Якщо на 25 банальних ват
Непревселюдно, «свєточ», ти жеврієш
В провінції чи, пак, периферії,
Не варто вирушать на пошук вад
І плям у анемічної судьби,
Сполохати прозору неміч вулиць
Де ерос і танатос вже поснули –
Вгодовані на площі голуби.
Не слід ремінісценціям давить
В задусі днів безжальним дихлофосом,
І гуру для невдах – умовний спосіб
Нехай закриє пельку хоч на мить.
Не відкидай, славетний доктор Ху,
Між версій – абсолютно очевидну,
Кинь оком, ну хоча би принагідно
На доказів безвихідь речову.
Бо серед цапів чорних і рябих
Хтось має опинитись відбувайлом,
Не треба винуватить стіна стайні
Що в них дворянський стяг не майорить.
Строчи скоріш свій миршавий сонет,
Да, починати плин не дуже мудро
З священних ясних текстів Камасутри,
Що ж, краще з махабхарат і рігвед?
Між п’яних кораблів і сонця міст
Я бачу, наче зроблений путяще
Наш світ і кинутий напризволяще
Я потихеньку роблюсь атеїст.
