Розмова починається з дрібниць: хто як п"є чай, плетеної серветки, синтетичної фабрики у Торуні що виробляє віскозну нитку. Якось швико розмова стає пердметною. Рената одружена, її чоловік син директора тої самої фабрики. Стосунки не склались вона хоче розлучатись. (Я був правий коли ще в машині подумав що їй не до моїх одкорвень, вона шукає відповіді на свої запитання, шукає опори.) Намагаюсь висловлюватись нейтрально, не як священник, але і не як приятель. А що Таня? Що шукає вона. Вона ...

Читати далі...

Хоч кухня і одна на поверх, вона поруч. Я чую всі перемови в кімнаті. Дівчата говорять між собою англійською. Видно Таня соромиться говорити польською, хоч наче стверджувала що розуміє. Наша кухня це щось таке номінальне, приказка про церковну мишу "це про тут". Роздивляюсь полиці. Не густо, хербатка (чай) наче є, навіть заварна. А от печива чи цукерок... Такого тут не водиться. Наріжу хліб, от якесь варення (ми не горді). Поки я вирішую господарські питання,...

Читати далі...

За ці чотири роки змінилась моя Польша. Ні, не я її змінив. Якраз те що мріяв змінити залишилось, а то й посилилось. Суспільсто, все більше розділялось на шпальти. Ті шпальти формувались за статками, а не подуху. Суспільні надбання такі як залізниця школи, занехаювались. Хоча, треба віддати належне, зі встипом до Євросоюзу, відновлювались старі будови, я ще раз подивився на блискучу дорогу. (Дорога просто усіх компліментів). Нарешті я вирулив із міста, при виїзді помітив двох...

Читати далі...

(от чим-чим, а хорошими дорогами Африка не розбалувалала) Саме так, у Африці, я провів останні чотири роки, рік у Руанді та три в Камеруні. Їхав туди я повний упереджень, їхав бо мусив. Та за ці чотири роки я полюбив її всім церцем. Якби ви знали яка вона щира! яка вона тепла!... Натомість Європа зустрічала мене холодною зверхністю, і це було не лише неприємне відкриття, а й те, від чого я геть відвик. До дому я повертався через Рим. На два дні затримався провідати...

Читати далі...

Тільки нарешті вийшовши з приміщення, і мружачись на світло, я відчув який сьогодні особливий день. Осінь вступала в своїй права, її особливий, стиглий дух наче висів у повітрі, темна хмара щедро оросивши місто дощем відповзла далі і розляглась на заході над сонцем залишивши під собою лише невелику смугу . Проміння падало горизонтально на місто, заставляючи виблискувати найяскравішими кольорами: дахи стали багляними, трава аж світилась смарагдом, листя дерев блищало золотом. Я дуже...

Читати далі...

1. (номер раз) http://ivand.livejournal.com/1157613.html 2 і тут (номер два) http://www.expert.ru/columns/2009/08/26/trud?esr=6

Кажуть про мертвих або добре або нічого. Тим не менш останні п"ятдесят років наприклад Адольфа Елоїзовича, не забувають не злим тихим словом. Герой памфлету також достоїн посмертної шани http://ivand.livejournal.com/1161143.html

Додаю якісь шматки тексту. Зразу попереджаю набране мені не подобається, але кращим від моєї правки воно не стає. (Поки що) Щоб текст виходив гладеньким, над цим треба працювати. Тут і починається різниця між записами для себе та літературою. Нехай, це лише записи для себе -- та вони щирі. А я завжди більше любив оповіді живих людей ніж літературні витвори. ----------------------------------------------------------------- Свої перші сімнадцять років я щиро вірив що скрипка це продовження...

Читати далі...

Ай ем вері соррі. Попередній текст забрано на доопрацювання. Все так чітко видаєтья в моїй уяві... і така кака на моніторі. Читать противно. Та щоб зовсім не втрачати зв"язку з реалінстю. Буду по трошу щось викладать. От .................... Тепер видається дивом, що незнайомих людей не відлякав мій жалюгідний вигляд, що батьки домовились, і з жовтня Оксанка почала приходити до нас займатись. Вона приходила три-чотири рази на тиждень (понеділок...

Читати далі...

( тут замітка) Був тіпа з консалтінгом на одній хвірмі. Поставили у тій хвірмі програмку, яка дозволяє начальнику бачити монітори підлеглих. І цей начальних, значить, хвалиться обновкою, тут же мені її демонструє: вбиває номер компа. У вікні висвічується монітор хлопчика за столом навпроти, що зосереджено в той монітор вдивляєцця, тіпа весь в работі. На екрані видно віконце чату з дівчиною, і в ньому такий діалог: вона: у нас тіхо, начальства нєт, что у тебя? він: а наш п-дун уже...

Читати далі...