Іноді

Іноді і мені можна трішечки пограти...Вдати, неначе все погано, щоб нарешті докопатись до істини, або ж вдати, неначе все в мене добре...Знаєте, жтття  - то справді дуже дивнв річ..Все в ньому відносне, плинне, все настільки скороминуче, що навіть не встигаєш оглянутись, як від нього вже і сліду не залишилось..Завтра останній іспит. Знань в голові небагато, проте надія є на хорошу оцінку...Сама не знаю, звідки в мене береться настрій...Чи то хороший, чи поганий.. Навіть коли я сама, можу усміхатись чи плакати просто так, від спогадів, чи то від усвідомення  того, як мені погано (добре)...

Іноді втрачається зв"язок між минулим, теперрішнім і майбутнім...Все неначе один день...От сьогодні він прийшов, ми поцілуваись, поговорили, він пішов і сказав, що прийде завтра..Вчора було те саме, і позавчора...Дивно...І темно...І тепло водночас..Я маю його фрагментами..

Іноді, навіть коли він поряд, зі мною, так близько...Можливо на відстані одного подиху, одного погляду...я все ж чомусь не відчуваю його присутності...А іноді так хочу, щоб він залишився...Він лікує мене..Від поганого настрою, від поганого дня, від всього поганого, що є в моєму житті...І коли мені хочеться поговорити, поплакатись, чи просто помовчати ДЛЯ когось, звісно, я завжди шукаю його..

Він ніби частинка мене...дуже потрібна..важлива..можлива...

Але іноді і він віддаляється....