23 февраля…

До нас в батальон приїхав царь… В смислі, полковнік і майже гінірал Мєдвєдєв лічною персоною… Командір часті тридцять чотири сємдесят два Отдєльної мотострілкової дівізії особого назначенія імені Дзержинського… Я був пошти “дєдом”…

На показатєльних виступлєніях по скорості передачі важних сообщєній на азбуці Морзе я з похмєлья продемонстрірував якісь сумашедші рекорди… Просто руки трусилися якраз в такт…

- “Во, лисий хуячіт! Молоток! Отпуск єму, блядь, на десять суток, нахуй!”, - сказав восхіщонний полковнік Мєдвєдєв, і плюнув на сапог діжурного – старшого лєйтєнанта Мацкєвіча…

Майор Мустафін Харіс Вафіловіч, замполіт і комуніст по гороскопу, показав мені з-за спини командіра часті дулю і прошепотів так щоб я прочитав по губам: “Хуй тебе а не отпуск, понял?”

Увечері він послав мене бігать вокруг часті з вещмішком і в тяжолій шинелі в тіченії часа… Просто для здоров’я і за многократне, хронічне нарушеніє морального обліка совєцького солдата... З точки зрєнія замполіта, я був неізлєчімим рецидівістом..

По дорозі йшов видний благородний мужчина, похожий на Штірліца, з красівою дєвушкою під рукою…

- “Солдат, ко мнє!" – позвав він суворо… - В чьом дєло? Почєму бєгаєтє? С какой целью?

- Наказан, ваше благородіє, - сказав я йому, - бо на ньому був красівий гражданський костюм с отлівом, в рибну чешую…

Мужик приказав позвать майора Мустафіна і показав йому корочку гєнєрала КГБ (!!!)… Мустафін стоя упав в обморок… - Сволочь ти, майор! – сказав кагебіст… - І мразь к тому же… Це якраз була перестройка і так було модно поступать тоді… Гласность блять…

Мене відправили отдихать… Проходя мімо майора Мустафіна, я тихо й риторично запитав у нього: “Ну шо? Получив, старий підарас?”...

Майор зробив вигляд, що нічого не почув… Він був татарином і вмів притворяться…

Потом я став комсоргом і майор Мустафін давав мені ключ від свого кабінєта… По ночам ми там з Andrew E. Kormysh з Одеси пили алкогольні напитки… А Родіна – СССР - мирно спала під нашим бдітєльним захистом…

Оторвите меня кто-нибудь от экрана...

Олег Дорман рассказывал:

Я был учеником Семена Львовича Лунгина. Однажды мы сидели на кухне у него дома и писали сценарий. В это время зашла его жена - Лилиана Лунгина, та которая перевела со шведского Малыша и Карлсона и которая корпела над очередным переводом в комнате.

- Мальчики, - огорченно сказала она, - у меня там герой идет по аэропорту и держит в руке гамбургер. Я не знаю, что это такое.

- Похоже на макинтош, - сказал Лунгин, - плащ наверное какой-то.

- Хорошо, - обрадовалась Лилиана, - напишу, что он перекинул его через руку.

Через несколько минут она снова вернулась и убитым голосом сообщила:

- Он его съел.

(с)

Нічого особливого. Це датська принцеса, Марі, везе дітей до школи



А це шведська принцеса Мадлен, герцогиня Гельсингландська и Гестрикландська. Що робить - самі бачите.



А це її величність, прокурорська дружина, володарка ніібацця якої дорогезної сумочки, якій можна керувати супееркаром в неадекватному стані та трошки давити пішоходів, якщо трапляться

Навпроти Будинку з химерами знаходиться Будинок з потворами...(с)