Думки

  • 21.09.25, 21:13
В мене цьоця, 70-річчя якоі сьодня справляли, вчителька украінськоі мови, яка отримує пенсію 6 тис гривень, вона вчила хлопців які нас боронять, он іі ученика мого малого товариша з Прилук привезли шматочками, кабом влучили мабуть, чого вчитель який вчить корінь нашого суспільства розуму, закладає фундамент державності і любові до Батьківщини, отримує менше додіка який все життя бігав з другого поверху на четвертий підписувати бумажкі. Оце злить піздець.

Тяжола музика

Найдень чую, слухаю тяжолу музику, а там унилі балалаєчніки з 70-х. Я на другій музиці ріс, це шо не тяжола? Ну мені нє. Танцювальна наче

Українська книгозбірня ч.36

Аскольд Мельничук "Що сказано" (1994) про українців у післявоєнній еміграції в Америці."Ластівка з Аркадієм весь час воювали.— Мені потрібні кишенькові гроші! — верещала вона, копаючи стілець.— Що тобі треба? Я куплю.— Ні, я хочу купити це сама.Вона знову взялася за шиття. Вільна кімната на третьому поверсі була заставлена коробками крепу, яскраво розцяцькованої синтетики і жовто-зелених ситців.— Ти чула, що я сказав, — гарчав Аркадій.— Селюк...

Читати далі...

Українська книгозбірня ч.35

1929 рік малороси хуєві читайте блять. вибачте за матюки"...Тут вона підвела голову і глянула на доктора іншими, ніж досі бачив він у неї, очима.— Ви українець?— Так, я — малорос, або, як модно тепер говорити, українець.Панна Ольга жорстко посміхнулась.— Коли ви малорос, то не знаю, чи ви мене зрозумієте. Ви бачили, як ті мерзотники скидали українську вивіску в калюжу?Ах, он воно в чому причина тієї зміни!— Так отак Леніни й Машкови роблять з усією Україною. Вони не винні? Перехресні точки ...

Читати далі...

Українська книгозбірня ч.34

Борис Гринченко "Хата" (1886 р.)"...- Іменно так, як оце ви кажете: хиба я знала, хиба я відала, де і як він позичав? А хата моя, з батька, з діда, з прадіда моя!- Ти вже мовчи, коли тебе не питають! - гримнув на неї писар. - Якове Івановичу! Петро Васильовичу! Григоріє Семеновичу! - вдався він до сусідів. - Ось слухайте, шо я казатиму! Вона каже: Новаків хата. Добре! Адже вона пішла заміж за Шоломія, Шоломієвою жінкою стала?- Так.- А в законі ізображено, -ось у законі...

Читати далі...

Українська книгозбірня ч.33

Ольга Кобилянська "Земля" ( 1902 р.)"...В деяких днях, коли небо прибиралося у синявий шовк, а сонце розходилося самим блискучим золотом, коли тепло все переймало і розпирало, добувалося неначе силоміць із землі наверх,— жилося прегарно! Такі дні були милі для Івоніки. Тоді він сам до себе усміхався та приязно розглядався. Переживав сам стан землі й був із нею одним. Знав все, що було любо і збіжжю, і всьому, що піднімалося з неї, особливо ж по дощі. Неначе чув і бачив, як земля...

Читати далі...

Українська книгозбірня ч.32

Адріан Кащенко "Під Корсунем" (1919 р.)"...Пріся мовчки набрала води, а Микита підсобив їй підняти відра на плечі й обоє пішли назад. Скоро вони проминули верби й наблизилися до кущів, аж тут назустріч їм вийшов Квицинський.Микита спалахнув.— Чого це пан тут тиняється по чужій леваді? Чи не підстерегає він тут чужої жінки, як учора?У ті часи на шляхтичів у Польщі не було ніякого суду. Навіть саме життя хлопів було у владі шляхти, на українських же молодиць та дівчат шляхтичі...

Читати далі...

Alexander Zaitsev - Submarine

All right comaraden, ebaqshte nakhДо пезди, навіть серію каталогу не ставлю. Я люблю коли єбаше.два трека в єпішці.

Українська книгозбірня ч.31

Іван Нечуй-Левицький "Старі гультяї" (1891 р.)"...— Такі вони, серце Оришко, тепер усі оті невістки, — заговорили п'яненькі баби разом, — невістки не дочки; невістка — чужа дитина, а не рідна. Ох господи наш милосердний! — почали зітхати баби, і тими зітханнями сповнились усі гілки й усе листя на старих грушах, неначе їх обсіли якісь горобці, котрим прийшла охота не цвірінькать, а зітхать.— Та й дочки тепер стали незгірше невісток, — обізвалась одна баба сусіда, — як почну...

Читати далі...

Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
79
попередня
наступна