у нас.
Ну, будь здоров и в добрый час…

 
П р о ф ф е с о р (рос.):
А как про шапку Вы узнали?

 
М е д в е п у т і н (рос.):
Для КГБ проблемы нет.
Мы знаем здесь, что там сказали.
Вот так, мой друг, большой привет!

 
П р о ф ф е с о р (Поклав слухавку):
Ось як в них КГБ працює –
Нас Медвепутін завжди чує!

 
Г а н ь к а:
Він бачить все в нас відтіля –
Із зореносного Кремля
І про майдан попереджає.

 
П р о ф ф е с о р:
Я теж майданів не хотів,
Це кожен в Паханаті знає.
Тож ми усіх отих козлів
Доправимо мерщій за грати.

 
Г а н ь к а:
Ото вже буде файне свято.
Тоді вже ми заживемо
І раду цій землі дамо.

 
П а х л о:
Налагодімо всі патокі
Для нашіх дарагіх Людєй.

 
Г а н ь к а:
І так на довгі-довгі роки…

 
П р о ф ф е с о р:
А що на це нам скаже… цей…
Ну… Захід?

 
Г а н ь к а:
                 Там від нас хотіли,
Щоб ми з козлами тими сіли
За міжпартійний круглий стіл.

 
П а х л о:
А Мєдвіпутін гаваріл,
Мачіті, а нє гаваріті…

 
П р о ф ф е с о р:
Що ви порадите мені
В цій ситуації робити,
Коли розмов хотять одні,
А інші радять воювати?  

 
Г а н ь к а:
На пропозицію пристати
Обох. Я маю гарний план,
Як не отримати майдан:
За грати треба посадити
Всіх  неприємних нам козлів,
А круглий стіл установити,
Де Мєдвепутін захотів,
А саме, у СІЗО в сортирі.
І перемовини в ефірі
Хай демонструє Шустер live.

 
П р о ф ф е с о р:
Всі згодні? Ну… то і нехай…  

 
Г а н ь к а:
Багатовекторність у дії,
Як це робив колись Кучма,
І як народ того воліє.

 
П а х л о:
І, галавнє, всє задарма…

 
П р о ф ф е с о р:
Ну… командирів ми за грати…
А як лохів нам вгамувати,
Щоб не поперлись на майдан?

 
Г а н ь к а:
Хай дивляться на наш екран.

 
П р о ф ф е с о р:
А що там діється такого?

 
Г а н ь к а:
Щоб досягти скоріш мети,
Для лохів створимо ми шоу –
Відкриють всі вони роти.
У нас вже є програм багато:
Співають, вчаться готувати,
Міняють залюбки жінок,
Біжать з зірками у танок.
І кожен лох завжди воліє
В тих шоу швидко досягти
Таємної своєї мрії,
Якоїсь певної мети.
Хтось мріє файно танцювати,
Хтось дуже смачно готувати,
Хтось так співати, як Орфей,
Але бажають всі грошей.

 
П а х л о:
В бюджеті грошей в нас нємає.
Нє дам я грошей на лахів.

 
П р о ф ф е с о р:
Нам і самим не вистачає,
А для лохів і поготів.

 
Г а н ь к а:
Не треба щось нам витрачати…
Чому наш лох іде співати?
Тому, що заздрить співакам.
Кому ж він більше заздрить?

 
П р о ф ф е с о р:
                                          Нам.
Г а н ь к а:
Нам заздрять лохи через статки,
І завжди повні гаманці,
Маєтки, мерседеси, хатки,
Коштовні персні на руці,
Заводи, землі, пароплави,
Ліси, угіддя і заплави,
Гелікоптери, літаки,
Відсотки в банках на віки…
Як збагатитися в країні,
В якій створили ми бардак,
Де економіка в руїні?

 
П р о ф ф е с о р:
Та тільки вкрасти…

 
Г а н ь к а:
                             Саме так.
І лохи красти теж бажають.
Тому, панове, я вважаю,
Що справжнє шоу для лохів –
«Крадуть усі».

 
П а х л о:
                       Я зразумів:
Ми будємо прапагуваті
Їм спосіб нашава життя?

 
Г а н ь к а:
А що бажаєте чекати
Оранжевого майбуття?    

 
П а х л о:
Та ні.

 
Г а н ь к а:
          І я кажу те саме.
Я зможу вести цю програму.
Хто головою у журі,
З вас піде?

 
П р о ф ф е с о р:
                Це на для царів,
А ось Пахло, гадаю, зможе.

 
П а х л о:
Ні. Я павінєн в абщаку
Пастійно буті на сторожє.
Гадаю, місію таку
Патрібно дєрєгєнту даті –
Він вміє в раді кєруваті,
І красті гарно вміє сам.
Він добрє впорається там.

 
Г а н ь к а:
Журі потрібно ще зібрати.

 
П р о ф ф е с о р:
По шапкам я когось пришлю.

 
Г а н ь к а:
А шлеперів нам де шукати?

 
П р о ф ф е с о р:
Я з ними теж поговорю.
В наперстки – харківського Гепу.
Візьміть якогось із нардепів,
На землю…

 
Г а н ь к а:
                  Тирити бюджет
В нас вміє кожен.

 
П а х л о:
                         Спору нет.

 
Г а н ь к а:
Тож буде грандіозне шоу.
Ми ним здивуємо весь світ.
Ніде не бачили такого.

 
П р о ф ф е с о р:
Ну що ж, бувайте всі… Привіт.
Піду до себе готуватись –
З лохами треба спілкуватись.
Хто вигадав… це… вашу мать…
Царю лохам відповідать?

 
Г а н ь к а:
Це Медвепутін там у себе
Спілкується з лохами так.

 
П р о ф ф е с о р:
Ну… Медвепутін?.. Мабуть треба…
А ти, Пахло, пильнуй общак!..

 
Завіса.
__________________________________
Післядія.

 
За лаштунками чуються крики, звуки боротьби, тупіт.

 
П а х л о (рос.):
Проффесор!.. отпустите!.. больно!..
Отдайте шапку!.. ну… довольно!..

 
Г а н ь к а:
Чого ви скиглите, Пахло?
У Вас же шапки не було.

 
П а х л о:
Де ж шапку ту мєні шукаті?
Які нє пєвні в нас часі…

 
П р о ф ф е с о р:
Пахло! У нашім Паханаті
Крадуть усі!!!

 
Чути тупіт ніг.
____________________________________                  

 
Від автора:
Панове, ви гадаєте, що це – сюрреалізм? Напевно. А хіба дійсність, в якій ми всі перебуваємо, не є сюрреалізм?..

©

Багатьох українців час від часу відвідують філософські роздуми про те, чому за 20 років незалежності їхня держава не спромоглася реалізувати свій соціально-економічний, науково-технічний та природно-ресурсний потенціал.

Особливо гострими ці думки бувають після подорожей країнами, які стартували одночасно з нашою, а тепер залишили Україну далеко позаду. Ще більше здивування викликає той факт, що чимало колег по колишньому соціалістичному табору не могли похвалитись значними природними багатствами чи індустріальною могутністю, але це не завадило їм здійснити серйозний соціальний прорив. А ось Україна вже два десятиліття продовжує стабільно перебувати у точці зависання.

Формально в нашій державі в роки незалежності начебто здійснено перехід до ринкової економіки, проведено приватизацію та трансформовано громадянські й політичні інститути відповідно до демократичних європейських стандартів. Однак, за зовні привабливим фасадом постає неприваблива реальність. Незважаючи на схожий з Прибалтикою, Польщею, Чехією, Угорщиною алгоритм запровадження основних економічних реформ, їх ефект в українському суспільстві виявився зовсім не таким, як очікувалось. В підсумку Україна за рівнем зарплати на європейському континенті змогла обігнати лише Молдову. Такі «успіхи» змушують констатувати провал української моделі реформування. Очевидно, з самого початку процесу посткомуністичних перетворень у нас була зроблена фатальна помилка, яка деформувала та блокувала всі спроби побудови модерної економіки та нації.

 

Люстрація в постсоціалістичних країнах: теорія і практика

Навіть побіжний аналіз досвіду реформування в Україні показує, що в його структурі не вистачає одного важливого елементу: люстрації. Очищення органів влади та правоохоронної системи від осіб, пов’язаних з тоталітарним минулим, колишніх співробітників спецслужб та іноземних агентів відкрило країнам Східної та Центральної Європи шлях до більш достойного життя. Жертвопринесення у вигляді масових звільнень (а у певних випадках – притягнення до відповідальності) представників старого тоталітарного режиму відбувались паралельно з соціально-економічними перетвореннями. Їх здійснювали не ідеологічні спадкоємці чи хамелеони з соціалістичного радянського минулого, а люди з світоглядом, не ураженим тоталітарним вірусом. 

 

Незважаючи на схожий з Прибалтикою, Польщею, Чехією, Угорщиною алгоритм запровадження основних економічних реформ, їх ефект в українському суспільстві виявився зовсім не таким, як очікувалось

 

Теоретичне обґрунтування люстрації варто шукати ще в процесах денацифікації Німеччини та демілітаризації Японії. Досвід лікування від тоталітарних режимів середини ХХ ст. був успішно апробований в умовах кінця ХХ ст.  Рецепти лікування від тоталітаризму фашистського типу застосовувались і проти комуністичних диктатур. Способи проведення люстрації в країнах колишнього соціалістичного блоку схожі за формою, хоча мають певні місцеві нюанси.

Підставою для люстраційних заходів стало прийняття відповідних законодавчих актів, які мають зворотню юридичну силу і передбачають можливість притягнення до відповідальності за злочини, котрі були здійснені до моменту набрання законом чинності. Процес люстрації не був сприйнятий однозначно в суспільстві постсоціалістичних країн і мав як своїх прихильників, так і противників. Він здійснювався як у м’якій, так і доволі жорсткій формі. Але спільною ознакою для всіх держав є те, що еліта проявила політичну волю і засудила злочини комуністичних режимів не лише на словах, а й на практиці.

Класичною за способом проведення прийнято вважати чеську люстрацію. У 1991 році парламент Чехословаччини прийняв закон «Про незаконність комуністичного режиму». В цьому акті чорним по білому стверджувалось, що Комуністична партія ЧССР, її керівництво та члени несуть відповідальність за методи здійснення влади в період з 1948 до 1989 років. Депутати поклали на колишню тоталітарну владу відповідальність за «програмне знищення традиційних цінностей європейської цивілізації, свідоме порушення прав і свобод людини, моральний та економічний занепад, який супроводжувався судовими злочинами і терором проти носіїв інших поглядів, зловживання освітою, наукою і культурою заради політичних і ідеологічних цілей». Також закон не передбачав встановлення строків давності злочинів комунізму, а компартія була чітко названа «злочинною організацією, яка заслуговує засудження, діяльність якої була спрямована на позбавлення людей їх прав».

Всі особи, які підпадали під дію цього закону (а це близько 140 тисяч) втратили право на 5 років займати посади в державних органах, якщо їх вина була доведена. Громадяни Чехії дістали можливість знайомитись з досьє комуністичних спецслужб, які у свій час були заведені на них. Цікаво, що президент Чехії Вацлав Гавел намагався зупинити процес люстрації, але парламент не погодився з його думкою і закон про люстрацію став безстроковим. 

Непросто проходила люстрація в Польщі. Хоч ще на парламентських виборах 1991 року всі кандидати мали задекларувати співробітництво з спецслужбами, Лех Валенса не підтримував ідею прийняття спеціального люстраційного закону. Останній набув чинності лише у 1997 році. І зразу перетворився у засіб політичної боротьби. Його жертвами стали відомі політики. Навіть над самим Валенсою нависла загроза звинувачення у співпраці з комуністичними спецслужбами.

З іншого боку, польське люстраційне законодавство досить ліберальне. Його завдання – не покарати, а морально очистити людину. Так, якщо політик сам зізнався у співпраці з спецслужбами, то йому ніщо не загрожуватиме і свою посаду він не втратить. А от у випадку, якщо людина вирішила приховати деякі факти свого минулого, то її позбавлять права на 10 років займати будь-які державні посади, вона навіть не зможе стати журналістом чи вчителем. Щоправда, з 2007 року люстрація не загрожує бізнесменам, журналістам, діячам науки і викладачам недержавних вузів Польщі. 

 

спільною ознакою для всіх держав є те, що еліта проявила політичну волю і засудила злочини комуністичних режимів не лише на словах, а й на практиці

 

В НДР з моменту її об’єднання з ФРН активна декомунізація суспільства розпочалась з утворення комісії під керівництвом пастора-дисидента Йоахіма Гаука, якій було передано всі архіви. Перед новим прийомом на роботу держслужбовців та суддів державні органи відправляли запит до комісії і, якщо виявлялись факти співпраці претендентів з комуністичними спецслужбами, процес прийняття на роботу зупиняли.

Угорщина пройшла через два етапи люстрації. Спочатку було прийнято закон про кримінальну відповідальність без строку давності для тих, хто здійснив зраду батьківщини впродовж 1944 – 1990 років. Але у 1994 р. акт було визнано неконституційним. Натомість, акценти змістились у бік відкриття доступу до архівів для громадськості. Було вирішено, що політичні діячі не мають абсолютного права на захист приватного життя, оскільки здійснюють діяльність публічного характеру. Водночас, було обмежено списки осіб, які могли потрапити під люстрацію.

Особливістю люстрації в країнах Прибалтики є її масова підтримка з боку корінного етнічного населення. В цьому сенсі люстрація тут означала також і процес деколонізації та заборони пропаганди символів тоталітаризму.

Естонський закон «Про позасудові масові репресії в Радянській Естонії в 1940-50–ті роки» передбачає порушення кримінальних справ проти осіб, винних в масових вбивствах та інших злочинах. В Латвії кандидати в депутати повинні надавати заяви про наявність у них зв’язків з радянськими спецслужбами. Закон забороняє колишнім працівникам КДБ обиратись в органи державної влади. Аналогічний акт було прийнято в Литві. Литовські депутати перевіряються на предмет співпраці з спецслужбами СРСР чи інших країн. За останніми даними, Литва готується поставити крапку в процесі люстрації та повністю розкрити матеріали архівів КДБ.

Дещо інший формат має люстрація в сучасній Грузії. Тут перший і основний удар було спрямовано проти корумпованих чиновників всіх рівнів включно з високопосадовцями та працівниками правоохоронних органів. За законом, прийнятим за наполяганням президента Саакашвілі, чиновник, який не зможе довести законність походження свого майна, втрачає його і підлягає негайному звільненню через звинувачення у корупції. А у 2010 році грузинський парламент схвалив у першому читанні «Хартію свободи», в якій містяться норми про заборону перебування на вищих державних посадах співробітників КДБ, лідерів компартії та комсомолу починаючи від секретарів районного рівня та глав Телерадіомовлення. Якщо ці люди вже займають певні посади, то вони повинні піти у відставку через місяць. В іншому випадку їх конфіденційні особисті дані будуть опубліковані.

 

Чому не відбулась люстрація в Україні

На відміну від екс-союзників з соціалістичного табору, Україна так і не наважилась здійснити люстрацію. Хоч суспільство відчувало гостру її необхідність. Країна, яка століттями перебувала під зовнішньою окупацією, пережила всі жахіття тоталітаризму, Голодомор і репресії, колонізацію та русифікацію, вирішила будувати щасливе майбутнє руками вихідців із темного комуністичного минулого. Результат ми можемо спостерігати вже 20 років. 

 

Дещо інший формат має люстрація в сучасній Грузії. Тут перший і основний удар було спрямовано проти корумпованих чиновників всіх рівнів включно з високопосадовцями та працівниками правоохоронних органів

 

Особливі надії на люстрацію в Україні були у 1991 та 2004 роках. Проте у першому випадку завадила уповільнена ментальна реакція українців. Століття іноземного панування та радянської система залишили глибокий слід у свідомості людей. Суспільство виявилось не готовим до різких змін і рішучого прощання з минулим. Голодомор і репресії завдали серйозного удару по генетичному коду нації. Найбільш активні опоненти радянської окупаційної влади були фізично знищені ще задовго до здобуття Незалежності. Страх як елемент впливу на суспільні процеси, надовго скував пасіонарний дух свободи, боротьби та ініціативи. Напевно тому люди, які влаштували геноцид голодом, знищували борців за волю України, відправляли в концтабори дисидентів, й досі залишаються нашими почесними громадянами з достойним фінансовим забезпеченням.

Після перемоги на президентських виборах Леоніда Кравчука, відбувся плавний і легальний процес перетікання перефарбованих екс-комуністів у лави найвищих чиновників Української держави. Аналогічно чимало колишніх членів КДБ удостоїлись честі працювати в СБУ. Спадковість влади збереглася. Люди, метою діяльності яких колись була боротьба з незалежною Україною, тепер стали на сторожі її національних інтересів. Фарс української історії відбувся.

Після відомих подій Помаранчевої революції доля подарувала Україні другий шанс на люстрацію. Але, схоже, це не входило у наміри нової влади. Сам Ющенко ніколи не виступав за здійснення люстраційних заходів, схожих на ті, що відбувалися в інших постсоціалістичних країнах. Помаранчеві навіть не змогли покарати організаторів фальсифікації виборів-2004. Грузинський сценарій люстрації теж не влаштовував українську еліту. В підсумку, очищення держави від колишніх членів компартії, радянських спецслужб, а також корупціонерів не відбулось. Бандити не сіли в тюрми, а величезні матеріальні статки українських чиновників так і залишились у їхній власності. З приходом до влади Віктора Януковича шанси на люстрацію взагалі наблизились до нуля. 

 

Люди, метою діяльності яких колись була боротьба з незалежною Україною, тепер стали на сторожі її національних інтересів. Фарс української історії відбувся

 

Можновладці полюбляють маніпулювати громадською свідомістю та переконувати суспільство у думці, що люстрація – це крок назад. Нинішній фактичний мер Києва Олександр Попов, колишній співробітник КДБ, переконаний, що через люстрацію держапарат України зазнає непоправних втрат професійних кадрів, без яких управління державою неможливе. «Ми за час незалежності зазнали дуже значних збитків саме у кадровій підготовці фахівців, які працюють в державній службі, в муніципальній службі», - стверджує чиновник. Напевно, опонентам люстрації невідомі слова Вацлава Гавела, який у відповідь на докір щодо масового приходу молоді на державні посади відповів: «Краще 5 років помилок, ніж 50 років саботажу».

Небажання сучасної української політеліти проводити люстрацію пояснюється дуже просто: її представники й стануть її головними жертвами. З цього приводу Борис Чикулай, голова громадської організації «Форум Українців Чеської Республіки», підготував дослідження під назвою «Люстрація або Україна під владою КГБ».  Згідно з його підрахунками, станом на 2009 рік серед 909 українських високопосадовців (членів Секретаріату Президента, Кабміну та ВРУ) 38 службовців були агентами КДБ, 244 мали критичну ймовірність співпраці з КДБ, а 178 – високу ймовірність. Щодо решти 449 (49%) державних чиновників, то точної інформації про них немає. Лише 39% політичної еліти України у 2009 році могли не мати комуністичного минулого.

В Секретаріаті Президента Ющенка частка екс-кдбістів як мінімум сягала 50%, а екс-комуністів – 44%. Кабмін Юлії Тимошенко складався на 46% з колишніх агентів КДБ, а точної інформації щодо решти 54% (218) службовців знайти не вдалось. Ще гіршими виявились показники комуністичного минулого у членів центрального органу виконавчої влади України: 64% з них в минулому були комуністами або мали високі шанси бути ними. Навіть в НБУ у 2009 р. також  широко були представлені колишні співробітники радянських спецслужб та комуністи. 33% і 67% відповідно. 

Серед перевірених біографій 443 народних депутатів станом на 2009 рік 15 з них виявились колишніми агентами КДБ, 126 мали критичну ймовірність співпраці, а 103 – велику ймовірність співпраці зі спецслужбою СРСР. Тільки 182 депутати мали шанси не бути в минулому членами компартії. Критично високим також є рівень представництва співробітників КДБ та членів компартії у всіх без винятку фракціях Верховної Ради.

З приходом до влади Януковича представництво у вищих органах влади тих, кому мала б загрожувати люстрація, лише зросло. Мало того, колишні співробітники КДБ пишаються своєю службою та зовсім не страждають докорами сумління. Як сказав Олександр Попов в інтерв’ю Бі-Бі-Сі: «Це дуже серйозна школа була. Цікава і я, коли йшов зі служби, то з каменем на серці йшов». Проте ще більшою серед нинішньої української влади є кількість таємних агентів радянської спецслужби, про яких ми, можливо, й ніколи не дізнаємось.

 

Перспективи української люстрації: форми і методи

На глибоке переконання багатьох громадян, держава в Україні без проведення люстрації не відбудеться. Утім популярні українські політичні партії з відомих причин не декларують гасла очищення влади від комуністів та кдбістів. Виняток становить ВО «Свобода». Пропозиція партії здійснити люстрацію стоїть першим пунктом в політичній програмі «Захисту українців». Задекларований спосіб її проведення нагадує аналогічні дії в країнах колишнього соціалістичного табору та зводиться до усунення від влади аґентури КДБ та держслужбовців, які працювали на керівних посадах в КПРС, оприлюднення списків агентів КДБ СРСР, які перебували або перебувають на державній службі в Україні та інших суспільно значущих посадах. На місце звільнених внаслідок люстрації посадовців, ВО «Свобода» пропонує призначати молодих фахівців. 

 

Сам Ющенко ніколи не виступав за здійснення люстраційних заходів, схожих на ті, що відбувалися в інших постсоціалістичних країнах. Помаранчеві навіть не змогли покарати організаторів фальсифікації виборів-2004

 

З позицій очищення суспільства від комуністичного тоталітарного минулого також виступає громадська організація «Люстрація», створена у 2008 році. Вона ставить за мету добитися схвалення Закону України «Про люстрацію», який би передбачав: заборону Комуністичної партії України яка є правонаступницею КПРС, що цілеспрямовано винищувала український народ з 1917 по 1991 рр.; заборону пропаганди окупаційного комуністичного режиму, в усіх його проявах; оприлюднення списків агентів НКВД, МДБ, КДБ, що діяли на території України; встановлення обов’язкової перевірки кандидатів на посади у державній службі на предмет їх співпраці з іноземними спецслужбами.

Зважаючи на поточне політичне становище, говорити про можливість люстрації в Україні не доводиться. Найбільш підходящий час для таких дій був упущений. Зрозуміло, що спроби очищення органів влади, суду, прокуратури, СБУ та інших важливих інститутів наштовхнуться на шалений опір з боку сучасної еліти нації. Посипаються звинувачення в політичних переслідуваннях, відбудуться спроби втягнути у внутріполітичний процес зовнішні сили та дестабілізувати ситуацію в країні.

В цьому контексті для нашої держави цікавим міг би бути досвід Грузії. Там має місце подвійна люстрація. Спочатку було проведено очищення суспільства від корупціонерів та злодіїв при владі. Такі дії дістали масову підтримку населення, оскільки всі чудово розуміли невідповідність між зарплатою багатьох держслужбовців та їхніми статками. Як і джерела походження цих багатств. Після того як було зламано хребет казнокрадству різних рівнів, реформовано правоохоронні органи і митницю, розпочався другий етап люстрації. Він має завершитися ухваленням Хартії свободи, де є пункти, аналогічні люстраційному законодавству країн Центрально-Східної Європи. Це означатиме остаточне вирішення питання очищення суспільства від тоталітарного минулого.

Грузинський сценарій люстрації цікавий ще й тим, що за роки незалежності України встигло з’явитись нове покоління чиновників, котрі не були раніше членами КПРС чи агентами КДБ. Проте це не завадило їм здійснювати корупційні дії та динамічно зменшувати доходи державного бюджету, перерозподіляючи їх на свою користь. До таких суб’єктів необхідно застосовувати нові методи боротьби. Тому люстрація корупціонерів і злодіїв та притягнення їх до відповідальності може стати тим механізмом, який об’єднає більшість українських громадян. А крапка цьому процесу буде поставлена очищенням влади та суспільства від пережитків радянського тоталітаризму.

Семён
Битый

Довольно Ющенко слюнявить –
Неужто всмерть не
надоело?
Богиню неземную славить,
Хвалы ей петь – вот свято дело!

Она
собрала миллионы,
Она народ объединила,
За нею шли на смерть
колонны,
Она Победу освятила!

Ничтожество вела, что силы,
Бельишко
прала для мудилы,
Всем сердцем Ющенко любила,
Ни слова против не
твердила!

Но Ющ, злодей, оттёр Богиню -
На табуретку сам
взобрался,
Унизил Юлю, как врагиню -
Кремлю за два «хи-хи»
продался!

Сидел бы уж в углу, паскуда –
Но он к Майдану
присосался,
Хулил безгрешную, покуда
Сам за бортом не оказался,

А
если б уступил Богине
Всё-всё, а сам в тени пылился –
На Деву в
белом и поныне
Люд благодарный бы молился!