Шукаємо...

Так часто ми шукаємо причину...Питаємо себе, питаємо інших..."Чому так?"...Але відповіді не знаходимо...Чому немає щастя? Чому не зараз? Не тепер? Коли вже немає сил, немає жодних надії, немає віри в те, що воно ( щастя), коли - небудь ще буде...Чекати на нього нестерпно..Відчувати його наближення - солодко...Думати про нього - звабливо...От тільки коли воно вже тут, з тобою, зовсім поряд...Тоді його просто буває мало...Я шукала його так довго..А воно чомусь так і неприйшло...Можливо тому, що я не наважилась сказати ...Можливо, просто не дописала "ти в моєму серці" до смс ( однієї в місяць)...Може...Може я просто не готова...Все прийняти і жити далі без...Але ж...Але ж я так довго чекала..

Ми шукаємо щастя не там, де воно могло б бути...Мрії - скло...Вони такі ніжні і ламкі.. Вони слабкі...Навіть якщо той, хто ними володіє, вважає себе надто сильним, щоб не витримати...

Ми шукаємо щастя там, де його немає.. Чомусь чуже щастя, оте, котре нам не дозволене, смакує найбільше..За ним хоівються всі інші маленькі життєві радощі, з ним непомітні навіть найбільші прикрощі..Просто воно намальоване, несправжнє...Головне - не піддаватись йому...

Вчора я знову зламалась, не змогла...Впустила його в свої думки...Чиєсь передбачене щастя...Не моє...Чуже...Впустила і не змогла встояти перед ним...

Я зламалась...

Ми шукаємо його там...де шукати його найбільш небезпечно...Ми помилаємось...Але проодвжуємо шукати НЕ там...

Щастя є...

Але вибрати його неможливо... Я не хочу штучного щастя...

Боротись...Щоб не отримати...

А може щастя - не дорога...а пункт призначення....???