Місски міркують на тему чи потрібна математика в школі...

  • 11.08.11, 18:05
ИМН

25%, 1 голос

25%, 1 голос

25%, 1 голос

25%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

особисте (трохи патетики)

  • 29.09.10, 22:10
Останнім часом  забагато всього було...
Забагато подій щоб збагнути:  земна куля лягає і на твої плечі...
а ти  вже давно на полі бою...
вічного бою між життям і смертю, на межі між буттям і небуттям...
 
Нове життя. 
Воно з"явилось, і оголосило "я є!".
Воно нічого не просило, не вимагало, ми самі почала змінювати плани, підлаштовувати їх під оце нове "я є!".  
Це просто ...

Раптова смерть.
Насправді, на неї чекали і чекали давно, а її не було...
Її стомились чекати, і почали жити так, наче її не існує.

Одного нічим не примітного дня, вона прийшла ... 
Вона прийшла і когось не стало...
Так просто...

На межі... 
Війна на межі між отим "є" і "нема"...
Вона вимотувала сили, висмоктувала емоції...
Крала твій особистий час, простір...
Заставляла змінювати приорітети,  цінувати хвилини.

Нам на все-про-все дається певну кількість сил...
обмежену кількість енергії, часу.
Звісно, часто ми  не можем дати їм ради, безглуздо розбазарюєм себе.
Тут, кожен вибирає сам.

Шкода коли маючи бачення,  потенціал і бажання,
доводиться витрачати всю енергію на виживання...

отакі ліричні опуси...

жізня...

  • 24.09.10, 16:16
От добре коли запланувала щось собі, наприклад зварити обід за годину, і за годину -- готово...

Але більшість справ... коштують куди більше часу ніж плануєш. І нічого б, якби цей час по суті ішов на складні справи.

Гірше що найбільше часу забирають саме дурниці.

Хочеш почати програмувати. Пишеш простенький код... Він (зівсно) не працює. Втикаєш у ті нещасні 10 рядків цілий вечір. Нічого не знаходиш. Почуваєшся дворічною дитиною сидиш над ним і плачеш: "не виходииить!"

І нічого б, не прикро було б, якби він не працював, бо ти не розумієш що ти робиш, чи ще з якої вагомої причини. Так ні ж причиною виявляєтьс пробіл перед семіколоном, чи ще яка дурничка. (Починаєш думати скільки всього корисного та приємного можна було б зробити за той самий час, як результат: убиваєш ще більше часу на читання блогів).

Починаючи якусь класну нову справу, уявляєш собі кінцевий результат. Може процес. І зовсім не думаєш що більшість часу присвячених скажімо, вивченню французької зубритимеш правила читання і таблиці дієслів, а більшість часу на програмування підуть на пошуки дрібних помилок і жуків.

многа букав. досвід... дужже жізнєнний

  • 09.07.10, 14:00
для тих кому цікаво.
Тиждень тому... навіть не знаю як сказать, близький колега,
(назвемо його N) що кілька разів відігравав вирішальну роль в моїй справах, і просто неординарна людина і професіонал...  На тому тижні,  він потрапив до лікарні з важкою формою інсульту. На даний момент,  ситуація почала потрошку покращуватись. 

Сталось це в одній країні Євросоюзу.  Вчора приїхала дружина,  
почалась рання реабілітація. Загалом, можу виразити багато  компліментів, лікарні, лікарям і доглядаючому персоналу.  І просто  подякувати. В Україні такі випадки непідйомні.

Принаймні, за нагальні потреби тепер можна не переживати.
Але є питання які дружину не сім"ю не стосуються, і які треба вирішити, по можливості так, щоб вони про це не дізнались.

А от тепер про приколи.

Прикол перший.
Скільки це задоволення коштує, і головне, кому  чого воно коштуватиме.

В  квариті  N було знайдено страховий поліс, який разом з паспортом
ще в минулий четвер було передано співробітникам клініки, оскільки зазвичай, про лікування і конкретні послуги домовляються лікарня і страхова компанія. В п"ятницю я отримав перший підозрілий дзвоник. Дзвонила менеджер, що обробляла справу N і питала,
чи не бажаємо ми, щоб N перевели у статус "приватного пацієнта",
на практиці це означає, окрему палату (без сусідів)  і лікування головним лікарем.  Мене цей дзвоник ще тоді здивував, оскільки страховка -- стандартна, мінімальна страховка яку заставляють купувати у посольстві.  Відповів  "ні".  особливого значення не надав, спитати можна.  
Пройшло кілька днів.  У вівторок отримав дзвоник від іншого менеджера. Який заявив, що зі страховкою вони зв"язатись не можуть, і взагалі, з іноземними страховками вони працюють
тільки в режимі  "можна, но  дєньгі впєрьод". 
Тобто:  давайте ви нам заплатите за тиждень реанімації самі, 
а потім відіб"єте ці гроші у страховки. 
Кажу:  " все заплатять, в крайньому випадку просто особисто, тільки це не така сума яку я можу знайти за кілька годин!. Головне щоб почалась рання реабілітація. "
(Тут пояснення.  Успіх віновлення після інсульту повністю залежить від своєчасної реабілітації.  )
Він каже: "ми нічого почати не маєм права, поки не буде проплачено попередній, період лікування."
-- Опааа.   Головне, я тоді це трохи, за чисту монету не сприйняв.  
Звісно, я був морально готовий що потрібна буде велика сума грошей, але пізніш... Реабілітація...  і поза тим, очевидно, мінімум на рік, людина втратить працездатність.
Треба буде і сім"ю підтримати...
"Але проплатити реанімацію?!!!"

 Реально злий на на страховку,   як це вона не визнається тут?!!!, якщо її рекомндувало посольство цієї країни?  Це скандал!. Беру дані страховки, дзвоню на гарячу лінію.
Реєстують випадок, дають контакний телефон свого євро-партнера, і взагалі, дуже чемні.  Дзвоню в менеджеру в лікарню,
кажу
: що за фігня, чому досі не було зареєстровано страховий випадок, а ви мені тільки сьогодні про це повідомляєте!
(Виявляєтья якщо випадок  вчасно не зарееструвати,
потім -- бубука).
Відповідь: "у нас прєдпісаніє таке, ми не розмовляємо з іноземними страховками !!!" 
Опааа.... і що тепер?
Про себе думаю: "де ж ви  раніше були?!! Чий це недогляд що страховка не проінформована?!!. Я ж не родич, яким чином я можу за паціента щось вирішувать?
А головне, як би їм так повідомити, що це тільки їх власне нехлюйство,щоб позбавити можливості ставати в позу...
коротше, як би зімітувати, генеральські погони і поважний статус...
Це як в тій рольовій грі, є три варіанти переговорів:
- попросити, заплатити і пригрозити -- останній варіант завжди найефективніший. 

Ніч, лазив по інтернету шукав схожі випадки, відкрилась цікава картина. Виявляється,  це зовсім не випадкова, конкретно взята вредність і лінь спілкуатись зі страховою компанією, як я думав.
А загальне явище.

Суспільство старішає, і соціальна структура близька до колапсу, а як наслідок лікарні на межі банкрутства, тому викидають отакі фокуси.
Назбирав кілька підсудних справ, коли лікарі примушували паціентів переводитись на "приватний статус" та шантажували родичів  вимагаючи гроші. Але держава правова, з цим можна боротись, якщо не піддаватись паніці.

Ситуація ще повністю не вирішилась, але зрушила з мертвої точки.
Втрутився один добродій Х  з великими погонами  sila ,після чого менеджери стали набагато чемнішими, і почали перемови зі страховою компанією...   Чекаємо.  Ще пан Х довірливо переговорив з головни лікарем, вона підтвердила невідкладність і необхідність подальшого лікування, потроїла персонал "нєфіг слухати менеджерів, начальник тут я!". Призупинену реабілітацію відновили.  

таке... 

Загроза сильніша її виконання

  • 06.07.10, 16:28
Не секрет, у вирішенні бюрократичних питань успіх залежить від особистої наполегливості і вміння говорити з позиції сили. Найкраще коли є можливість демонструвати погони і статус.
Навіть коли їх немає,...

 

ПС. в наслідок життєвих обставин, блог стає все більш особистим.  
час змінити, дані... 

Какая боль!, Аргентина -Германия 0:4

  • 04.07.10, 14:30
dance dance dance

Адью Дієго,

poka

бо от нінада пи*діти перед матчем,
які ж усі ВОНИ лохи поряд із НАМИ
"ми граємо у футбол майбутнього, атакувальний, з імпровізаціями! "
(репортаж  на Чемпіоні)

-- це псує карму.

dance dance dance


ПС
Мої справи. (Кому цікаво)
Стан стабільний. Чекаєм покращення.
Перечитав весь інтернет про інсульт.
В клініку їзджу кожен день,
часом поїздами повними футбольних фанів.
Взагалі то, я їх не переношу, але зараз навіть піднімають настрій.
beer

Вчора бачив таке:
1. п"ятеро дівчат в ісламських хустках, 
завішаних  німецькою символікою
і горлаючих на всю вулицю
"Ich liebe Deutsche Land!!!"
(фанська пісенька)
lol

2. Несеться машина  навізжено бібікаючи
(вони вчора всі так їздили)
з неї стирчить великий прапор,
але догори ногами
(кольори не в тому порядку)
за кермом (істєссна)  турок.
Гальмує коло світлофору.
Йому гукають:  Ідіоте,  іншою стороною!,
-- Перевернув...    
(це ж треба,--  це позитив коли
 адреналін в крові  переважає  алкоголь)

Коментар пішоходів: цей такий тип, вони щиро вірять що
"Ich liebe Deutsche Land!!!" -- це гімн країни
lol

По Фрейду

  • 21.05.10, 18:00
оговорочка на радио, нарочно не придумаешь:

"с приходом Януковича
внешнеполитический МОНОЛОГ (!) России с Украиной
интенсифицировался"

Такого ви ще не бачили!

Прорив української науки! ПС. було б смішно, яле ця вумна  тьотіча не якась баба-Дуся провидиця з базару, а директор Харківського планітарію (!) tears

36%, 4 голоса

55%, 6 голосов

9%, 1 голос

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
8
предыдущая
следующая