Супер книга. сценарій катастроф

  Позиція ж самих корифеїв марксизму викладається у “Маніфесті” кількома рядками нижче: “Комуністична революція – є найрішучіший розрив з успадкованими від минулого відносинами власності; не дивно, що в ході свого розвитку вона якнайрішучіше пориває з ідеями, успадкованими від минулого.” Ось так. Не відмовляючись від того, що в “Маніфесті” насправді проголошено, замовчуючи основні положення цього одіозного твору про організацію класової боротьби, якою завжди займаються комуністи, про знищення приватної власності, сім’ї, нації і тому подібних знищень, яких у “Маніфесті” хоч греблю гати, так звані соціалісти, чи комуністи (що в українській дійсності одне й теж) висувають сьогодні гасло про соціальну справедливість, яка, згідно з їхнім же “єдиновірним учєнієм” підлягає також безумовному знищенню. На що ж розраховують товариші соціалісти? На дрімучість обивателя, яка була і є єдиним їхнім союзником? На те, що в погоні за шматком хліба сьогоднішній українець не завжди має змогу вникнути в демагогічні передвиборні хитрощі панів комуністів, якими вони одвічно славились? Однією з подібних хитростей ствердження нинішніх класиків комунізму про те, що зародки соціалізму беруть свій початок з біблейських часів. Це твердження також не належить до винаходів цих політиків, хоча вони повторюють його ледве не в кожному виступі. Маніфест на цю тему висловлюється так: “Нема нічого легшого, як надати християнському аскетизмові соціалістичного відтінку. Хіба християнство не боролося теж проти приватної власності, проти шлюбу, проти держави? Хіба воно не проповідувало замість цього благодійність і жебрацтво, безшлюбність і умертвіння плоті, монастирське життя і церкву. Християнський соціалізм – це лише свята вода, якою піп кропить злобу аристократа”. Тобто, і батьки марксизму не приховували бодай формальної спорідненості своїх доктрин з біблійними засадами. Що ж, звернемося до “святого письма”, хай довготерпеливі українці, попри нинішню злиденність і збайдужіння нації пересвідчаться особисто, за яку саме біблійну “справедливість” вели й ведуть запеклу боротьбу комуністи.

       2. Немає нічого нового, крім старого...  Головним стрижнем Мойсеєвої Книги буття є історія патріарха жидівського народу Йосипа (згадаймо ім’я тирана Джугашвілі), який був улюбленим сином Якова за те, що доносив батькові на численних братів своїх. За ті доноси він був зненавиджений братами так, що вони вирішили вбити його. Однак не убили, але продали ізмаїлітам, які, в свою чергу, продали Йосипа у рабство до Єгипту царедворцю фараона Потіфару, начальникові царської сторожі. Далі біблійна оповідь проводить Йосипа крізь численні випробування та пригоди, в результаті яких він стає першою особою в Єгипті, завдяки тому, що розтлумачує сни фараона як пророцтво великого семилітнього Голодомору після семи урожайних років. Тут і починаються найцікавіші аналогії Єгипетської історії з відомими подіями в імперії іншого Йосипа – генералісимуса творців Великої жовтневої, Великої вітчизняної, Великих переломів, Великої хімії та інших Великих звершень. Далі покористуємося кількома цитатами Книги буття, розділ 41 (число перед цитатою –параграф в розділі Мойсеєвої Книги Буття):        48. І забрав він (Йосип) усю їжу семи літ, що була в Єгипетському краї, і вмістив їжу по містах; їжу поля міста, що навколо його, вмістив у ньому.        49. І забрав Йосип збіжжя дуже багато, як морський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа.        Мовою недавнього минулого, та й сучасного, це називається “засипать хлєб в закрома Родіни”. Хіба не так? Про способи вилучення “їжі семи літ, що були в Єгипетськім краї” біблія замовчує, хоча нинішні українці добряче знають, що такі операції здійснюються з допомогою парткомів, ЧеКа, ГПУ, НКВС, комсомольців-добровольців та Павликів Морозових. Але біблія натякає, що напередодні акції вилучення їжі Йосип об’їхав Єгипет з кінця в кінець, і не приховує того що:        54. І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип. І був голод в усіх краях, а в усім Єгипетськім краї був хліб”. Одначе:        55. Але виголоднів увесь Єгипетський край, а народ став кричати до фараона про хліб” – (тоді, виявляється, ще можна було докричатись до фараона про хліб) – “/ сказав фараон усьому Єгиптові: – Ідіть до Йосипа. Що він вам скаже, то і робіть. 56. І був той голод по всій поверхні Землі. І відчинив Йосип усе, що було в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод зміцнився в Єгипетському краї”.        Біблія – таки “священна” книга, бо до сьогодні діє фараонівський принцип відповідальності перед народом: народ іде за правдою до фараона, а фараон посилає його до Йосипа – і далі. Одначе як гарно засвоїли біблійну науку більшовики! Спочатку експропріюй все, що можна і не можна, а потім продавай експропрійоване. Ще живі люди, які пам’ятають так звані торгсіни – магазинчики, в яких за коштовності можна було придбати буханець хліба навіть у найголодніші дні 1933 року, коли на Бесарабському майдані в Києві щоранку спецпідвода підбирала трупи померлих від голоду за ніч. Зараз там стоїть не пам’ятник жертвам Голодомору, а пам’ятник його організатору і натхненнику, вождю світового пролетаріату – як символ вопіющого знущання над українцями живими, мертвими і ненародженими. І на запитання, де сьогодні ті коштовності, якими платили за скибку власного хліба українці, конаючи і пухнучи від голоду, напрошується відповідь: –Там же, куди потекли коштовності Єгипту (на сьогоднішній день Бесарабка прикрашена ще й пам’ятником Рабіновичу).        Одначе, повернемось до Книги буття. Брати Йосипа здійснюють кілька подорожей до Єгипту і назад з метою купівлі хліба. Але хліб їм дістається, кажучи нинішнім жаргоном, “на шару”, бо срібло, яке вони мали потратити на купівлю хліба, за велінням можновладного брата повернуто їм. Книга буття, розділ 42, оповідає про це так:        25. А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.        Славнозвісна приказка: “Брат вище наркома” зародилась, напевне, ще в стародавньому Єгипті, про який Книга буття, розділ 47, оповідає далі:       13. А хліба не було в тім краї, бо голод став дуже тяжким. І виснажився Єгипетський край та край Ханаанський через той голод.        14. І забрав Йосип усе срібло, що знаходилось в Єгипетськім краї та краї Ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.        15. І вичерпалося срібло в краї Єгипетськім та в краї Ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: “Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому що вичерпалося срібло”.        16. А Йосип сказав: “Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло”.        Зауважимо різницю у підході Йосипа до справи спасіння єдинокровних братів-іудеїв і єдинодержавних аборигенів-єгиптян, над якими він одержав необмежену владу завдяки забобонам фараона. Коли говориш про ці події з богословами, чи священнослужителями, вони спочатку всі, як один, стверджують, що Йосип у такій спосіб рятував Єгипет від голоду. Але, якщо ви їм нагадаєте про те, що срібло (у вигляді посуду) в умовах субтропічного Єгипту було не тільки і не стільки грошима, як ліками від епідемій – деякі задумуються, а деякі починають розмову про те, що не всім дано зрозуміти святе письмо. Наступний параграф розділу 47 Мойсеєвої Книги буття:        17. І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йосип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм за всю їхню худобу.        Хіба це не сценарій тотального усуспільнення і колективізації, а, в кінцевому підсумку, і звільнення країни від селянства? Хіба це не інструкція, керуючись якою комуністи запроваджували в життя маніакальні ідеї своїх вождів, щоб потім дурити світ байками про “помилки”, “перекручення” та “деформації” ідеалів культом особи? Маючи збіжжя в “закромах Родіни” “як морського піску” Йосип вичерпав у єгиптян не тільки срібло і худобу нібито для фараона, але добився “великого перелому” у їхній свідомості гідний учитель свого комуністичного тезки – Йосипа Вісаріоновича. Недарма цей тезка заборонив Біблію, щоб ніхто не здогадався, що не він першовідкривач “великих соціалістичних звершень”. Нічого дивного, що єгипетські ходаки, прибувши черговий раз до Йосипа, сказали: “Нічого не зосталося перед нашим паном, хіба що наше тіло і наша земля”. Але, якраз ці дві речі і найбільше цікавили Йосипа. Тому на пропозицію ходаків “купи нас та нашу землю за хліб і будемо ми та наша земля рабами фараоновими” Йосип, як водиться, пішов на зустріч “пожеланіям трудящіхся”, які були ним перепроваджені до міст “від кінця границі Єгипту й аж до кінця її”. З комуністичною добою аналогія буквальна. Однак не в усьому: “Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава “жити на прибутки від фараона”, – жалкує автор першої книги Мойсеєвої – бо в другій книзі – “Вихід” – розповідається, яку рахубу мав Мойсей з тими жерцями.        Відступаючи трохи від теми Єгипту, зауважимо, що Володимир Хреститель врахував цю помилку Йосипа і свої знамениті перетворення Русі почав саме з того, що створив у Києві велике Капище, де зібрав усіх староукраїнських богів і, природно, найкращих жерців з усіх країв. З текстів староукраїнських рукописів не відразу зрозуміло, для чого була проведена така нелогічна акція. Але, пригадавши, що Володимир Ленін перед знищенням буржуазії запровадив НЕП, а великий керманич Maо напередодні культурної революції проголосив: “Хай розцвітає сто кольорів!”, об які витерли ноги хунвейбіни, дещо прояснюється і в діяннях Володимира “Красноє Солнишко”. Бо як інакше йому було справитися з жерцями, як не обдуривши, знищивши їх перед прийняттям чужоземного християнства? Останнім часом Папа Римський періодично виголошував публічні покаяння то перед пам’яттю Джордано Бруно, то Галілеє Галілея, то перед неграми за работоргівлю, то перед індіанцями Америки за геноцид. Можливо, це добрий приклад і для ієрархів християнських конфесій України? Можливо, настала пора і в Україні здійснити публічний Акт покаяння перед українськими Волхвами та Язичниками за безглузде винищення їх в ході християнізації? Це, напевне, було б добрим прикладом і початком загального примирення українців, у тому числі членів ОУН-УПА з колишніми комуністами.

     3. Буде так, як має бути, навіть, якщо буде навпаки

       Чим же закінчується біблійний сценарій колективізації всіх країн? В 23 параграфі Книги буття, розділ 47, Йосип звертається до Єгиптян:        “Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, – і засійте землю”.        Зверніть увагу, поки селяни не запродали себе і землі свої у рабство, насіння їм не пропонували для засівання землі, а дерли останню шкіру за кусень хліба! Дивно, що даний період в біографії Йосипа досі не має ні сценічного, ні екранного втілення, не потрапляє до новорічних вертепів, поряд з діяннями Ісуса Христа, не вивчається в середній школі, як справжня історія стародавнього Єгипту. Дивно також, що впродовж кількох тисяч років акція знищення Єгипту голодомором тлумачиться як спасіння Єгипту (!!!), і цей міф люди сприймають як істину в останній інстанції, не звертаючи уваги, що від Єгипту залишилися тільки піраміди, що повністю змінений етнічний склад населення країни з цивілізацією, яка не має собі рівних у Всесвіті, і мова якої, ієрогліфічне письмо якої геть забуті, хоча, наприклад, китайська грамота, над якою не хазяйнував Йосип, до сьогодні процвітає.        Чи не звідси б’ють джерела так званої марксистсько-ленінської діалектики, яка все, за що тільки не бралась, трактувала і здійснювала з точністю до навпаки. Наприклад, заради ліквідації неграмотності ліквідувались неграмотні (і грамотні теж); заради ліквідації експлуатації – ліквідувались експлуататори та експлуатовані; село ліквідувалось під гаслом ліквідації різниці між містом і селом. В результаті п’ятирічки якості – зникла якість (разом з нею і кількість). Продовольча програма – привела до ліквідації продовольства. “Обновлєніє Союза РСР” завершилося ліквідацією Союзу. Те саме відбулося, слава Богу, і з “обновлєнієм партії”. Тільки велика хімія привела до небаченої хімізації всіх чотирьох стихій, однак немає вітчизняних ні гербіцидів, ні пестицидів, ні ліків. Розв’язання національного питання здійснюється в руслі ліквідації нації по сьогоднішній день – як соціалістами так і демократами Верховної Ради України – тишком-нишком ліквідована графа про національність в паспортах України нового, самостійного зразка. Тобто ветхозавітно-марксистсько-ленінська заведенція перекручення дійсності панує в незалежній, самостійній Україні. Досить послухати пророцтва численних екстрасенсів та контакторів, особливо проповідників секти “свідків Єгови” про Армагедон, генеральна репетиція якого відбулася 1986 року в Чорнобилі, досить осмислити намагання вищеназваної секти та інших, подібних їй, розділити людей на “цапів” і “баранів”, між якими і повинна початися священна війна перед Страшним Судом (чим не один з варіантів класової боротьби), як стає зрозумілим, що механізми пророцтв і їхньої реалізації не змінилися з біблійних часів по сьогодні: пророкуєш, досягаєш необмеженої влади і здійснюєш власне пророцтво. Єдине, що для цього потрібне – це слухняний, зомбований, легковірний народ. Стає можливим навіть при нинішніх технічних, фінансових та психологічних досягненнях “цивілізації” здійснення в реальності не тільки Армагедону, а й самого Страшного Суду. “Свідки Єгови”, коли їх запитуєш, хто вони: “цапи” чи “барани”, – не знаходять відповіді. Напевне, вони собі відводять роль якщо не прокурорів, то, як мінімум, судових виконавців.        На що мають розраховувати українці в такій Україні? На те ж саме, що сталося з єгиптянами в стародавньому Єгипті. На те ж саме, що сталося з індіанцями в обох Америках. Якою приголомшливою не здавалася б подібна перспектива, але тріумфальний хід ветхозавітно-марксистсько-ленінської ідеї в Україні буде продовжуватися до тих пір, поки не повстане твердиня Української Ідеї на державному рівні аналогічно тому, як національні ідеї повстали в Японії, Індії, Індонезії, Китаї, Таїланді, Ізраїлі і, можливо, в Чілі. І не має значення, в яку форму державної влади втілиться Українська Ідея – ідея рівності української нації з усіма націями світу. Має значення тільки її наявність у свідомості, а, значить, і в способі дій державотворців, які будуть висунуті народом, що усвідомить необхідність рішучих заходів (!!!) для власного порятунку. Поки що над українською ментальністю тяжіє інерція брехливого, ветхозавітного марксизму і, як наслідок, надія, що якось все обійдеться само собою. Але самі собою приходять лише злидні, занепад, смерть. Добробут повстане з важкої праці нації.        Яку ж науку ми, українські громадяни, засвоїли після року жалобного шістдесятирічного ювілею голодомору 1932-33 років? Знову піддамося спокусі лакомства нещасного соціалізму, що проповідують спадкоємці Великих Хіміків, чи згуртуємося під знаменами князя Святослава і Тараса Шевченка, Євгена Коновальця і Василя Стуса для порятунку поколінь і продовження вічного українського національного походу?