23 февраля…

До нас в батальон приїхав царь… В смислі, полковнік і майже гінірал Мєдвєдєв лічною персоною… Командір часті тридцять чотири сємдесят два Отдєльної мотострілкової дівізії особого назначенія імені Дзержинського… Я був пошти “дєдом”…

На показатєльних виступлєніях по скорості передачі важних сообщєній на азбуці Морзе я з похмєлья продемонстрірував якісь сумашедші рекорди… Просто руки трусилися якраз в такт…

- “Во, лисий хуячіт! Молоток! Отпуск єму, блядь, на десять суток, нахуй!”, - сказав восхіщонний полковнік Мєдвєдєв, і плюнув на сапог діжурного – старшого лєйтєнанта Мацкєвіча…

Майор Мустафін Харіс Вафіловіч, замполіт і комуніст по гороскопу, показав мені з-за спини командіра часті дулю і прошепотів так щоб я прочитав по губам: “Хуй тебе а не отпуск, понял?”

Увечері він послав мене бігать вокруг часті з вещмішком і в тяжолій шинелі в тіченії часа… Просто для здоров’я і за многократне, хронічне нарушеніє морального обліка совєцького солдата... З точки зрєнія замполіта, я був неізлєчімим рецидівістом..

По дорозі йшов видний благородний мужчина, похожий на Штірліца, з красівою дєвушкою під рукою…

- “Солдат, ко мнє!" – позвав він суворо… - В чьом дєло? Почєму бєгаєтє? С какой целью?

- Наказан, ваше благородіє, - сказав я йому, - бо на ньому був красівий гражданський костюм с отлівом, в рибну чешую…

Мужик приказав позвать майора Мустафіна і показав йому корочку гєнєрала КГБ (!!!)… Мустафін стоя упав в обморок… - Сволочь ти, майор! – сказав кагебіст… - І мразь к тому же… Це якраз була перестройка і так було модно поступать тоді… Гласность блять…

Мене відправили отдихать… Проходя мімо майора Мустафіна, я тихо й риторично запитав у нього: “Ну шо? Получив, старий підарас?”...

Майор зробив вигляд, що нічого не почув… Він був татарином і вмів притворяться…

Потом я став комсоргом і майор Мустафін давав мені ключ від свого кабінєта… По ночам ми там з Andrew E. Kormysh з Одеси пили алкогольні напитки… А Родіна – СССР - мирно спала під нашим бдітєльним захистом…