Морально-етичний кодекс українського носія георгіївської стрічки

Георгіївська стрічка
походить з Росії. Як атрибут до одену св. Георгія та Георгіївського
хреста, а потім й окремий нагородний символ, вона виникла в роійській
армії.

 
Своє друге народження, в якості масової кампанії
з її розповюдження відзначила в Російській федерації влітку 2005 року,
непередодні 60-ої річниці перемоги у ВВВ, за ініціативи РІА "Новости" та
активної підтримки прокремлівського, антидемократичного,
напівфашистського молодіжного руху "Наші", створеного адміністрацією
президента РФ.  

 
Отже всіх носіїв помаранчево-чорних стрічкок в Україні можна вважати
такими, що цим символічним актом сповідують наступні морально-етичні й
ідеологічно-світоглядні принципи:

 
"Я, носій георгіївської стрічки, тим що маю її на:

 
- лацкані чи іншому елементі одягу або на руці, шиї, тощо;  

 
- дзеркальці чи антені автівки,

 
- наплечнику і т.д. і т.п.

 


- свою цілковиту байдужість до неукраїнського походження стрічки та
експорту (нав'язуванню) традиції з масового поширення смугастої стрічки з
чужеземної країни, яка неоодноразово протягом всієї історії, як у давно
минулі, так і новітні часи засвідчувала свою ворожість до України.
Власне, мені начкхати на це, бо такий я "патріот" своєї вітчизни. Та й
самою вітчизною для себе вважаю не стільки землю, де живу - Україну, а
інозмену державу - Росію. Отже носінням георгіївської стрічки я зневажаю
українську традицію і шаную чужу, демонструючи це привселюдно і не
маючи з цього приводу жодного докору сумління;

 
- що в такий спосіб висловлюю свої симатії новітньому тоталітарному
режиму Російської Федерації та солідарність з  її правителями, які
залюбки чіпляють на себе георгіївські стрічки з відповідною
пропагандистською метою;

 
- демонструю свою вірність радянсько-російському духу святкування дня
перемоги, що радше віншує злочинну комуно-більшовицьку систему, аніж
віддає данину шани усім загиблим у Другій світовій. Для мене смерті
десятків мільйонів людей, скоріше свято, ніж привід для скорботи.

 
- що носінням помаранчево-чорної стрічки виражаю особисту шану і повагу
не стільки воїнському подвигу рядових червоноармійців, скільки
розшаркуюся перед їхніми начальниками - червоними генералами, які
безжалісно використовували солдатів як гарматне м'ясо.

 
- тиражую своє невігластво з пропаганди 9 травня як великої перемоги
радянського народу, закриваючи очі на червоний терор, що мав місце як
під час війни, так і після, а також величезну кількість жертв армії
"переможців", що є незрівняною з втратами переможених. І мені байдужа
причина цього. Чому так сталося є для мене зайвим питанням, яким я не
переймаюся. Воно мене не турбує, як і багато інших, похідних від цього.

 
- що я є проросійським сталіністом, готовим і надалі вшановувати подвиги
каральних загонів НКВД та бійцв СМЕРШу, предастваники яких станволять
нині переважну більшість з тих ветеранів Другої світової, які дожили до
сьогодні. Бо на відміну від рядових бійцв-червоноармійців,
екнкаведисти-смершівці користувалися особливою увагою і піклуванням з
боку комуно-більшовицького тоталітарного режиму. Каральна система
пестила слухняних виконавців її волі.

 
- що демонструю підтримку репресіям і катуванням радянської влади,
застосованим проти українців  до, під час і після війни. Кількість жертв
українського народу за виборювання незалежної держави для мене було, є і
буде цілковите ніщо.

 
- носінням георгіївської стрічки я засвідчую, що є проросійським
сталіністом, можливо, і дуже вірогідно - нащадком енкаведиста, руки
якого по лікті в крові українців та людей інших національностей - жертв
радянської окупації та винищувальних спецоперацій;

 
- будучи носієм цієї смугастої стрічки, я одночасно є носієм совокової
ментальності, що є ворожою до Української держави. Я прагну повернення
країни в лоно радянсько-російської імперії на правах губернії без
самостійного урядування над територією.  Виступаю за слов'янську
єднійсть в союзі з Казахстаном та іншими бажаючими приєднатися за
неоддмінною умовою - російського головування в будь-якому
між(над)днржавному новоутворенні.  

 
-  ... ".

 
Перелік пунктів є далеко не вичерпним і підлягає розширенню, а сам текст
- корегуванню, по мірі надходження пропозицій від всіх небайдужих до
піднятої теми осіб.

©