особисте (трохи патетики)

Останнім часом  забагато всього було...
Забагато подій щоб збагнути:  земна куля лягає і на твої плечі...
а ти  вже давно на полі бою...
вічного бою між життям і смертю, на межі між буттям і небуттям...
 
Нове життя. 
Воно з"явилось, і оголосило "я є!".
Воно нічого не просило, не вимагало, ми самі почала змінювати плани, підлаштовувати їх під оце нове "я є!".  
Це просто ...

Раптова смерть.
Насправді, на неї чекали і чекали давно, а її не було...
Її стомились чекати, і почали жити так, наче її не існує.

Одного нічим не примітного дня, вона прийшла ... 
Вона прийшла і когось не стало...
Так просто...

На межі... 
Війна на межі між отим "є" і "нема"...
Вона вимотувала сили, висмоктувала емоції...
Крала твій особистий час, простір...
Заставляла змінювати приорітети,  цінувати хвилини.

Нам на все-про-все дається певну кількість сил...
обмежену кількість енергії, часу.
Звісно, часто ми  не можем дати їм ради, безглуздо розбазарюєм себе.
Тут, кожен вибирає сам.

Шкода коли маючи бачення,  потенціал і бажання,
доводиться витрачати всю енергію на виживання...

отакі ліричні опуси...